Рішення № 35342545, 06.11.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17213/13-ц

Провадження №2/761/6507/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 листопада 2013 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Гриньковської Н.Ю.

при секретарі Подмазко О.Д.

за участі сторін:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Левченко М.А.

3-ої особи Іносової І.А.

представника 3-ої особи Будника І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської дитячої музичної школи №15, третя особа - директор Київської дитячої музичної школи №15 Іносова Ірина Анатоліївна про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

У липні 2013р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про поновлення його на посаді викладача класу фортепіано в Київській дитячій музичній школі №15 (надалі - КДМШ №15), стягнення на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 06.06.2013р. по день поновлення на роботі, а також моральну шкоду в розмірі 10000,00грн. та витрати на правову допомогу в сумі 800,00грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що 06.06.2013р. його було звільнено з посиланням на п.3 ст.41 КЗпП України, тобто за вчинення проступку не сумісного з продовженням роботи. Звільнення з роботи позивач вважає неправомірним, проведеним з порушенням вимог трудового законодавства, а обставини, викладені в наказі, такими, що не відповідають дійсності, оскільки жодних аморальних проступків він не вчиняв. Зазначав, що з вересня 2006р. працював викладачем класу фортепіано в Київській дитячій музичній школі №15, за час роботи систематично підвищував свою кваліфікацію та підтверджував професійну майстерність, має численні подяки за підготовку учнів та плідну роботу. Ознайомившись з підставою звільнення встановив, що такою підставою є службова записка завуча, доповідна записка директора, резолюція начальника управління культури Солом'янської РДА у м.Києві, протокол педагогічної ради КДМШ №15. Разом з тим, позивач стверджував, що ним не вчинялося будь-якого проступку, що може визнаватися аморальним, тому своє звільнення вважає безпідставним. Крім цього, вказує, що відповідач позбавив його права на працю та можливості заробляти на життя роботою за фахом, оскільки звільнення з формулюванням «за вчинення аморального проступку» викликає природну насторогу у потенційного роботодавця та завдає позивачеві моральних страждань та переживань.

В судовому засіданні позивач позов підтримав за обставин, зазначених у ньому, попросив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала. Стверджувала, що звільнення відповідача ОСОБА_1 за вчинення аморального проступку є обґрунтованим. Таким проступком відповідач називає надання позивачем на вимогу директора школи підроблених копій довідок про хворобу учня ОСОБА_8, з метою перевести учня до наступного класу без участі в академічному концерті. Відповідність цих довідок викликала у директора сумнів, оскільки довідки були складені із граматичними помилками у написанні діагнозу, що не може бути допущено фахівцем (лікарем). Під час проведеної перевірки наданих ОСОБА_1 копій довідок, на прохання директора, до школи прийшла мати зазначеного учня та замість оригіналів медичних довідок про хворобу її дитини, принесла свою заяву та іншу довідку, не про хворобу дитини, а про перебування сина у оздоровчому санаторії «Лісний» у інший період, ніж вказаний в довідках, які надавав позивач. Представник відповідача вказувала, що виконуючи виховні функції, своїми діями позивач подає дітям негативний та неправильний приклад поведінки, що було предметом обговорення педагогічної ради КДМШ №15 21.05.2013 р., та в сукупності із висновками викладачів - членів педагогічної ради, про неадекватність поведінки, соціальну неадаптованість, егоїзм ОСОБА_1, є належною підставою для звільнення його на підставі п.3 ст.41 КЗпП України.

Третя особа - директор КДМШ №15 Іносова І.А. та її представник також заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому, пояснила, що починаючи з травня 2010 р. по травень 2013 р. ОСОБА_1 постійно порушував норми педагогічної етики та загальнолюдської моралі, що суперечить п.4.7 Статуту КДМШ №15, а саме: переманював до свого класу учнів інших викладачів; налаштовував батьків своїх учнів на «боротьбу» з адміністрацією школи; залякував учнів «злими тітоньками», які будуть ставити погані оцінки; шантажував батьків листами-залякуваннями; розповсюджував серед учнів та їхніх батьків накази внутрішнього користування; зірвав урок теоретичної дисципліни з метою провести додатковий урок зі свого предмету; допускав занадто близький контакт з учнями під час проведення уроків (притискався до учнів) та неконтрольовану поведінку по відношенню до колег; надсилав численні кляузи керівництву районного, міського та державного рівнів. Всі ці дії з боку позивача призвели до значного емоційного напруження у виробничих стосунках колективу та стали наслідком оголошення викладачу ОСОБА_1 догани 22.12.2012 р., а педагогічною радою 21.05.2013 р. позивачеві навіть було запропоновано шукати собі іншу роботу за межами КДМШ №15. Однак, останній належних висновків для себе не зробив, що зумовило прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1

Суд, вислухавши пояснення сторін, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності та співставленні, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.11 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цивільно-процесуального Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом установлено, що згідно трудової книжки позивача, 01.09.2006 року ОСОБА_1 був зарахований на посаду викладача класу фортепіано; 30.03.2010 року позивачеві встановлено кваліфікаційну категорію «Спеціаліст ІІ категорії»; 06.06.2013 року позивача звільнено за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовження даної роботи згідно п.3 ст.41 КЗпП України (а.с. 9-10).

Як вбачається з дослідженого судом наказу від 05.06.2013 року №84 «Про звільнення ОСОБА_1», підставою для звільнення позивача вказано: вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального поступку, не сумісного з продовженням даної роботи, а саме: надання підроблених документів щодо стану здоров'я учня, а також порушення викладачем ОСОБА_1 Правил внутрішнього трудового розпорядку та своїх посадових обов'язків; зважаючи на те, що це є не перше дисциплінарне стягнення. Крім цього, як на підставу, в наказі про звільнення позивача є посилання на наступні документи: службову записку заступника директора КДМШ №15 ОСОБА_34 від 27.05.2013 р.; службову записку директора КДМШ №15 Іносової І.А. від 28.05.2013 р. з резолюцією начальника Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Солом'янської районної в місті Києві аксимової О.І.; витяг з протоколу №5 педагогічної ради КДМШ №15 від 21.05.2013 р.; розклади уроків викладача ОСОБА_1; лист ОСОБА_7; пояснення ОСОБА_1 від 23.05.2013 р.; копія медичної довідки №96 від 20.05.2013 р.; копія санаторно-курортної карти учня ОСОБА_8 (а.с.113).

Відповідно до п.3 ст. 41 КЗпП України підставою для звільнення особи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального поступку, несумісного з продовженням даної роботи.

Тобто, підставою для звільнення за п.3 ст.41 КЗпП України може бути не будь-який аморальний поступок, а такий, що несумісний із продовженням даної роботи.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальну середню освіту» педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати покладені на неї обов'язки.

Статтею 56 Закону України «Про освіту» передбачено, що педагогічні робітники зобов'язані настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі, правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості інших доброчинностей, додержуватись педагогічної етики, моралі, поважати гідність учня.

Визначення аморального проступку у вищевказаних законах не надається і належить до категорії оціночних понять. Трудове законодавство також не дає поняття аморального проступку. Поняття аморального співвідноситься з антигромадським як частина і ціле. Навіть тоді, коли йдеться про порушення технічних норм, при цьому порушується моральна вимога дотримування встановлених правил.

Тому, суд вважає, що аморальним проступком викладача слід вважати винні дії чи бездіяльність, що порушують моральні норми, притаманні суспільству, суперечать змісту трудової функції працівників і тим самим дискредитують виховні, службові повноваження певного кола людей, та мають безпосередній негативний вплив на учнів, щодо яких виконуються такі виховні функції.

Як встановлено в ході розгляду справи, з боку батьків учнів позивача, крім матері ОСОБА_8, нарікань на вчителя ОСОБА_1 керівництву КДМШ №15 та в інші уповноважені на розгляд таких заяв органи не надходило. Натомість, показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтверджено переконання батьків в тому, що навчальні методи викладача ОСОБА_1 мають позитивні результати, їх діти отримують належну музичну освіту під керівництвом позивача, а самі батьки - задоволені успіхами дітей. Крім того, з наявних у справі рекомендаційних листі батьків учнів позивача: ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 (а.с.16-32) також не встановлено дорікань на виховну роботу позивача з дітьми. При цьому, під час судового розгляду лише свідок з боку відповідача ОСОБА_11 (мати учня ОСОБА_8, щодо хвороби якого до музикальної школи надійшла сумнівна довідка) пояснила суду, що саме позивач змушував її написати рекомендаційний лист та підписати інші листи на підтримку його позицій в «боротьбі» з керівництвом КДМШ №15.

Водночас, педагогічний колектив КДМШ №15 із позивачем має напружені стосунки, висловлює своє занепокоєння методами навчання, які застосовує позивач, що підтверджено висновками педагогічної ради від 21.05.2013 р., численними службовими записками на ім'я директора Іносової І.А. від ОСОБА_34, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_20 (а.с.97-107), а також показами у судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_34, які стверджували, що позивач нехтує дукою педагогічного колективу, не переймається проблемами школи, а на слушні зауваження від більш досвідчених колег не реагує.

Відповідно до роз'яснень, даних в абз. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п.3 ст. 41 КЗпП України), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Конкретним фактом, що зумовив прийняття оспореного рішення про звільнення позивача, стало подання позивачем ксерокопії довідки №96 про тимчасову хворобу дитини ОСОБА_8 та перебування його на амбулаторному лікуванні з 05.07.2013 р. по 20.05.2013 р., тобто на час проведення в школі академічних концертів, за результатами яких дітей переводять до наступного класу. У копії довідки, що наявна в матеріалах справи очевидною є помилка у написанні діагнозу - «трахеїд» (а.с.112). Судом установлено, що така довідка надавала можливість вчителю перевести дитину до наступного класу без складання іспиту (академічного концерту), або відкладала участь в академічному концерті до осені, що давало змогу вчителю краще підготувати учня. За цей період літніх відпусток, у відпускний період вчитель отримував додаткові гроші за навчальну роботу, у зв'язку із підготовкою дитини до академічного концерту. У своїх поясненнях представник відповідача та третя особа припускалися думки, що позивач саме з метою отримання додаткового заробітку вчинив це, або напевно знав, що дитина погано підготовлена та не складе перехідного іспиту. Однак, зазначені доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, а з пояснень матері цього учня (свідок ОСОБА_11), наданих суду, вбачається, що ОСОБА_8 у ОСОБА_1 навчався три роки, і попри особисту неприязнь з боку матері щодо наполегливих вимагань позивача у неї рекомендаційних листів та підписів на зверненнях до численних інстанцій про напружені стосунки у колективі КДМШ №15, вона не вчиняла спроб змінити цього вчителя на іншого, тобто не піддавала сумніву його вчительські здібності. Крім того, свідок підтвердила, що саме вона на прохання позивача надала йому цю довідку для школи.

Отже, з аналізу вищевикладеного вбачається, що звільнення позивача було проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки вчителя з боку колег, оскільки при звільненні не брались до уваги його характеризуючі дані, не було заслухано представників батьківського комітету, тощо.

Відповідно до роз'яснень, даних в п.п. 14-18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», факт вчинення аморального проступку має бути зафіксований належним чином. Звільнення за вчинення аморального проступку не може вважатися законним, якщо воно проведене лише в результаті оцінки загальної негативної поведінки працівника, що не підтверджена конкретними фактами. При цьому, для звільнення достатньо вчинення працівником одного проступку, який несумісний з виконанням виховної роботи.

За таких обставин, а ні порушення позивачем трудової дисципліни (проведення уроків поза графіком, установленим директором школи), а ні надання сумнівної медичної довідки про хворобу учня (за відсутності належних доказів вини з боку самого позивача у «підробці» цього документа), а ні непорозуміння із трудовим колективом, а ні посилання на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани в минулому, - не може бути належною підставою для звільнення позивача із займаної посади на підставі п.3 ст.41 КЗпП України. Отже, за перелічених вище обставин, суд не погоджується із доводами та підставами звільнення позивача із займаної посади викладеними в наказі про його звільнення, оскільки вищевказані дії не містять аморального проступку несумісного з продовженням даної роботи, а звільнення позивача було проведено лише внаслідок загальної оцінки його поведінки, тому суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача із займаної посади є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання його звільнення з роботи незаконним та поновлення на роботі є цілком обґрунтованими та мають бути задоволені.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який обчислюється згідно «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Як вбачається із довідки про доходи №151 від 29.10.2013 р., виданої Управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1, викладачу КДМШ №15 за період з січня 2013 р. по червень 2013 р. було нараховано заробітну плату в сумі 15127,50грн., з яких утримано податки в сумі 2725,46грн. Середньоденна заробітна плата складає 122,00грн.

Між тим, у своєму розрахунку позивач стверджує, що його середньоденна заробітна плата за згаданий вище період становить 115,41грн.

Таким чином, з урахуванням диспозитивності цивільного судочинства, та приймаючи до уваги, що суд розглядає позови не інакше, як на підставі заявлених вимог, та не може вийти за межі позовних вимог (ст..11 ЦПК України), середньоденний заробіток за час вимушеного прогулу, що має бути врахований при обрахуванні відповідних стягнень з відповідача на користь позивача повинен бути вирахуваний таким чином:

115,41грн. (середньоденна заробітна плата) х 109 (число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, тобто з наступного дня після звільнення - 07.06.2013 р. по день прийняття рішення про поновлення позивача - 06.11.2013 р.) = 12579,69грн., що підлягають до стягнення на користь позивача.

Щодо заявленої до відшкодування на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10000,00грн., з урахуванням завданих позивачеві страждань неправомірними діями відповідача, то суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно із ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходячи із засад розумності та справедливості, оцінюючи докази, надані позивачем, на підтвердження спричинених моральних страждань, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1000,00грн.

Стосовно заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу з боку адвоката ОСОБА_21 в сумі 800,00грн., то суд дійшов висновку про недоведеність позивачем таких вимог з огляду на те, що представник позивача ОСОБА_21 двічі не з'являвся за викликом до суду, навіть під час останнього засідання позивач, який не володіє юридичними знаннями та навичками, був змушений захищати свої інтереси самостійно. А крім того, відповідно до ст. ст. 84, 88 ЦПК України, судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права під час вирішення цивільної справи. Натомість, в матеріалах справи відсутні дані про кількість годин, які затратив для надання правової допомоги адвокат позивача по даній справі. Крім того, суду не надано доказів, що ОСОБА_1 поніс витрати на правову допомогу, які заявляє до відшкодування.

Відповідно ч. 5 ст. 235 КЗпП України, керуючись п. 2, п.4 ч. 1.ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові середньої заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в даній категорії розгляду справ, тому з відповідача підлягає стягненню в доход держави 344,10 грн. судового збору, які складаються з 114,70 грн. - за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (поновлення на роботі) та 229,40 грн. - за подання до суду позовної заяви майнового характеру (виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу).

Враховуючи викладене, на підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 41, 233, 235, 2371 КЗпП України, ст. 23 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 66, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296, 367 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської дитячої музичної школи №15, третя особа - директор Київської дитячої музичної школи №15 Іносова Ірина Анатоліївна про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

ОСОБА_1 поновити на посаді викладача класу фортепіано в Київській дитячій музичній школі №15 Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації з 06.06.2013 року.

Стягнути з Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 37485417) на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 07 червня 2013 року по 06 листопада 2013 року в сумі 12579,69 (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 69 копійок) грн.

Стягнути з Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 37485417) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000,00 (одна тисяча гривень 00 копійок) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини (код ЄДРПОУ - 37485417) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 344,10 (триста сорок чотири гривні 10 копійок) грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць вимушеного прогулу в розмірі 2521,25 (дві тисячі п'ятсот двадцять одна гривня 25 копійок) грн. підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: