Рішення № 35340528, 28.10.2013, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2270/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2013 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого - судді Придачук О.А.

при секретарі Приходько Л.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», філії Закарпатське регіональне управління про визнання договору поруки припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати припиненим з 26 липня 2008 року договір поруки, укладений 26 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», про забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за укладеним кредитним договором від 26 грудня 2007 року № МКН7GІ0000002685.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 26 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», яке змінило назву на ПАТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір № МКН7GІ0000002685, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 170000,00 грн. зі сплатою 15,00 процентів річних. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за даним договором 26 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язалася відповідати перед банком солідарно і в повному обсязі з ОСОБА_3 за належне виконання останнім зобов'язань за кредитним договором. Тільки після звернення відповідача до суду з позовом про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором позивачці стало відомо про те, що відповідач двічі збільшував процентну ставку за кредитним договором, а саме - з 26 липня 2008 року - до 25,08% річних, з 01 лютого 2009 року - до 30% річних. Банк, збільшивши відсоткову ставку за кредитним договором, змінив забезпечене договором поруки зобов'язання позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивачки як поручителя. При цьому, банк не повідомив ОСОБА_1 про збільшення відсоткової ставки та не отримав згоду останньої на вчиненні таких дій, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, підстав для покладання на позивачку відповідальності за невиконання або неналежне виконання ОСОБА_3 його зобов'язань перед банком не має, оскільки порука припинилася з часу підняття банком відсоткової ставки 26 липня 2008 року. Відтак, сам договір поруки підлягає визнанню припиненим з 26 липня 2008 року. На підставі вищенаведеного просить позов задовольнити, визнати припиненим з 26 липня 2008 року договір поруки, укладений 26 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», про забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за укладеним кредитним договором від 26 грудня 2007 року № МКН7GІ0000002685, стягнути з відповідача на її користь судові витрати - 114,70 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги адвоката.

В судовому засіданні позивачка надала пояснення, аналогічні наведеним в позовній заяві, просила позов задовольнити, визнати припиненим з 26 липня 2008 року договір поруки, укладений 26 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», про забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за укладеним кредитним договором від 26 грудня 2007 року № МКН7GІ0000002685, стягнути з відповідача на її користь судові витрати - 114,70 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги адвоката. Додатково пояснила, що її син ОСОБА_3 погрожуючи примусив її підписати договір поруки, фізично заставляв її діяти всупереч її волі як при підписанні договору поруки, так і в процесі розгляду в суді цивільної справи за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення, коли вона підписала заперечення проти позову від 10 вересня 2009 року та клопотання про зупинення справи від 26 січня 2010 року та від 08 квітня 2010 року, не знаючи про зміст зазначеної позовної заяви та клопотань, оскільки підписала такі під фізичним примусом свого сина ОСОБА_3, який не давав їй дані документи для ознайомлення, а тільки заставив такі підписати, не повідомляв про зміст позовної заяви, забороняв ходити в суд і з'ясовувати будь-які обставини щодо справи. З проводу протиправної поведінки свого сина ОСОБА_3 позивачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів та органів прокуратури, на підтвердження чого надала суду копії постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 10 лютого 2009 року, 13 березня 2009 року, 19 березня 2009 року та 24 жовтня 2009 року. І тільки після того як у травні 2010 року її син ОСОБА_3 уїхав в м. Київ, про що, зокрема, свідчить і штамп СГІРФО Ужгородського РВ ГУМВС України в Закарпатській області про зняття ОСОБА_3 з реєстрації, вона отримала можливість ознайомитись з матеріалами цивільної справи за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про що свідчить її заява від 27 травня 2010 року про надання їй матеріалів справи для ознайомлення. Саме з того моменту ОСОБА_1 дізналася про те, що банк двічі збільшував процентну ставку за кредитним договором, а саме - з 26 липня 2008 року - до 25,08% річних, з 01 лютого 2009 року - до 30% річних.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити та визнати припиненим з 26 липня 2008 року договір поруки, укладений 26 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», про забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за укладеним кредитним договором від 26 грудня 2007 року № МКН7GІ0000002685, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати - 114,70 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Представник відповідача у судове засідання, що відбулося 28 жовтня 2013 року не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 21 жовтня 2013 року, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 02 вересня 2013 року представник відповідача позовні вимоги не визнала, проти задоволення таких заперечила та пояснила, що банком при укладенні кредитного договору з ОСОБА_3 та укладенні договору поруки з ОСОБА_1 було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, які були обумовлені згодою сторін. Також в договорі поруки обумовлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань по кредитному договору. Як в кредитному договорі, так і в договорі поруки передбачена можливість зміни розміру процентної ставки і ця умова стала результатом домовленості сторін, отже, поручитель дав згоду на зміну розміру процентної ставки. У кредитному договорі сторони наперед обумовили можливість збільшення банком процентної ставки до договору в односторонньому порядку. Оскільки в момент укладення як кредитного договору, так і договору поруки сторони оговорили всі істотні умови договорів, поручитель ОСОБА_1 поставила власний підпис на договорі поруки, чим підтвердила, що ознайомлення із всіма умовами кредитного договору, то просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали даної справи, а також матеріали цивільної справи № 2п-835/10 за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», яке змінило назву на ПАТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір № МКН7GІ0000002685, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 170000,00 грн. зі сплатою 15,00 процентів річних.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за даним договором 26 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язалася відповідати перед банком солідарно і в повному обсязі з ОСОБА_3 за належне виконання останнім зобов'язань за кредитним договором.

По справі встановлено, що відповідач двічі збільшував процентну ставку за кредитним договором № МКН7GІ0000002685 від 26 грудня 2007 року, а саме - з 26 липня 2008 року - до 25,08% річних, з 01 лютого 2009 року - до 30% річних.

З матеріалів цивільної справи № 2п-835/10 за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення вбачається, що 30 липня 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення (а. с. 5-6).

27 травня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 2п-835/10 (а. с. 55).

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що до травня 2010 року ОСОБА_1 не було відомо про збільшення банком 26 липня 2008 року та 01 лютого 2009 року процентної ставки по кредитному договору № МКН7GІ0000002685 від 26 грудня 2007 року, оскільки відповідач не повідомив ОСОБА_1 як поручителя про збільшення процентної ставки, при цьому, ОСОБА_1 не мала змоги дізнатися про таке, ознайомившись з матеріалами справ в суді, внаслідок протиправної поведінки свого сина ОСОБА_3 З приводу протиправних дій сина по відношенню до неї позивачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів та органів прокуратури, що підтверджується копіями постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 10 лютого 2009 року, 13 березня 2009 року, 19 березня 2009 року та 24 жовтня 2009 року. Після того як у травні 2010 року ОСОБА_3 поїхав в м. Київ, про що, зокрема, свідчить штамп СГІРФО Ужгородського РВ ГУМВС України в Закарпатській області про зняття ОСОБА_3 з реєстрації, ОСОБА_1 отримала можливість ознайомитись з матеріалами цивільної справи за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про що свідчить її заява від 27 травня 2010 року про надання їй матеріалів справи для ознайомлення. Саме з того моменту ОСОБА_1 дізналася про те, що банк двічі збільшував процентну ставку за кредитним договором, а саме - з 26 липня 2008 року - до 25,08% річних, з 01 лютого 2009 року - до 30% річних. На підставі вищенаведеного суд вважає, що ОСОБА_1 не пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

По справі встановлено і дане не заперечується відповідачем, що відповідач двічі збільшував процентну ставку за кредитним договором, а саме - з 26 липня 2008 року - до 25,08% річних, з 01 лютого 2009 року - до 30% річних. При цьому, поручитель ОСОБА_1 про збільшення процентної ставки повідомлена не була, належних доказів повідомлення ОСОБА_1 про збільшення процентної ставки в матеріалах справи не має, а також такі докази не додано представником відповідача в судовому засіданні.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що під час укладання договору поруки поручитель ОСОБА_1 ознайомилася з обсягом відповідальності та погодилася на можливі зміни основного зобов'язання, а тому необхідності в узгодженні з ОСОБА_1 конкретних змін цього зобов'язання відсутня, виходячи з наступного.

Сторони кредитного договору - відповідач та позичальник ОСОБА_3 - змінили умови кредитного договору зі збільшенням об'єму відповідальності без згоди поручителя ОСОБА_1 за відсутності в договорі вказівки на те, що такі зміни можливі без повідомлення поручителя. Твердження відповідача про достатність попередньої згоди поручителя на зміну умов основного договору є безпідставним, оскільки положення зазначеного договору не містять інформації про те, що така зміна умов основного договору повинна була здійснюватися без повідомлення поручителя, і не свідчить про відмову поручителя від узгодження можливих змін. Зазначення в договорі поруки про можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати не звільняє сторони основного зобов'язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення), і докази такого узгодження відсутні.

Викладена вище позиція щодо припинення поруки саме з вказаних підстав закріплена в постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у цивільній справі № 6-100цс12 про перегляд ухвали суду касаційної інстанції у з підстав неоднакового застосування судами (судом) норм матеріального права (ч. 1 ст. 559 ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані провести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, враховуючи, що факт того, що відповідачем було змінено забезпечене договором поруки зобов'язання позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_1, і зазначене мало місце без повідомлення та отримання згоди поручителя ОСОБА_1, - знайшов своє підтвердження дослідженими в суді доказами, суд вважає, що договір поруки слід визнати припиненим з 26 липня 2008 року - з моменту першого підвищення процентної ставки по кредитному договору.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 114,70 грн., що підтверджується квитанцією від 11 лютого 2013 року

З таких обставин з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути 114,70 грн. судового збору.

Як вбачається з копії договору про надання правової допомоги № 04/с від 08 лютого 2013 року, такий договір укладено між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 Предмет даного договору - зобов'язання ОСОБА_2 по наданню правової допомоги ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим.

Згідно розрахунку вартості правової допомоги, який являється Додатком № 1 до договору про надання правової допомоги № 04/с від 08 лютого 2013 року, встановлено, що вартість такої допомоги становить 3000,00 грн., які було сплачено ОСОБА_1 адвокату ОСОБА_2, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру № 03 від 08 лютого 2013 року

Таким чином, ОСОБА_1 сплачено 3000,00 грн. на оплату правової допомоги адвоката ОСОБА_2 і суд вважає, що вимогу позивача про стягнення з відповідача 3000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги - слід задовольнити.

Керуючись постановою Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у цивільній справі № 6-100цс12, ст. ст. 559, 360-7 ЦК України, ст. ст. 14, 15, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», філії Закарпатське регіональне управління про визнання договору поруки припиненим - задовольнити.

Визнати припиненим з 26 липня 2008 року договір поруки від 26 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за укладеним з ЗАТ КБ «ПриватБанк» кредитним договором № МКН7GІ0000002685 від 26 грудня 2007 року.

Стягнути ПАТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги 50, код ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, понесені нею витрати: 114,70 грн. судового збору та 3000,00 (три тисячі) грн. на оплату правової допомоги адвоката.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Придачук О.А.