Ухвала суду № 35339950, 06.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 9104/28658/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року по справі № 2а-1839/10/1770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спілка» (далі - ТзОВ «Спілка») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Рівне від 15 грудня 2009 року № 0115711540/0, від 29 грудня 2009 року № 0115711540/1, від 24 лютого 2010 року № 0115711540/2, від 22 квітня 2010 року № 0115711540/3, від 23 листопада 2009 року № 0005432342/0, від 18 грудня 2009 року № 0005432342/1, від 23 лютого 2010 року № 0005432342/2, від 19 травня 2010 року № 000543232342/3, від 13 квітня 2010 року № 0011961540/0, № 0011971540/0, № 0011981540/0.

Позов обґрунтовувало посиланням на те, що відповідач самостійно, всупереч вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зарахував сплачені ним суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у рахунок податкового боргу, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року вказаний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Рівне від 15 грудня 2009 року № 0115711540/0, від 29 грудня 2009 року № 0115711540/1, від 24 лютого 2010 року № 0115711540/2, від 22 квітня 2010 року № 0115711540/3, від 23 листопада 2009 року № 0005432342/0, від 18 грудня 2009 року № 0005432342/1, від 23 лютого 2010 року № 0005432342/2, від 19 травня 2010 року № 000543232342/3, від 13 квітня 2010 року № 0011961540/0, № 0011971540/0, № 0011981540/0.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що судом першої інстанції не враховано, що згідно з вимогами пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, хоча їх належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 09 грудня 2009 року № 571, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати ТзОВ «Спілка» податку на прибуток до бюджету, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 грудня 2009 року № 0115711540/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 862.20 грн.;

на підставі акта перевірки від 12 листопада 2009 року № 1469/23-400/23305481, складеного за результатами проведення перевірки своєчасності сплати ТзОВ «Спілка» платежів до бюджету, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 листопада 2009 року № 0005432342/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 869.06 грн.;

на підставі акта перевірки від 07 квітня 2010 року № 196, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати ТзОВ «Спілка» узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2010 року № 0011961540/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 15980.83 грн.;

на підставі акта перевірки від 07 квітня 2010 року № 197, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати ТзОВ «Спілка» узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2010 року № 0011971540/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1893.39 грн.;

на підставі акта перевірки від 07 квітня 2010 року № 198, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати ТзОВ «Спілка» узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2010 року № 0011981540/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 384.39 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 15 грудня 2009 року № 0115711540/0, позивачу було відмовлено в задоволенні його скарг та прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2009 року № 0115711540/1, від 24 лютого 2010 року № 0115711540/2, від 22 квітня 2010 року № 0115711540/3.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 23 листопада 2009 року № 0005432342/0, позивачу було відмовлено в задоволенні його скарг та прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2009 року № 0005432342/1, від 23 лютого 2010 року № 0005432342/2, від 19 травня 2010 року № 0005432342/3.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що призвело до несвоєчасної сплати податку на прибуток.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а відтак, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків, а також з того, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Виходячи із аналізу вказаних вище правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку, однак, не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Крім того, підпунктом 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з урахуванням положень підпункту «б» підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 цього ж Закону, не встановлено заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

В свою чергу, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Так як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на підставі та в межах, визначених законом, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом змінювати призначення платежу, визначене платником податків при його внесенні з метою погашення податкового боргу.

Отже, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є протиправним.

В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень позивача із зазначенням призначення платежу - податок на прибуток за відповідний звітний період, аналіз яких свідчить про сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток протягом граничних строків, що виключало можливість застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року по справі № 2а-1839/10/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС