Постанова № 35338456, 13.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 9104/123616/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

за участі секретаря судового засідання: Саламахи О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2012 року у справі № 2а-2060/11 за позовом Ужгородського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

05.04.2011 року Ужгородський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача виплачену допомогу по безробіттю в сумі 1430 грн. 65 коп. та перерахувати на рахунок позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 04.01.2007 відповідач був зареєстрований як безробітний, а з 11.01.2007 року йому було надано статус безробітного з призначенням виплати допомоги по безробіттю. Разом з тим, 11.01.2007 року відповідачем написана заява про те, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. 23.04.2007 року відповідача знято з обліку в центрі зайнятості у зв'язку з працевлаштуванням. 03.03.2011 позивачем отримано довідку, з якої вбачається, що відповідач зареєстрований як приватний підприємець з 09.08.2005 року, а знятий з реєстрації, як приватний підприємець 05.08.2008 року. З наведеного випливає, що з 11.01.2007 року по 23.04.2007 року відповідачем незаконно отримано кошти в сумі 1430 грн. 65 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2012 року в задоволенні позову Ужгородського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю - відмовлено.

Позивач постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.10.2004 року було зобов'язано відповідача вчинити відповідні дії щодо закриття себе, як суб'єкта підприємницької діяльності. Проте відповідач не своєчасно виконав дане рішення Господарського суду Закарпатської області, що призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю. Дане рішення було виконано відповідачем повністю 05.08.2008 року. На час надання відповідачу статусу безробітного, ним було надано неправдиву інформацію про те, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується написаною ним заявою. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 11.01.2007 року відповідач був зареєстрований як приватний підприємець. Даний факт відповідач приховав від позивача, що призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю в сумі 1430 грн. 65 коп..

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається те, що ОСОБА_1 зареєструвався 04.01.2007 року в Ужгородському міському центрі зайнятості та з 11.01.2007 р. йому було надано статус безробітного і призначено виплату допомоги з безробіття відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття".

03.03.2011 року позивачем отримано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, якою встановлено, що відповідач зареєстрований як приватний підприємець з 09.08.2005 року, а знятий з реєстрації, як приватний підприємець 05.08.2008 року.

Факт реєстрації відповідача приватним підприємцем підтверджується також рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.10.2004 року, яким зобов'язано відповідача вчинити відповідні дії щодо закриття себе, як суб'єкта підприємницької діяльності.

У заяві відповідача до Ужгородського міського центру зайнятості від 11.01.2007 р. з проханням надати йому статус безробітного та призначити виплату допомоги з безробіття, зазначено, що на час звернення «не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займаюся, пенсію не отримую».

Таким чином відповідач за період з 11.01.2007 року по 23.04.2007 року отримав незаконним шляхом допомогу по безробіттю у розмірі 1430,65 грн..

Суд приходить до висновку, що такі дії відповідача є неправомірними з наступних підстав.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до абзацу 5 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції покладаються на органи державної служби зайнятості.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, в тому числі: працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство»; обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах тощо.

Безробітними, в свою чергу, визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Відповідно до п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року за №219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не є найманим працівником, не уклав договір цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа-підприємець, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Згідно пп.1 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", п.5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами.

Згідно ст.36 цього ж Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Оскільки, відповідач перебуваючи на обліку у позивача як безробітний, отримуючи допомогу по безробіттю у той час був зареєстрований як фізична особа - підприємець, тому суд приходить до висновку про порушення ним вимог ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а відтак про стягнення спірної суми з відповідача.

Як на підставу відмови у задоволенні позову суд першої інстанції посилається на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.10.2004 року, яким скасовано (припинено) державну реєстрацію приватного підприємця ОСОБА_1 як суб'єкта підприємницької діяльності. Однак, в абзаці третьому рішення суду вказано, що відповідач повинен вчинити відповідні дії для зняття себе з обліку. Однак, ОСОБА_1 жодних дій по зняттю себе з обліку не зробив і на момент подання даного позову рахувався як суб'єкт підприємницької діяльності. Тобто, він не мав права отримувати допомогу, оскільки в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців він числився як суб'єкт підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати і винести нову, якою позов задоволити.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ужгородського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - задоволити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2012 року у справі №2а-2060/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Ужгородського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю, - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 виплачену допомогу по безробіттю у сумі 1430 грн. 65 коп. та перерахувати на рахунок Ужгородського міського центру зайнятості (р\р 37171974900002, код 20448369 ГУДКУ в Закарпатській області, МФО 812016, код платежу 50040400).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук