Ухвала суду № 35338252, 12.11.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

_________________

У Х В А Л А

"12" листопада 2013 р. Справа № 5024/831/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., при секретарі Джафаровій М.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу кредитора Херсонської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кошового С. О. у справі

за заявою: ОСОБА_4, м. Цюрупинськ Херсонської області

до боржника: фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Херсон

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

- від ініціюючого кредитора: ОСОБА_6 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий РВ ХМУ УМВС в Херсонській області 30.11.2000 р.), представник за довіреністю ВРС № 255795 від 12.06.2012 р.;

- від кредитора ПАТ "Імексбанк": Загоруйко Г.А., представник за довіреністю № 250313/4 від 25.03.2013р.; Кульбаба В.В. (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області 25.11.1995 р.), представник за довіреністю № 010213/1 від 01.02.2013 р.;

- від кредитора ПАТ "Укрсоцбанк": Іоніді Е.В., представник за довіреністю ВТА № 387851 від 07.11.2012 р.;

- від кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль": Поліщук Р.Г. (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Комсомольським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 18.07.1996 р.), представник за довіреністю № 385/12 від 21.09.2012 р.;

- ліквідатор боржника: Кошовий С.О. (свідоцтво НОМЕР_4 від 01.04.2013р.).

в с т а н о в и в:

Провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Херсон порушено ухвалою господарського суду від 11.05.2011р. за заявою кредитора ОСОБА_4, м. Цюрупинськ Херсонської області.

Постановою від 09.06.2011р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатора, якого зобов'язано подати оголошення про визнання боржника банкрутом, повідомити всіх кредиторів боржника, усі зацікавлені органи і установи про відкриття відносно нього ліквідаційної процедури та про строк на пред'явлення вимог. По готовності подати до суду реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 01.11.2012р. ліквідатором банкрута було призначено арбітражного керуючого Кошового С. О.

04.10.2013р. до суду надійшла скарга кредитора Херсонської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кошового С. О. по справі № 5024/831/2011.

Для розгляду поданої кредитором скарги суд, ухвалою від 04.10.2013р., призначив судове засідання із викликом представників учасників провадження, залучив до участі у справі в якості зацікавлених осіб організатора торгів "Херсонську обласну торгову біржу" і ОСОБА_11 та зобов'язав ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошового С.О. до дня судового засіданні надати суду відзив на скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Представники кредиторів ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "Імексбанк", ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_4 та ліквідатор боржника в судове засідання прибули.

Інші учасники провадження, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертались.

В судовому засіданні представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" підтримав скаргу на дії ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошового С.О. з підстав, викладених в ній. Зокрема зазначив, що в ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Кошовим С.О. не виконувалися належним чином надані йому згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повноваження, що призвело до порушень прав та інтересів кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Так, на думку представника кредитора, ліквідатором боржника було безпідставно включено до складу ліквідаційної маси майно боржника (85/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1), що передано в іпотеку заставному кредитору ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором №014/23/1505 від 10.05.2007р., з підстав, не пов'язаних із здійсненням боржником підприємницької діяльності, що суперечить приписам ч.7 ст.47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Також представник скаржника вважає, що ліквідатором боржника арбітражним керуючим Кошовим С.О. було порушено норми ч.1 ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме розпочато та проведено продаж майна банкрута через біржові торги на підставі Порядку продажу нерухомого майна боржника, який незаконно та неправомірно було затверджено рішенням комітету кредиторів від 30.11.2012р., оскільки відповідно до приписів статті 16 Закону комітет кредиторів не наділений такими повноваженнями як вирішення питання щодо встановлення та затвердження порядку продажу майна банкрута. Представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зазначив, що, враховуючи, що включення ліквідатором боржника арбітражним керуючим Кошовим С.О. заставного іпотечного майна банку до ліквідаційної маси є незаконним, проведення продажу майна банкрута через біржові торги на підставі неправомірно затвердженого, на думку скаржника, рішенням комітету кредиторів від 30.11.2012р. Порядку продажу нерухомого майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, є незаконним, то підготовка, проведення та оформлення результатів біржових торгів також є незаконними. Крім цього підкреслив, що, на його думку, продаж майна банкрута мав відбуватись як з додержанням приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону, що діяла на момент порушення провадження у справі, так і з урахуванням приписів Закону №4212-VI від 22.12.2011р. в редакції, що вступила в дію з 19.01.2013р.

Підсумовуючи викладене представник банку просить задовольнити скаргу на дії ліквідатора боржника та: визнати незаконними дії ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошового С.О. в частині включення заставного іпотечного майна ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", що належить громадянину ОСОБА_5 (85/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1), до ліквідаційної маси банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5; виключити заставне іпотечне майно ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", що належить громадянину ОСОБА_5 (85/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1), з ліквідаційної маси банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5; визнати незаконними дії ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошового С.О. в частині передачі на реалізацію майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", що належить громадянину ОСОБА_5 (85/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1); визнати незаконним Порядок продажу нерухомого майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, затверджений рішенням комітету кредиторів від 30.11.2012р.; визнати незаконним проведення продажу майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (85/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1) через біржові торги 25.12.2012р. та 22.07.2013р. "Херсонською обласною товарною біржею" та, відповідно, визнати біржові торги такими, що не відбулися; визнати протоколи біржових торгів "Херсонської обласної торгової біржі" №Б-104/21-12 від 25.12.2012р., №Б-109/26-13 від 22.07.2013р. такими, що складені незаконно та скасувати.

Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Кошовий С.О. проти доводів ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", викладених у скарзі на його дії, заперечує, вважає їх необґрунтованими, свою правову позицію виклав у письмовому відзиві, долученому до матеріалів справи.

Зокрема зазначив, що посилання скаржника на порушення ліквідатором приписів ч.7 ст.47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" що стосується не включення до складу ліквідаційної маси, крім іншого, майна громадянина-підприємця яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, є безпідставними, оскільки зазначена норма Закону викладена в редакції Закону №3795-VI від 22.09.2011р., відповідно до Прикінцевих та перехідних положень якого його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності. А в даному випадку кредитний договір між банком та боржником укладено в 2007 році.

Також ліквідатор вважає необґрунтованими твердження скаржника про відсутність у комітету кредиторів повноважень на встановлення порядку продажу майна боржника, оскільки перелік питань, вирішення яких входить до компетенції комітету кредиторів, визначений приписами ч.8 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не є вичерпним, крім цього право визначення комітетом кредиторів порядку продажу майна банкрута встановлено і ч.1 ст.30 Закону.

Вважає, що при формуванні ліквідаційної маси, підготовці та проведенні біржових торгів не було допущено порушень приписів чинного законодавства, а тому просить відмовити в задоволені скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його дії.

Розглянувши скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", заслухавши пояснення ліквідатора, представників скаржника та інших кредиторів, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.4 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Постановою від 09.06.2011р. боржника фізичну особу-підприємця ОСОБА_5, м.Херсон визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Циркунову О.О.

Ухвалою суду від 01.11.2012р. припинено повноваження ліквідатора боржника арбітражного керуючого Циркунової О.О. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кошового С. О., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру банкрута, звіт та ліквідаційний баланс подати до суду.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, реалізує майно банкрута для задоволення включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом та ін.

Як свідчать матеріали справи та звіти ліквідатора, останнім, крім іншого, на виконання вимог Закону та ухвали суду проведена інвентаризація майна банкрута, про що складено відповідний акт від 14.11.2012р. (т.4 а.с.144) та сформована ліквідаційна маса (акт від 14.12.2012р. - т.5 а.с.2), проведена оцінка майна (висновки про незалежну оцінку майна - т.5 а.с.3-5) і його реалізація.

Що стосується скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в частині визнання незаконними дій ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошового С.О. в частині включення заставного іпотечного майна ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", що належить громадянину ОСОБА_5 (85/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1), до ліквідаційної маси банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, виключення даного майна з ліквідаційної маси та визнання незаконними дій ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошового С.О. в частині передачі на реалізацію цього майна, суд зазначає наступне.

Статтею 52 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із Законом не може бути звернено стягнення.

Визнання громадянина-підприємця банкрутом тягне за собою звернення стягнення на його майно. Це майно становить ліквідаційну масу. Держава гарантує громадянину можливість існувати за рахунок частини майна, на яке може бути звернено стягнення, перелік такого майна наведено в Додатку до Закону України "Про виконавче провадження".

Обґрунтовуючи неправомірність дій ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси домоволодінь боржника, скаржник посилається на п.7 ст.47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якого у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Наведена представником банку норма Закону про банкрутство викладена в редакції із змінами, внесеними відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року №3795-VI.

Суд зауважує, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року №3795-VI, яким, крім іншого, внесено зміни в окремі статті Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Враховуючи, що кредитний договір №014/23/1505 між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариства "Райффайзен Банк Аваль") та боржником ОСОБА_5 укладено 10.05.2007 року, тобто до набрання чинності цим Законом, посилання представника банку на норми Закону про банкрутство в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" є безпідставними, а тому скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо скарги в частині визнання незаконним Порядку продажу нерухомого майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, затвердженого рішенням комітету кредиторів від 30.11.2012р. та визнання незаконним проведення продажу майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (85/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1) через біржові торги 25.12.2012р. та 22.07.2013р. "Херсонською обласною товарною біржею" та, відповідно, визнання біржових торгів такими, що не відбулися, суд звертає увагу на наступне.

Частиною 7 статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що в процедурі банкрутства фізичної особи-підприємця продажу підлягає все майно громадянина-підприємця - банкрута, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

Згідно частини 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Згідно ч.1 ст.26 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25, ст.ст. 26, 29, 30, частин 5, 7 ст. 48 Закону про банкрутство, після визнання фізичної особи - підприємця банкрутом у разі призначення ліквідатора саме на нього покладається функція щодо розпорядження та реалізації виявленого в ході ліквідаційної процедури майна, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси. При цьому, з метою недопущення одноособового розпорядження ліквідатором вказаним майном на свій власний розсуд та на визначених ліквідатором умовах, з метою належного захисту інтересів визнаних кредиторів у справі, законодавець передбачив процедуру, відповідно до якої визначається порядок та умови продажу майна, що увійшло до ліквідаційної маси - ч. 1 ст. 30 Закону про банкрутство. До того ж, відповідно до норм вказаної статті, комітет кредиторів має право встановити інший, ніж передбачений нормами Закону про банкрутство, порядок продажу майна банкрута.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням комітету кредиторів від 30.11.2012р. (протокол №7 - т.5 а.с.37-41) погоджено звіти про незалежну оцінку ринкової вартості майна банкрута, що увійшло до ліквідаційної маси, вирішено реалізацію майна банкрута здійснити через біржові торги та затверджено Порядок продажу нерухомого майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (т.5 а.с.59-68).

Суд не погоджується з позицією скаржника щодо відсутності повноважень комітету кредиторів у вирішенні питань, що стосуються встановлення порядку реалізації майна банкрута, оскільки відповідно до приписів ч.8 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про вибори голови комітету; скликання зборів кредиторів; підготовку та укладення мирової угоди; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення нового арбітражного керуючого, надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість; інші питання, передбачені цим Законом.

Отже перелік питань, вирішення яких входить до компетенції комітету кредиторів, не є вичерпним, крім цього право встановлення комітетом кредиторів іншого, ніж передбачений нормами Закону про банкрутство, порядку продажу майна визначено в ч.1 ст.30 Закону.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Порядок продажу нерухомого майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 затверджено рішенням комітету кредиторів, проте рішення комітету кредиторів не може визнаватись господарським судом недійсним, так як за своєю правовою природою не є актом юридичної особи, державного чи іншого органу. Суд дає оцінку цим рішенням та враховує їх резолюції у прийнятті судових актів у справі, якщо такі рішення відповідають приписам чинного законодавства. Вказана правова позиція закріплена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. "Про судову практику в справах про банкрутство".

Обґрунтовуючи скаргу на дії ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошового С.О. в частині, що стосується визнання незаконним проведення продажу майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (85/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1) через біржові торги 25.12.2012р. та 22.07.2013р. "Херсонською обласною товарною біржею", та, відповідно, визнання біржових торгів такими, що не відбулися, скаржник виходив з того, що, на його думку, ліквідатором боржника було незаконно включено вищенаведене майно, передане боржником в іпотеку банку, в ліквідаційну масу та "Херсонською обласною товарною біржею" було незаконно проведено продаж майна банкрута через біржові торги на підставі неправомірно затвердженого рішенням комітету кредиторів від 30.11.2012р. Порядку продажу нерухомого майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

Скарга в цій частині також не підлягає задоволенню, оскільки, як зазначено вище, ліквідатором цілком правомірно було включено до ліквідаційної маси 85/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, комітет кредиторів, ухвалюючи рішення про затвердження Порядку продажу нерухомого майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, діяв в межах своїх повноважень та з урахуванням приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника".

Щодо заявленої вимоги банку про визнання незаконними та скасування протоколів №Б-104/2-12 від 25.06.2012р. та №Б-109/23-13 від 22.07.2013р. біржових торгів (аукціону) по реалізації домоволодіння, розташованого АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 2 ч.2 ст.16 ЦК України, ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

Виходячи із змісту вищевказаних норм права, особа може звернутись за захистом свого права шляхом визнання недійсними актів, прийнятих також іншими органами або суб'єктами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають, змінюються або припиняються з прийняттям такого акту.

Протоколи повторних біржових торгів (аукціону) №Б-104/2-12 від 25.06.2012р. та №Б-109/23-13 від 22.07.2013р., складені Товарною біржею "Херсонська обласна товарна біржа", за своїми ознаками до індивідуальних актів не відносяться, оскільки є лише письмовим оформленням результатів проведення аукціону, тобто є способом фіксації та порядку проведення процедури аукціону і відображають лише відповідні результати аукціону.

Вищевказаний спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного кредитором способу захисту права і унеможливлює задоволення скарги на дії ліквідатора в цій частині.

Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Натомість, спосіб, обраний ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", до такого результату (відновлення права) привести не спроможний, оскільки він не здатний привести до відновлення порушеного права. По суті це є не способом захисту права, а заходом по встановленню фактів, які носять проміжний характер.

Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це не відповідає завданням суду, визначеним ст. ст. 2, 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229 і постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11 та ін.

За наведених обставин, скарга банку в частині визнання незаконними та скасування протоколів №Б-104/2-12 від 25.06.2012р. та №Б-109/23-13 від 22.07.2013р. біржових торгів (аукціону) по реалізації домоволодіння, розташованого АДРЕСА_1, задоволенню не підлягає.

Крім цього, суд не погоджується з позицією скаржника щодо необхідності проведення реалізації майна боржника з врахуванням приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як в редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі, так і відповідно до Закону в редакції, що набрала чинності з 19.01.2013р., виходячи з наступного.

Так, відповідно до абз. 2 ч.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника бо визнання його банкрутом" положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як зазначено в п.40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника бо визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011р. №4212-VI)", положення Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2013.

Наведене стосується й вирішення спорів, зазначених у частині четвертій статті 10, статті 20 та частині восьмій статті 23 Закону.

Водночас положення Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (оцінка майна, яке підлягає продажу; передання активів боржника, які залишаються не проданими на час закінчення ліквідаційної процедури тощо), застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання ним чинності, тобто до 19.01.2013. При цьому розпочата до набрання чинності Законом процедура продажу майна боржника повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013 здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника.

Враховуючи, що інформація про проведення 25.12.2012р. біржових торгів була розміщена організатором торгів в газеті "Наддніпрянська правда" №101 від 19.12.2012р. та в "Біржовому бюлетені" №18 від 18.12.2012р. (т.5 а.с.51-53) до 19.01.2013р., то ліквідатором цілком правомірно було проведено реалізацію майна банкрута з урахуванням приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка діяла до 19.01.2013р.

Підпунктами 1, 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В свою чергу ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення учасників судового процесу, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошового С.О. задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1. В задоволенні скарги кредитора Херсонської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Кошового С. О. у справі №5024/831/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Херсон - відмовити.

2. Ухвалу направити кредиторам, ліквідатору Кошовому С.О.

Повний текст ухвали складено та підписано 19.11.2013р.

Суддя М.Б. Сулімовська