Рішення № 35338244, 05.11.2013, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

05.11.2013р. Справа № 917/1732/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", бульвар Т.Шевченка, вул. Пушкінська, буд. 8/26, м. Київ 8,01008; адреса для листування: вул. Жовтнева, 19,м.Полтава, 36000; представник позивача: Тищенко С.Ю. вул. Жовтнева, 19, м. Полтава, 36000

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 468734,82 грн.

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

представники сторін:

від позивача: Дрига А.Н. - директор по регіону (наказ №1898-к від 03.06.2013р.)

Тищенко С.Ю. дов.№ 241/11.5.2. від 17.06.2013 року

Решетник С.І. дов. №240/11.5.2 від 17.06.2013р.

від відповідача: не з'явився

Василініна Т.В. головний експерт відділу малого бізнесу - викликана по ст.30 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 468734,82 грн. за договором про відкриття кредитної лінії № 179.178/12 -М544 від 26.06.2012 року.

Позивач на виконання вимог п. 4 ухвали суду від 27.08.2013 року про порушення провадження у справі надав додаткові докази по суті предмету спору (вх. канцелярії суду №15542 від 31.10.2013 року). Суд подані докази прийняв та залучив до матеріалів справи.

Відповідач повноважного представника в судові засідання 10.10.2013р., 22.10.2013р., 05.11.2013р. не направив, відзив на позовну заяву не подав.

Ухвали, які направлялися судом позивачу за адресою:37500, Полтавська область, м.Лубни, вул.Радянська, бід.27/49, кв.21, повернулися до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Дана адреса позивача вказана у позовній заяві та виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене суд належним чином повідомляв сторін про місце, дату та час слухання справи.

З огляду на вищевикладене, а також достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

Відповідно до матеріалів справи між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ВТБ БАНК» (далі - Банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) 26 червня 2012 року було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 179.178/12-М544 (далі - Кредитний договір).

Пунктом 1.1 Кредитного договору, Позивач зобов'язується надати Відповідачу грошові кошти шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором, а Відповідач зобов'язаний прийняти Кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Позивачу кредит, а також сплатити Проценти за користування кредитом, комісійну винагороду та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, що визначені Кредитним договором.

Згідно п.3.1. Кредитного договору ліміт кредитної лінії становить 501 000 гривень.

Відповідно до п.3.2. Кредитного договору Відповідач зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі 25 червня 2017 року або достроково у випадках, передбачених Кредитним договором.

Згідно п.3.4.1. Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються Позивачем за процентною ставкою у розмірі 22,0 % річних.

Виходячи з п.3.9. Кредитного договору кредит надається у вигляді траншів шляхом безготівкового перерахування коштів у валюті кредиту на рахунок Відповідача, зазначений в п.3.9 Кредитного договору в межах кредитної лінії.

Дослідивши надану Банком кредитну справу судом встановлено, що Банком належним чином виконано свії зобов"язання за Кредитним договором, згідно Меморіальних ордерів надано Відповідачу кредит за № 34538 від 27 червня 2012 року на суму 180 000,00 гривень та за № 32401 від 10 липня 2012 року на суму 321 000,00 гривень.

Сторонами Договору узгоджено графік повернення кредиту (том ІІ справи).

26 червня 2012 року між ПАТ "ВТБ Банк" та громадянином ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання зобов"язань, що виникають з Договору про відкриття кредитної лінії від 26.06.2012р. №179.178/12-М544, а також договорів про внесення змін (доповнень) до нього, додатків до нього, що є невід"ємними його частинами, якщо такі будуть укладені між Сторонами, в тому числі строку виконання зобов"язань, суми кредиту, процентів (збільшення/зменшення) за користування кредитом, комісійної винагороди, пнні та штрафів, а також інших обов"язкових платежів укладено Іпотечний договір №179.178/12-ДІ1. За пунктом 1.1 Іпотечного договору, Іпотекодавець (ОСОБА_2) метою забезпечення виконання зобов"язань за Кредтним договором, передає Іпотекодержателю (ПАТ "ВТБ Банк") нерухоме майно, що визначено пунктом 2.1 Іпотечного Договору як: кафе, торгівельний павільйон, гараж-сарай, погріб, вбиральна, огорож, ворота, загальною площею 227,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. (том ІІ справи). В кредитну справу надані документи, що посвідчують право власності ОСОБА_2 на майно що передано в іпотеку (том ІV справи).

26 червня 2012 року між ПАТ "ВТБ Банк" та громадянкою ОСОБА_7 укладено Договір поруки №179.178/12-ДП1, за умовами якого у випадку порушення Позичальником зобов"язань, по Договору про відкриття кредитної лінії від 26.06.2012р. №179.178/12-М544, Поручитель (ОСОБА_7) і Позивачльник (ФОП ОСОБА_2) несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі Зобов"язань Позичальника за Крединим договором включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих Процентів за користування кредитом, комісійної винагороди, неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків, пов"язаних з порушенням виконання зобов"язань Позичальником за Кредитним договором. (том ІІ справи)

Відповідно до наданої Банком кредитної історії ФОП ОСОБА_2 до березня 2013 року належним чином виконував свої Договірні зобов"язання про що свідчать Листи Банку з вдячністю за плідну співпрацю (том ІІІ справи).

Представниками Позивача надано суду інформація про погашення кредиту та процентів з 26 червня 2012 року по 23 липень 2013р., згідно якої Позичальником з березня 2013 року кредтні кошти та проценти не сплатувалися в результаті чого виникла заборгованість за кредитом в розмірі 33745,27 грн., за процентами 26245,23 грн.

Згідно п.5.2.1 Кредитного договору Позивач має право відмовити Відповідачу у наданні кредиту або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди та виконання всіх зобов'язань за Кредитним договором у випадках, передбачених Кредитним договором або чинним законодавством України, зокрема невиконання (неналежного виконання) зобов'язань щодо: сплати платежів направлених на сплату процентів та/або повернення кредиту, а також комісійної винагороди, неустойки тощо, передбачених умовами Кредитного договору.

Виходячи з п.8.3. Кредитного договору сторони домовились, що будь-яке порушення Відповідачем умов Кредитного договору повинно розглядатись як істотне порушення цього договору, яке надає право Позивачу в порядку, передбаченому Кредитним договором та/або чинним законодавством України, незалежно від встановлених Кредитним договором строків виконання зобов'язань, вимагати від Відповідача дострокового погашення заборгованості за Кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомлявся позивачем щодо наявності простроченої заборгованості за Кредитним договором та необхідності сплати цієї заборгованості (Лист-вимога вихідний № 520/1000 - 2). Однак, жодних заходів щодо погашення існуючої заборгованості відповідачами здійснено не було.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

В п.3.5. Кредитного договору зазначено, що повернення кредиту та сплати процентів здійснюється щомісячно, відповідно до Графіку повернення Кредиту. Повернення кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами починаючи з липня 2012 року. Проценти сплачуються регулярними щомісячними платежами за фактичну кількість днів користування кредитом. Період сплати процентів: з 25-го числа по останній робочий день кожного місяця, а також в день повного повернення кредиту, коли сума процентів сплачується разом з основною сумою кредиту.

Як вбачається з п.5.3.1 Кредитного договору Відповідач прийняв зобов'язання сплатити комісійну винагороду, повернути Позивачу отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування Кредитом в повному обсязі, виконувати інші зобов'язання в строки та у порядку, встановленому Кредитним договором.

Частина 1 статті 1050 ЦК України передбачає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В ст. 230 ГК України зазначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до п.7.1. Кредитного договору у разі прострочення Відповідачем зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами Кредитного договору, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. Вказана пеня розраховується по дату повного виконання всіх зобов'язань щодо погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення.

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем матеріали, зокрема: копію кредитної справи (том ІІ- том V), я ка містить в собі копію Договору на відкриття кредитної лінії №179.178/12-М544 від 26.06.2013р. (том І), копію Іпотечного договору від 26.06.2013р. (том І), копію Договору застави від 26.06.2013р. (том І), копію Графіку повернення кредиту (том ІІ); копії Виписок по особовому рахунку (том V); наданої Інформації Банку про отримання та погашення кредиту справи суд встановив, що надані докази підтверджують наявність у відповідача простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 33745,27 грн. та поточної заборгованості за кредитом в розмірі 405 152,52 грн., простроченої заборгованості за процентами в розвмрв 26 245,23 грн. та поточної заборгованості за процентами в розмірі 1 587,25 грн.

Крім того, після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 981,97 грн., 3% річних в розмірі 203,79 грн. та інфляційних втрат в розмірі 25,30 грн. по заборгованості за кредитом суд визнає їх правомірними та такими що здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Еліт 8.1.5" та "НІС" Законодавство" .

За невиконання пунктів 3.5 та 5.3.1 Договору та враховуючи положення п. 6 ст. 231 ГК України, ст. 258 ЦК України, Позивач нарахував Відповідачу пеню на заборгованість за процентами в розмірі 648,21 грн. На підставі ст. 625 ЦК України, Банком нараховано Позичальнику 3% річних в розмірі 135,17 грн. та інфляційні втрати в розмірі 10,11 грн. (судом перевірено їх правомірність за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Еліт 8.1.5" та "НІС" Законодавство").

31.10.2013 року представниками Банку надані суду копію Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.10.2013р. по справі №539/3007/13-ц за позовом ПАТ "ВТБ БАНК" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредтним договором. Вказним рішення присуджено до стягнення з ОСОБА_7 заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії (що є предметом даного спору) в розмірі 468 734, 82 грн. за виконання кого поручилася у Договорі поруки від 26.06.2012 року. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.10.2013р. по справі №539/3007/13-ц звернено стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №179.178/12-ДІ1 від 26.06.2013року на майно, що належить ОСОБА_2.

Відповідно до відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання Боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього Боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 11 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання Боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Статтею 7 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.. 12 вказаного закону. Вказані норми ЗУ «Про іпотеку» кореспондуються із нормами встановленими ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (ст. 23).

Що стосується застави, то Статтею 19 ЗУ «Про заставу» встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано - ст. 20 ЗУ «Про заставу»

Таким чином, законодавством не встановлені обмеження щодо можливості одночасного подання до суду позовів з вимогами до Боржника щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами та Заставодавців - третіх осіб з вимогами щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

З вищенаведених статей, вбачається, що на предмет застави та / або іпотеки може бути звернено стягнення і грошові кошти отримані від його реалізації зараховуються в рахунок погашення заборгованості Боржника, незважаючи на існування спору про стягнення заборгованості з Боржника, оскільки наявність судового спору про стягнення заборгованості з Боржника не припиняє його зобов'язань щодо погашення заборгованості.

Крім того, відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» (м. Київ, бул. Тараса Шевченка,

вул. Пушкінська, буд.8/26, код ЄДРПОУ 14359319, МФО 321767, р/р № 37392000002074) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 179.178/12-М544 від 26.06.2012р. у розмірі 468 734,82 грн., з яких борг за кредитом - 440 108,85 грн., борг за процентами - 28 625,97 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 9374,70 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 12.11.2013р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.