Рішення № 35338214, 11.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2013 р. Справа № 911/3906/13

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой", м. Комсомольськ, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-РУФ", с. Вовчків, Подільський район

про стягнення 23 434,37 грн.

за участю представників сторін:

позивач - Прищепа Л.М. - предст., дов. № 1967 від 07.10.2013р.;

відповідач - не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-РУФ" (відповідач) про стягнення 23 434,37 грн., які складаються з 21 691,89 грн. основного боргу, 1 482,18 грн. пені, 260,30 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг, надання яких підтверджується талонами замовника та підписаними Актами здачі-прийняття послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2013р. порушено провадження у справі №911/3906/13 та призначено до розгляду на 11.11.2013р.

Через канцелярію суду позивачем було подано витребувані документи, які були залучені судом до матеріалів справи.

В судове засідання відповідач не з'явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 0704400120657 та № 0407117888919, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надсилав.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, у разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів для об'єктивного вирішення спору по суті, 11.11.2013р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника прокуратури, суд,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Феррострой» (Позивач) на підставі листів вих. № 52-3508-12 від 30.08.2012р., № 67-3509-12 від 30.09.2012р., № 49-3510-12 від 30.10.2012р., № 07-1401-13 від 10.01.2013р., впродовж вересня 2012 - січня 2013 року надавало послуги Товариству з обмеженою відповідальністю «ТБС - РУФ» (Відповідач) з надання механізмів для вивезення сміття з території відповідача.

Факт надання послуг підтверджується талонами замовника за вказаний період та підписаними обома сторонами Актами здачі - приймання наданих послуг (копії яких містяться у матеріалах справи).

Згідно підписаних Актів ТОВ «Феррострой» було виставлено рахунки на оплату за надані послуги: № 2249/Т від 28.09.2012р. на суму 6 065,78 грн., № 2509/Т від 31.10.2012р. на суму 12 616,37 грн., № 2616/Т від 27.11.2012р. на суму 1 170,62 грн., № 99/Т від 28.01.2013р. на суму 1 839,12 грн. Загальна сума заборгованості по рахункам складає 21 691,89 грн., що також підтверджується наявним у матеріалах справи актом взаємних розрахунків станом на 29.05.2013р. складеним та підписаним уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріпленими їх печатками.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами фактично склалися правовідносини з надання послуг, відповідно до яких позивач виконав замовлені послуги, а відповідач зобов'язаний був розрахуватися за надані послуги.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Станом на день розгляду справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем в повному обсязі не виконав, за надані послуги не розрахувався.

Оскільки відповідач не розрахувався за надані послуги, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, у зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України.

Приписами ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору ТОВ «Феррострой» направило до ТОВ «ТБС- РУФ» претензію № 7 від 20.02.2013 року на суму 21 691 грн., яку була отримана Відповідачем 13.03.2013р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 0407116953660. Проте відповідач жодним чином не відреагував на виставлену претензію та не здійснив оплату за надані послуги.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Зважаючи на те, що відповідач судове засідання не з'явився, доказів оплати наданих послуг суду не надав, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 21 691,89 грн. є підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи претензії, позивачем був наданий місячний строк для розгляду та виконання останньої. Зазначена претензія була отримана відповідачем 13.03.2013р., що підтверджується копією поштового повідомлення № 0407116953660, а отже зобов'язання з оплати наданих відповідачу послуг у сумі 21 691,89 грн. мало бути повністю виконаним в строк до 12 квітня 2013р., у зв'язку з чим нарахування 3% річних здійснюється позивачем з 13.04.2013р. по 07.10.2013р.

Судом було здійснено перевірку нарахування 3% річних та встановлено, що заявлений позивачем період нарахування 3% річних є вірним та таким, що відповідає обставинам справи. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 317,36 грн. Проте, враховуючи те, що у суду відсутнє право виходити за межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 260,30 грн. підлягає задоволенню.

Також в позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1482,18 грн. пені, в обґрунтування якої позивач посилається на норми статтей 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

У відповідності до статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням форми, є нікчемний.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Судом встановлено, що між сторонами відсутній договір, яким би сторони передбачили відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1482,18 грн. пені, нарахованої позивачем, задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що станом на день розгляду справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем в повному обсязі не виконав, за отримані послуги не розрахувався позовні вимоги щодо стягнення 21 691,89 грн. заборгованості та 260,30 грн. 3% річних підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБС-РУФ» (07044, Київська обл., Поліський район, с. Вовчків, вул. Жовтнева, 35, код ЄДРПОУ 38016001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой" (39800, Полтавська обл., м. Комсомольськ, вул. Будівельників, буд. 16, код ЄДРПОУ 35107305) - 21 691 (двадцять одну тисячу шістсот дев'яносто одну) грн. 89 коп. заборгованості, 260 (двісті шістдесят) грн. 30 коп. 3% річних, 1611 (одну тисячу шістсот одинадцять) грн. 70 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 19.11.2013р.

Суддя Щоткін О.В.