Постанова № 35336729, 18.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа № 914/2121/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача - Ільницький І.Й.

від відповідача - Тильчик В.П.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", вих.№02-юр від 04.09.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 19.08.2013 року (підписане 27.08.2013 року), суддя Мороз Н.В.

у справі № 914/2121/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства "ІРОКС", м. Львів

про стягнення 2074773,81 грн.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 19.08.2013 року по справі №914/2121/13 задоволено частково позов ПАТ "Укргазвидобування", стягнено на користь останнього з ПрАТ "Ірокс" 331282,41 грн. - основної заборгованості, 24710,41 грн. - пені, 154,60 грн. - інфляційних втрат, 6924,35 - 3% річних. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 331282,41 грн. підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст.11, 509, 530, 629 ЦК України, ст.ст.193, 218 ГК України. Поряд з цим, суд посилаючись на норми ст.ст.530, 625 ЦК України, беручи до уваги те, що вимога про повернення коштів пред'явлена відповідачу - 28.08.2012 року та отримана останнім - 06.09.2012 року, правомірними є нарахування інфляційних в розмірі - 154,60 грн. за період з 17.09.2012 року по 01.12.2012 року. Поряд з цим, судом проведено перерахунок 3 % річних та пені, виходячи із суми заборгованості, яка підлягала до стягнення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПрАТ «Укргазвидобування» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 19.08.2013 року по справі №914/2121/13 в частині відмови у позові в сумі 1711702,04 грн., прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилаючись на норми ст.ст.202, 203, 204, 509, 626, 627 ЦК України, вказує, що укладаючи договір №5 від 21.03.2000 року, сторони передбачили стягнення інфляційних як забезпечення виконання зобов'язання. Крім того, апелянт не погоджується з тим, що судом не взято до уваги внесення позивачем (пайовиком) товарно-матеріальних цінностей на дольову участь у спорудженні будинку після 04.12.2000 року. Разом з тим, апелянт звертає увагу суду на те, що відповідно до умов договору №5 від 21.03.2000 року, відповідач зобов'язувався до 26.02.2012 року передати позивачу квартири загальною площею 366,2 кв.м.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, оскаржуване рішення залишити без змін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 21.03.2000 р. між Закритим акціонерним товариством "ІРОКС" (перейменоване на Приватне акціонерне товариство "ІРОКС") (в тексті договору - замовник) та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (з 27.12.2012 року реорганізоване в Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування"), в особі філії газопромислове управління "Львівгазвидобування" (в тексті договору - пайовик) - укладено договір №5 на будівництво житла в порядку пайової участі, відповідно до умов якого, а саме п. п. 1.2, відповідач зобов'язувався збудувати житловий будинок по вул. Бальзака, 25, у місті Львові та передати у власність позивача (пайовика): 3 (три) квартири 6-го поверху площею 123,48 кв.м., 112,64 кв.м., 33,96 кв.м., загальною площею 270,08 кв.м., не пізніше одного місяця з дня здачі будинку в експлуатацію державною комісією, планова здача будинку мала відбутися 30.06.2000р. (п. 1.3. договору), а пайовик, зобов'язувався, згідно умов вказаного договору ( п. 2.1. та п. 2.3.), оплатити вищевказану житлову площу.

Пунктом 2.3 договору визначено, що розрахунки між сторонами здійснюються шляхом направлення коштів, матеріалів та інших матеріальних активів боржників пайовика на дольову участь в спорудженні будинку в строк до 01.05.2000 року.

Додатковою угодою від 04.12.2000 року до вказаного договору, пункт 2.3 викладено в новій редакції, зокрема сторонами погоджено розрахунок виключно грошовими коштами.

В подальшому сторони неодноразово вносили зміни та доповнення до вказаного договору, укладали додаткові угоди.

Відповідно до додаткової угоди до договору №5 від 21.03.2000р., відповідач зобов'язувався передати позивачу об'єкт незавершеного будівництва: 3 (три) квартири 6 поверху, секція № 67-040: квартиру № 16 загальною площею 126,40 кв.м., квартиру № 18 загальною площею 37,01 кв.м. секція № 67-040 та квартиру № 53 загальною площею 98,59 кв.м. секція № 67-043, загальною площею 262,00 кв.м. Строк здачі будинку - 30.06.2001р. (п. 4 додаткової угоди).

16.07.2001р. сторони внесли зміни та доповнення до додаткової угоди до договору № 5 від 04.03.2000р. в частині вартості одного квадратного метра площі та змінили строк планової здачі будинку - 31.12.2001р. ( п. 3 додаткової угоди від 16.07.01р.).

23.08.2002р. сторонами внесено зміни та доповнення до договору № 5 від 21.03.2000 р. в частині вартості одного метра площі, позивач зобов'язувався оплатити відповідачу за 3 (три) квартири, з яких, одна 4-х кімнатна і дві двохкімнатні загальною площею 292,29 кв.м., їх вартість 583878,50 грн. з ПДВ.

В подальшому, 02.09.2002р. сторони внесли зміни та доповнення до договору № 5 від 21.03.2000 р., а саме до п.1.2 договору, визначивши, що 1 м.кв. загальної площі покращеного планування в житловому будинку по вул.Бальзака,25 у м.Львові становить 19997,60 грн. з ПДВ, пайовик (позивач) зобов'язується здійснити оплату замовнику (відповідачу) за чотири квартири, з яких одна 4-х кімнатна і три 2-х кімнатні - загальною площею 336,29 кв.м. - 731700,90 грн. з ПДВ.

Позивач вказує на те, що ним, як пайовиком, на виконання умов договору №5 від 21.03.2000 р., здійснено перерахування коштів, що підтверджується платіжними дорученнями: № 2593 від 21.02.01 р. - 64 326,40 грн., № 647 від 24.05.01 р. - 15 000.00 грн., № 749 від 01.06.01 р,- 10 000,00 грн., № 822 від 08.06.01 р. - 15 000,00 грн., № 130 від 24.07.01 р. - 154 382, 90 грн. № 42 від 11.09.01 р. - 20 000.00 грн., № 270 від 18.12.01 р. - 81 270.00 грн., № 607 від 30.01.2002 р.- 81 216,00 грн., та випискою з банку від 29.03.2002 р. - 23 000.00 грн. (в матеріалах справи) на загальну суму 464195, 30 грн.

Разом з тим, позивач вказує про здійснення поставки протягом 2000р.-2001р. товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується: накладною №363 від 11.05.2000 р. на відпуск цегли на суму 3 668,16 грн. (податкова накладна №363 від 11.05.2000 р., довіреність ИАЗ №589142 від 10.04.2000 р.), накладною 627 від 15.05.2000 р. на відпуск дизпалива на суму 3 423,45 грн., накладною №724 від 06.06.2000 р. на відпуск цегли на суму 21 867,08 грн. (податкова накладна №724 від 06.06.2000 р., довіреність ИАЗ №589170 від 06.05.2000 р.)., накладною №767 від 08.06.2000 р. на відпуск труб на суму 30 476,80 грн. (податкова накладна №767 від 08.06.2000 р., довіреність ИАЗ №589188 від 16.05.2000 р., лист від 06.04.2000 р. №92)., накладною №916 від 05.07.2000 р. на відпуск труби на суму 30 524, 88 грн. (податкова накладна №916 від 05.07.2000 р., довіреність ИАЗ від 26.06.2000 р., накладною №953 від 13.07.2000 р. на відпуск цегли на суму 7 484, 31 грн. (податкова накладна №953 від 13.07.2000 р., довіреність ИАЗ №589068 від 08.06.2000 р.)., накладною №1170 від 21.08.2000 р. на відпуск бензину на суму 3155, 33 грн. (довіреність ИАП №627855 від 21.08.2000 р.)., накладною №1253 а від 30.08.2000 р. на відпуск дизпалива на суму 3 474,65 грн., накладною №1372 від 05.09.2000 р. на відпуск дизпалива на суму 4 010,68 грн. (податкова накладна №1372 від 05.09.2000 р.. довіреність ЯГГ №816454 від 28.08.2000 р„ лист б/н і дати), накладною №1392 від 22.09.2000 р. на відпуск масла дизельного на суму 1 142,99 грн. (податкова накладна від 22.09.2000 р., довіреність ЯГГ №616471 від 11.09.2000 р., накладною №1688 від 26.09.2000 р. на відпуск бензину на суму 3 149, 84 грн. (податкова накладна від 26.09.2000 р., довіреність ЯГГ №816491 від 26.09.2000 р.), накладною №1735 від 07.11.2000 р. на відпуск кутника на суму 9 602,70 грн. (податкова накладна від 07.11.2000 р. №1735, довіреність ЯГЗ №614263 від 01.11.2000 р., лист від 27.10.2000 р. №256). ,накладною №2083 від 21.12.2000 р. на відпуск скла на суму 2 573, 60 грн. (податкова накладна №2083 від 21.12.2000 р. та довіреність ЯГЗ №615 236 від 18.12.2000 р.), накладною 2213 від 04.01.2001 р. на суму 67 379, 53 грн. (довіреність ЯГЗ №615247 від 03.01.2001 р.), накладною №2461 від 29.02.2001 р. на суму 3 553, 85 грн. (податкова накладна, довіреність ЯГЗ №615272 від 22.02.2001 р.), накладною №2505 від 05.03.2001 р. на суму 1 872, 00 грн. (податкова накладною №2505 від 05.03.2001 р., довіреність ЯГЗ №615274 від 05.03.2001 р.), накладною №17 від 28.03.2001 р. на суму 5 332, 22 грн. (довіреність ЯГЗ №615290 від 21.03.2001 р.), накладною №69 від 31.03.2001 р. на суму 13 951,28 грн, накладною №180 від 25.04.2001 р. на суму 2 124,02 грн., накладною №184 від 25.04.2001 р. на суму 1 173,60 грн., накладною №182 від 25.04.2001 р. на суму 2 027, 23 грн., накладною №212 від 28.04.2001 р. на суму 500, 42 грн. (довіреність ЯГП №022414 від 24.04.2001 р.), накладною №220 від 30.04.2001 р. на суму 5 441, 15 грн. (довіреність ЯГП №022417 від 24.04.2001 р.), накладною №221 від 30.04.2001 р. на суму 4 943, 03 грн. (довіреність ЯГП №022413 від 23.04.2001 р.), накладною №222 від 30.04.2001 р. на суму 975,70 грн. (довіреність ЯГ П №022419 від 28.04.2001 р.), накладною №389 від 30.05.2001 р. на відпуск шиферу на суму 8 443, 20 грн. (довіреність ЯГП №022436 від 23.05.2001 р.), накладною №419 від 30.05.2001 р. на суму 4 885.69 грн. (довіреність ЯГП №022437 від 23.05.2001 р.), накладною №1112 від 09.09.2001 р. на відпуск плит парканних на суму 7 582,75 грн. (довіреність ЯГН №577977 від 29.08.2001 р.), накладною №1369 від 09.11.2001 р. на суму 2 358, 90 грн. (довіреність ЯДД №761090 від 05.11.2001 р.), накладною №1539 від 29.11.2001 р. на суму 8 425, 44 грн. (довіреність ЯДД №761112 від 19.11.2001 р.) на загальну суму 267495, 60 грн.

Позивач, подаючи позов, звертає увагу суду на те, що враховуючи п.3 змін та доповнень до договору від 16.07.2001 року планова здача будинку - 31.12.2001 року, а передача житла, враховуючи п.3.1 договору - не пізніше одного місяця з дня здачі будинку держкомісії (введення в експлуатацію) та вказує, що відповідачем, умови договору у вказаній частині не виконано, передачу житла до - 31.01.2002 року не здійснено.

Відповідно до листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 22.06.2012 року №7/13- 6-3364. декларацію про готовність об'єкта до експлуатації на "багатоквартирний житловий будинок з прибудовою на вул. О. Бальзака,25 у м. Львові" зареєстрованою - 26.01.2012 року за №1432012924 (арк. справи 158 Т.І).

На підставі п.3.1 договору, у разі невиконання умов цього договору з передачі загальної площі житла пайовику в повному обсязі у вказані терміни, на вимогу пайовика, замовник повертає кошти з урахуванням інфляції на момент повернення.

Листами №2-2-2293-2 від 28.08.2012 р., №2-01-3225-2 від 26.11.2012 р., №2-01-3425-2 від 13.12.2012 р. позивачем направлялись відповідачу вимоги щодо передачі квартир або повернення інвестованих коштів в будівництво житла в сумі 731700,90 грн. та інфляційних втрат починаючи з квітня 2002 р.

Проте, як зазначає позивач, відповідач, обов'язку з передачі оплаченої житлової площі не виконав, листи-вимоги про повернення коштів залишив без задоволення.

Враховуючи наведене, позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 731700,90 грн. - основного боргу, 1273159,57 грн. - інфляційних за період з 01.04.2002 року по 01.12.2012 року, 54577,69 грн. - неустойки (пені), розрахованої виходячи із подвійної облікової ставки НБУ за період з 17.09.2012 року по 17.03.2013 рік, 15335,65 грн. - 3% річних за період з 17.09.2012 року - 29.05.2013 року.

Судом першої інстанції позов ПАТ "Укргазвидобування" задоволено частково, стягнено на користь останнього з ПрАТ "Ірокс" 331282,41 грн. - основної заборгованості, 24710,41 грн. - пені, 154,60 грн. - інфляційних втрат, 6924,35 - 3% річних. В решті позовних вимог відмовлено.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи нижченаведене:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд першої інстанції вказує, що матеріалами справи підтверджено здійснення пайових внесків позивачем по договору №5 від 21.03.2000р. грошовими коштами згідно платіжних доручень №2593 від 21.02.2001 року, №647 від 24.05.2001 року, №749 від 01.06.2001 року, №822 від 08.06.2001 року, №130 від 24.07.2001 року, №42 від 11.09.2001 року, №270 від 18.12.2001 року на загальну суму 359979, 30 грн., а також платіжними дорученнями №607 від 30.01.2002 року та №322 від 29.03.2002 року на суму 104216, 00 грн.

Однак, колегією суддів відзначено, що судом безпідставно взято до уваги платіжні доручення №607 від 30.01.2002 року на 81216 грн. та №322 від 29.03.2002 року на суму 23000 грн., оскільки у таких, у графі призначення платежу - вказано «за оренду бази згідно договору б/н від 30.01.2001 року» та «за оренду приміщень по згідно договору б/н від 01.01.2002 року». Доказів того, що такі кошти були зараховані в рахунок оплати за договором № 5 від 21.03.2000 р. відсутні.

З огляду на наведене, сума пайових внесків позивача грошовими коштами за договором становить - 359979, 30 грн., а не 464195, 30 грн., як вказано господарським судом.

Одночасно, матеріалами справи підтверджено пайові внески позивача по договору №5 від 21.03.2000 р. товарно-матеріальними цінностями згідно п. 2.3 договору, проте, внесення таких товарно-матеріальними цінностями було можливе лише до 04.12.2000 року, оскільки, як уже зазначено вище, додатковою угодою від 04.12.2000 року до договору №5 від 21.03.2000 року, сторонами викладено п.2.3 у новій редакції та передбачено проведення розрахунків лише грошовими коштами, з огляду на що, судом враховано пайові внески позивача по договору №5 товарно-матеріальними цінностями на суму - 121980, 87 грн. здійснені протягом періоду з 11.05.2000р. по 07.11.2000р.

Крім того, як встановлено судом та не заперечується сторонами, на виконання умов договору №5 відповідач передав позивачу 5-ти кімнатну квартиру №53 загальною площею 127,6 кв. м., за адресою: м. Львів, вул. Бальзака, 25, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Львова в справі №2-1418 від 01.07.2011 р. Загальна вартість зазначеної квартири складає 254 893,76 грн. (з розрахунку 127,6 кв.м х 1997,60 грн.).

З огляду на наведене вище, заборгованість відповідача перед позивачем становить - 227066,41 грн. (359979,30 грн. + 121980,87 грн. - 254893,76 грн.), вказана сума заявлена до стягнення правомірно. Решта позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу є необґрунтованими.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивачем направлялась на адресу відповідача вимога (лист за вих. №2-2-2293-2 від 28.08.2012 року, арк. справи 203 т.І), про повернення коштів, яку отримано відповідачем 06.09.2012року (повідомлення про вручення поштового відправлення - арк. справи 204, т.І).

Як уже зазначено вище, з урахуванням ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.536 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно п.4.2 договору №5 від 21.03.2000 року за несвоєчасне виконання замовником (ПрАТ «Ірокс») своїх зобов'язань, при умові виконання пайовиком (ПАТ «Укргазвидобування») своїх зобов'язань по фінансуванню, замовник сплачує пайовику неустойку в розмірі 0,1 процент від повного обсягу пайової участі за кожен день прострочки.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 54577,69 грн. - неустойки (пені), розрахованої виходячи із подвійної облікової ставки НБУ за період з 17.09.2012 року по 17.03.2013 рік, проте, умовами договору на будівництво житла в порядку пайової участі №5 від 21.03.2000 року, нарахування неустойки проводиться при умові виконання пайовиком ПАТ «Укргазвидобування») своїх зобов'язань по фінансуванню, однак, як уже зазначено вище, позивачем зобов'язання щодо проведення розрахунків (фінансування) в повному обсязі не здійснено. Крім того, судовою колегією відзначено, що нормами ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто, за змістом частини шостої статті 232 ГК України та статті 253 ЦК України початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягали.

Крім того, господарський суд посилаючись на норми ст.ст.530, 625 ЦК України беручи до уваги те, що вимога про повернення коштів пред'явлена відповідачу - 28.08.2012 року та отримана останнім 06.09.2012 року, вважає правомірними нарахування інфляційних в розмірі - 154,60 грн. за період з 17.09.2012 року по 01.12.2012 року.

Проте, з огляду на положення ст.627 ЦК України та ст.536 ЦК України апеляційним господарським судом відзначено, що стягнення інфляційних передбачено умовами договору №5 від 21.03.2000 року, як один із видів забезпечення виконання договору, так, відповідно до п.3.1 договору п.п.г) передбачено, що у разі невиконання умов цього договору з передачі загальної площі житла пайовику в повному обсязі у вказані терміни, на вимогу пайовика, замовник повертає кошти з урахуванням інфляції на момент повернення.

З огляду на наведене, правомірними є інфляційні заявлені за період з 01.04.2002 року по 01.12.2012 року, нараховані на суму 227066,41 грн.

Судом проведено розрахунок інфляційних, враховуючи інформаційний лист ВГСУ №17.07.2012 року №01-06/928/2012, п.2) якого зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Так, враховуючи індекси інфляції за період з 01.04.2002 року - 31.12.2002 року - 100,5%, у 2003 році - 108,2%, у 2004 року - 112,3 %, у 2005 році - 110,3%, у 2006 році - 111,6 %, у 2007 року - 116,6 %, у 2008 році - 122,3 %, у 2009 році - 112,3 %, у 2010 році - 109,1 %, у 2011 році - 104,6 % за період з 01.01.2012 року по 31.11.2012 року - 99,5 % (сукупний індекс інфляції за період з 01.04.2002 року по 31.11.2012 рік становить - 273,3 %), судом проведено розрахунок інфляційних.

Сума боргу з урахуванням інфляційних становить - 620572,50 грн. (227066,41 грн. х 2,733).

Таким чином, правомірними є інфляційні, нараховані за період з 01.04.2002 року - 01.12.2012 року в сумі - 393506,09 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних за період з 17.09.2012 року по 29.05.2013 року, проте, такі нараховані на суму боргу в розмірі - 731700,90 грн.

Апеляційною інстанцією здійснено перерахунок 3 % річних, виходячи із суми бору - 227066,41 грн. (227066,41 х 3 х 255/365/100), згідно якого, правомірними є заявлені до стягнення - 4759,06 грн. - 3% річних.

Враховуючи наведене вище, рішення господарського суду Львівської області від 19.08.2013 року по справі №914/2121/13 слід скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ірокс» на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» - 227066,41 грн. - основного боргу, 393506,09 грн. - інфляційних, 4759,06 грн. - 3 % річних (всього - 625331,56 грн.). В частині решти вимог про стягнення основного боргу, інфляційних, 3 % річних відмовити. В частині стягнення 54577,69 грн. - пені відмовити повністю.

Поряд з цим, в зв'язку із скасуванням рішення господарського суду частково, враховуючи положення ст.ст.44, 49 ГПК України, суд проводить новий розподіл судових витрат, а саме із відповідача на користь позивача слід стягнути - 12506,63 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Поряд з цим, в зв'язку із частковим задоволенням вимог апеляційної скарги (щодо інфляційних на суму 393506,09 грн.), з відповідача на користь позивача слід стягнути - 3935,06 грн. в відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.103,104,105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 19.08.2013 року по справі №914/2121/13 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" задоволити частково - в частині стягнення 227066,41 грн. - основного боргу, 393506,09 грн. - інфляційних, 4759,06 грн. - 3 % річних. В частині решти вимог про стягнення основного боргу, інфляційних, 3 % річних відмовити.

В частині стягнення 54577,69 грн. - пені відмовити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ірокс" (м. Львів, вул. Буйка, 17А, код ЄДРПОУ 23958651) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазидобування" (м. Київ-53, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) - 227066,41 грн. - основного боргу, 393506,09 грн. - інфляційних, 4759,06 грн. - 3 % річних, 12506,63 грн. - в відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3935,06 грн. - в відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Зварич О.В.

Хабіб М.І.