Ухвала суду № 35334785, 12.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9418/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Мамчура Я.С.

суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у відповідності до положень ст.41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Укс 5 Рітейл груп Україна» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати в повному обсязі постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у м.Києві від 22 травня 2013 року №000042.

В обгрнтування адміністративного позову, позивач вказує на те, що відповідачем зроблені протиправні висновки про порушення ним вимог законодавства про захист прав споживачів, а саме: про відсутність на лікеро-горілчаних виробах, вказаних в п.1-6. 9-15 додатку №7 до акту перевірки, інформації про дату виготовлення та про сертифікацію даних товарів; реалізацію вагових овочів та фруктів, вказаних в п.16-49 додатку №7 до акту перевірки, без інформації про найменування і місцезнаходження виробника, дату виготовлення та строки придатності, умов зберігання, інформації про сертифікацію; реалізацію товарів (п.7-8, 50-51 додатку №7 до акту перевірки), які не відповідають за органолептичними показниками вимогам ТУ 15.2-32353572-002:2005.

Постановою Окружного адміністративного суду ми. Києва від 30 серпня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на правомірність своїх висновків щодо вчинення позивачем порушень чинного законодавства про захист прав споживачів, викладених в акті від 05 березня 2013 року №000426.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Києві проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів в магазині «Перекресток», що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Р.Окіпної, 8а та належить ПАТ «Укс 5 Рітейл груп Україна», за результатами якої складено акт від 05 березня 2013 року.

Так, в ході проведеної перевірки встановлено реалізацію товару: ром «Капітан Морган» 0,75 л., ром «Капітан Морган» 1 л., «Кремльовські креветки XXXL» в панцирі 1 кг. 51/60, «Кремльовські креветки XXXL» 1 кг. в панцирі 31/41, крупа манна «Розкішна» 1 кг., що не відповідає вимогам нормативних документів: ДСТУ 4257, ДСТУ 4164 за органолептичними показниками з наявністю у рідині сторонніх домішок осаду; ТУ У 15.2-32353572-002:2005 за органолептичними показниками: з ознакою повторного заморожування, наявністю снігового нальоту; ГОСТ 7022-97, ГОСТ 26791: з недовагою по масі нетто, понад допустимі норми - 4% на упаковці (п.п. 7, 8, 50-52 Додатку 7 до акту перевірки); відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на партію продукції, отриманої для реалізації - про товар щодо найменування, місцезнаходження виробника, дата виготовлення, відомості про умови зберігання, строк придатності, позначки про наявність у складі ГМО, інформація про сертифікацію (п.п. 1-6, 9-49 Додатку 7 до акту перевірки), у зв'язку з чим за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів та за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на партію продукції, отриманої для реалізації

На підставі даного акту, відповідачем прийнято постанову від 22 травня 2013 року №000042 про накладення стягнення, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 11968,03 грн.

Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що в ході розгляду справи відповідачем не надано належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваної постанови про накладення на позивач штрафу в розмірі 11968,03 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками сду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог.

Частиною 3 ст. 32 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» встановлено, що виробник зобов'язаний отримати в органі з оцінки відповідності сертифікат відповідності згідно з вимогами закону, якщо така процедура передбачена технічним регламентом, для підтвердження відповідності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідність товарів зазначених у п.п. 7, 8 Додатку 7 до акту перевірки від 05 березня 2013 року № 000426, а саме: рому «Капітан Морган», а також у п.п. 50-51 Додатку 7 - «Кремльовські креветки XXXL» в панцирі 31/41 та 51/60, вищевказаним вимогам, зокрема, ДСТУ 4257:2003, ТУ У 15.2-32353572-002:2005, підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатами відповідності Державної системи сертифікації УкрСЕПРО Міністерства економічного розвитку і торгівлі України серії ВВ № UA1.003.Х010610-12, термін дії з 08 жовтня 2012 року по 31жовтня 2013 року, серії ВВ № UA1.003.Х025378-10, термін дії з 03 листопада 2010 року по 31 жовтня 2013 року, серії ВВ № UA1.184.Х005128-12, термін дії з 25 травня 2012 року по 24 травня 2013 року, а також посвідченнями якості від 14 вересня 2012 року № 535, від 22 вересня 2012 року № 545 та 23 вересня 2012 № 548.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Водночас, відповідно до змісту ст. 38 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» забороняється обіг харчових продуктів, етикетування яких не відповідає цьому Закону та відповідним технічним регламентам. Усі харчові продукти, що знаходяться в обігу в Україні, етикетуються державною мовою України та містять у доступній для сприймання споживачем формі інформацію про: 1) назву харчового продукту; 2) назву та повну адресу і телефон виробника, адресу потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - назву, повну адресу і телефон імпортера; 3) кількість нетто харчового продукту у встановлених одиницях виміру (вага, об'єм або поштучно); 4) склад харчового продукту у порядку переваги складників, у тому числі харчових добавок та ароматизаторів, що використовувались у його виробництві; 5) калорійність та поживну цінність із вказівкою на кількість білка, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 грамів харчового продукту; 6) кінцеву дату споживання «Вжити до» або дату виробництва та строк придатності; 7) номер партії виробництва; 8) умови зберігання та використання, якщо харчовий продукт потребує певних умов зберігання та використання для забезпечення його безпечності та якості; 9) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні; 10) наявність чи відсутність у харчових продуктах генетично модифікованих організмів (ГМО), що відображається на етикетці харчового продукту написом «з ГМО» чи «без ГМО» відповідно. Для деяких категорій харчових продуктів відповідними технічними регламентами можуть встановлюватися специфічні обов'язкові вимоги до етикетування, крім тих, що передбачені у цій статті. Етикетування нефасованих харчових продуктів здійснюється державною мовою України у порядку, встановленому технічними регламентами для певних харчових продуктів.

Згідно з п. 1 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 жовтня 2010 року № 487 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2011 року за № 183/18921, цей Технічний регламент, розроблений відповідно до вимог Законів України «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про захист прав споживачів», а також положень Директиви Європейського Парламенту та Ради від 20 березня 2000 року № 2000/13/ЄС про наближення законодавства держав-членів про етикетування, оформлення та рекламування продуктів харчування і Директиви Комісії від 30 січня 2008 року N 2008/5/ЄС щодо обов'язкового зазначення на етикетці певних продуктів харчування деякої докладної інформації, окрім тієї, що передбачена у Директиві 2000/13/ЄС Європейського Парламенту та Ради, визначає загальні вимоги до маркування (етикетування) розфасованих харчових продуктів, які вводяться в обіг в Україні.

За змістом п. 2 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів вимоги цього Технічного регламенту поширюються на маркування (етикетування) розфасованих продуктів харчування, що реалізуються кінцевому споживачу через оптову або роздрібну торговельну мережу.

Маркування згідно з п. 3 названого Технічного регламенту це усі слова, описи, знаки для товарів і послуг, назва марки, зображення чи символи, що стосуються харчових продуктів і розміщені на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), споживчій тарі, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші, документі, повідомленні, інших елементах упаковки, що супроводжують чи належать до цього виду харчових продуктів.

Вказана норма кореспондується з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Згідно з п. 24 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів зазначення інформації про часові характеристики придатності харчового продукту у його маркуванні не обов'язкове для, зокрема, свіжих фруктів, ягід і овочів, картоплі, які не очищені від шкірки, не нарізані або не оброблені жодним способом (за винятком зародків насіння і стручкових плодів (наприклад, пагонів бобових)).

Пунктом 33 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів передбачено, що нормативно-правовими актами визначаються детальні правила щодо способу, у який зазначається вся або окрема обов'язкова інформація в маркуванні, перерахована в пункті 6 цього Технічного регламенту, за умови інформування споживача у місцях реалізації харчових продуктів, які, зокрема, розфасовуються в торговельних приміщеннях на вимогу споживача на місці їх реалізації.

Поряд з цим, відповідно до п. 1 Правил роздрібної торгівлі картоплею та плодоовочевою продукцією, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08 липня 1997 року № 344 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1997 року за № 353/2157, ці Правила регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продаж картоплі, овочів, баштанних культур, ягід, плодів, винограду, горіхів, грибів, плодів цитрусових, субтропічних та тропічних культур, дикорослих плодів і ягід у свіжому, сушеному, свіжозамороженому, переробленому та консервованому виді (далі - плодоовочева продукція), а також визначають вимоги у дотриманні прав споживачів щодо належної якості товарів і рівня торговельного обслуговування.

Пунктом 58 Правил роздрібної торгівлі картоплею та плодоовочевою продукцією встановлено, що на всіх зразках плодоовочевої продукції або інших товарів, що виставлені в торговельному залі, повинні бути ярлики цін (цінники). На плодоовочеву продукцію ярлики цін (цінники) оформлюються із зазначенням: для вагових товарів - назви товару, сорту, ціни за один кілограм або сто грамів; для розфасованих товарів - назви товару, сорту, ціни за кілограм або сто грамів, ваги одиниці розфасовки, ціни за одиницю розфасовки (пакет, сітка, пучок тощо); для штучних товарів та розфасованих в пляшки - назви товару, ваги або місткості, сорту, ціни за штуку.

З аналізу наведених норм вбачається, що для вагових товарів (плодоовочевої продукції) на ярликах цін (цінниках) повинні бути вказані назва товару, сорту, ціна за один кілограм або сто грамів, а для розфасованих товарів (плодоовочевої продукції) на ярликах цін (цінниках) повинні бути вказані назва товару, сорту, ціна за кілограм або сто грамів, вага одиниці розфасовки, ціна за одиницю розфасовки (пакет, сітка, пучок тощо), натомість решта передбаченої ч. 1 ст. 38 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» інформації в силу вимог ч. 3 ст. 38 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів може бути розміщена на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), споживчій тарі, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші, документі, повідомленні, інших елементах упаковки, що супроводжують чи належать до цього виду харчових продуктів, а також може доводитись до відома споживачів у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі).

Як встановлено судом першої інстанції, на плодоовочеву продукцію зазначену в п.п. 16-49 Додатку 7 до акту перевірки від 05 березня 2013 року № 000426 в торговому залі магазина «Перекресток» за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 34, який належить позивачу та в якому здійснено перевірку відповідачем, були оформлені та розміщені належним чином ярлики цін (цінники) на вагові та розфасовані товари, підтвердженням чого є також фотокартки з такими ярликами (цінниками), а інформація про назву та повну адресу і телефон виробника, адресу потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - назву, повну адресу і телефон імпортера, умови зберігання та використання тощо на вказану продукцію міститься у висновках державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатах відповідності, протоколах дослідження та випробування продукції та інших документах, копії яких наявні в матеріалах справи, які на вимогу покупця надаються продавцями-консультантами.

Зазначений спосіб доведення до відома споживачів інформації про товар відповідає вимогам діючого законодавства, тому позивачем виконані вимоги закону щодо забезпечення прав споживачів на інформацію про продукцію, у зв'язку з чим посилання відповідача на порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними.

Відповідно до змісту ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або на етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до продукції. Гарантійні зобов'язання у будь-якому випадку включають також будь-які зобов'язання виробника (виконавця) або продавця, передбачені рекламою. Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до неї при продажу, і який вважається гарантійним строком. Строк придатності обчислюється починаючи від дати виготовлення, яка також зазначається на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання. Продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється.

За змістом ч.2 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» на товари (наслідки робіт), використання яких понад визначений строк є небезпечним для життя, здоров'я споживача, навколишнього природного середовища або може заподіяти шкоду майну споживача, встановлюється строк служби (строк придатності). Ці вимоги можуть поширюватись як на виріб у цілому, так і на окремі його частини.

На товарах зазначених в п.п. 1-6, 9-12 Додатку 7 до акту перевірки від 05 березня 2013 року № 000426 містяться Лот-коди з датою виготовлення такого товару, а в маркуванні зазначено інструкцію про визначення дати виготовлення товару за допомогою згаданого Лот-коду, при чому на товарі наведеному у п. 4 крім Лот-коду також на самій пляшці зазначено дату виготовлення, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи фотокартки таких товарів.

З огляду на викладене, висновки відповідача про зашифрованість у Лот-коді дати виготовлення товару та, як наслідок, недоступність для звичайного споживача без спеціальних знань, є безпідставними.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби підлягають підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері шляхом сертифікації. Відповідність спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів підтверджується наявністю у їх виробника або імпортера сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності.

При цьому, згідно з п. 1.1 Правил обов'язкової сертифікації алкогольних напоїв, затверджених наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 13 вересня 1996 року № 379 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04 жовтня 1996 року за № 570/1595, правила обов'язкової сертифікації алкогольних напоїв встановлюють порядок та вимоги до проведення обов'язкової сертифікації алкогольних напоїв із вмістом етилового спирту понад 1,2 відсотка в державній системі сертифікації УкрСЕПРО.

В ході розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що у позивача на товари зазначені в п.п. 1-6, 9-15 Додатку 7 до акту перевірки були наявні сертифікати відповідності Державної системи сертифікації УкрСЕПРО Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями таких сертифікатів, а також, що вони надаються на вимогу покупця продавцями-консультантами, що в силу вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» є правомірним.

За таких обставин, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів правомірності його висновків про відсутність у позивача таких сертифікатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» Кабінет Міністрів України визначає зразок (опис) та затверджує правила застосування Національного знака відповідності, що використовується для засвідчення відповідності технічним регламентам.

Поряд з цим, відповідно до опису та правил застосування національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1599, Національний знак відповідності (далі - знак відповідності) має форму незамкненого з правого боку основного кола, усередині якого вміщено стилізоване зображення трилисника. Технічними регламентами можуть встановлюватися додаткові вимоги щодо виконання зображення знака відповідності. Розмір знака відповідності визначається виробником або постачальником продукції виходячи з конкретних умов та місця його нанесення, але не може бути меншим ніж 5 міліметрів, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї. У разі підтвердження відповідності продукції призначеним органом з оцінки відповідності поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаційний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів.

З фотокарток товарів, зазначених в п.п. 13-15 Додатку 7 до акту перевірки від вбачається, що на них присутній національний знак відповідності поряд з яким нанесено ідентифікаційний номер органу з оцінки відповідності згідно з державним реєстром таких орган, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї.

Водночас, згідно з п. 3.2 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07 березня 2012 року № 310 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 травня 2012 року за № 743/21056, під час опису виявлених порушень вимог законодавства повинні бути зазначені нормативно-правові акти чи нормативні документи, вимоги яких порушені, їх повне найменування та реєстраційний номер. Зміст порушення повинен бути конкретизований та викладений відповідно до норм законодавства. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів та документів не допускається. Опис порушень закінчується аргументованими висновками з посиланням на відповідні законодавчі, нормативно-правові акти та нормативні документи.

Всупереч вимогам п. 3.2 зазначеного Порядку, відповідачем в акті перевірки від 05 березня 2013 року № 000426 та Додатку 7 до нього не зазначено повне найменування та реєстраційний номер нормативно-правових актів чи нормативних документів, вимоги яких порушені, зокрема, ДСТУ 4257, ДСТУ 4164, а також не конкретизовано зміст порушень - які саме норми (статті, пункти, підпункти тощо), зокрема, ТУ У 15.2-32353572-002:2005, ГОСТ 7022-97 та ГОСТ 26791 порушені позивачем.

Згідно з п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведеного можна зробити висновок, що штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів повинен обраховуватися від вартості одержаної для реалізації партії товару, а штраф у розмірі тридцяти відсотків за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію повинен обраховуватися від вартості одержаної для реалізації партії товару, крім того, такі розрахунки повинні здійснюватися на момент виявлення відповідних порушень на підставі документів за якими такі товари одержано для реалізації.

В наданих відповідачем видаткових накладних на вищевказані товари їх вартість суттєво відрізняється від вартості зазначеної відповідачем в Додатку 7 до акту перевірки від 05 березня 2013 року № 000426. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при розрахунку суми штрафних санкції в розмірі 11 968,03 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність постанови від 22 травня 2013 року №000042 та про обґрунтованість адміністративного позову. Відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваної постанови.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 41, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду ми. Києва від 30 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.