Рішення № 35332700, 14.11.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/3780/13-ц Провадження № 22-ц/773/1256/13 Головуючий у 1 інстанції: Восковська О.А. Категорія: 27 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Свистун О.В.,

суддів - Грушицького А.І., Завидовської-Марчук О.Г.,

при секретарі - Черняк О.В.,

з участю: представника позивача - Борща Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 липня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 липня 2013 року позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором № 1390/5-В від 10.04.2008 року в розмірі 45348 доларів США 94 центи (з них 29364,28 доларів США - сума заборгованості по тілу кредиту, 11778,62 долари США - заборгованість по відсотках, 2133,37 долари США - пеня за прострочення сплати кредиту, 1062,67 долари США - заборгованість по комісії) та судовий збір в сумі 3219,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції невірно розрахував суму заборгованості: заборгованість по відсотках; пеню за прострочення сплати кредиту; заборгованість по комісії, результатом чого стало завищення розміру стягненої заборгованості за кредитним договором.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладені в ній.

Представник позивача Борщ Н.М. апеляційну скаргу заперечив, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно кредитного договору №1390/5-В, який було укладено 10.04.2008 року між ВАТ КБ „Надра" та ОСОБА_2, останній було надано кредит в сумі 30000 доларів США під 14,49% річних з кінцевим терміном повернення 10.04.2020 року (а.с.5-6). Факт отримання готівки ОСОБА_2 стверджується заявою на видачу готівки №20 від 10.04.08 року (а.с.7), і дана обставина не оспорюється стороною відповідача.

Згідно умов вищезгаданого договору №1390/5-В від 10.04.2008 року позичальник ОСОБА_2 брала на себе зобов'язання відповідно до умов договору повертати кредит та сплачувати відсотки. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №1390/5-В від 10 квітня 2008 року вбачається, що загальна заборгованість по кредитному договору станом на 01.04.2012 року становить 47348,94 доларів США, що в еквіваленті по курсу Нацбанку України становить 378161,78 гривень, з яких заборгованість по тілу кредиту - 29364,28 доларів США (234523,70 гривень), заборгованість по відсотках - 11778,62 доларів США (94072,30 гривень), пеня за прострочення сплати кредиту - 2133,37 доларів США (17038,59 гривень), штраф за порушення вимог кредитного договору - 3000 доларів США (23960,10 гривень) та заборгованість по комісії - 1072,67 доларів США (8567,09 гривень) (а.с. 10-11).

На адресу позичальника ОСОБА_2 були направлені претензія №1214 від 22.03.2012 року та повідомлення №1151 від 24.12.2008 року про погашення заборгованості за кредитним договором, а в разі неможливості погашення боргу здійснити процедуру реструктуризації боргу, однак дані вимоги відповідачем ОСОБА_2 залишені без виконання (а.с.8-9).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Задовольняючи частково позов, з рішенням якого погодився позивач, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені умови кредитного договору, наслідком чого, згідно п. 4.2.4. кредитного договору, передбачено дострокове виконання зобов'язань та стягнення інших платежів і санкцій.

Судом першої інстанції встановлено, що всупереч умовам договору відповідач ОСОБА_2 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, що передбачає право кредитодавця достроково вимагати повернення кредиту, сплати відсотків, комісій, штрафних санкцій. На претензію №1214 від 22.03.2012 року та повідомлення №1151 від 24.12.2008 року про погашення заборгованості за кредитним договором, ніяких дій на виконання вказаних вимог банку відповідач не вчинила. Також, не вжила будь-яких в разі неможливості погашення боргу, здійснити процедуру реструктуризації боргу.

В поданих до апеляційної скарги розрахунках відповідач повністю визнала заборгованість по тілу кредиту на суму 29 364. 28 доларів США, а тому суд підставно стягнув вказану суму.

Стягуючи заборгованість по відсотках, суд першої інстанції перевірив суму нарахування та прийшов до вірного висновку, що поданий розрахунок заборгованості на суму 11778.62 доларів США відповідає умовам договору та підлягає стягненню з відповідача.

Доводи відповідача, що при утримані кредиту нею було сплачено комісію, як одноразовий платіж, а тому позивач безпідставно нарахував суму комісії, - не ґрунтуються на умовах договору, оскільки позивачем нараховано не одноразовий платіж - комісія за розрахунки за даним кредитним договором, а плата за управління кредитом, яка нараховується щомісячно в розмірі 0.1 % від розміру фактичного залишку заборгованості за Кредитом, що відповідає п. 1.3.2 договору кредиту.

При задоволені вимоги про плату за управління кредитом, суд першої інстанції перевірив суму нарахування та зменшив її розмір і стягнув 1062.67 доларів США, що відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону, з чим погодився і позивач.

Враховуючи наведене, в цій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Однак, при стягненні пені за прострочення сплати мінімального платежу, що передбачено умовами договору та ст. 549 ЦК України суд першої інстанції не врахував вимог ст. 258 ЦК України, якою передбачено, що до вимог про стягнення пені застосовується строк позовної давності в один рік. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся в суд із позовом 30 липня 2012 року. Таким чином, строк позовної давності необхідно рахувати з моменту звернення в суд із позовом, а тому суму пені необхідно рахувати за період з 30 липня 2012 року по липень 2011 року. Оскільки розрахунок суми пені позивачем надано станом на квітень 2012 року, тому розмір пені становитиме 1508.38 доларів США за період березень 2012 року по липень 2011 року. А отже, в цій частині рішення суду першої інстанції слід змінити.

Крім того, при проведені підрахунку суми заборгованості судом першої інстанції допущено математичну помилку, оскільки стягнуто 45 348.94 доларів США ( 29364.28+11778.62+2133.37+1062.67), а не 44338.94 доларів США.

Отже, враховуючи розмір пені, загальна сума заборгованості становитиме 43 713.95 доларів США, а саме 29364.28 доларів США тіло кредиту, 11778.62 доларів США заборгованість по відсотках, 1508.38 доларів США пеня за прострочення сплати кредиту, 1062.67 доларів США заборгованість по сплаті за управління кредитом.

Також, відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України суд першої інстанції стягнув в користь позивача судовий збір.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319, 218, 60 ЦПК України, на підставі ст.ст. 549, 258 ЦК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 липня 2013 року у даній справі в частині стягнення пені змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» - 1508.38 доларів США пені за прострочення сплати кредиту, всього на загальну суму 43 713.95 доларів США.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: