Рішення № 35332641, 14.11.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/933/13-ц Провадження № 22-ц/773/1587/13 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О.К. Категорія: 46 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Русинчука М.М.,

суддів - Матвійчук Л.В., Мудренко Л.І.,

при секретарі - Губарик К.А.,

з участю: позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні дитини та спілкуванні з нею, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Ківерцівського районного суду від 17 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 07.09.2003 року по 22.06.2007 року. Від даного шлюбу у них народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розлучення дитина залишилась проживати з матір'ю та її сім'єю, і з цього часу відповідач перешкоджає йому брати участь у вихованні, спілкуванні та відвідуванні сина.

Враховуючи те, що добровільним шляхом не вдається вирішити дане питання, і відповідач категорично заперечує щодо його участі у вихованні сина, просив суд зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод у його спілкуванні із сином та визначити такі способи його участі у спілкуванні та вихованні дитини: один із вихідних днів (суботу чи неділю) за домовленістю між сторонами перебувати із сином без присутності матері з правом ночівлі сина за місцем його проживання; безперешкодно відвідувати сина у навчальному закладі; необмежено спілкуватися з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку, що не передбачає безпосереднього фізичного спілкування; забирати сина на відпочинок у період літніх канікул терміном на один місяць.

Рішенням Ківерцівського районного суду від 17 вересня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд ухвалив встановити графік побачень батька ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_1, із сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, залежно від стану здоров'я дитини, з можливістю забирати сина два рази на тиждень без ночівлі за місцем проживання батька, а саме: у будній день з навчального закладу та у вихідний день (суботу чи неділю) за вибором та домовленістю обох батьків. Дозволити спільний відпочинок у літній період ОСОБА_4 та його сина ОСОБА_4 один раз на рік терміном не менше десяти днів в період за домовленістю двох батьків. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.09.2003 року, а рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 22.06.2007 року шлюб між ними було розірвано (а.с.5, 8). Від шлюбу у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

З довідки НВК «Ківерцівська ЗОШ І ступеня - Ківерцівська районна гімназія» вбачається, що біологічний батько ОСОБА_4 - ОСОБА_1 не відвідує сина за місцем навчання та не цікавиться його шкільним життям (а.с.31).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області №31/2.18 від 11.05.2013 року (а.с.44), спілкування батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 є недоцільним, оскільки дитина проживає у повноцінній сім'ї, має вітчима, якого називає батьком, тому спілкування з біологічним батьком у його віці перешкоджатиме нормальному розвитку дитини.

Згідно довідки-розрахунку № 1065/03-23 від 16.09.2013 року, виданої ВДВС Ківерцівського РУЮ, ОСОБА_1 регулярно сплачував аліменти на утримання сина у визначеному судом розмірі, за період з липня 2012 року по квітень 2013 року, і лише за період перебування даної справи в суді з травня по серпень 2013 року платежі не було проведено, і заборгованість по аліментах складає 2 230 грн. (а.с.66-67).

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Ківерцівської міської ради від 04.10.2007 року за № 455 визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 (а.с.10) Даним рішенням визначено участь позивача у вихованні сина ОСОБА_4 способом встановлення часу для спілкування з дитиною в присутності матері ОСОБА_2: кожна перша і третя неділя щомісяця з 16.30 год. до 20.00 год.; кожен другий і четвертий четвер щомісяця з 18.00 год. до 20.00 год.

Звертаючись до суду з позовом позивач у своїх вимогах вказував на те, що після розлучення з відповідачем 22.06.2007 року, остання перешкоджає йому брати участь у вихованні, спілкуванні та відвідуванні сина

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.

Згідно ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Задовольняючи частково позов та визначаючи спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що в судовому засіданні не встановлено обставин, які б забороняли участь позивача у вихованні та спілкуванні з сином, а відповідачем не доведено, що така участь перешкоджатиме нормальному розвитку дитини чи порушить її права та інтереси.

Однак наведених обставин недостатньо для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки в розглядуваному випадку для цього має бути доведений факт того, що відповідачкою чиняться перешкоди позивачу у його вихованні з малолітнім сином і спілкуванні з ним.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем ОСОБА_1 не доведено та не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що після ухвалення рішення виконавчим комітетом Ківерцівської міської ради від 04.10.2007 року за № 455, яким визначено спосіб участі позивача у вихованні сина ОСОБА_4, відповідачем ОСОБА_2 чинились йому перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною. Суд дійшов помилкового висновку про те, що наявність зазначеного рішення органу опіки та піклування підтверджує створення відповідачкою перешкод позивачу у спілкуванні з сином, оскільки таке рішення відповідно до ст. 158 СК України виноситься за заявою того з батьків, хто проживає окремо від дитини, незалежно від наявності перешкод у спілкуванні з дитиною з боку того з батьків, хто проживає разом з нею. Крім цього, для задоволення розглядуваного позову необхідно, щоб відповідачкою не виконувалось згадане рішення органу опіки та піклування, яким визначено способи участі позивача у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною, чого останнім не було доведено.

За таких обставин, ухвалене в даній справі рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки місцевого суду не відповідають встановленим у справі апеляційним судом обставинам, а тому відповідно до ст. 309 ЦПК України його слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Ківерцівського районного суду від 17 вересня 2013 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні дитини та спілкуванні з нею відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: