Постанова № 35332453, 18.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Справа № 910/4576/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Дерепа В.І., Кривда Д.С. (доповідач),за участю представників:позивачаДмитренко О.С., представник, відповідачаБорзенкова Ю.М., представник,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.09.2013у справі№ 910/4576/13 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант"провідшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" суми страхового відшкодування в розмірі 3789,19грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2013 року (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року (судді: Жук Г.А. - головуючий, Мальченко А.О., Остапенко О.М.), позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" 3789,19грн. суми страхового відшкодування та 1720,50грн. суми судового збору.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: ст.ст.21, 29, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.06.2011 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста" (страховик) та Чепиль Тетяною Василівною (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №205.0078587, відповідно до якого страховиком застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу "BMW 560 XI", державний реєстраційний номер АА 8141 ЕА.

08.02.2012 року на вулиці Попудренка в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "BMW 560 XI", д.р.н. АА 8141 ЕА., під керуванням Чепиль Тетяни Василівни, та автомобіля "ГАЗ 3307", д.р.н. АА 5977 НМ, що належить ТОВ "АДК ЛЛІР", під керуванням Микитченко Г.М. Внаслідок ДТП було пошкоджено застрахований автомобіль "BMW 560 XI", д.р.н. АА 8141 ЕА.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 16.03.2012 року у справі №3-1113/2012 Микитченка Григорія Миколайовича визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу розміром 425грн.

Відповідно до Звіту №275 від 22.02.2012 про оцінку матеріального збитку розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "BMW 560 XI", д.р.н. АА 8141 ЕА, склав 22673,10грн.

На підставі укладеного договору страхування та відповідно до страхового акту №2012-02-08/003 від 29.02.2012 року, рахунку-фактури №100310 від 24.02.2012 року, акту виконаних робіт №315182, розрахунку страхового відшкодування позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 17178,80грн., що підтверджується платіжним дорученням №1173 від 26.03.2012 року. Крім того, сума в розмірі 3360грн. була зарахована страховиком взаємозаліком в рахунок сплати страхових платежів, що підтверджується випискою з карткового рахунку №3611001 страхувальника Чепиль Т.В. Відтак, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 20538,80грн.

При цьому суди встановили, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "ГАЗ 3307", д.р.н. АА 5977 НМ, згідно із полісом №АА/0054065 застрахована відповідачем. Ліміт майнової відповідальності становить 500000грн., франшиза - в розмірі 500грн.

16.05.2012 року позивач направив на адресу відповідача, як до страховика винної в ДТП особи, регресну вимогу № 955 про відшкодування шкоди в розмірі виплаченого страхового відшкодування в сумі 20538,80грн.

Однак, відповідач частково задовольнив вимогу позивача, перерахувавши останньому 12.10.2012 року страхове відшкодування в сумі 16249,61грн. згідно платіжного доручення №1238 від 12.10.2012 року. В решті суми (3779,27грн.) відповідач у відшкодуванні відмовив, оскільки, на його думку, дана сума складає вартість ремонту та матеріалів по відновленню задньої лівої боковини, яку було пошкоджено у попередньому ДТП, та франшизи.

За таких обставин позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення з ТзДВ СК „Альфа-Гарант" несплаченої суми страхового відшкодування, що складає 3789,19грн. (20538,80грн.- 16249,61грн.- 500грн. франшизи).

Спір у даній справі виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, що регулюються положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно положень ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за такими вимогами.

Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП Микитченко Г.М., однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

За таких обставин колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо виникнення у позивача права вимоги до відповідача в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика за вирахуванням франшизи.

Як було зазначено вище, відповідач погодився з тим фактом, що у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача, сплативши суму страхового відшкодування частково в сумі 16249,61грн.

Що стосується спірної суми страхового відшкодування, яку складає вартість відновлення задньої лівої боковини, яка, на думку відповідача, вже була пошкоджена на момент ДТП, суди попередніх інстанцій встановили наступне.

Експертом Кандаляном Р.Г., за участю відповідача та власника пошкодженого автомобіля, було проведено огляд транспортного засобу, про що складено протокол огляду транспортного засобу від 17.02.2012 року, відповідно до якого було зафіксовано пошкодження, які віднесені до даної ДТП та ті, які були отримані раніше. Даний висновок містить перелік всіх пошкоджень транспортного засобу, їх фотофіксацію. Так, експертом встановлено та не заперечено представником відповідача, що боковина задня ліва була пошкоджена саме під час ДТП від 08.02.2012 року.

Таким чином, судами попередніх інстанцій на підставі правової оцінки умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 21.06.2011р. №205.0078587, протоколу огляду транспортного засобу від 17.02.2012 року, звіту №275 від 22.02.2012 про оцінку матеріального збитку та інших наявних у справі доказів в їх сукупності встановлено, а відповідачем не спростовано факт безпідставності відмови останнього у виплаті позивачу страхового відшкодування в сумі 3789,19грн.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України. Тим більше, що наведені у касаційній інстанції обставини та заперечення доказів у справі, були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій, та їм дана відповідна правова оцінка.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року у справі № 910/4576/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Н. Капацин

Судді В.Дерепа

Д. Кривда