Постанова № 35332435, 18.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Справа № 910/877/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.за участю представників: від позивача:Овдіна Ю.Б., дов. №2-286 від 04.02.2013р.;від відповідача:Бернацька О.В., №14-113 від 14.05.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2013р.у справі господарського суду№910/877/13 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"прозобов'язання укласти договірВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. у справі №910/877/13 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2013р у справі №910/877/13 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укласти договір з Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для потреб суб`єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, зокрема із застосуванням блочних (модульних) котелень, установлених на даху на прибудованих (в обсягах природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, крім населення та релігійних організацій) на 2013 рік в редакції Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", яка викладена в резолютивній частині постанови.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", заперечував проти касаційної скарги з посиланнями на приписи п. 4 ч. 1 ст. 1119 ГПК України, просив врахувати письмові пояснення, що надавались листом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від 11.11.2013р. №10080/6 щодо спірних правовідносин.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2013р. задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про поновлення строку на подання касаційної скарги, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 14.10.2013р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про продовження строку розгляду касаційної скарги у справі №910/877/13, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2013р. задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про продовження строку розгляду касаційної скарги у справі №910/877/13, продовжено строк її розгляду на п'ятнадцять днів та оголошено перерву до 18.11.2013р.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 18.11.2013р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом спору в даній справі є заявлені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зобов'язання укласти договір з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для потреб суб`єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, зокрема із застосуванням блочних (модульних) котелень, установлених на даху на прибудованих (в обсягах природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, крім населення та релігійних організацій) на 2013 рік в редакції, запропонованій позивачем.

Вирішуючи даний спір, господарськими судами попередніх інстанцій не було враховано, що Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Разом з тим судові рішення не містять висновків щодо відповідності умов запропонованого позивачем договору законодавству, в той час як встановлення цього факту є реалізацією зазначених матеріальних норм права.

За нормами процесуального права, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги чинного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували в повному обсязі всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення ст. 43 ГПК України належної юридичної оцінки.

Ці питання потребують дослідження та з'ясування в повному обсязі з метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи у відповідності до приписів чинного законодавства та норм процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій припустились порушення приписів ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи в їх сукупності.

Вищевикладене в сукупності є суттєвим для правильного вирішення спору в розумінні статей 34, 36 ГПК України в зв'язку з чим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи приписи ст. 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 03.01.2013р. (складене 04.01.2013р.) та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2013р. (складена 28.03.2013р.) у справі №5023/5162/12 підлягають скасуванню, як винесені без дослідження всіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, з'ясувати обсяг позовних вимог, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - частково задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2013р та рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. у справі №910/877/13 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков