Рішення № 35331993, 04.11.2013, Миронівський районний суд Київської області

04.11.2013 Єдиний унікальний № 371/1219/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року м. Миронівка ЄУН 371/1219/13-ц

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.

при секретарі Січкаренко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю УСП Україна про захист прав споживача, встановлення нікчемності правочину, застосування наслідків його недійсності та відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В :

позивач звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на ті обставини, що 13 січня 2010 року уклала з ТОВ «УСП Україна» договір про надання послуг №009697/4, підписала додатки № 1 та № 2 до нього. За умовами договору нею було сплачено комісійний платіж в сумі 5400 грн., проплату за товар в розмірі 1733 грн. 33 коп., адміністративні витрати в розмірі 900 грн. та платіж по договору в розмірі 833 грн. 33 коп. Загалом на виконання умов укладеного договору позивач сплатила 8866,66 грн.

Вважає, що договір суперечить нормам чинного законодавства, зокрема положенням Закону України «Про захист прав споживачів», порушує її права як споживача та є нікчемним.

Предметом договору є надання учаснику УСП послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу/об»єкту нерухомості через ТОВ «УСП-Україна» (програму УСП), базуючись на принципі взаємодопомоги Учасників УСП. Учасник оцінює вигідність придбати товар за попередньо накопичені ним кошти, можливість отримання у власність лише частково сплаченого майна з наступним погашенням його залишкової вартості протягом достатнього для учасника періоду часу з мінімальними адміністративними витратами. Кількість учасників УСП, яким надається право на отримання товару, відповідає кількості товарів, що можуть бути придбані на кошти фонду учасників, сформованого в поточному місяці. Фонд учасників формується за рахунок чистих платежів, сплачених учасниками УСП.

За укладеним договором вона зобовязалася сплачувати кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару. ТОВ «УСП Україна» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програми УСП.

Дії відповідача, які спрямовані на утворення та експлуатацію пірамідальної схеми, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції, вводять її як споживача в оману і є нечесною підприємницькою практикою.

Відповідач зобовязаний повернути кошти, отримані ним на виконання Угоди, недійсність якої встановлена законом.

Діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яку оцінила у сумі 3 тис. грн.: 1500 грн. за факт введення в оману та спонукання укладення угоди, яка суперечить чинному законодавству, та 1500 грн. за душевні страждання, які вона отримувала у подальшому, з»ясувавши те, що її ошукали і сплачені нею кошти відповідач не має наміру повертати. Просила встановити нікчемність договору про надання послуг, укладеного 13 січня 2010 року, стягнути з відповідача 8866 грн. 66 коп. матеріальної та 3000 грн. моральної шкоди. Також просила стягнути витрати, понесені на правову допомогу фахівця в галузі права, в розмірі 1500 грн.

Позивач в судове засідання не з»явилась, в поданій до суду заяві просить розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги задоволити.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, в поданій до суду заяві просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи відповідач повідомлений за місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Зважаючи на ті обставини, що будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, представник відповідача вдруге не зявився до суду, доказів поважності причини неявки в судове засідання не надав, враховуючи правила ст.ст. 157, 169 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення справи у відсутності представника відповідача.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з»ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Стаття 202 ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність правочину означає, що він є юридичним фактом, який породжує ті правові наслідки, наступу яких бажають сторони і які відповідають вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із законом правочин завжди є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За статею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Такий правочин через невідповідність його вимогам законодавства є недійсним з моменту його вчинення, незалежно від того, чи визнав таким його суд.

В судовому засіданні встановлено, що 13 січня 2010 року між позивачем ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2М.), як учасником програми УСП щодо придбання товарів в групах, та ТОВ «УСП Україна» як компанією, яка надає послуги, предметом яких є придбання автомобіля/об»єкту нерухомості учасником програми, було укладено договір № 009697, підписано додатки № 1 та № 2 до нього.

Предметом договору було надання учаснику УСП послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу/об»єкту нерухомості через ТОВ «УСП-Україна» (програму УСП), базуючись на принципі взаємодопомоги Учасників УСП. Учасник оцінює вигідність придбати товар за попередньо накопичені ним кошти, можливість отримання у власність лише частково сплаченого майна з наступним погашенням його залишкової вартості протягом достатнього для учасника періоду часу з мінімальними адміністративними витратами.

Згідно статті 2 Договору ТОВ «УСП Україна» взяло на себе зобов»язання зареєструвати позивача як учасника УСП, організовувати та проводити Розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару, надавати інформацію щодо результатів Розподільчих актів виключно учаснику УСП по даному договору, організовувати та створювати умови для придбання товару учасниками УСП, здійснювати оплату товару, зазначеного в Додатку № 1 до Договору, та забезпечувати отримання товару учасником УСП згідно з умовами діяльності УСП.

Статтею 3 Договору передбачено, що учасник УСП зобов»язаний сплатити комісійну плату, що становить 6% + ПДВ, від суми вартості товару, яка сплачується авансом під час підписання Договору в розмірі 3%+ ПДВ від суми вартості товару, у термін не більше 5-ти календарних днів з дня отримання від товариства повідомлення про надання права на отримання товару, в розмірі 3% + ПДВ від суми вартості товару. Крім цього, учасник зобов»язаний щомісячно сплачувати чисті платежі, адміністративні витрати.

В додатку № 2 до Договору викладені умови діяльності програми УСП. В додатку визначено, що метою програми УСП є придбання учаснику УСП товару з розстроченням платежу на досить тривалий час у порядку і на умовах, передбачених договором. Програма складається з учасників, обєднаних у групу, які шляхом сплати щомісячних внесків, зазначених в договорі, акумулюють кошти для придбання обраного товару для кожного з них.

Стаття 5 Умов діяльності програми УСП встановлює порядок проведення Розподільчих актів. По мірі реєстрації учасників програми УСП товариство організовує щомісячне проведення Розподільчих актів. Після сплати першого щомісячного внеску учасник УСП має право брати участь у першому Розподільчому акті. Кількість учасників УСП, яким надається право на отримання товару, відповідає кількості товарів, що можуть бути придбані за кошти фонду учасників, сформованого в поточному місяці. Фонд учасників УСП формується за рахунок чистих платежів, сплачених учасниками УСП. Право на отримання товару надається шляхом підрахунку чистих платежів, з урахуванням графіку платежів. Пріоритетне становище має той учасник УСП, у якого сплачена найбільша кількість чистих платежів, з урахуванням графіка платежів.

Умовами передбачено, що право на придбання товару в учасника програми виникає в разі отримання перемоги в Розподільчому акті. Після отримання права на придбання товару учасник програми здійснює правочин щодо купівлі-продажу обраного товару шляхом підписання трьохстороннього договору між продавцем, одержувачем та платником. Лише при укладенні такого договору учасник програми остаточно визначає найменування, вартість та інші істотні характеристики товару.

В Додатку № 1 до Договору, яким є анкета учасника УСП, зазначено, що обраним товаром є об»єкт нерухомості, орієнтовна вартість товару визначена в розмірі 150000 грн., щомісячний чистий платіж (без ПДВ) становить 833 грн. 33 коп., щомісячні адміністративні витрати складають 900 грн., щомісячний повний платіж 1733 грн. 33 коп.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. У висновках зазначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

Із укладеного Договору та додатків вбачається, що позивач зобовязалася сплачувати кошти не за одержання товару, а фактично за можливість придбання невизначеного товару, тобто не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару. Лише після придбання такого права споживач міг визначитись із найменуванням, вартістю та істотними характеристиками товару. Таке право надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів та їх коштів до програми УСП, яке залежить від внесення коштів іншими членами програми, а також власного розсуду відповідача. ТОВ «УСП Україна» без залучення власних коштів формувало коло споживачів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників програми, що фактично є компенсацією за рахунок коштів інших учасників програми, залучених до умов діяльності програми УСП.

Умови укладеного правочину є несправедливими, такими, що вводять позивача як споживача в оману і мають ознаки нечесної підприємницької практики, оскільки фонди програми з придбання товарів формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів програми, без залучення коштів товариства. А розподіл коштів між клієнтами являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми.

Отже, зміст оскаржуваного Договору суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема положенням п. 2 ч. 1 та п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону.

Угоди, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів"). Оскільки недійсність такої угоди встановлена ??Законом, то з урахуванням ст. 215 ЦК України, такий правочин є нікчемним.

Згідно Додатку № 1 до договору в оплату послуг, позивачем 13 січня 2010 року було сплачено комісійний платіж в сумі 5400 грн., 10 лютого 2010 року проведено оплату за договором в розмірі 1733 грн. 33 коп., 16 березня 2010 року сплачено адміністративні витрати в розмірі 900 грн., 23 березня 2010 року сплачено чистий платіж в розмірі 833 грн. 33 коп. Вказані обставини підтверджені доданими до позовної заяви квитанціями (а.с. 11).

Дані обставини вказують на те, що позивач частково виконала умови укладеного з відповідачем правочину. Вчинення таких дій за нікчемним правочином не має під собою правової підстави, а відтак набуло ознак неправомірності.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

При розгляді справи судом встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати укладений сторонами правочин нікчемним.

Ст. 204 ЦК України установлює презумпцію правомірності правочину. Звідси будь-який вчинений (укладений) правочин вважається правомірною дією до моменту спростування цієї презумпції судом. Тому нікчемність правочину може визнати лише суд. Відповідно правовим наслідком визнання правочину нікчемним є те, що його укладення не є підставою виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обовязків.

Укладений сторонами нікчемний правочин був недійсним вже в момент його вчинення та не породжував для сторін цивільних прав та обовґязків.

Відповідно до статей 215, 216 ЦК суди розглядають справи про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування його наслідків та про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до вказаних положень за укладеним нікчемним правочином відповідач зобовязаний повернути позивачу кошти, отримані ним на виконання такого правочину. Сплата коштів за нікчемним правочином не має під собою правової підстави, а відтак набула ознак неправомірності.

Встановлено, що на виконання правочину позивач сплатила відповідачу 8866 грн. 66 коп.

Внесені позивачем за недійсним правочином кошти на даний час не повернуті та підлягають стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає право кожної особи на відшкодування заподіяної їй внаслідок порушення її цивільного права моральної шкоди.

Відшкодування винною стороною моральної шкоди у зв'язку із вчиненням недійсного правочину передбачено і ч. 2 ст. 216 ЦК України.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державо, належну якість продукції та обслуговування, безпеку продукції, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця), відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Випадки стягнення моральної шкоди, визначені вказаною нормою, є обмеженими. Факт завдання шкоди внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) не мав місця.

У відповідності до правил ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, в тому числі, витрати на правову допомогу.

Згідно з положенням статті 84 ЦПК України витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При подачі до суду заяви позивачем понесені витрати за надання правової допомоги в розмірі 1500 гривень. Вказані витрати підтверджені квитанцією до прибуткового касового ордеру № 18 від 14.06.2013 року, договором про надання правової допомоги від 14.06.2013 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року № 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно наданого представником позивача розрахунку на консультування позивача та підготовку позовної заяви він витратив чотири години.

Розмір витрат на правову допомогу, заявлений позивачем, не перевищує граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу, встановленого Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року № 4191-VI.

Вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 16, 202 - 205, 215, 216, 227 ЦК України, ст.ст. 19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись статтями 10, 15, 60, 131, 212 - 216 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов задоволити частково.

Встановити нікчемність правочину договору № 009697 про надання фінансових послуг, укладеного 13 січня 2010 року ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2) ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю УСП Україна.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю УСП Україна (р/р НОМЕР_1 у КРД ОСОБА_4 Аваль, МФО 380805, код ЄДРПОУ 35998507) на користь ОСОБА_1 сплачені на виконання нікчемного правочину кошти в сумі 8866 гривень 66 копійок та 1500 гривень витрат на правову допомогу, а всього 10366 гривень 66 копійок (десять тисяч триста шістдесят шість гривень шістдесят шість копійок).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю УСП Україна (р/р НОМЕР_1 у КРД ОСОБА_4 Аваль, МФО 380805, код ЄДРПОУ 35998507) на користь держави 103 гривні 36 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя підпис ОСОБА_5

Згідно з оригіналом.

Суддя Л.О.Капшук