Ухвала суду № 35331137, 21.08.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

rb.gif" height=48 width=36>

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2013 р.

справа № 0870/3122/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Чабаненко С.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року у справі №0870/3122/12

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс»

до

про

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» (далі по тексту - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2012 року№0000572302, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 664 821 грн. за основним платежем та 166 205 грн. 25 коп. за штрафними санкціями. (т.1, а.с.3-7)

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №0870/3122/12. (т.1, а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки акту проведеної перевірки позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Борей Крим», на підставі яких прийняте оскаржуване рішення, є необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року у справі №0870/3122/12 адміністративний позов задоволено. (суддя – Каракуша С.М.) (т.2, а.с.93-95)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем надані документи, що підтверджують реальність здійснення господарської операції.

Відповідач – Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року у справі №0870/3122/12 та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі. (т.2, а.с.97)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що TOB «ТПК «Промторгсервіс» не мав правових підстав на формування податкового кредиту по податковим накладним та іншим первинним документам від постачальника TOB «Борей Крим», що в свою чергу призвело до завищення податкового кредиту у перевіряємому періоді.

19 червня 2013 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№49613/13 надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним, прийнято з всестороннім, повним та об’єктивним дослідженням доказів та обставин у справі. Позивач просить залишити апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року у справі №0870/3122/12 залишити без змін.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.

У судовому засіданні, заслухавши представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

З матеріалів справи вбачається, що посадовою особою відповідача в період з 07 березня 2012 року по 12 березня 2012 року було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Промторгсервіс» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період жовтня 2011 року, результати якої оформлено актом №1/23-2/30599713.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 664 821 грн. по декларації за жовтень 2011 року.

Висновки про заниження податку на додану вартість відповідачем обґрунтовані недійсністю укладеної між ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» та ТОВ «Борей - Крим» угоди поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що 28 вересня 2010 року між позивачем та ТОВ «Борей - Крим» укладено договір купівлі-продажу №2010-2809/1, відповідно до умов якого ТОВ «Борей - Крим» (постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ «ТПК «Промторгсервіс» (покупця) мазут М-100 в примірній кількості 1 000 тонн.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, документів, що підтверджують транспортування товару, оприбуткування та облік, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем доведено реальність господарської операції.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та ТОВ «Борей - Крим» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійсненої позивачем господарської операції.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 05 вересня 2012 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року у справі №0870/3122/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 26 серпня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: Л.М. Нагорна