Рішення № 35330153, 13.11.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. Справа № 926/973/13

За позовом заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Аграрного фонду

до Фермерського господарства «Відродження 2007»

про стягнення штрафних санкцій в сумі 129851,54 грн. за неналежне виконання договірних зобов'язань

Суддя Паскарь А. Д.

представники сторін:

від позивача - Павленко М. Г., довіреність від 03.10.2013 № 333;

від відповідача - Сидора І. Ю. довіреність від 22.10.2013;

за участю прокурора Козлової Ю. Г.

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора Чернівецької області (надалі - прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави в особі Аграрного фонду до Фермерського господарства «Відродження 2007», с. Ворничани Хотинського району Чернівецької області, про стягнення штрафних санкцій в сумі 129851,54 грн. за неналежне виконання зобов'язань, передбачених укладеним сторонами форвардним біржовим контрактом на закупівлю зерна від 13.04.2012 № 358 Ф.

Відповідач позовні вимоги відхилив з підстав, викладених у наданому відзиві, в тому числі у зв'язку з порушенням позивачем строку надання відповідачеві обумовленого договором авансового платежу в розмірі 450000 грн. та поставкою позивачеві зерна пшениці на загальну суму 556477,39 грн., тобто на 106477,39 грн. більше передоплати.

В судових засіданнях представник позивача та прокурор, який брав участь у розгляді справи, заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, а представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, вказаних відповідно у позовній заяві та у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

13 квітня 2012 року між Державною спеціалізованою бюджетною установою Аграрний фонд (далі - покупець) та Фермерським господарством «Відродження 2007» (далі - продавець) укладено зареєстрований в той же день Аграрною біржею та діючий до 01.12.2012 форвардний біржовий контракт № 358 Ф на закупівлю зерна (далі - контракт), відповідно до пунктів 1.1-1.6 якого продавець зобов'язується до 01.11.2012 поставити покупцю пшеницю м'яку 3 класу у кількості 500000 тонн на суму 900000 грн.

В пункті 2.1 контракту сторони встановили, що брокер-продавець поставляє брокеру-покупцю товар в зазначений вище термін на базисі поставки EXW ДП «Неполоковецький КХПП», Чернівецька область.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.3 контракту, покупець упродовж трьох робочих днів з моменту його укладення зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від суми контракту. Остаточний розрахунок здійснюється впродовж трьох робочих днів після поставки товару, надання документів та сплачення реєстраційного збору Аграрної біржі.

Відповідальність сторін за невиконання та неналежне виконання умов контракту передбачено його пунктами 7.2, 7.4, 7.5, зміст яких є результатом вільного виявлення сторін.

Зокрема, згідно з пунктом 7.2 контракту за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару.

Як зазначено в пункті 7.4, у разі порушення покупцем строків оплати, установлених пунктами 5.1 та 5.3 контракту, покупець сплачує пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період несвоєчасної оплати від вартості простроченого товару.

У разі виконання покупцем пункту 5.1 та невиконання продавцем пункту 2.1 контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% указаної вартості (п.7.5 контракту).

На підставі названих вище пунктів контракту прокурором заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 20% штрафу у сумі 68704,52 грн., пені у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару на суму 37100,44 грн. та штрафу у розмірі 7% на суму 24046,58 грн.

Судом встановлено, що за платіжним дорученням від 14.05.2012 № 718 відповідач, в порушення пункту 5.1 контракту, 15.05.2012, тобто лише через 27 днів, перерахував позивачеві авансовий платіж в сумі 450000 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що порушення позивачем встановленого контрактом строку перерахування відповідачеві авансового платежу не звільняє останнього від відповідальності, встановленої пунктами 7.2 та 7.5 контракту, оскільки відповідач не надав будь-яких беззаперечних доказів в підтвердження того, що несвоєчасне виконання ним своїх зобов'язань за договором являється наслідком несвоєчасного виконання позивачем зобов'язання щодо перерахування авансового платежу.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Положеннями статті 216, частини першої статті 218 Господарського кодексу України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (частина перша статті 230 ГК України).

Пунктом 7.5 контракту встановлена відповідальність у вигляді пені за порушення зобов'язання в частині недопоставлення відповідачем товару в розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Проте, як видно з постанови Верховного Суду України від 24.10.2011 та постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі № 25/187, розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, згідно із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», незважаючи на встановлений у контракті спосіб обчислення пені.

В даному випадку розмір пені за період прострочення з 02.11.2012 по 17.02.2013 складає 15205,10 грн., або на 21895,34 грн. менше ніж заявлено прокурором.

Незважаючи на те, що, як вже було зазначено вище, розмір несвоєчасного отриманого відповідачем авансового платежу склав 450000 грн., надані відповідачем акти передавання-приймання зерна від 29.10.2012 свідчать про те, що загальна вартість поставленої позивачеві пшениці складає 556477,39 грн.

Наведене жодним учасником процесу не оспорюється та свідчить про те, що відповідач поставив позивачеві зерна на 106477,39 грн. більше отриманого авансового платежу.

Оскільки заява відповідача про зарахування зазначеної суми як однорідної вимоги прокурором та позивачем відхилена, суд зазначає, що позивач не позбавлений права на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду з відповідною позовною заявою.

Факт здійснення покупцем авансового платежу із порушенням пункту 5.1 контракту не виключає застосування відносно продавця пункту 7.5 контракту, оскільки таке порушення позивачем, по-перше, не знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з невиконанням продавцем своїх зобов'язань за контрактом щодо поставки зерна на усю передбачену контрактом суму та, по-друге, відповідальність покупця за порушення строку перерахування відповідачеві авансового платежу сторонами передбачена пунктом 7.4 контракту.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру правовідносин сторін.

Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України та статтею 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, лише в сумі 107956,20 грн.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, встановлено також й пунктом 4 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що позивач також суттєво порушив строк перерахування відповідачеві передбачених контрактом грошових коштів, держава України в особі Аграрного фонду отримала від відповідача зерна за контрактом на 106477,39 грн. більше перерахованого відповідачеві авансового платежу, повернення відповідачеві вказаної суми з державного бюджету з урахуванням положень Бюджетного кодексу України, реального стану розрахунків, пов'язаних з поверненням коштів з державного бюджету, та практики Європейського суду з прав людини, в яких відповідачем є Україна, має проблематичний характер та в цілому виглядає малоперспективним, відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за контрактом щодо обсягу недопоставленого фермерським господарством «Відродження 2007» зерна, а також необхідність недопущення використання значних грошових коштів господарства не за цільовим призначенням, тобто на розвиток сільськогосподарського виробництва, суд, користуючись своїм правом, вважає за можливе та необхідне зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, до 30000 грн.

Щодо заяви прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю відповідача, яке розташовано в с. Ворничани Хотинського району Чернівецької області, суд зазначає наступне.

За змістом статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 3 даної постанови передбачено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Жодних доказів, які могли б свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію належної йому згаданої нежитлової будівлі прокурор не надав. Тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 зазначено, що, приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України (пункт 4.7 постанови).

Таким чином, з відповідача в доход державного бюджету України суд стягує судовий збір пропорційно розміру обґрунтованих позовних вимог, а з позивача необхідно стягнути в доход державного бюджету України судовий збір з решту суми позову, тобто з його необґрунтованої частини.

На підставі викладеного та керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Відродження 2007» (60042, Чернівецька область, Хотинський район, с. Ворничани, код 34907686) на користь Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, код 33642855) штраф та пеню на загальну суму 30000,00 грн. та в доход державного бюджету України судовий збір в сумі 2159,12 грн. (отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074).

3.У задоволенні решту позову відмовити.

4.Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, ідентифікаційний код 33642855) в доход державного бюджету України судовий збір в сумі 437,91 грн. (отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074).

Суддя А. Паскарь