Постанова № 35329881, 12.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4194/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Аквацел» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аквацел» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування акту №4052/22-222-23538191 від 10 жовтня 2012 року та податкових повідомлень-рішень №0002022220 від 16 листопада 2012 року та №0002032220 від 16 листопада 2012 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Аквацел» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування акту №4052/22-222-23538191 від 10 жовтня 2012 року та податкових повідомлень-рішень №0002022220 від 16 листопада 2012 року та №0002032220 від 16 листопада 2012 року відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Поліхім» та ПП «Флоратекс». Апелянт вважає, що згідно норм чинного законодавства відповідач не наділений повноваженнями з визнання правочинів нікчемними, а може лише подавати до суду позов про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, тому оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05 жовтня 2012 року по 10 жовтня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Аквацел» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Поліхім» та ПП «Флоратекс» за період з 01 вересня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт від 10 жовтня 2012 року №4052/22-222-23538191, в якому встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 23256,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2009 року на суму 1823,00 грн., ІV квартал 2009 року - 8862,00 грн., І квартал 2010 року - 10582,00 грн., І півріччя 2010 року - 1989,00 грн.; порушення пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 18604,00 грн., у тому числі за вересень 2009 року - 1458,00 грн., грудень 2009 року- 7089,00 грн., січень 2010 року - 5467,00 грн., лютий 2010 року - 1425,00 грн., березень 2010 року - 1573,00 грн., квітень 2010 року - 613,00 грн., травень 2010 року - 979,00 грн.; порушення п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

ТОВ «Аквацел» були подані заперечення на акт №4052/22-222-23538191 від 10 жовтня 2012 року, за результатами розгляду яких порушення і висновки, викладені в акті, залишено без змін.

На підставі акту перевірки №4052/22-222-23538191 від 10 жовтня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 16 листопада 2012 року №0002032220, згідно якого за порушення пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 21433,00 грн., у тому числі 17146,00 грн. за основним платежем та 4287,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0002022220, згідно якого за порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 29070,00 грн., у тому числі 23256,00 грн. за основним платежем та 5814,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем на вищевказані податкові повідомлення-рішення були подані скарги до ДПС у м.Києві та ДПС України, за результатами розгляду яких рішенням ДПС у м.Києві №1057/10/12-103 від 01 лютого 2013 року та рішенням ДПС України №3618/6/10-2115 від 07 березня 2013 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару (послуг) або в разі якщо придбаний товар (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Визначення терміну «господарська діяльність» міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин). Так згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з вищенаведеної норми, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Аквацел» (покупець) та ПП «Поліхім (продавець) було укладено договір №18-09/1 від 18 вересня 2009 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця металопрокат, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його у порядку та на умовах визначених цим договором, та договір №01-12/3 від 01 грудня 2009 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця дверну фурнітуру, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених цим договором.

Між ТОВ «Аквацел» (покупець) та ПП «Флоратекс» (продавець) було укладено договір №11-2010 від 25 лютого 2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця зварювальні електроди, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити у порядку та на умовах, визначених цим договором, договір №17-2010 від 11 березня 2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (електроди, целюлоза, туристична газова плита), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його у порядку та на умовах, визначених цим договором, а також договір №28-2010 від 20 квітня 2010 року, відповідно до умов якого ПП «Флоратекс» (постачальник) бере на себе зобов'язання поставити, а ТОВ «Аквацел» (покупець) прийняти на оплатити продукцію, у строки та в порядку передбаченим цим договором.

На підтвердження реальності виконання господарських зобов'язань позивачем надано видаткові та податкові накладні, банківські виписки щодо перерахування грошових коштів на рахунки контрагентів в оплату за товар.

Крім того, на підтвердження реальності виконання господарських зобов'язань позивачем, основними видами діяльності якого є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, надано договори, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, видаткові накладні, які були складені під час реалізації позивачем товарів, поставлених контрагентами, на користь третіх осіб. Натомість, відповідачем не доведено, що всі або будь-яка частина з цих документів не відображають реального стану речей, а також, що зазначені операції не призвели до зміни активів для ТОВ «Аквацел». Також позивач орендує приміщення для розміщення складу, що свідчить про наявність умов для зберігання придбаного товару

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на вироку Святошинського районного суду м.Києва від 20 травня 2011 року в кримінальній справі №1-130/2011 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст.27 п.3, 205 ч. 2 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.27 п.3, 205 ч.2, ст.364 ч.3 КК України, в якому, зокрема, зазначалось про придбання ПП «Поліхім» та ПП «Флоратекс» без мети здійснення господарської діяльності з метою використання для здійснення протиправної діяльності, яка полягає у наданні послуг з переведення безготівкових коштів в готівкові. Відповідно до даного вироку допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що за проханням чоловіка ОСОБА_3 були придбані та зареєстровані на своє ім'я ПП «Поліхім» та ПП «Флоратекс». Печатки та банківські реквізити вона передала ОСОБА_3, оскільки не мала наміру здійснювати господарську діяльність цих підприємств.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що документальне оформлення правовідносин ПП «Поліхім» та ПП «Флоратекс» здійснювали неуповноважені на те особи, а документи, оформлені від імені зазначених підприємств, не являються юридично значимими і не можуть бути належними доказами реальності господарських відносин між ними та TOB «Аквацел», тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС №0002022220 та №0002032220 від 16 листопада 2012 року винесені з додержанням вимог чинного законодавства.

В силу ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, однак, наданий відповідачем вирок Святошинського районного суду м.Києва в кримінальній справі №1-130/2011 від 20 травня 2011 року стосується ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо придбання ПП «Поліхім» та ПП «Флоратекс» без мети здійснення господарської діяльності, обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ПП «Поліхім» та ПП «Флоратекс» не досліджувалися у кримінальній справі №1-130/2011 за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а тому придбання названих підприємств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність керівництва ОСОБА_4 в цих підприємствах, встановлена у вищезазначеній кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, безпідставно зазначається відповідачем як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними. Укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами договори виконані сторонами, є дійсними, відсутні рішення суду щодо визнання укладених договорів недійсними.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», у відповідності до положень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, позивачем надано усі необхідні документи для підтвердження реальності виконання господарських операцій з контрагентами, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16 листопада 2012 року №0002022220 та №0002032220, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим не підлягають до задоволення позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки та скасування висновків акту документальної позапланової невиїзної податкової перевірки №4052/22-222-23538191 від 10 жовтня 2012 року, оскільки дії позивача по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аквацел» вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а акт перевірки та викладені в ньому висновки, не є актом індивідуальної дії в розумінні КАС України та не породжує для платника податків певні правові наслідки, не змінює та не припиняє їх.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 травня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аквацел» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 травня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Аквацел» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби від 16 листопада 2012 року №0002022220 та №0002032220.

В іншій частині в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 18 листопада 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.