Постанова № 35329045, 13.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3702/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Лукашик М.О.

представників позивача: Федорова О.С., Шевчука О.П.

представника відповідача (апелянта): Карповича В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство «Полянський гірничий комбінат» (ПАТ «Полянський гірничий комбінат») звернулось в суд з адміністративним позовом до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів (Шепетівська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2013 року форми "Р" №0000422203/1024, форми "В1" №0000402203/1021, форми "П" №0000412203/1023, від 03 червня 2013 року форми "Р" №0004021702, від 08 липня 2013 року форми "Р" №0000992200.

04 жовтня 2013 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники позивача про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Шепетівською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Полянський гірничий комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 19 березня 2013 року №475/22/05471879.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем пп. 14.1.36 пп. 14.1.191, п. 14.1, пп. 14.1.84 ст. 14, ст. 44, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп.. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1, пп. 138.10.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 144.1 ст. 144, п. 146.11, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2012 рік у сумі 3024350 грн.; порушення позивачем пп. 14.1.36, пп. 14.1.159, пп. 14.1.84, пп. 14.1.179, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, ст.. 185, ст.. 186, п. 187.1, ст.. 187, ст.. 188, ст.. 189, ст.. 198, ст.. 188, ст.. 189, ст.. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього у сумі 104401 грн.; порушення позивачем пп. 14.1.36, пп. 14.1.159, пп. 14.1.84, пп. 14.1.179, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, ст.. 185, ст.. 186, п. 187.1 ст. 187, ст.. 188, ст.. 189, ст.. 198, ст.. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість на загальну суму 107279 грн.

Також, податковим органом виявлено порушення позивачем пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176, п. 129.4 ст. 129 пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, а саме позивачем не своєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, в результаті чого нарахована пеня в сумі 26552,5 грн.; порушення позивачем п. 263.2, п. 263.3 п. 263.5, п. 263.6, п. 263.7, п. 263.8, п. 263.9, п. 263.11 ст. 263 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено плату за користування надрами в сумі 2921435,44 грн.

На підставі акта перевірки, Шепетівською ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №0000422203/1024 від 17 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено плату за видобуток родовищ корисних копалин в сумі 2921435,44 грн., та донараховано штрафну санкцію в сумі 730258,86 грн.;

- форми "В1" №0000402203/1021 від 17 квітня 2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 211680 грн., та донараховано штрафну санкцію в сумі 105840 грн.;

- форми "П" №0000412203/1023 від 17 квітня 2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3024350 грн.;

- форми "Р" №0004021702 від 03 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Донарахування по актах перевірок по податку з доходів фізичних осіб", та донараховано штрафну санкцію в сумі 126952,5 грн.

Також, Шепетівською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Полянський гірничий комбінат» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету плати за користування надрами за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 14 червня 2013 року №909/22/05471879.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 263.2, п. 263.3 п. 263.5, п. 263.6, п. 263.7, п. 263.8, п. 263.9, п. 263.11 ст. 263 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено плату за користування надрами в сумі 2200350,49 грн.

На підставі акта перевірки, 08 липня 2013 року Шепетівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000992200, яким позивачу збільшено плату за видобуток родовищ корисних копалин в сумі 2200350,49 грн., та донараховано штрафну санкцію в сумі 758799,37 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. 14.1.51 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) добуванням корисних копалин вважається сукупність технологічних операцій з вилучення, зокрема на поверхню, частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини. Один із методів добування полягає у використанні вибухових матеріалів з метою як відокремлення так і подрібнення гірських порід.

При цьому, згідно із п. 3.6 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального каменю, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві екології та природних ресурсів України від 16 грудня 2002 року за №199, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 січня 2003 року за №78/7399 (Інструкція №199) до категорії рваного каменю належать уламки гірської породи неправильної форми, які утворюються в результаті вибуху або подрібнення, зокрема бутовий камінь довільної форми та щебенево-піщана суміш.

Таким чином, при добуванні, в результаті вибуху, утворюється суміш уламків гірських порід різних за розмірами, у тому числі таких видів товарної продукції як камінь бутовий та щебенево-піщана суміш. З метою підготовки такої суміші до реалізації шляхом її приведення до вимог стандартів, виконуються операції з класифікації уламків за розмірами, які пп. 14.1.150 п. 14.1 ст. 14 ПК України віднесено до первинної переробки, як складової господарської діяльності з видобування корисних копалин.

Відповідно до п. 3.14 Інструкції №199 товарна продукція гірничого виробництва - продукція, яка вироблена на гірничому підприємстві відповідно до установлених стандартів та технічних вимог споживачів і підготовлена до реалізації.

При цьому, п. 4.9 Інструкції №199 визначено, що вимоги до фізико-механічних властивостей і петрографічного складу щебеню регламентуються ДСТУ Б В.2.7- 75-98 "щебінь і гравій щільні природні для будівельних матеріалів, виробів конструкцій і робіт, Технічні умови" (ДСТУ). Дія ДСТУ поширюється на товарну продукцію гірничодобувного підприємства у вигляді щебеню з природного каменю, гравію та щебеню із щільних гірських порід, що застосовується у якості наповнювачів.

Так, згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Держстандарту України №822 від 30 грудня 1997 року, щебінь належить до класифікаційного угрупування під кодом 14.21.0, що включає "добування піску та гравію для промисловості та будівництва, подрібнення та сортування гравію та піску".

Згідно п. 4.1 ДСТУ продукція повинна відповідати вимогам стандарту, вироблятися за технологічною документацією, що затверджена у встановленому порядку, а також характеризуватися такими основними показниками, як зерновий склад, форма зерен, вміст пилових частинок, а також стабільністю фізико-механічних властивостей.

Враховуючи викладене, гірнича маса, отримана в результаті вибухових робіт, є сировиною для виробництва бутового каменю і щебеню, що отримується у результаті технологічних операцій з дроблення з наступним розсівом продуктів дроблення.

Як встановлено судом першої інстанції, корисна копалина Полонського родовища мігматити та граніти, яка добувається позивачем відкритим методом, після проведення бурових та вибухових робіт перетворюється в гірничу масу (камінь бутовий), а в подальшому гірнича маса (сировина для бутового каменю в т. ч. для щебеневої продукції) з гірничого цеху передавалась в дробарко-сортувальні цехи для переробки. В результаті переробки гірничої маси (видобутої корисної копалини з вміщуючим її масивом геологічно нероздільними домішками) отримували готову продукцію (щебінь необхідних фракцій, щебенево-піщану суміш, пісок із відсівів дроблення вивержених гірських порід), а також відходи у вигляді відсіву.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що видобування позивачем корисних копалин (сировина для бутового каменю в т. ч. для щебеневої продукції), яку позивач використовує в господарській діяльності для виробництва щебеневої продукції, тобто не реалізовує видобуті корисні копалини, то щебенева продукція не може вважатися корисною копалиною, оскільки вона є продуктом її переробки, тому вартість її реалізації не може бути об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність прийняття Шепетівською ОДПІ податкових повідомлень-рішень форми "Р" №0000422203/1024 від 17 квітня 2013 року та форми «Р» №0000992200 від 08 липня 2013 року, а тому наявні підстави для їх скасування.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Так, питання складу витрат та порядку їх визнання, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств регулюється ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2 вказаної статті витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, судом першої інстанції встановлено те, що за перевіряємий період ПАТ «Полянський гірничий комбінат» мало взаємовідносини з ТОВ «Техгормаш», ФОП ОСОБА_5, ПП «Днина», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Вінінвестсервіс», ПП «Іділія».

Факт здійснення господарських операцій між ПАТ «Полянський гірничий комбінат» та ТОВ «Техгормаш», ФОП ОСОБА_5, ПП «Днина», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Вінінвестсервіс», ПП «Іділія» підтверджуються наступними первинними бухгалтерськими документами: податковими і видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами прийняття ТМЦ, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними ТОВ «Нова Пошта».

Крім того, судом першої інстанції було встановлено факт використання позивачем у своїй господарській діяльності придбанні товарно-матеріальні цінності.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджуються реальність господарських операцій, а тому колегія суддів вважає неправомірним висновок податкового органу щодо зменшення позивачу від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а відтак наявні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень форми "В1" №0000402203/1021 від 17 квітня 2013 року та форми «П» №0000412203/1023 від 17 квітня 2013 року.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0004021702 від 03 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Донарахування по актах перевірок по податку з доходів фізичних осіб", та донараховано штрафну санкцію в сумі 126952,5 грн., з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 168.2.1 ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

При цьому, згідно пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які мають статус податкових агентів зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Так, в ході розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні представники позивача підтвердили факт несвоєчасності сплати ПАТ «Полянський гірничий комбінат» податку з доходів фізичних осіб, що в свою чергу підтверджує правомірність прийняття Шепетівською ОДПІ податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0004021702 від 03 червня 2013 року, а відтак підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів задовольнити частково .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позовом Публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області від 17 квітня 2013 року форми "Р" №0000422203/1024, від 17 квітня 2013 року форми "В1" №0000402203/1021, від 17 квітня 2013 року форми "П" №0000412203/1023, від 08 липня 2013 року форми "Р" №0000992200.

У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області від 03 червня 2013 року форми "Р" №0004021702, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "18" листопада 2013 р. .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.