Ухвала суду № 35329029, 05.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/6584/13-а

05.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/6584/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 15.07.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ника-опт" (вул. Київська, буд.5,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

Державної податкової служби України (Львівська площа, 8,м.Київ-53,04655)

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.07.13 у справі № 801/6584/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ника-опт" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій - задоволено.

Визнано протиправною відмову Державної податкової служби України в прийнятті декларації з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Ника-опт" за квітень 2013 року, поданої 20.05.2013 року.

Податкову декларацію з ПДВ за квітень 2013 року вважати такою, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Ника-опт" до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС 20.05.2013 року.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби відобразити в картці особового рахунку з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Ника-опт" показники, зазначені в декларації з ПДВ за квітень 2013 року, поданої 20.05.2013 року.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби у місячний строк з моменту набрання цією постановою законної сили надати до Окружного адміністративного суду АР Крим звіт про її виконання.

Стягнуто судовий збір в розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 41 копійка із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ника-опт".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідачів щодо не визнання податкової декларації з податку на додану вартість позивача за квітень 2013 року податковою звітністю не ґрунтуються на законі, тому є протиправними.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.07.13, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України, який набрав чинність з 01.01.2011.

Податкова декларація, розрахунок (далі-податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України).

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби, що повністю відповідає приписам пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України.

Процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

Слід зазначити, що пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011, затверджено форми та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II Порядку №1492 строк до підрозділу органу державної податкової служби, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як свідчать матеріали справи постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.02.2013 у справі № 801/1396/13-а, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013, рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача, що оформлене актом № 32/15-2 від 28.01.2013- скасоване.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, є протиправним з моменту складання акту анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 32/15-2 від 28.01.2013.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 20.05.2013 ТОВ "Ника-Опт" засобами електронного зв'язку подало до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС податкову декларацію із ПДВ за квітень 2013 року з додатками (а.с.9-20).

Квитанцією №1 від 22.04.2013 ДПС України до відома позивача доведено про неприйняття декларації за квітень 2013 року в зв'язку з тим, що позивач не був платником ПДВ в періоді - квітень 2013 року (а.с.21-22).

Відповідно до приписів пункту 6.2 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Тобто, обов'язок внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, на підставі рішення суду, покладено саме на Державну податкову адміністрацію України.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.02.2013 у справі № 801/1396/13-а, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013, визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про анулювання реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість, проте відповідач протиправно не вчинив дій з внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що досліджена під час судового засідання подана позивачем декларація з податку на додану вартість за квітень 2013 року не містить будь-яких порушень під час заповнення декларацій з боку позивача.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що спірна податкова декларації з податку на додану вартість подана позивачем в установлені Податковим Кодексом України строки та органу державної податкової служби, в якому позивач перебуває на обліку як платник податків.

Більш того, підставами для неприйняття податкової звітності є вичерпний перелік підстав, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що невизнання відповідачем податковою звітністю наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року викликано тим, що позивач не перебуває на обліку у відповідача як платник податку на додану вартість.

Висновки відповідачів відносно того, що позивач не являється платником податку на додану вартість, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки зазначене рішення про анулювання його як платника податку на додану вартість було визнано протиправним та скасовано судом з моменту його прийняття.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкової декларації обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.

Проте, право же привласнювати декларації статус "не визнана як податкова декларація" з підстав інших, ніж встановлено Податковим кодексом України, податковим законодавством України не передбачено.

Судова колегія відмічає, що у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України у податкового органу взагалі відсутні повноваження щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто привласнення їй статусу "не визнана як податкова декларація", оскільки згідно вищенаведених норм Податкового кодексу України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті.

Доказів наявності обставин, які б дозволяли податковому органу відмовити у прийнятті податкової декларації, відповідачі у встановленому порядку не надали.

Неспроможними визнаються судовою колегією твердження в апеляційній скарзі щодо правомірності дій відповідачів щодо не визнання податкової декларації з податку на додану вартість позивача за квітень 2013 року податковою звітністю, оскільки не ґрунтуються на законі, норми якого регулюють спірні правовідносини.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на час подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року були відсутні правові підстави вважати позивача особою, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість, оскільки у разі набрання законної сили судовим рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття, як про те вказано в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.08.2010 № 1172/11/13-10, тобто податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2013 року є податковим звітом позивача, оформленим належним чином, тому вважається прийнятою.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій відповідачів щодо невизнання поданою ним податкової декларації податковою звітністю.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 передбачено, що контроль за справлянням платежів здійснюється органами державної податкової служби України.

Згідно з пунктом 3.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що для забезпечення відновлення порушеного права позивача необхідно, визнавши протиправними дії відповідача щодо невизнання в якості податкового звіту декларації з податку на додану вартість позивача за квітень 2013 року, одночасно з цим зобов'язати відповідача відобразити в картці особового рахунку основні показники поданої декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, отриманої від позивача, оскільки позивач об'єктивно має матеріальний інтерес в тому, що відомості зазначеного особового рахунку відображали дійсний і правильний стан його розрахунків з Державою з податку на додану вартість.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - підлягає залишенню без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційних скаргах.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.07.13 у справі № 801/6584/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.07.13 у справі № 801/6584/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко