Вирок № 35328656, 14.11.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2013 Справа №607/15878/13-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого суддіЛомакіна В.Є.

за участю секретаряРепетівської В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження №12013210010003331 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Ороновського С.І., захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1,-

ВСТАНОВИВ:

В обвинуваченого ОСОБА_1 20 серпня 2013 року о 20 год. 30 хв., який перебуваючи у дворі будинку №1, що по вул. Лозовецькій в м. Тернополі, виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, 20 серпня 2013 року о 20 год. 30 хв., ОСОБА_1, перебуваючи у дворі будинку №1, що по вул. Лозовецькій в м. Тернополі, із лавки таємно з корисливих мотивів, викрав у ОСОБА_3 мобільний телефон, торгової марки «Samsung D500», вартістю 120 грн., із стартовим пакетом «Київстар», вартістю 10 грн, на рахунку якого було 10 грн., чим спричинив останньому шкоду на загальну суму 140 грн. Із викраденим майном ОСОБА_1, з місця вчинення злочину втік, чим спричинив ОСОБА_3, матеріальну шкоду на загальну суму 140 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що 20 серпня 2013 року він йдучи по вулиці, побачив свого знайомого ОСОБА_3 який проживає у сусідньому будинку №1 що по вул. Лозовецькій в м. Тернополі, який сидів на лавочці, розміщенній у дворі будинку за вказаною адресою. Підійшовши до свого знайомого, присів біля нього. Після чого, в ході розмови ОСОБА_3 піднявся та направився у невідому напрямку, при цьому свій мобільний телефон залишив на лавочці. В подальшому в нього виник намір викрасти мобільний телефон марки «Samsung D500», який належить його знайомому, щоб розпорядитись вищевказаним телефоном на власний розсуд. Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, він взяв мобільний телефон марки «Samsung D500», при цьому заховав його у кишеню джинсів, в які був одітий, та направився до додому. О 20 год. 40 хв., перебуваючи в квартирі, він почув стук в двері, відкривши їх, на порозі побачив ОСОБА_3 та невідому жінку, які почали кричати в його адресу, щоб той віддав їхній мобільний телефон, на що останній відповів, що телефону не брав і про викрадення телефону йому нічого не відомо.

У вчиненому він щиро розкаюється, просить його суворо не карати, обіцяє в подальшому злочинів не вчиняти.

Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_1 повністю погодився зі всіма доказами, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, згідно повідомлення про підозру та обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

Зясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, зясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також розяснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, позитивну характеристику за місцем проживання, його вік, конкретні обставини справи, а саме, завдана шкода кримінальним правопорушенням обвинуваченим повністю відшкодована на досудовому розслідуванні, обставини, які помякшують покарання - визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які б обтяжували покарання, суд не вбачає. Підстав для застосування ст. 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому, суд, не вбачає також.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого, йому слід призначити покарання, в межах санкції статті обвинувачення у виді штрафу.

Приймаючи рішення про призначення покарання у вигляді штрафу, суд взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику за місцем проживання, його вік, ступінь тяжкості вчиненого злочину. Вказані обставини дають підстави суду вважати, що призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_1 буде достатнім для його виправлення та недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

По справі є процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи №6-344/13 від 30 серпня 2013 року в розмірі 342 грн. 30 коп. (триста сорок дві гривні 30 копійок), які суд вважає, що слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати виннуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді штрафу в розмірі пятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот пятдесят) гривень.

Процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи №6-344/13 від 30 серпня 2013 року в розмірі 342 грн. 30 коп. (триста сорок дві гривні 30 копійок) стягнути з ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

ГоловуючийЛомакін В.Є.