Постанова № 35328189, 14.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2013 року Справа № 812/8443/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,

за участю:

представника позивача: Цимбалюка О.В. (довіреність від 12.03.2013),

представника відповідача: Калініна А.І. (довіреність від 01.10.2013 № 4813/12-14-10/28),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Золоте руно» до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 №0000332201, №0000342201, №0000352201,-

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Золоте руно» до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 №0000332201, №0000342201, №0000352201.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що в період з 10.01.2013 по 19.04.2013 відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податок на додану вартість за період з 01.11.2009 по 31.12.2010 та з 01.03.2010 по 30.06.2010 по взаємовідносинам з ТОВ «Донтрансторг» (код за ЄДРПОУ 36061529).

За результатами перевірки був складений акт № 696/22-30319202 від 25.04.2013, відповідно до якого відповідачем були зроблені висновки про неправомірне віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 268 915,00 грн. через порушення позивачем п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також про заниження податку на прибуток у сумі 336 150,00 грн., внаслідок порушення позивачем пп. 5.2.1. п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Копія вищезазначеного акту перевірки була вручена позивачеві під підпис 25.04.2013.

Підставою донарахування сум податку на прибуток на загальну суму 336 150,00 грн. та податку на додану вартість у 268 915,00 грн. було неправомірне, з точки зору відповідача, віднесення певних сум витрат на придбання товарів до валових витрат і, відповідно, віднесення до податкового кредиту певних сум у зв'язку з придбанням товарів ПП «Золоте руно» згідно договору з ТОВ «Донтрансторг» від 23.10.2009 № 1023.

21.05.2013 позивач отримав податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Сєвєродонецьку: № 0000342201 від 16.05.2013 щодо збільшення податку на прибуток на суму 253 602,50 грн., у тому числі штраф 50 720,50 грн.; № 0000332201 від 16.05.2013 щодо збільшення податку на додану на суму 202 876,25 грн., у тому числі штраф 40 575,25 грн.; №0000352201 від 16.05.2013 адміністративний штраф у сумі 510,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а адміністративні скарги підприємства залишені без задоволення.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відсутні будь-які порушення вимог законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» з боку позивача при формуванні податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів за договором від 23.10.2009 № 1023, укладеним з ТОВ «Донтрансторг».

Крім того, позивач вважає, що неправомірним нарахування (донарахування) штрафних санкцій внаслідок нібито порушення позивачем п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, оскільки відсутній факт (подія) правопорушення. Не є втратою платником податків первинних документів, в разі своєчасного їх відновлення та надання для перевірки податковій службі. Такі обставини не відносяться до порушень податкового законодавства відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, підтримав доводи, викладені у раніше наданих письмових запереченнях на позов, в яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті начальником ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області Погорєловою С.С. на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України за результатами розгляду акту перевірки від 25.04.2013 №696/22-30319202 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Золоте Руно» код за ЄДРПОУ 30319202 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.11.2009 по 31.12.2009 та з 01.03.2010 по 30.06.2010 по взаємовідносинам з ТОВ «Донтрансторг», код за ЄДРПОУ 36061529», якими позивачу було:

- збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 162 301 грн., та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 40 575,25 грн.;

- збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 202 882 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50 720,50 грн.;

- нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 510 грн.

Встановлені суми занижених грошових зобов'язань пов'язані з відображенням в податковому обліку операцій придбання товару від постачальника ТОВ «Донтрансторг», по якому в ході проведення перевірки не доведено факт їх реального здійснена.

Між позивачем (отримувач), в особі директора Жуковського М.Г. та ТОВ «Донбастрансторг» (постачальник), в особі директора Рудя А.В., укладено договір від 23.10.2009 № 1023 на постачання товарів в асортименті. Орієнтована сума поставки встановлюється у межах 1 млн. грн. За умова договору найменування, загальна кількість та якість товару відображається в накладних, товар повинен відповідати усім технічним нормам, стандартам правилам, встановленим для товару даного виду, що підтверджуся відповідними сертифікатами якості та відповідності, заключеннями.

ТОВ «Донбастрансторг» на адресу позивача були виписані видаткові та податкові накладні на поставку будівельних матеріалів на загальну суму 1 613 517,14 грн., у тому числі ПДВ 268 915,00 грн.

У податковому обліку позивачем суми ПДВ по операціях з ТОВ «Донтрансторг» було віднесено до складу податкового кредиту всього в сумі 268 915,00 грн., в тому числі: за листопад 2009 року - 42 117,00 грн., грудень 2009 року - 34 184,00 грн., березень 2010 року - 30 313,00 грн., квітень 2010 року - 68 894,00 грн., травень 2010 року - 49 027,00 грн., червень 2010 року - 44 380,00 грн.

Суми валових витрат у розмірі 1 344 602 грн., знайшли відображення деклараціях з податку на прибуток підприємства, у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 381 504,00 грн., за 1 квартал (березень) 2010 року - 151 567,00 грн., за 1 півріччя 2010 року - 963 098,00 грн.

В ході перевірки не було підтверджено проведення реальної господарської операції щодо поставок товару (будівельних матеріалів) від ТОВ «Донтрансторг» на адресу позивача.

Документи, що складені від імені ТОВ «Донтрансторг» порушенням закону, не відображають фактичного здійснення операцій (поставок будівельних матеріалів) та не можуть бути підставою для формування валових витрат платника податків.

При проведенні перевірки також, взято до уваги інформацію, викладену в акті ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 27.08.2012 № 1811/15-4/36061529 «Про результати проведення документальної перевірки ТОВ «Донтрансторг» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2009 по 31.07.2012 та податку прибуток за період з 01.07.2009 по 30.06.2012».

Перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, та як в ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця. Зокрема, у постачальника позивача ТОВ «Донтрансторг» не встановлено наявності складських приміщень як власних, так і орендованих, тоді як надані до перевірки позивачем документи свідчать про отримання товару зі складу продавця.

Крім того, підприємство не знаходиться за юридичною і податковою адресою, у нього відсутні основні фонди, транспортні засоби, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, недостатньо трудових ресурсів (чисельність працюючих - 1 особа - директор підприємства Рудь О.В.

Враховуючи відсутність реального здійснення ТОВ «Донтрансторг» господарських операцій на адресу ПП «Золоте руно» не може визнаватися право позивача на віднесення до складу витрат, які фактично не були понесені та не підтверджені належним чином, складеними первинними документами, що відображають господарської операції з придбання ТМЦ від ТОВ «Донтрансторг», та до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, що видані від імені ТОВ «Донтрансторг».

Нормами пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зоб забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, і документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Податковим кодексом України передбачено не застосування до платників податків штрафних санкцій у своєчасного відновлення документів.

Нормами статті 121 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документ питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 ПК України строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Податковим кодексом України, тягнуть за собою накладення штрафу.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає необґрунтованими та безпідставними доводи позивача, викладені у позові.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Золоте руно» (далі - ПП «Золоте руно») зареєстроване 09.03.1999 виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 383 120 0000 001602, ідентифікаційний код 30319202, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 049079.

ПП «Золоте руно» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №16623589 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.03.1999.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 10.01.2013 по 19.04.2013 (призупинена з 16.01.2013 та поновлена з 17.04.2013, продовжена на 2 робочих дні - 18.04.2013 та 19.04.2013) фахівцями ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області ДПС згідно з п.п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, відповідно до листа від 17.04.2013 № 5164/22-200/05 про поновлення проведення перевірки ПП «Золоте руно» та наказів ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 09.01.2013 № 11-п, від 17.04.2013 № 332-п та від 18.04.2013 № 342-п, проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП «Золоте руно» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.11.2009 по 31.12.2009 та з 01.03.2010 по 30.06.2010 по взаємовідносинам з ТОВ «Донтрансторг», код за ЄДРПОУ 36061529.

За результатами перевірки складено акт від 25.04.2013 № 696/22-30319202, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПП «Золоте руно»:

1. п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 336 150,00 грн., у тому числі: 2009 рік - 95 376,00 грн., 1 квартал 2010 року - 37 892,00 грн., 1 півріччя 2010 року - 240 774,00 грн.;

2. п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 268 915,00 грн., у тому числі: за листопад 2009 року - 42 117,00 грн., грудень 2009 року - 34 184,00 грн., березень 2010 року - 30 313,00 грн., квітень 2010 року - 68 894,00 грн., травень 2010 року - 49 027,00 грн., червень 2010 року - 44 380,00 грн.;

3. п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, а саме: втрата (незбереження) первинних документів, що підтверджують факт взаємовідносин ПП «Золоте руно» з ТОВ «Донтрансторг» (код за ЄДРПОУ 36061529).

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м.Сєвєродонецьку 16.05.2013 винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000332201 від 16.05.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 202 876,25 грн., з яких: 162 301,00 грн. - основний платіж, 40 575,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000342201 від 16.05.2013 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на суму 253 602,50 грн., з яких: 202 882,00 грн. - основний платіж, 50 720,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000352201 від 16.05.2013, яким позивачу накладено адміністративний штраф у сумі 510,00 грн.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків..

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Податкового кодексу (який діє з 01.01.2011) Закон України «Про податок на додану вартість» № 168 (далі - Закон № 168) втратив чинність. Проте, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяли вимоги Закону № 168, суд з урахуванням норм ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність дій податкового органу при визначенні позивачу податкового зобов'язання з ПДВ саме нормам Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Закон № 168 визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В силу пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

До 01.04.2011 порядок справляння податку на прибуток підприємств визначав Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі - Закон № 334), який втратив чинність, згідно з Податковим кодексом України.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяли норми Закону №334, для визначення зобов'язання позивача з податку на прибуток необхідно керуватися нормами Закону №334.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.10.2009 між ПП «Золоте руно» (Отримувач) та ТОВ «Донтрансторг» (Постачальник) укладено договір №1023, згідно якого Постачальник відпускає, а Отримувач приймає товари Постачальника в асортименті та за цінами, вказаними у накладних, які свідчать про прийняття товару, що передається, за кількістю та якістю, що є невід'ємною частиною цього договору. Отримувач зберігає та реалізує товар. Сума договору складається з суми накладних на відпуск товару. Орієнтована сума договору складає 1 000 000,00 грн.

Виконання вищевказаного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту та віднесення понесених витрат до складу валових витрат.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З акту перевірки вбачається, що ПП «Золоте руно» до перевірки надано документи по взаємовідносинам з ТОВ «Донтрансторг» за період з 01.11.2009 по 31.12.2009 та з 01.03.2010 по 30.06.2010, а саме: договір від 23.10.2009 № 1023, виписки по розрахунковому рахунку, платіжні доручення, видаткові та податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, товарно-транспортні накладні.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність у позивача всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій в рамках Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 44 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податковим органом не надана належна оцінка первинної документації позивача.

Крім того, суд вважає, що податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції через їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган, формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, судом встановлено, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі № 812/4225/13-а у справі за позовом ПП «Золоте руно» до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2013 № 0000082201, № 0000092201, № 000012201 встановлено, що факт отримання ПП «Золоте руно» від ТОВ «Донтрансторг» підтверджується первинними бухгалтерськими документами (видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні). Оплата отриманої продукції підтверджена відповідними банківськими виписками.

Спірні бухгалтерські операції відображено за даними бухгалтерського обліку ПП «Золоте руно» та внесено до декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Податкові накладні, отримані ПП «Золоте руно» від ТОВ «Донтрансторг» включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних у відповідні звітні періоди. На дату здійснення господарських операцій з ПП «Золоте руно» ТОВ «Донтрансторг» було зареєстровано в якості платника ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0000332201, №0000342201, № 0000352201 Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 754 від 01.10.2013.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 19.11.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 72, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Золоте руно» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 №0000332201, №0000342201, №0000352201 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0000332201, № 0000342201, № 0000352201 Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Золоте руно» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.), сплачені згідно платіжного доручення № 754 від 01.10.2013.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.11.2013.

Суддя Т.С. Ушаков