Постанова № 35327892, 14.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

3.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2013 року Справа № 812/8785/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,

за участю:

представника позивача: Шкоди Н.О. (довіреність від 30.09.2013 № 26),

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу у розмірі 7 000,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу у розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 13.02.2013 на адресу позивача надійшла скарга від громадянина ОСОБА_3, який повідомив, що у закладі ресторанного господарства «ІНФОРМАЦІЯ_1» у РЦ «Шоколад», розташованому по вул. Челюскінців 2 у м. Луганську, відвідувачі курять кальян. Суб'єктом господарювання ресторанного господарства «ІНФОРМАЦІЯ_1» у РЦ «Шоколад» є фізична особа-підприємець ОСОБА_2.

11.03.2013 спеціалістами позивача проведена позапланова перевірка дотримання ФОП ОСОБА_2 законодавства України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», в ході якої підтвердився факт куріння кальяну відвідувачами ресторанного закладу. Спеціалістами позивача, як звичайними відвідувачами, було зроблено замовлення на чай, коньяк і кальян, що підтверджується відповідними рахунками.

Перевірка проводилася у присутності довіреної особи ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_4, яка представила на огляд спеціалістам Інспекції договір оренди нежилого приміщення і підтвердила факт того, що територія, на якій відвідувачі відпочивали, приймали їжу та курили кальян, належить ФОП ОСОБА_2 на підставі договору оренди.

За результатами позапланової перевірки складено акт № 000118/118. Довірена особа ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_4 не мала претензій до проведення перевірки, про що свідчить у акті її власноручний підпис.

За вчинення правопорушень, передбачених Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» у барі РЦ «Шоколад», розташованого на вул. Челюскінців, 2 у м.Луганськ, до ФОП ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 7000 грн., який необхідно сплатити в установленому порядку до державного бюджету. Постанова від 18.03.2013 № 000001 про накладення стягнень направлена на адресу ФОП ОСОБА_2 18.03.2013 № 496/1-5/3 та отримана ним 22 березня 2013 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення. До наступного часу штраф у розмірі 7000 грн. ФОП ОСОБА_2 не сплачений.

Відповідачем було оскаржено постанову 18.03.2013 № 000001 про накладення стягнень. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року адміністративний позов про скасування постанови про накладення стягнення № 000001 від 18.03.2013 було задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 по справі № 812/3421/13-а задоволено апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року скасовано.У задоволені позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області про скасування постанови про накладення стягнення №000001 від 18.03.2013 - відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Згідно пункту 3 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023) захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

13 квітня 2011 року Указом Президента України №465/2011 затверджено «Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів». Згідно пункту 1 цього Положення Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Згідно «Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 №206, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 року за №1337/20075 (далі - Положення), територіальними органами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23 червня 2009 року № 229, територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої оплітки є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, є Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області.

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.02.2013 на адресу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області надійшла скарга від громадянина ОСОБА_3, який повідомив, що у закладі ресторанного господарства «ІНФОРМАЦІЯ_1» у РЦ «Шоколад», розташованому по вул. Челюскінців 2 у м. Луганську, суб'єктом господарювання якого є фізична особа-підприємець ОСОБА_2, відвідувачі курять кальян.

Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22 вересня 2005 року № 2899-IV (далі - Закон №2899) власник, уповноважені ним особи або орендарі відповідних споруд чи окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, сумарна площа яких не має перевищувати 10 відсотків загальної площі відповідної споруди чи приміщення, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити інформацію, передбачену частиною п'ятою цієї статті.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону № 2899 у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

Згідно ст. 20 Закону № 2899 особи, винні у порушенні законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення, несуть відповідальність згідно з законом.

За порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, застосовує фінансові санкції до суб'єктів господарювання, зокрема, у разі куріння у приміщеннях закладів ресторанного господарства - від однієї тисячі гривень до десяти тисяч гривень.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, може бути оскаржено до суду.

Фінансові санкції, накладені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, стягуються у встановленому законом порядку.

Фінансові санкції, передбачені частиною другою цієї статті, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, а також іншими уповноваженими керівником посадовими особами цього органу після розгляду матеріалів, які засвідчують факт порушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у частині другій цієї статті, уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, складається акт, який разом з письмовим поясненням керівника відповідного суб'єкта господарювання та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині шостій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформляється постановою, що надсилається суб'єкту господарювання, на якого накладено фінансові санкції, та банківській установі, в якій відкрито поточний рахунок цієї юридичної особи.

Матеріалами справи підтверджується, що 11.03.2013 на підставі згоди Держспоживінспекції України від 26.02.2013 № 869-3-7/7, направлення на проведення перевірки від 11.03.2013 № 000228/118, наказу начальника Інспекції від 11.03.2013 № 19, спеціалістами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області проведена позапланова перевірка дотримання ФОП ОСОБА_2 законодавства України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», за результатами якої складено акт №000118/118.

Згідно вказаного акту перевіркою підтверджено факт куріння кальяну відвідувачами ресторанного закладу. Спеціалістами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області, як звичайними відвідувачами, було зроблено замовлення на чай, коньяк і кальян, що підтверджується відповідними рахунками.

Довірена особа ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_4 не мала претензій до проведення перевірки, про що свідчить її підпис в акті перевірки.

18.03.2013 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській області на підставі акту перевірки від 11.03.2013 № 000118/118 винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» № 000001, якою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 7 000,00 грн. за куріння у приміщеннях закладів ресторанного господарства.

Зазначену постанову було направлено на адресу відповідача 18.03.2013 та отримано ним 22.03.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

ОСОБА_2 було оскаржено вищевказану постанову в судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 по справі № 812/3421/13-а за позовом ОСОБА_2 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області про скасування постанови про накладення стягнення № 000001 від 18.01.2013 зазначену постанову скасовано.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 по справі №812/3421/13-а скасовано, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що сума штрафу, визначена у вищевказаній постанові про накладення стягнення № 000001 від 18.01.2013, відповідачем у добровільному порядку не сплачена, а також те, що рішенням суду апеляційної інстанції вищевказану постанову визнано законною та обгрунтованою, суд вважає законними вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7 000,00 грн., тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною другою статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про звільнення від сплати судових витрат.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 позивачу було відстрочено сплату судового збору до розгляду адміністративної справи по суті.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VІ, (в редакції до 23.10.2013), за подання адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі одного відсотку розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що він, як бюджетна організація, фінансується за рахунок держави. Вказана обставина не є підтвердженням тяжкого матеріального стану та підставою для звільнення позивача від сплати судового збору.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7 000,00 грн. Зважаючи, що позивача не звільнено від сплати судового збору, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення з відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 114,70 грн.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 19.11.2013.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу у розмірі 7 000,00 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) штраф у розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.) до державного бюджету УДК Ленінського району символ 106, код платежу 21081100, вид платежу 01 ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, р/р 31115106700006 Ленінський район, інд. код 37991503.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.11.2013.

Суддя Т.С. Ушаков