Постанова № 35327887, 31.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 р. Справа №805/8136/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 годин 07 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Бабло В.Е., позивача ОСОБА_1, представника відповідача Макуріної О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за повозом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій незаконними, скасування рішень № 238 від 15.04.2013, №390 від 18.04.2013, вимоги про сплату недоїмки №Ф-186 від 15.04.2013 та розпорядження №48 від 15.04.2013,

В С Т А Н О В И В:

5 червня 2013 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області, про визнання дій незаконними, скасування рішень №№ 238, 390 від 15.04.2013, вимоги про сплату недоїмки №Ф-186 від 15.04.2013 та розпорядження №48 від 15.04.2013. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, звільнений від сплати за себе єдиного внеску, оскільки є пенсіонером, який отримує довічну пенсію за вислугу років, призначену за Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб". З посиланням на статті 1, 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", статті 11, 12, 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", статті 1, 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", позивач просив визнати незаконними дії відповідача по застосуванню до нього штрафних санкцій та нарахуванню єдиного внеску; скасувати рішення №238 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 15 квітня 2013 року на суму 170,00 гривень, рішення №390 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 18 квітня 2013 року на суму 170,00 гривень, вимогу про сплату недоїмки №Ф-186 від 15 квітня 2013 року на суму 4572,42 гривень, розпорядження про усунення порушень №48 від 15 квітня 2013 року.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що позовні вимоги є необґрунтованими оскільки позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", а від так не є пенсіонером за віком і тому вимога про сплату боргу та дії відповідача є правомірними. Просила відмовити у задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28 листопада 2005 року згідно наказу Управління МВС України в Донецькій області №363 о/с позивач був звільнений у відставку за віком (пункт 65а «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ) (а.с. 40).

30 грудня 2005 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (а.с. 82).

9 лютого 2007 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 23).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 обрав спрощену систему оподаткування і є платником єдиного податку (а.с. 39).

15 квітня 2013 року відповідачем складений «Акт про неподання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державна соціальне страхування органами Пенсійного фонду України», згідно якого протягом 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування та був зобов'язаний надати звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державна соціальне страхування за зазначений період строком до 10 лютого 2013 року. Звіт за 2012 рік відповідачем фактично наданий не був (а.с. 5).

15 квітня 2013 року відповідачем прийнято "Рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 238, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 170,00 гривень (а.с. 4).

15 квітня 2013 року за результатами проведеної перевірки був складений «Акт про виявлені порушення порядку нарахування, обчислення, сплати єдиного соціального внеску підприємцем ОСОБА_1» № 43, згідно якого перевіркою було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 3 частини 1 статті 7 та пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464, за результатами чого відповідачу був донарахований єдиний соціальний внесок за період січень-грудень 2012 року в сумі 4572,42 гривень (а.с. 7).

15 квітня 2013 року відповідачем була винесена «Вимога про сплату недоїмки №Ф-186», якою від позивача вимагалося сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4572,42 гривень (а.с. 8),

15 квітня 2013 року відповідачем прийнято розпорядженням про усунення порушень № 48 (а.с. 6).

18 квітня 2013 року відповідачем складений «Акт про неподання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державна соціальне страхування органами Пенсійного фонду України», згідно якого протягом 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування та був зобов'язаний надати звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державна соціальне страхування за зазначений період строком до 2 квітня 2012 року. Звіт за 2011 рік відповідачем фактично наданий не був (а.с. 11).

18 квітня 2013 року відповідачем прийнято "Рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 390, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 170,00 гривень (а.с. 10).

При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до статей 19 та 25 Закону №2464-VI, в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин, Пенсійний фонд та його територіальні органи мали право вимагати від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, а також надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, і застосовувати до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.

Таким чином, відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції та нарахував єдиний внесок, а також правомірно надіслав вимогу про сплату боргу та розпорядження про усунення порушень.

Суд не враховує посилання позивача на те, що він, як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, звільнений від сплати за себе єдиного внеску, оскільки є пенсіонером, який отримує довічну пенсію за вислугу років, призначену за Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", з огляду на наступне.

Згідно частини 4 статті 4 Закону №2464-VI, в редакції Закону України від 7 липня 2011 року №3609-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Законом №2464-VI не визначено в якому значенні вживається термін "пенсіонер за віком".

Для визначення значення вказаного терміну слід звернутися до аналізу законів про пенсійне забезпечення.

Згідно преамбули Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) цей закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

З наведеного вбачається, що на законодавчому рівні визначені різні види пенсійного забезпечення.

Зокрема, одним із видів пенсійного забезпечення є загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке регулюється Законом №1058-IV, іншим видом пенсійного забезпечення є пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та прирівняних до них осіб, яке регулюється Законом України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Статтею 1 Закону № №1058-IV визначено, що пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом; пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 цього Закону.

З наведеного вбачається, що пенсіонером за віком може вважатися особа, якій призначена пенсія за віком після досягнення пенсійного віку та наявності страхового стажу.

Закон України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, вільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII) визначає мови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які еребували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і ядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №2262-XII вище перелічені особи мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Статтями 2, 12 Закону №2262-XII встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби за наявності вислуги років.

Відповідно до статті 5 Закону №2262-XII особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За приписами статті 7 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.

Таким чином, вбачається, що "пенсіонер за віком" та "особа, яка отримує довічну пенсію за вислугу років" не є тотожними поняттями.

За приписами частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

9 жовтня 2013 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду по справі №805/12195/13-а було встановлено, що позивач, як приватний підприємець, не є пенсіонером за віком, отримує пенсію за вислугу років, внаслідок чого повинен сплачувати єдиний внесок.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем, присудженню з Державного бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8-12, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 31 жовтня 2013 року.

Постанова в повному обсязі складена 5 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.