Рішення № 35327748, 13.11.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/3893/13-ц

Провадження № 2/265/1668/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І. Г.,

при секретарі Тушкановій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору та додатків до нього, третя особа Інспекція з питань захисту прав споживачів у Донецької області

В С Т А Н О В И В:

27.05.2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.09.2008 року в розмірі 23376,16 гривень. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 12.09.2012 року відповідач отримав у ПриватБанку кредит у розмірі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом внесення позичальником грошових коштів (щомісячний платіж) у розмірі 7% від поточної сумарної заборгованості за кредитним лімітом в строк до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві. Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Відповідач зобовязання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого, станом на 30.03.2013 року має заборгованість в сумі 23376,16 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 6978,20 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом 11348,37 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 3698,34 гривень, також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 250,00 гривень (фіксована частина) та в сумі 1101,25 гривень (процентна складова).

Оскільки відповідач, в порушення вимог Цивільного кодексу України і умов кредитного договору не виконує свої зобов'язання перед ПриватБанком, з посиланням на ст.ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

20.06.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», про визнання недійсним кредитного договору № б/н від 12.09.2008 року укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1, та додатків до нього: Умов надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою. В обґрунтування позивних вимог вказує, що договір було укладено з порушенням норм чинного законодавства, а саме в порушення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не зазначено суттєвих умов договору, додатки до договору не відповідають вимогам ст. 654 ЦК України. Крім того, йому не було повідомлено у повному обсязі про умови кредитування. Умови укладеного правочину носять неоднозначний характер, є несправедливими. Зазначає, що про наявність заборгованості йому стало відоме лише після отримання копії позову, із сумою боргу не згоден, оскільки отримав у кредит лише 2000,00 гривень, а позивач заявляє до стягнення 6978,20 гривень. ОСОБА_1 вважає, що ПриватБанк навмисно ввів його в оману та наполягає на визнанні укладеного правочину недійсним.

Представники позивача (відповідача) ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючі на підставі довіреності в судовому засіданні позовні вимоги заявлені ПриватБанком підтримали у повному обсязі, відносно зустрічного позову заперечували, пояснюючи наступне. Грошові кошти, відповідно до укладеного договору, ПриватБанк відповідачу надав шляхом та на умовах, встановлених у договорі. З умовами кредитування ОСОБА_1 був ознайомлений, що підтверджується письмовими доказами. На протязі вересня 2008 року відповідачем, шляхом зняття коштів через банкомат із введенням Пін-коду було отримано 6978,20 гривень. До теперішнього часу вказані кредитні кошти не повернуто, у звязку з чим за договором утворилась заборгованість. В частині зустрічної позовної заяви пояснювали, що саме позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому кредитних коштів. У заяві вказано, що клієнт ознайомлений і згоден з умовами та правилами надання банківських послуг. Ставлячи на даній заяві свій підпис позивач підтвердив, що отримав повну інформацію про умови кредитування у ПриватБанку. Вважають, що підстав у задоволенні зустрічного позову не має, та просять відмовити у його задоволенні.

Відповідач (позивач) ОСОБА_1 вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» не визнав, у судовому засіданні надав пояснення аналогічні, викладеним у зустрічному позові. Пояснив, що кредитну картку дійсно отримував, однак грошові кошти у розмірі 6978,20 гривень з неї не знімав, картка була загублена під час дорожньо-транспортної пригоди в яку він потрапив у літку 2008 року. Просив відмовити у стягненні з нього суми заборгованості та задовольнити його позов.

Представник відповідача (позивача) ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності, позов банку не визнав, наполягав на задоволенні зустрічного позову, посилаючись на недоведеність ПриватБанком факту ознайомлення відповідача з умовами кредитування, що є порушенням Закону України Про захист прав споживачів, Постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 року.

Представник Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецької області, будучи належним чином повідомлений про час та місце слухання справи у судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги ПриватБанка підлягають частковому задоволенню, а позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 12 вересня 2008 року між кредитодавцем ПриватБанк, з одного боку, та позичальником ОСОБА_1, з іншого, шляхом приєднання позичальника було укладено типовий договір про надання банківських послуг б\н, відповідно до якого ПриватБанк зобовязався надати відповідачу кредит шляхом встановлення кредитного ліміту у розмірі 2000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % на місяць на суму залишку заборгованості. Детальні умови кредитування, а саме: розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від суми заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, наслідки несвоєчасного виконання зобовязань та ін., викладені у Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду, яка датована 12.09.2008 року та підписана ОСОБА_1

Факт отримання картки, Пін-коду до неї та достовірність свого підпису на Заяві та Довідці про умови кредитування, ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував.

Згідно до положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обовязок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звертається (банківське обслуговування, тощо).

Відповідно до положень ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», комерційні банки самостійно встановлюють умови надання кредитів.

Згідно положень ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

А згідно ст. 207 ч.1 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою, шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що відповідач власним підписом підтвердив той факт, що він був ознайомлений і згоден з умовами надання банківських послуг, якими передбачені права та обовязки банку, обовязки та права відповідача, відповідальність сторін та інші умови.

На момент укладення договору сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами сторін, правочин був спрямований на отримання кредиту та його погашення згідно умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено, що перед укладанням договору про надання кредиту йому не повідомлялась, передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація.

Отже, позивач не довів суду, що банком не були дотримані вимоги чинного законодавства, навпаки, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 своїми діями підписом, фактом отримання ним кредитної картки з ПІН-кодом, використанням кредитних коштів шляхом зняття з банкомату, підтвердив надання згоди на укладення договору з узгодженими умовами.

Також з наданого представником ПриватБанку витягу про рух коштів по рахунку клієнта ОСОБА_1 вбачається що у вересні 2008 року шляхом неодноразового використання кредитної картки через банкомат було знято кредитні кошти на загальну суму 6978,20 гривень.

Відповідно до п. 8.4. Постанови Правління НБУ № 137, контроль за використанням коштів із картрахунків здійснюється власниками цих рахунків.

Згідно до розділу 8 кредитного договору: «Держатель карты несет ответственность за операции, совершаемые с Картой. В случае если Держатель дает согласие на проведение операций с Картами или нанесенными на них данными вне поля его зрения, он несет полную ответственность за их возможное мошенническое использование в дальнейшем. Держатель несет ответственность за все операции, сопровождающиеся авторизацией, до момента письменного заявления Держателя о блокировке средств на Картсчете и за все операции, не сопровождающиеся авторизацией, до момента постановки Карты в Стоп-лист».

Письмова заява від ОСОБА_1 про блокування коштів на рахунку, або постановки карти у Стоп-лист, не надходила. Отже доводи ОСОБА_1 щодо відсутності його обовязку до виконання договору, оскільки кредитну картку він загубив, є безпідставними.

Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, боржник у разі порушення ним зобовязань повинен сплатити кредитору неустойку (штраф, пеня), розмір якої згідно ст. 551 ЦК України може бути встановлений договором.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

У звязку з невиконанням відповідачем умов договору у нього станом на 30.03.2013 року мається заборгованість в сумі 23376,16 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 6978,20 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом 11348,37 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом 3698,34 гривень, штраф фіксована частина 250,00 гривень, штраф процентна складова 1101,25 гривень, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

Згідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 9.5 кредитного договору, передбачено, підстави та порядок розірвання договору, згідно до якого договір може бути розірваним на підставі заяви клієнта або Банк має право розірвати цей договір, письмово повідомивши клієнта.

Пунктом 9.12 договору встановлено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку ні одна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий строк.

Оскільки ні банк, ні ОСОБА_1 протягом дії договору не проінформували іншу сторону про припинення дії договору, що не заперечувалось представником відповідача за первинним позовом, він автоматично був продовженим. Отже строк дії укладеного договору не закінчився.

Згідно до п. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки строк дії укладеного між сторонами договору не закінчився, суд не приймає до задоволення заяву ОСОБА_1 щодо застосування судом наслідків пропуску позивачем строку звернення до суду з вимогою про стягнення відсотків, комісії, штрафів.

Умовами кредитного договору передбачено, що штраф при порушенні строків платежів складає 250 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій.

При цьому суд вважає за необхідне відмовити ПАТ КБ ПриватБанк у його вимогах до відповідача щодо стягнення фіксованої суми штрафу за порушення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, оскільки визначення фіксованого штрафу (неустойки), що закріплена у кредитному договорі не відповідає поняттю неустойки, передбаченому в цивільному законодавства України, тобто неустойкою не може бути фіксована сума штрафу. Крім того, виходячи з вимог банку, за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому у ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

На підставі викладеного, з урахуванням норм закону та умов кредитного договору, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 12.09.2008 року, підлягають частковому задоволенню в сумі 23126,16 гривень, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ ПриватБанк необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню сплачені ПАТ КБ «ПриватБанк» при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 12.09.2008 року, витрати по оплаті судового збору пропорційно до задоволеної часини вимоги у розмірі 231,26 гривень. Крім того з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір 229,40 грн.

Керуючись ст.ст.10,60, 88, 212-215, 218 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, судових витрат, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНД НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 рахунок № 29092829003111) заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.09.2008 року в сумі 23126 (двадцять три тисячі сто двадцять шість) гривень 16 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНД НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 рахунок № 64993919400001) судовий збір в сумі 231 (двісті тридцять одна) гривня 26 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору № б/н від 12.09.2008 року укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1, та додатків до нього: Умов надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНД НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення або у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяМельник І.Г.