Ухвала суду № 35326321, 14.11.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/5693/13-ц Провадження № 22-ц/795/2232/2013 Головуючий у I інстанції -Коверзнев В.О. Доповідач - Бечко Є. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Острянського В.І., Лакізи Г.П.,при секретарі:Рудик І.І.,за участю:пр-ка апелянта ОСОБА_5, позивача ОСОБА_6, пр-ка позивача ОСОБА_7,

розглянувши цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 22 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 22 серпня 2013 року задоволено частково позов ОСОБА_6, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 2176 грн. 13 коп. у відшкодування майнової шкоди, 500 грн. у відшкодування моральної шкоди та 172 грн. 05 коп. у відшкодування судових витрат, а всього 2848 грн. 18 коп. та стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 2176 грн. 13 коп. у відшкодування майнової шкоди, 500 грн. у відшкодування моральної шкоди та 172 грн. 05 коп. у відшкодування судових витрат, а всього 2848 грн. 18 коп.

В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову.

Апелянт ОСОБА_8 наполягає на тому, що рішення ухвалено з порушенням матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що суд не звернув увагу на те, що документальних доказів розміру завданої шкоди позивачу надано не було, а покази свідків не є належним доказом факту сплати певної суми коштів позивачкою. Надані ж копії товарно-транспортних накладних не є бухгалтерським документом, який би свідчив про внесення грошових коштів саме позивачем в касу ДП «Добрянське лісове господарство». Крім того, апелянт зазначає, що судом недостатньо досліджено надані докази та не перевірена їх справжність, оскільки номери бланків накладних, зроблені в типографії, порушують черговість номерів бланків накладних, що здійснені на самому підприємстві. Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції не було звернуто уваги на відсутність письмових доказів оплати товару позивачем.

Апелянт ОСОБА_9 посилалася на ті ж факти, що й ОСОБА_8

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається, суд першої інстанції правильно встановив дійсні обставини справи, правовідносини, що виникли, та правильно застосував чинне законодавство.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що придбання позивачем пиломатеріалів на загальну суму 17409 грн. 07 коп. та їх подальше знищення під час пожежі, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, зокрема товарно-транспортними накладними та показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Оскільки шкода, завдана позивачці спільними діями малолітніх осіб, судом було порівну стягнуто з відповідачів 1/4 частину від загальної суми завданої майнової шкоди. Крім того, судом виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості стягнуто моральну шкоду.

Зазначений висновок суду відповідає матеріалам справи, вимогам закону і не спростовується доводами апеляційної скарги, тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно до постанови від 19.06.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи встановлено, що підпал будинку АДРЕСА_1 скоїли малолітні ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (а.с.6).

З пояснень позивачки вбачається, що батьки ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вже відшкодували завдану їх дітьми шкоду, яка полягала у спаленні належних ОСОБА_6 пиломатеріалах. Відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовилися добровільно відшкодувати завдану їх малолітньою дитиною шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1178 цього Кодексу шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення виховання або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1181 ЦК України шкода, завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням.

Тому, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що шкода, завдана малолітнім ОСОБА_16 майну позивача по справі ОСОБА_6, повинна відшкодовуватися його батьками - відповідачами по справі ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відшкодуванню підлягала вартість пиломатеріалів на загальну суму 17409 грн. 07 коп., відповідно до наданих позивачем накладних №№12997, 12996, 12995 (а.с.10-12).

Вказані обставини апелянтами не спростовані, їх доводи ґрунтуються на припущеннях, належним чином не підтверджених.

Також, суд зроблено правомірний висновок про те, що дану суму необхідно було розділити між батьками всіх дітей, які вчинили пожежу та стягненню з батьків ОСОБА_12 підлягає 1/4 від загальної суми завданої шкоди..

Згідно із ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що дійсно, діями малолітнього ОСОБА_12 позивачу ОСОБА_6 була завдана моральна шкода та обґрунтовано визначив суму відшкодування - 1000 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Рішення суду, переглянуте судовою колегією в межах доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам закону, порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 22 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: