Рішення № 35324113, 11.11.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/615/13 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/783/4237/13 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Гірник Т.А.

суддів -Бакуса В.Я., Ніткевича А.В.

секретар - Глинський О.І..

з участю позивача ОСОБА_2 її представника ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5. представника відповідача Управління майном спільної власності Львівської обласної ради - Горака Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4, апеляційною скаргою Управління майном спільної власності Львівської обласної ради на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Львівської обласної ради, Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, третіх осіб Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації обласної Науково-педагогічної бібліотеки, Управління житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, зустрічним позовом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третьої особи комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека» про витребування майна з незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2012 року позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 звернулись з позовом до відповідачів про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідач Управління майном спільної власності Львівської обласної ради подав зустрічний позов, вимоги по якому відповідними заявами уточнювались та в кінцевому просив постановити рішення про витребування з незаконного володіння відповідачів нежитлові приміщення площею 68, 7 м кв, що на першому поверсі будинку АДРЕСА_4, що позначені в технічному паспорті під номерами: 2-1. 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7 та підвальні приміщення площею 59, 8 м кв, позначені під літерами: ІХ, Х, ХІ, ХІІ ХІІІ, ХІУ, згідно технічного паспорта ОКП ЛОПР « Бюро технічної інвентаризації та ЕО» на нежитлові приміщення будівлі Обласної науково-педагогічної бібліотеки, /літ. А- 2/ комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека».

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2013 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено за безпідставністю вимог.

Рішення суду оскаржили сторони в частині відмови у задоволенні їх позовних вимог.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за первісним позовом вважають рішення незаконним та необгрунтованим в частині відмови у їх позові з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи. Апеляційну скаргу мотивують тим, що суд не надав належної оцінки доказам щодо відкритого володіння позивачами примішенням квартири АДРЕСА_1, внесення відповідних платежів за комунальні послуги протягом тривалого часу. Неповно з»ясуваши обставини справи, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що в цілому будівля науково-педагогічної бібліотеки по АДРЕСА_4 є нежитловим приміщенням та не врахував архівні дані, які свідчать про протилежне, а відтак законне поселення батька позивачки у спірне приміщення, саме як у житлове приміщення та відкрите володіння таким позивачами тривалий час, що дає підстави для визнання права власності за набувальною давністю.

Просить рішення суду змінити в частині відмови у задоволені первісного позову.

Управління майном спільної власності Львівської обласної ради оскаржило рішення суду через належного представника, просить таке скасувати в частині відмови у задоволення зустрічного позову про відмову у позові про витребування майна з чужого незаконного володіння. Апеляційну скаргу мотивує тим, що висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи, суд не врахував, що приміщення де проживають позивачі є в частині приміщень бібліотеки - та належить до нежитлового фонду, що переобладнання під житло у спірному приміщенні зроблені позивачами самовільно, про що у справі достатньо доказів. Суд не врахував наявність права власності позивача ОСОБА_4 на іншу квартиру, що також спростовує вимоги позову про набуття права власності за набувальною давністю. Застосовуючи Конституційні норми та посилаючись на рішення Європейського суду, поза увагою суду залишились норми вітчизняного законодавства, яким регламентовано порядок надання житлових приміщень, зокрема наявність ордеру на вселення, якого не було у родича позивачів, а відтак останні незаконно проживають у приміщеннях, які не віднесені до житлового фонду. Простять рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

При розгляді справи позивачі по первісному позову та їх представники доводи своєї апеляційної скарги підтримали проти доводів проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечили. Представник відповідача по первісному позову підтримав доводи апеляційної скарги Управління майном спільної власності, проти апеляційної скарги позивачів заперечив.

Інші учасники процесу в судове зсідання не з»явились повторно, належним чином повідомлені про розгляд справи за апеляційною скаргою, про що до справи долучено розписки про отримання судових повісток. Належне повідомлення свого довірителя ОСОБА_4 про розгляд справи підтвердила її представник ОСОБА_5 Колегія суддів вважає можливими продовжувати розгляд справи у відсутності осіб, які не з»явились, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до задоволення не підлягає, а апеляційна скарга Управління майном спільної власності Львівської обласної ради підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. За змістом ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що обрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин , які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, оскаржуване рішення в повній мірі таким вимогам не відповідає, виходячи з таких мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що спірними приміщеннями, на які позивачі просять визнати право власності за набувальною давністю є приміщення площею 68, 7 м кв, що на першому поверсі будинку АДРЕСА_4, що позначені в технічному паспорті під номерами : 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7 та підвальні приміщення площею 59, 8 м кв, позначені під літерами: ІХ, Х, ХІ, ХІІ, ХІІІ, ХІУ, згідно технічного паспорта ОКП ЛОПР «Бюро технічної інвентаризації та ЕО» на нежитлові приміщення будівлі Обласної науково-педагогічної бібліотеки, / літ. А- 2 / комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека». Всі ці приміщення в складі єдиного майнового комплексу - будівлі під АДРЕСА_4.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову про визнання права власності за набувальною давністю - суд вірно мотивував своє рішення тим, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19.11. 2007 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_8 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним наказу Управління майном комунальної власності ЛОДА № 311 від 17.06.2004 року «Про оформлення свідоцтва про право власності на об»єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад області» / а.с. 28-30/. Згідно чинного Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.08.2004 року, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 30.08.2004 року - власником нежитлових приміщень обласної науково-педагогічної бібліотеки загальною площею 1110, 7 кв м по АДРЕСА_4 є Львівська обласна рада. / а.с. 25/ Згідно рішення № 33 від 23 червня 2006 року Львівської обласної ради Управління адміністративними будинками Львівської обласної ради перейменовано в Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, якому за цим же рішенням надано повноваження управління майном спільної власності територіальної громади області. Затверджено відповідне положення про управління майном спільної власності Львівської обласної ради, яким в тому числі регламентовано, що таке є правонаступником відділу з питань майна комунальної власності облдержадміністрації в тому числі по питанням управління цим майном. На управління покладено функції контролю за використанням та збереженням майна спільної власності / а.с. 27/.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19.11.2007 року, на яке послався суд у своєму рішенні відмовляючи у позові ОСОБА_2 та ОСОБА_4 встановлено і це підтверджено копіями паспортів позивачів, що ОСОБА_4 значиться зареєстрованою з 25.09.1990 року за адресою АДРЕСА_3, а ОСОБА_2 з 20 серпня 1973 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_4. Отже дані про реєстрацію у кв. за № 2 відсутні / а.с. 6 зв. 8 зв. /

Крім того, вказаним судовим рішенням встановлені обставини про наступне.

За даними експлікації внутрішніх площ до пану будівлі по АДРЕСА_4 станом на липень 2004 року в приміщенні Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки значиться житлова квартира № 2, яка складається із приміщень: під літ. 2-1- коридор, площею 9,7 м к, під літ. 2-2 - житлова кімната пл. 16, 9 м кв під літ. 2-3 - житла кімната пл.. 20, 8 м кВ , під літ 2-4 - туалет пл. 1, 9 м кВ , під літ. 2- 5 - кладова площею 3, 6 м кв, під літ. 2-6- ванна кімната пл. 3, 1 м кв, під літ 2- 7 - кухня пл. 12, 7 м кв, всього загальною площею 68, 7 м кв, житловою - 37 , 7 м кв.

Зазначені обставини додатково підтверджено долученим до справи копією технічного паспорту на нежитлові приміщення обласної науково-педагогічної бібліотеки літ. «А-2» за адресою АДРЕСА_4 , складеного 12.01. 2010 року / а.с. 60-61/ .

Вказаним вище рішенням суду, з посланням на матеріали інвентаризаційної справи на будівлю АДРЕСА_4 встановлено, що з 1950 року ця будівля є науково-педагогічною бібліотекою. 27.03.1953 року бібліотеці на підставі рішення міськвиконкому №346 від 23.03.1953 року було видано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення будинку в цілому. Вперше відомості про наявність у приміщенні бібліотеки житлової квартири № 2 було виявлено при обстеженні приміщення бібліотеки для дачі відповіді Спеціальній контрольній комісії з питань приватизації Верховної Ради України в 2001 році.

Означеним рішенням встановлено, що будинок АДРЕСА_4 не є житловим, він являється приміщенням наукової бібліотеки. Приміщення, в яких проживають позивачі самовільно переобладнані в жиле приміщення, позивачі займають вказане приміщення без законних підстав. За таких обставин судом було прийнято рішення про відмову в тому числі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у визнанні правомірності користування цими приміщеннями на правах найму та у визнанні права на приватизацію цих приміщень, в тому числі як квартири за №2 та передачу їх у власність позивачам та у визнанні недійсними правовстановлюючих документів на ці приміщення за Львівською обласною радою.

Таким чином, судом першої інстанції вірно враховано, що вказаним судовим рішенням визнано відсутність правових підстав для проживання позивачів у спірних приміщеннях, що відповідно підтверджено матеріалами даної справи.

Факт реєстрації позивачів по адресах, як вказані вище за даними копій їх паспортів не підтверджують їх реєстрацію у квартирі за №2. Наявність умовної нумерації приміщень як приналежних до квартири на поверховому плані, з врахуванням достатніх доказів про статус будівлі в цілому як нежитлової та про проведення позивачами самочинно переобладнань у приміщеннях під житло - не дає підстав для висновку про наявність квартир у цьому приміщенні.

Долучена до справи копія будинкової книги із даними про реєстрацію /прописку/ громадян, у тому числі позивачів у приміщенні будівлі АДРЕСА_4 не спростовує висновків про незаконність проживання позивачів у спірних приміщеннях та не може спростувати наведених вище обставин, встановлених рішенням суду про незаконне поселення та проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Представник останньої при розгляді справи за апеляційною скаргою не заперечила придбання у власність її довірителькою в 2007 році іншого житла .

Позивачки ОСОБА_2 при розгляді справи спростувала мотиви позовної заяви про поселення в 50-х роках у спірне приміщення її батька ОСОБА_9 та визнала, що особа фактично була батьком її чоловіка. Його поселення у приміщення, як сторожа бібліотеки, можливо за погодженням з певними посадовими особами - не дає підстав для висновку про законність такого поселення у приміщення позивачки ОСОБА_2, в тому числі з підстав, що такі приміщення не мали статусу житлових.

Враховуючи вимоги ст. 344 ЦК України, на яку посилають позивачі за первісним позовом, за ними не може бути визнано про власності на спірні приміщення за набувальною давністю, оскільки законний власник цих приміщень не втратив інтересу до них, свідченням цьому є вирішення спірних питань з приводу приміщень в судовому порядку в тому числі в 2007 році та пред»явленням вимоги власника приміщень про витребування майна з незаконного володіння позивачів.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність вимог позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Додаткові пояснення представника позивачки ОСОБА_2 з посиланням на архівні документи, згідно яких будівля по АДРЕСА_4 в 19 столітті була реконструйована ОСОБА_10 / 1869 рік/ не спростовує правильності висновків суду.

Щодо витрат, про понесення яких звертають увагу позивачі на підтримання спірних приміщень у належному стані та облаштування комунальних послуг, то такі роботи проведено останніми самочинно, що не спростовано в судовому засіданні і крім того не впливають на виникнення майнових прав на спірні приміщення у позивачів.

Тому колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та залишення в цій частині рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо висновків суду першої інстанції про безпідставність зустрічного позову, то в цій частині колегія суддів не погоджується і вважає обгунтованими доводи апеляційної скарги Управління майном спільної власності Львівської обласної ради.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд керувався ст. ст. 8 , 9, 47, 48 Конституції України, якими врегульовано, що в Україні діє принцип верховенств права, чинність міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, а також регламентовано право кожного на житло та на достатній життєвий рівень. Крім того, суд послався н ст. 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 4 листопада 1950 року та ряд рішень Європейського суду з прав людини, зокрема в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 2 грудня 2010 року. Суд взяв до уваги вказане рішення, за яким втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, а й необхідним у демократичному суспільстві. Інакше кажучи воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою /рішення у справі «Зехентнер проти Австрії» / Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими установленого та безпечного місця в суспільстві. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Крім того, суд зазначив про реєстрацію позивачів у приміщенні та проведення оплати та з врахуванням закріпленого Конституцією України права громадян на житло - відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, виходячи з таких мотивів.

Висновки суду в цій частині не узгоджуються з висновками, що наведені вище за яких суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні первісного позову.

Відмовляючи у витребуванні майна у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 суд вважав, що мова іде про витребування у них житлових приміщень та врахував наведені вище Конституційні положення та рішення Європейського суду по вказаним справам. В той же час наявні у справі докази, про які вказано вище дають підстави для висновку, що спірні приміщення не є житлом, а тому права позивачів на такі приміщення, як на житлові не можуть вважатись порушеними.

Матеріалами справи встановлено, що спірні приміщення мають законного власника, законність такого права підтверджено вказаним вище судовим рішенням від 19.11. 2007 року таке право власності зареєстроване у встановленому законом порядку, про що вказано вище, а тому підлягає захисту .

У відповідності до вимог ст. 387 ЦК України - власник має право витребувати своє майно від особи яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно таке право має позивач за зустрічним позовом .

У відповідності до вимог ч.2 ст. 16 ЦК України - суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Отже, законом передбачено захист права власника у спосіб витребування його майна з незаконного володіння іншої особи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду в частині відмови у зустрічному позові та ухвалити в цій частині нове рішення.

Керуючись ст. 303, 304, п. 2 ч.1 ст. 307 , ч.3 п.1 ст. 309 , 313,ч.2 ст. 314 , 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2013 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Управління майном спільної власності Львівської обласної ради до ОСОБА_2, ОСОБА_4 третьої особи комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека» про витребування майна з незаконного володіння - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення

Зустрічний позов Управління майном спільної власності Львівської обласної ради задовольнити. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2, ОСОБА_4 нежитлові приміщення площею 68, 7 м кв, що на першому поверсі будинку АДРЕСА_4, що позначені в технічному паспорті під номерами: 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7 та підвальні приміщення площею 59, 8 м кв, позначені під літерами : ІХ, Х, ХІ, ХІІ, ХІІІ, ХІУ, згідно технічного паспорта ОКП ЛОПР «Бюро технічної інвентаризації та ЕО» на нежитлові приміщення будівлі Обласної науково-педагогічної бібліотеки, /літ. А- 2/ комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека».

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Управління майном спільної власності Львівської обласної ради 214 гривен 60 коп. судового збору .

В решті рішення районного суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді