Вирок № 35322628, 15.11.2013, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Комсомольська, 13, смт Золочів, Харківська область, 62203, inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-02-73

№ 622/881/13-к

1-кп/622/75/2013

ВИРОК

іменем України

15.11.2013 року Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Шабас О.С.,

при секретарі Цилюрик Т.А., Поповій В.М.,

з участю прокурора Кришталя С.В., Соболя А.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Золочів Харківської області кримінальне провадження №12013220310000369 від 03.06.2013р. відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, працюючого у Золочівському відділенні Укравтодору, раніше судимого 17.09.2012 року по ч. 1 ст. 185 КК України Золочівським районним судом Харківської області з призначенням покарання у вигляді виправних робіт на строк 1 рік та 3 місяці з відчисленням 10 % заробітної плати, ІНФОРМАЦІЯ_3, до якого 10.06.2013 року було застосовано запобіжний захід у вигляді особистої поруки ОСОБА_1, та який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2012 року Золочівським районним судом Харківської області було винесено вирок про визнання винним ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, з призначенням покарання у вигляді 1 року та 3 місяців виправних робіт з відрахуванням 10% заробітної плати в дохід держави.

Після набуття вироком законної сили 16.10.2012р. ОСОБА_1 був поставлений на облік до кримінально-виконавчої інспекції Золочівського району Харківської області, як особа засуджена до виправних робіт, йому було розяснено його обовязки по виконанню покарання передбачені ч. 6 ст. 41 КВК України та наслідки по ухиленню від виконання покарання передбачені ч. 2 ст. 389 КК України. При постановці на облік до кримінально-виконавчої інспекції ОСОБА_1 працював у ФГ «Альфа» трактористом, на вказане підприємство було відправлено копію вироку та повідомлення про відрахування із заробітку даного працівника 10% в дохід держави.

Однак 11 квітня 2013 року до кримінально-виконавчої інспекції від ФГ «Альфа» надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_1 на роботу не виходить з 01 квітня 2013р., а згодом надійшло повідомлення, що 12 квітня останній звільнений за прогул за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Допитаний у судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі, та пояснив суду про обставини скоєння правопорушення, зазначивши, що дійсно у квітні 2013 року він ще працював у ФГ «Альфа», де з нього відраховувалось 10% заробітку в дохід держави. Проте він знайшов кращу більш високооплачувану роботу у м. Харкові, хоча і неофіційну та вирішив звільнитися, не дійшовши згоди із керівництвом фермерського господарства, просто перестав ходити на роботу, згодом дізнався, що його було звільнено за прогул. Відрахування з нового місця роботи не здійснювалися, через те, що він був працевлаштований неофіційно, йдучи на цю роботу, він усвідомлював, що встановлені вироком суду відрахування не будуть здійснюватися, проте там була більша зарплатня.

Перевіривши зібрані по справі докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що винність ОСОБА_1 в ухиленні від відбування покарання у вигляді виправних робіт, підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:

-показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_2, яка пояснила, що працює інспектором відділу кадрів у ФГ «Альфа», обвинувачений працював у тому ж господарстві трактористом, із його заробітної плати здійснювалися відрахування згідно вироку суду. Проте з 01 квітня 2013р. ОСОБА_1 перестав виходити на роботу, господарством зясовувалися причини невиходу, проте він не відповідав на телефонні дзвінки, згодом його було звільнено за прогул;

-показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_3, який пояснив, що працює інженером у ФГ «Альфа», обвинувачений працював у тому ж господарстві трактористом, із його заробітної плати здійснювалися відрахування згідно вироку суду. Проте з 01 квітня 2013р. ОСОБА_1 перестав виходити на роботу, господарством зясовувалися причини невиходу, проте він не відповідав на телефонні дзвінки, згодом його було звільнено за прогул;

-Даними, подання кримінально-виконавчої інспекції управління ДПтС України в Харківській області ОСОБА_4 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за невиконання обовязків покладених вироком суду від 17 вересня 2012р. (т. 1 а.с. 7-8);

-Довідками про відбутий строк покарання у вигляді виправних робіт засудженим ОСОБА_1 та про допущені порушення під час відбування покарання, відповідно до яких засуджений ОСОБА_1 станом на 27 травня 2013 року відбув 3 місяці та 2 дні покарання у вигляді виправних робіт, починаючи з 01 квітня 2013 року перестав виходити на роботу до ФГ «Альфа» без поважних причин, чим допустив прогули, та був звільнений за порушення трудової дисципліни(т. 1 а.с.9-10);

-Розпорядженням про набрання вироком Золочівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2012 року законної сили, та самим вироком відповідно до якого ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді виправних робіт строком 1 рік та 3 місяці, з відрахуванням 10% заробітку в дохід держави (т. 1 а.с.11, 32);

-Наказом розпорядженням про прийняття ОСОБА_1 на роботу до Фермерського господарства «Альфа» від 26.08.2011р. № 113-к, відповідно до якого ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до механічної майстерні гаражу трактористом (т. 1 а.с.13);

-Розрахунковими відомостями ФГ «Альфа» про розмір відрахувань із заробітної плати працівника господарства ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 21, 22,23,25, 27 );

-Листами ФГ «Альфа» до начальника Дергачівського МРО кримінально-виконавчої інспекції про відсутність на роботі ОСОБА_1 (т.1 а.с.14,15);

-Наказом розпорядженням №46-к від 12 квітня 2013 року ФГ «Альфа» про звільнення ОСОБА_1 за прогули без поважної причини;

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення від відбування покарання у вигляді виправних робіт.

При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог положень ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відповідно до положень ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, наявність однієї обтяжуючої покарання обставини та наявність помякшуючої, а також дані про особу обвинуваченого.

Судом, відповідно до положень ст. ст. 67, 66 КК України, встановлено в якості обставини, що помякшує покарання щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. В якості обставини, що обтяжує покарання рецидив злочину.

При вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_1 судом встановлено, що в даний час він офіційно влаштувався на роботу та в даний час працює в Золочівському відділенні Укравтодору, не одружений, раніше судимий вироком Золочівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2012 року, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Позитивно характеризується за місцем проживання, як такий, що не зловживає спиртними напоями, не порушує громадський порядок, ввічливий та привітний у спілкуванні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у мінімальних межах санкції статті, за якою він засуджується у вигляді обмеження волі та остаточного покарання за сукупністю вироків із застосуванням положень ст. 71 КК України. Одночасно, враховуючи дані про особу обвинуваченого, а саме той факт, що за період розгляду справи він офіційно працевлаштувався, що свідчить про бажання ОСОБА_1 приносити користь суспільству, суд вважає ОСОБА_1 таким, що усвідомив вчинене ним суспільно-небезпечне діяння, щиросердно покаявся у його вчиненні, не дивлячись на наявність не першої судимості є таким, що не втратив соціальних звязків та навпаки позитивно характеризується за місцем проживання, в звязку з чим, має можливість для виправлення без фактичного відбуття покарання, зі звільненням від його відбуття з випробуванням із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Цивільний позов не заявлений, процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1,винуватим за ч. 2 ст. 389 КК України та призначити покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до положень ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Золочівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2012 року та остаточно призначити покарання у вигляді 1 року 1 місяця обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Покласти на ОСОБА_1 обовязки, передбачені п.п.2,3,4 ч. 1 ст. 76 КК України:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

До набранням вироком законної сили залишити ОСОБА_1 раніше обраний запобіжний захід у вигляді особистої поруки.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Розяснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку суду. Вручити копію вироку негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Шабас О. С.