Рішення № 35322434, 11.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19932/13 11.11.13Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до закритого акціонерного товариства "Форум-ДС"

про стягнення 1 159 050,50 грн.

Представники cторін:

від позивача: Цурка Н.О. - представник за довіреністю № 91/2013/02/06-12 від 06.02.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" до закритого акціонерного товариства "Форум-ДС" про стягнення 1 159 050,50 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.05.2003 року між ним та закритим акціонерним товариством "Форум-ДС" (споживач) укладено договір на постачання електричної енергії № 2084112, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав.

За період з 01.06.2012 року по 01.09.2013 року відповідачем спожито енергії на суму 462 000,71 грн., а сплачено 2 042,88 грн.

У травні 2013 року та у серпні 2013 року зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії на 233 907 та 357 071 вВ/г, двократна вартість яких становить 284 112,80 грн. та 442 398,12 грн.

За період 01.05.2013 -01.09.2013 року відповідачу нараховано за перевищення договірних величин спожива 726 480,92 грн., які залишаються несплаченими.

У зв'язки з вищезазначеним позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.10.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.10.2013 року.

В судове засідання 29.10.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.10.2013 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 26212506.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.10.2013 року розгляд справи відкладено на 11.11.2013 року.

У судове засідання 11.11.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.10.2013 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 26213472.

Представник позивача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 417 777,08 грн., заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію в розмірі 8 298,87 грн., суму основного боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії в розмірі 726 480,92 грн., пеню в розмірі 5 403,82 грн. та 3 % річних в сумі 1 089,81 грн., а також 23 181,01 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.05.2003 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальна організація за договором) та закритим акціонерним товариством «Форум-ДС» (споживач за договором) укладено договір на постачання електричної енергії № 2084112 (далі - договір).

Відповідно до загальних положень статуту публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 2/2013 від 22.04.2013 року), акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 року.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами даного договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

У відповідності до п. 2.3.2. договору, споживач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатків «Перелік об'єктів» та «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу».

Згідно з п. 2.3.3 договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Положеннями п. 2.3.4. договору встановлений обов'язок споживача здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами додатками «Порядок розрахунків» та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії».

Відповідно до п. 2.1 додатку 2 до договору, споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на поточний розрахунковий період за нижче зазначеною системою платежів і розрахунків: до 26 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю 35 %, до 5 числа розрахункового місяця - 35 %, до 15 числа розрахункового місяця - 30 % вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам».

Згідно з п.2.2 додатку 2 до договору, остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Положеннями п. 4.2.2. договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю електроустановок 150кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт*год і більше.

У відповідності до п. 5.1. договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (Додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Відповідно до п. 6 додатку 2 до договору, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається за результатами підсумків розрахункового періоду на підставі підтвердженого сторонами додатка «Акт про використану електричну енергію». Протягом наступних календарних місяців споживач отримує у постачальника рахунок на оплату двократної вартості перевищення. Вартість перевищення споживання електричної енергії понад договірну величну має бути оплачена до дати, зазначеної у платіжному повідомленні, і не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка.

У травні 2013 року зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії на 233907 кВ/г, двократна вартість якого становить 284 112,80 грн. (з ПДВ).

У серпні 2013 року зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії на 357 071 кВ/г, двократна вартість якого становить 442 398,12 грн. (з ПДВ).

У відповідності до листа Державної податкової адміністрації України від 18.05.2009 року № 1091/7/16-1517 "Про особливості окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" вказує на те, що ст. 26 Закону України від 16.10.1997 року N 575/97-ВР "Про електроенергетику" (з урахуванням змін і доповнень) встановлено, що споживачі (крім населення) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують електропостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Кошти, які отримує електропостачальна організація як плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період, включаються до бази оподаткування ПДВ за ставкою у розмірі 20 %.

Оскільки двократна вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, така оплата є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.06.2012 року по 01.09.2013 року відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої електричної енергії, у зв'язку з чим станом на 01.09.2013 року в останнього виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 417 777,08 грн., заборгованість за реактивну електричну енергію в розмірі 8 298,87 грн., та заборгованість по нарахованій двократній вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною в розмірі 726 480,92 грн. (за період 01.05.2013 - 01.09.2013 року), що підтверджується доданими до позовної заяви довідкою про розрахунок основного боргу, звітами про використану електроенергію за спірний період, актами приймання-передачі товарної продукції, актами надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за спірний період, рахунками, рахунками-розшифровками та довідкою про надходження коштів за спожиту електричну енергію.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором на постачання електричної енергії № 2084112 від 26.05.2003 року в період з 01.06.2012 року по 01.09.2013 року за спожиту активну електричну енергію в розмірі 417 777,08 грн., за реактивну електричну енергію в розмірі 8 298,87 грн., та по нарахованій двократній вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною в розмірі 726 480,92 грн. (за період 01.05.2013 - 01.09.2013 року), у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 403,82 грн. та 1 089,81 грн. 3 % річних.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 4.2.1. договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. даного договору, з порушення термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № 2084112 від 26.05.2003 року про постачання електричної енергії, суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 5 403,82 грн. та 3 % річних в розмірі 1 089,81 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Форум-ДС» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд.1, ідентифікаційний код 31777631) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 417 777 (чотириста сімнадцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 08 коп., заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію в розмірі 8 298 (вісім тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 87 коп., заборгованість за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії в розмірі 726 480 (сімсот двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят) грн.. 92 коп., пеню в розмірі 5 403 (п'ять тисяч чотириста три) грн. 82 коп. та 3 % річних в сумі 1 089 (одна тисяча вісімдесят дев'ять) грн. 81 коп., а також 23 181 (двадцять три тисячі сто вісімдесят одна) грн. 01 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 18.11.2013 року

Суддя С.М. Мудрий