Постанова № 35321018, 12.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа № 13/5025/886/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 09.10.13 р. у справі № 13/5025/886/12

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Хмельницької міської ради, ПАТ "Катіон"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3

про припинення права постійного користування земельною ділянкою

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4;

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - Степанова А.М.

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства «Катіон», Хмельницької міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.10.2013 року (судді Магера В.В., Вибодовський О.Д., Музика М.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що право постійного користування земельною ділянкою площею 22,3539 га відповідно до Державного акта ІІ-ХМ №001317 належить ПАТ «Катіон», яке ніким не змінено та не скасовано й таке право може бути припинено в порядку ч.3 ст.142 ЗК України, проте ПАТ «Катіон» добровільно не відмовлялось від права постійного користування земельною ділянкою на користь ФОП ОСОБА_1. У підтвердження права власності позивача на нежитлове приміщення площею 487,5 кв.м. (47/100 приміщення модуля П-15), АДРЕСА_3 суд не прийняв до уваги факт державної реєстрації нежитлового приміщення загальною площею 908,7 кв.м., вказавши, що підстави для такої реєстрації на момент розгляду справи відсутні. Суд зазначив, що на час розгляду справи, позивачем не надано доказів, що підтверджують реєстрацію за ним права власності на нежитлове приміщення площею 487,5 кв. м., з урахуванням чого позовні вимоги вважав безпідставними та не підтвердженими належними доказами. Крім того, судом прийнято до уваги, що вирішення земельних питань віднесено до виключної компетенції органів місцевого самоврядування відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», й відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування та вирішення земельних питань до компетенції суду чинним законодавством України не віднесено. В рішенні вказано, що з вимогою до відповідачів про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,1843 га. ПАТ «Катіон», позивач звертався із листами 25.05.2012 року та 20.06.2012 року, тому за висновком суду позивачем не було пропущено строк позовної давності.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить такий судовий акт скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зокрема вказує, що судом безпідставно не прийнято до уваги факт реєстрації за позивачем права власності на частину приміщення модуля П-15, правомірність якої встановлена ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2012 року (справа № К/9991/44778/12). Зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, змін відносно реєстрації права власності на приміщення модуля П-15 до відповідного реєстру внесено не було, тому вважає безпідставним твердження суду про відсутність в матеріалах справи доказів у підтвердження реєстрації такого права за позивачем. Крім того вказує, що правомірність володіння та користування позивачем приміщенням модуля П-15 підтверджується ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.09.2011 року (справа №8/2007), залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, якою було змінено спосіб виконання рішення суду від 02.03.2010 року у справі № 8/2007, шляхом відшкодування ПАТ «Катіон» вартості нежитлового приміщення позивачем. Вважає, що зазначені обставини підтверджують право власності позивача на вказане нежитлове приміщення. Апелянт вважає таким, що не ґрунтується на вимогах закону твердження суду про виключну компетенцію органу місцевого самоврядування щодо вирішення питання про припинення права постійного користування землею. Вважає, що суд лише вибірково дослідив докази і дав їм невірну оцінку.

Відповідач ПАТ «Катіон» надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Представник позивача апеляційну скаргу підтримав повністю з викладених в ній підстав.

Представник відповідача ПАТ «Катіон» просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Відповідач Хмельницька міська рада, своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористалась, участь повноважного представника під час розгляду апеляційної скарги не забезпечила.

Третя особа на стороні позивача на розгляд апеляційної скарги не з'явилась, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, хоча про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку

Відповідно до п. 1, п. 2 постанови Пленуму ВГСУ №6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись, зокрема на повному з'ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та визначення правової норми, яка підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судом першої інстанції при винесенні вказаного рішення указаних вимог повною мірою дотримано не було.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ № 001317 від 13.01.1999 року ВАТ "Катіон" (ПАТ "Катіон") рішенням Хмельницької міської ради № 763 від 24.12.1998 року в постійне користування надано 22,3539 га землі під промислове підприємство. На вказаній земельній ділянці знаходиться модуль П-15, право власності позивача на частину якого було предметом спору у ряді наведених нижче судових рішень.

21.05.2001 року між АКБ "Україна" та ТОВ "Глобал Авто" було укладено договір купівлі - продажу №1, за умовами якого продавець продав, а покупець купив 47/100 частини модуля П-15, що знаходиться АДРЕСА_1, загальною площею 487,5 м2, вартістю 69 531,00 грн., що розташований на належній ПАТ "Катіон" на праві постійного користування земельній ділянці.

17.07.2001 року між АКБ "Україна" та ФОП ОСОБА_6 укладений договір купівлі - продажу, за умовами якого продавець продав, а покупець купив 53/100 частини приміщення модуля П-15, що знаходиться АДРЕСА_1, загальною площею 553,9 м2, вартістю 84800,00 грн.

07.08.2003 року рішенням господарського суду Хмельницької області (справа №6/2911), за позовом ВАТ "Катіон" до АК АПБ "Україна" про визнання недійсним договору від 28.11.1999 року задоволено позовні вимоги й визнано недійсним договір про відчуження приміщення модуля П-15 в рахунок погашення заборгованості укладений між ВАТ "Катіон" та АК АПБ "Україна" від 28.11.2003 року.

22.09.2003 року, рішенням Хмельницького міськрайонного суду (справа №2-10036/2003р.) задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ "Глобал-Авто" про стягнення боргу за договором позики та стягнуто з відповідача на користь позивача 76477,20 грн., в рахунок погашення якого 30.10.2003 року між ТОВ "ГлобалАвто" та ОСОБА_1 укладено договір, за яким ТОВ "ГлобалАвто" передало у власність ОСОБА_1 47/100 частин модуля П-15 площею 487,5 м2, що розташоване АДРЕСА_1.

21.03.2006 року між ТОВ "Глобал Авто" та ФОП ОСОБА_6 був укладений договір про поділ нерухомого майна в натурі, згідно якого, із припиненням спільної часткової власності на приміщення модуля П-15, у власність ФОП ОСОБА_6 переходить приміщення модуля П-15, що знаходиться АДРЕСА_1, яке складається з приміщення позначеного на технічному плані цифрою 3-1, площею 534,3 м2, приміщення позначеного на технічному плані цифрою 3-2, площею 10,1 м2 та приміщення позначеного на технічному плані цифрою 3-3, площею 9,5 м2, загальною площею 553,9 м2, що складає 53/100 частини усього приміщення модуля П-15. Вказаним договором у власність ТОВ "Глобал Авто" перейшло приміщення модуля П-15, що знаходиться АДРЕСА_1 та яке складається з приміщень позначених на технічному плані цифрою 1-1, площею 349,7 м2, цифрою 1-2, площею 9,6 м2, цифрою 1-3, площею 7,2 м2, цифрою 1-4, площею 23,5 м2, цифрою 1-5, площею 28,4 м2, цифрою 1-6, площею 31,1 м2, цифрою 1-7, площею 9,0 м2, цифрою 2-1, площею 12,4 м2, цифрою 2-2, площею 16,6 м2, загальною площею 487,5 м2, що складає 47/100 частини усього приміщення модуля П-15. Земельна ділянка, на якій розташовано дані приміщення у власності сторін не перебувала.

13.06.2006 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ "Глобал Авто" про визнання договору дійсним по справі №2-4097 та визнано дійсним договір від 30 жовтня 2003 року про передачу у власність ОСОБА_1 47/100 частини приміщення модуля П-15 площею 487,5 м2, що знаходиться АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Глобал Авто", визнано за ОСОБА_1 право власності на дане приміщення.

16.10.2009 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду рішення Хмельницького міськрайонного суду від 13.06.2006 року було скасовано за нововиявленими обставинами.

13.10.2006 року рішенням господарського суду Хмельницької області (справа №8/12/11/1093) задоволено позов ВАТ "Катіон" до ТОВ "Глобал-Авто", ФОП ОСОБА_6, АКБ "Україна" про витребування із чужого незаконного володіння приміщення модуля П-15 загальною площею 1010 м2, розташованого АДРЕСА_1 та визнано недійсною угоду про передачу "Модуля П-15" вартістю 154331,00 грн. з балансу ВАТ "Катіон" на баланс АКБ "Україна" від 11.05.2000 року, укладену між останніми, визнано недійсним договір купівлі - продажу №1 від 21.05.2001 року частини приміщення Модуля П-15 площею 487,5 м2 АДРЕСА_1, укладеного між АК АПБ "Україна" та ТОВ "Глобал Авто"; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17.07.2001 року частини приміщення Модуля П-15 площею 553,9 м2 АДРЕСА_1, укладений між АК АПБ "Україна" та ФОП ОСОБА_6; вилучено у ТОВ "Глобал - Авто" та ФОП ОСОБА_6 приміщення модуля П-15 загальною площею 1010 м2, розташованого АДРЕСА_1 та передано ВАТ "Катіон".

26.03.2007 року постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області по справі №22-а-14005/08/9104, за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на нежитлове приміщення та зобов'язання вчинити його державну реєстрацію, було визнано за позивачем право власності на нежитлові приміщення АДРЕСА_3, яке складається з першого поверху площею 446,0 м2 та другого поверху площею 462,7 м2, а всього загальною площею 908,7 м2, і зобов'язано Хмельницьке БТІ провести державну реєстрацію.

30.10.2007 року постановою Житомирського апеляційного господарського суду по справі №8/12/11/1093, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2008 р. скасовано рішення господарського суду Хмельницької області від 13.10.2006 року в частині задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: від ТОВ "Глобал Авто" та від АК АПБ "Україна" та прийнято нове рішення, яким у цій частині відмовлено у задоволенні позовних вимог.

16.04.2009 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду по справі 22а-14005/08/9104 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на нежитлове приміщення та зобов'язання вчинити його державну реєстрацію було скасовано постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.03.2007 року та закрито провадження за даним позовом.

02.03.2010 року рішенням господарського суду Хмельницької області (справа №8/2007) за позовом ВАТ "Катіон" до ФОП ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, яке було залишене без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.08.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2010 року, було задоволено позов ВАТ "Катіон" до ФОП ОСОБА_1 і зобов'язано відповідача повернути ВАТ "Катіон" нежитлове приміщення площею 487,5 м2, розташоване у АДРЕСА_3, про що 17.09.2010 року було видано судовий наказ.

17.06.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений нотаріально посвідчений договір про виділення частки в спільному майні подружжя, за яким сторони по договору визнали право спільної сумісної власності в рівних частках (по Ѕ на кожного ідеальної частки) на нежитлове приміщення, загальною площею 908,7 м2, що розташоване у АДРЕСА_3, на підставі постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.03.2007 року.

21.06.2010 року Хмельницьким БТІ вказані зміни було зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, складено технічний паспорт на приміщення площею 908,7 кв.м. АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

10.11.2010 року згідно рішення Хмельницького міськрайонного суду, залишеним без змін 15.03.2011 року ухвалою апеляційного суду Хмельницької області (справа №2-7969/2010) за позовом ВАТ "Катіон" до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було визнано недійсним договір про виділення частки в спільному майні подружжя.

15.09.2011 року ухвалою господарського суду Хмельницької області, у справі №8/2007, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2012 року, було змінено спосіб виконання рішення суду від 02.03.2010 року у даній справі на шляхом відшкодування ФОП ОСОБА_1 ВАТ "Катіон" вартості нежитлового приміщення, розташованого АДРЕСА_3 загальною площею 487,5 м2, було визнано наказ №8/2007 від 17.09.2010 року таким, що не підлягає виконанню та було видано новий наказ №8/2007, яким стягнуто із відповідача на користь позивача 76477,20 грн. - вартості зазначеного приміщення.

02.08.2012 р., ухвалою господарського суду Хмельницької області було залишено без задоволення заяву ПАТ "Катіон" про перегляд ухвали господарського суду Хмельницької області від 15.09.2011 року по даній справі, про зміну способу виконання рішення суду від 02.03.2010 року у зв'язку із нововиявленими обставинами та визнання таким, що не підлягає виконанню наказ № 8/2007 від 15.09.2011 року щодо стягнення з боржника вартості спірного приміщення та видачу наказу № 8/2007, відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 02.03.2010 р., яким зобов'язати ФОП ОСОБА_1 повернути ПАТ "Катіон" нежитлове приміщення площею 487,5 м2, що АДРЕСА_3.

При винесенні ухвали господарський суд виходив з того, що, відповідно до витягу з Реєстру права власності на нерухоме майно від 12.09.2011 р., наданого Хмельницьким бюро технічної інвентаризації щодо спірного нежитлового приміщення, право власності на дане приміщення площею 908,7 м2 рахується за відповідачем та його дружиною в рівних частинах, а тому у відповідача фактично відсутнє майно, яке підлягало витребуванню.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.2012 року ухвалу господарського суду Хмельницької області від 02.08.2012 р. скасовано, заяву публічного акціонерного товариства "Катіон" про перегляд ухвали місцевого господарського суду за нововиявленими обставинами задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Хмельницької області від 15.09.2011 року.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2013 року (справа 8/2007) постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.2012 року у справі № 8/2007 скасовано, а ухвалу господарського суду Хмельницької області від 02.08.2012 року залишено без змін.

Таким чином, судовими рішеннями постановлено залишити у власності позивача спірне приміщення з компенсацією його вартості ПАТ "Катіон".

В силу положень ч. 1 ст. 181 ЦК України нежитлове приміщення АДРЕСА_3 є нерухомим майном.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 182 ЦК України, п.1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

На підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.10.2012 року (справа №К/9991/44778/12), реєстратором Хмельницького БТІ поновлено запис про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 908,7 кв.м. АДРЕСА_3, який проведений на підставі договору про виділення частки в спільному майні подружжя від 17.06.2010 року та запис про реєстрацію права власності, проведений на підставі постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.03.2007 року.

З урахуванням наявності судових рішень, якими змінено спосіб виконання рішення суду з витребування в позивача нежитлового приміщення, розташованого АДРЕСА_3 загальною площею 487,5 м2 на відшкодування ВАТ "Катіон" його вартості, а також з урахуванням факту реєстрації права власності позивача на частку в праві спільної часткової власності на це ж приміщення загальною площею 908,7 кв.м. у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що станом на день звернення до суду з вказаним позовом, позивач був наділений титульним статусом співвласника у праві спільної часткової власності зазначеного вище об'єкта нерухомого майна.

Відповідно до п. "е" ст. 141 ЗК України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на будівлю, споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 25.05.2012 року ФОП ОСОБА_1 звернувся з листом до ПАТ "Катіон", згідно якого в порядку ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України просив надати згоду на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,183 га, у АДРЕСА_1. Вказане звернення залишене без реагування.

20.06.2012 року ФОП ОСОБА_1 направив лист на адресу Хмельницької міської ради, в якому з посиланням на ст.ст.120, 141 ЗК України, ст.377 ЦК України просив прийняти рішення про припинення права постійного користування ПАТ "Катіон" земельною ділянкою площею 0,183 га за тією ж адресою.

19.07.2012 року Хмельницька міська рада (Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів) у відповідь на запит ОСОБА_1 листом (вих. №Д-4462-12) повідомила останнього про відсутність підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою АДРЕСА_3, оскільки від ПАТ "Катіон" заяви про відмову від землекористування не надходило та, відповідно, рішення про припинення права користування земельною ділянкою не приймалось.

Як зазначено в ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначена норма не вказує на ототожнення попереднього власника будівлі й попереднього користувача земельної ділянки, на якій знаходиться відчужена будівля. Тобто така норма підлягає застосуванню незалежно від того чи співпадають в одній особі попередній власник будівлі та землекористувач, на земельній ділянці якого знаходиться така будівля, що не враховано судом першої інстанції.

В силу приписів ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, придбавши нерухомість, позивач має право на частину земельної ділянки, необхідної для обслуговування цієї нерухомості. Однак, набуття цього права здійснюється у встановленому законом, тобто ст.ст. 120,123,124 ЗК України, порядку. (правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 16.04.2013 року справа №27н/5014/2279/2012).

Крім того, апеляційним судом встановлено, що відповідач ПАТ "Катіон" наділений правом постійного користування, яке і є спірним. При цьому, ст. 92 ЗК України містить виключний перелік суб'єктів права постійного користування земельної ділянки, серед яких відсутня фізична особа - підприємець.

Отже, фізична особа - підприємець не може бути наділена правом постійного користування земельною ділянкою, й з підстав набуття права власності на будівлю, що знаходиться на земельній ділянці яка надана в постійне користування іншій особі, вправі вимагати отримання такої земельної ділянки лише у власність чи в оренду.

Пункт 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад у вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Ця норма є одним із засобів забезпечення провідної ролі відповідних місцевих рад як органів місцевого самоврядування, які покликані представляти відповідні територіальні громади та здійснювати від свого імені та в їхніх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування. Виключна компетенція місцевих рад означає, що ніякі інші органи чи посадові особи не мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції рад.

Статтею 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Наведене узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 123 ЗК України, згідно яких юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування та надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Зважаючи на викладене, необхідною умовою набуття права користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є наявність відповідного рішення сільської, селищної, міської ради. Тому, набуття такого права за відсутності відповідного рішення є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права відповідача на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

З виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку у користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. (постанова Верховного Суду України від 06.12.2010 року, справа № 40/3).

Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку визначені ст. 143 ЗК України, а припинення права користування землею у випадках, наведених ст. 141 ЗК України відбувається за рішенням власника земельної ділянки (органів державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування) в межах його виключної компетенції

Як було вже вказано вище, орган місцевого самоврядування відмовив позивачеві у припиненні права постійного користування на спірну земельну ділянку ПАТ "Катіон", оскільки останнє не зверталось із заявою про припинення у нього такого права.

З уваги на те, що відповідач ПАТ "Катіон" станом на день розгляду справи судом першої інстнції не є власником частини приміщення модуля П-15, він не є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, оскільки не може використовувати її за цільовим призначенням.

У відповідності до п. а ст. 143 Земельного кодексу України підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Також нормами цієї ж статті передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.

Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин набуття позивачем у власність чи в користування земельної ділянки на якій розміщений належний йому об'єкт нерухомого майна та земельної ділянки, необхідної для його обслуговування можливе лише за умови примусового позбавлення права постійного користування цією ж земельною ділянкою попереднього землекористувача, оскільки за вказаних обставин, з урахуванням того, що позивач не є суб'єктом права постійного користування землею (ст.92 ЗК України), чинним законодавством не передбачено автоматичного переходу права користування земельною ділянкою, а реалізація права нового власника будівлі (споруди) на отримання у користування чи у власність земельної ділянки з урахуванням наведених норм та спірних правовідносин можлива лише за умови примусового позбавлення відповідного права попереднього землекористувача, який вже таку ділянку за цільовим призначенням використовувати не може.

Поряд з тим, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позову в частині припинення права постійного користування відповідача земельною ділянкою саме площею 0,1843 га. При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Не погоджуючи із висновком експерта, відповідач ПАТ "Катіон" вказує на його неправильність. Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному господарському суді відповідачами не було заявлено клопотання про проведення повторної чи додаткової судової експертизи.

Відповідно до висновку судової будівельно - технічної експертизи № 11/13 від 04.06.2013 року, площа земельної ділянки, необхідна фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 АДРЕСА_3 для обслуговування лише приміщення позначеного буквами «КН» на кадастровому плані, складеному ПП «Мегаполіс 2000» становить 0,1767 га, а площа земельної ділянки, необхідна для обслуговування двох приміщень, позначених буквами «КН» та «К»на кадастровому плані за цією ж адресою буде становити 0,19 га.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги те, що позначене на кадастровому плані літерою «К» приміщення є самовільно побудованим, й право власності на таке приміщення за позивачем зареєстроване не було. У зв'язку з цим, приміщення, позначене літерою «К» не може бути включене до переліку будівель і споруд, для обслуговування якого позивачу необхідно набути право на земельну ділянку.

Наявність судових рішень про зобов'язання позивача знести самочинно добудовані приміщення, внаслідок яких було збільшено загальну площу приміщення модуля П-15, не впливають на спірні правовідносини, оскільки, як вже було зазначено вище, станом на день винесення оскаржуваного рішення за позивачем, як за співвласником було зареєстроване право власності на приміщення в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно площею 908,7 кв.м. та проведення самочинної добудови позивачем другого поверху приміщення не впливає на визначену експертом площу та конфігурацію земельної ділянки, на якій розташоване таке приміщення та яка необхідна для його обслуговування.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає доведеними підстави для часткового задоволення позову та припинення права постійного користування ПАТ «Катіон» лише частиною спірної земельної ділянки площею 0,1767 га.

На підставі аналізу змісту спірних правовідносин, положень ст.ст.257,261 ЦК України, з урахуванням ряду судових спорів про право власності на приміщення, реєстрацію такого права у відповідному Державному реєстрі, враховуючи те, що з вимогою до відповідачів про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПАТ «Катіон», позивач звертався із листами лише 25.05.2012 року та 20.06.2012 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про звернення позивача до суду за захистом порушеного права в межах строку, визначеного ст.257 ЦК України.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи в сукупності із наведеними положеннями законів дають суду можливість зробити висновок про правильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (припинення права постійного користування землею відповідача), що узгоджується з правовою позицією ВГСУ, викладеною в п. 1.3. постанови пленуму №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», за якою у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають спори щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб на земельні ділянки. Тому, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що за умови відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування щодо припинення права користування земельною ділянкою ПАТ «Катіон», вирішення спірних земельних питань до компетенції суду чинним законодавством України не віднесено.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, яким ці обставини не відповідають, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для часткового скасування прийнятого у справі рішення та винесення нового рішення з частковим задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, ст.101, п.2 ст.103, п.3, п. 4 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 09.10.2013 р. у справі №13/5025/886/12 про відмову в задоволенні позову про припинення права постійного користування ПАТ "Катіон" частиною земельної ділянки площею 0,1767 га за адресою: АДРЕСА_3 - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

Позов задоволити частково.

Припинити право постійного користування ПАТ "Катіон" частиною земельної ділянки площею 0,1767 га за адресою: АДРЕСА_3.

У решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерко товариства "Катіон" (код 05470288, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 19) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) 1073грн. судових витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 573,50грн. судових витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Хмельницької області видачу судових наказів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Справу №13/5025/886/12 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.