Рішення № 35317554, 18.11.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/12164/13-ц

пр. № 2/759/5175/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючої судді : Т.О. Величко

при секретарі: Т.В. Голубенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності та зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання дії договору іпотеки припиненою, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі звернувся до суду із вказаним позовом ( а.с.3-7) до відповідача посилаючись на те, що 04.07.2005 між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Генеральний договір №BL1581 від 31.01.2008 року та Додаткову угоду № BL1581\К-1 від 31.01.2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг, згідно якого відповідач ОСОБА_1 отримала у ВАТ «Універсал Банк» кредит у сумі 370000 доларів США строком до 01.01.2018 року зі сплатою 11,50% річних за користування кредитом. Позивач зазначав, що з метою виконання зобов»язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № BL1581\П1 від 31.01.2008 року. Позивач зазначав, що між позивачем та ОСОБА_1 31.01.2008 року було укладено Договір Іпотеки зареєстрований в реєстрі №560. Позивач зазначав, що виконав свої зобов»язаня перед відповідачем та видав відповідачу кредитні кошти, що підтверджено випискою по банківському рахунку відповідача, але відповідач свої зобов»язання за кредитним договором не виконала, у зв»язку із чим настали наслідки передбачені договором або законом. Позивач зазначав, що згідно рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14.05.2010 року по справі №2-508\10, яке набрало законної сили, згідно яким з ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто борг у розмірі 3 177 420,53 грн., В ході примусового виконання рішення суду було проведено опис майна, що належить ОСОБА_1, про що складено Акт опису арешту майна. Позивач зазначав, що згідно Акту опису та арешту майна боржника : описано та накладено арешт на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 131,6 кв.м. Позивач зазначав,що описане майно було передане в іпотеку ПАТ «Універсал-Банк» з метою забезпечення виконання за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL1581 від 31.01.2008 року про що між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 21.01.2008 року укладено Договір іпотеки, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу. Позивач зазначав, що вході до здійснення примусової реалізації іпотечного майна в рамках виконавчого провадження, згідно відповіді БТІ від 27.02.2012 року №27964 із додатком було з»ясовано, що за ОСОБА_1 зареєстровано 1\2 частину іпотечного майна, а саме 1\2 нежилих приміщень з №1 по№12 (групи приміщень №255 (літера), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, що суперечить Договору іпотеки від 31.01.2008 року укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1, зареєстрованого в реєстрі №560, згідно якого передано в іпотеку не 1\2 частини вказаного нерухомого майна, а нежилі приміщення №1-12 ( групи приміщень№255) ( літ. А), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, що належить іпотекодавцю на підставі на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу. Позивач зазначав, що іпотекодержатель не надавав згоди на будь-яке відчуження 1\3 частини нежитлових приміщень з №1 по №12 (групи приміщень №255) (літ.А), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Позивач зазначав, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Позивач зазначає, що ТОВ «Укрспецторг» 31.07.2013 року було опубліковано повідомлення про торги 1\2 частини нежитлових приміщень №1 №12 (групи приміщень №255) (літ А), загальною площею 131,60 кв.м., що знаходяться на першому поверсі житлової будівлі п АДРЕСА_2 стартова ціна 238 000, 00 грн., а тому просить суд позов задовольнити та звернути стягнення на предмет іпотеки, в рахунок часткового погашення заборгованості по Генеральному договору № BL1581 від 31.01.2008 року та Додаткової угоди № BL1581\К-1 від 31.01.2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL1581 від 31.01.2008 року, відповідно до умов договору іпотеки від 31.01.2008 року, а саме на майно що належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), шляхом визнання права власності ПАТ «Універсал Банк»(04114 м. Київ вул. Автозаводська,54\19, код ЄДРПОУ 21133352) на нежитлові приміщення з №1-12 ( групи приміщень №255) ( літ. А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2., та стягнути судові витрати.

Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, в рахунок часткового погашення заборгованості по Генеральному договору № BL1581 від 31.01.2008 року та Додаткової угоди № BL1581\К-1 від 31.01.2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL1581 від 31.01.2008 року, відповідно до умов договору іпотеки від 31.01.2008 року, а саме на майно що належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), шляхом визнання права власності ПАТ «Універсал Банк»(04114 м. Київ вул. Автозаводська,54\19, код ЄДРПОУ 21133352) на 1\2 частину нежитлові приміщення з №1-12 (групи приміщень №255) (літ. А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2., за ціною 527500,00 грн. та стягнути судові витрати у розмірі 3444,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала, подала відгук на позовну заяву ( а.с.95-105), та докази в обґрунтування заперечень проти позову,згідно яких зазначала, що згідно рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14.05.2010 року по справі №2-508\10, яке набрало законної сили за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про розірвання Генерального договору та Додаткової угоди, позов ПАТ «Універсал Банк» про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором основний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у сумі 400 661.19 доларів США, що за офіційним курсом складало 3 175 600,53 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про розірвання Генеральному договору № BL1581 від 31.01.2008 року та Додаткової угоди № BL1581\К-1 від 31.01.2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL1581 від 31.01.2008 року задоволено, вказані договори розірвано. Представник відповідача зазначала, що згідно постанови про закінчення виконавчого провадження про стягнення з відповідача боргу на користь позивача у розмірі 3177 420,53 грн., 19.08.2013 року було проведено прилюдні торги 1\2 частки нежитлових приміщень №1-12 ( групи приміщень №255) ( літ. А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, а тому у зв»язку із відсутністю у відповідача на праві власності оспорюваного майна просить суд у задоволенні основного позову відмовити.

Представник відповідача подала до суду зустрічний позов (а.с.107-111), до ПАТ «Універсал Банк» про визнання дії договору іпотеки від 31.01.2008 року укладеного між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 припиненою від 11.08.2010 року, посилаючись на те, що зважаючи не те, що згідно рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14.05.2010 року по справі №2-508\10 , яке набрало законної сили , за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про розірвання Генерального договору та Додаткової угоди, позов ПАТ «Універсал Банк» про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у сумі 400 661.19 доларів США, що за офіційним курсом складало 3 175 600,53 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про розірвання Генерального договору № BL1581 від 31.01.2008 року та Додаткової угоди № BL1581\К-1 від 31.01.2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL1581 від 31.01.2008 року - задоволено, вказані договори розірвано, а тому наступають наслідки передбачені статтею 598 ЦК України, де зазначено, що зобов»язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов»язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках встановлених договором або законом, також із посиланням на вимоги ст. ст. 1,2, 3, 17 Закону України «Про іпотеку» просила зустрічний позов задовольнити, у задоволення основного позову відмовити.

Суд заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши письмові докази доручені до справи у якості доказів до матеріалів справи наданих стонами та зібраних судом, за основним та зустрічним позов встановив наступне.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.212ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає і рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийняття.

Судом встановлено, що згідно рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14.05.2010 року по справі №2-508\10 , яке набрало законної сили ,за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про розірвання Генерального договору та Додаткової угоди, позов ПАТ «Універсал Банк» про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у сумі 400 661.19 доларів США, що за офіційним курсом складало 3 175 600,53 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про розірвання Генерального договору про надання кредитних послуг № BL1581 від 31.01.2008 року та Додаткової угоди № BL1581\К-1 від 31.01.2008 року до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL1581 від 31.01.2008 року - задоволено, вказані договори розірвано (а.с.117-121). Також вказаним рішення суду встановлено, що діючим законодавством України, а саме ч.1 ст. 559 ЦК України встановлена відповідальність за порушення зазначених умов «Порука припиняється..у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності»., а тому позовні вимоги за основним вимогам підлягали частковому задоволенню та стягнуто заборгованість з відповідача 1, в решті позовних вимог за основним позовом було відмовлено.

Судом встановлено, що згідно матеріалів виконавчого провадження №181\12 ( а.с.123-141) підтверджено згідно довідки БТІ, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на1\2 частину нежитлові приміщення №1-12 ( групи приміщень №255) ( літ. А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 а, та згідно Акту державного виконавця про прилюдні торги від 26.09.2013 року 1\2 частину нежитлових приміщень №1-12 ( групи приміщень №255) ( літ. А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 реалізовано на прилюдних торгах, переможцем торгів визнано ПАТ «Універсал банк», які не скористалися своїм правом викупу предмета іпотеки, та згідно додатку №1 до протоколу №11-1207\13 від 19.08.2013 року про проведення прилюдних торгів п реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1, наступним учасником (переможцем) прилюдних торгів є ОСОБА_3, який та придбав майно за 240 000,00 грн.

Інших доказів сторонами у справі щодо належності вказаного майна на праві власності ОСОБА_1 суду не надано.

Стаття 653 Цивільного кодексу України встановлює правові наслідки зміни або розірвання договору. Так частиною другою зазначеної статті імперативно встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Вимоги ст. 593 ЦК України прямо врегульовує питання щодо припинення застави: право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. Право застави припиняється також у випадках встановлених законом. Отже, суд погоджується із твердженнями представника позивача за зустрічним позовом, що з набуттям вказаним вище Рішенням Деснянського районного суду міста Києва по справі №2-508/10 від 14.05.2010 року законної сили, основне зобов'язання, передбачене Генеральним Договором припинено.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його зобов'язання. Правочин у всіх випадках повинен визначатися недійсним, якщо він суперечить імперативним нормам закону.

А тому суд погоджується із твердженнями представника позивача за зустрічним позовом, що у зв»язку із припинення основного зобов»язання за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL1581 від 31.01.2008 року є підставою для визнання іпотеки припиненою.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання тільки дійсного зобов'язання. Згідно ст.17 Закон України «Про іпотеку» також передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання тільки дійсного зобов'язання. Дана стаття встановлює, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Відповідно до ст.2 ЗУ «Про іпотеку» Законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України , Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання.

Зі змісту ч.3 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання тільки дійсного зобов'язання.Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, що регулює відповідні відносини у сфері іпотеки.Нормами вказаного Закону, зокрема, ст.17 передбачено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Так згідно з Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 14.05.2010 року, яке у встановленому порядку 11.08.2010 року набрало законної сили Генеральний договір про надання кредитних послуг №BL1581 та Додаткова угода № BL1581/К-1 від 31 січня 2008 року були розірвані.

В преамбулі спірного Договору іпотеки надано визначення згідно з яким Генеральний договір про надання кредитних послуг №BL1581 від 31 січня 2008 року є «Основним договором».

А зі змісту терміну Основне зобов'язання вбачається, що основне зобов'язання - це зобов'язання за вищезазначеним Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL1581 від 31 січня 2008 року та Додатковою угодою BL1581/К-1 від 31 січня 2008 року.

Судом встановлено, що Відповідач за зустрічним позовом (Позивач за первісним позовом) не заперечує у своїй позовній заяві факт того, що Генеральний договір та Додаткова угода до нього за рішенням суду розірвані, до вказаних обставин суд застосовує вимоги ч.1 ст. 61 ЦПК України.

Статтею 653 ЦК України встановлені правові наслідки зміни або розірвання договору ч 2 зазначеної статті імперативно встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Розірвання договору є одним з видів припинення його дії.

А тому суд дійшов висновку, що враховуючи вищевикладене, можна стверджувати, що з 11.08.2010 року Генеральний договір про надання кредитних послуг BL1581 від 31 січня 2008 року та Додатковою угодою BL1581/К-1 від 31 січня 2008 року втратили свою силу та припинили свою дію, але не звільняє боржника від виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості.

Договірні правовідносини, сторін у справі які існували за вказаним Договором та Додатковою угодою до нього, у тому числі, що стосуються визначення розміру та порядку виконання основного зобов'язання в силу рішення суду стали недійсними зі всіма правовими наслідками, що випливають з нього, а з моменту набрання вказаним рішенням законної сили, а саме з 11.08.2010 року, виникли нові зобов'язальні правовідносини між Боржником та Банком, які перейшли у площину виконання судового рішення.

Основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою, відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку».

Оскільки Договір іпотеки має похідний характер від основного зобов'язання, суд дійшов висновку, що він також в силу приписів закону припинив 11.08.2010 року свою дію.

Суд погоджується із позицією позивача за основним позовом, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604- 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Судом встановлено, що згідно матеріалів виконавчого провадження предмет іпотеки, який належав на праві власності відповідачу ОСОБА_1, реалізовано з прилюдних торгів, а тому позивач за основним позовом,задовольнив вже свої вимоги до боржника ОСОБА_1, як іпотекодержатель, за рахунок продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів, кошти від продажу яких надійшли на рахунок позивача, з урахуванням чого було позивачем зменшено розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 38 Постанови №5 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування законодавства при вирішення спорів, щодо кредитних правовідносин» передбачено, що випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно. Наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Судом встановлено, що позивач за основним позовом прилюдні торги такими, що не відбулися не визнавав, результати прилюдних торгів не оскаржував, задовольнив частково свої вимоги за рахунок продажу з прилюдних торгів 1\2 частини нежитлових приміщень №1-12 ( групи приміщень №255) ( літ. А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Також не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язанняу позасудовому порядку, тому відсутні підстави для задоволення основного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки нежитлових приміщень групи №1-12 ( групи приміщень №255) ( літ. А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, які на праві власності належали ОСОБА_1, шляхом визнання права власності за ПАТ «Універсал Банк» на 1\2 частини нежитлових приміщень №1-12 ( групи приміщень №255) (літ. А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, право власності, яке за ОСОБА_1 зареєстрованим не значиться.

А тому суд враховуючи письмові докази подані сторонами в обґрунтування заявлених позовних вимог, заперечень проти позову, дійшов висновку, що основний позов не доведений та задоволенню не підлягає, а зустрічний позов, доведений та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають відшкодуванню, з відповідача за зустрічним позовом, що підтверджені квитанціями ( а.с.106).

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 6,11,14,15,16, 123,548,593,611,653,659 ЦК України, ст.ст. 10,11, 57-61, 88, 208-208, 212-218, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні основного позову відмовити

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати дію договору іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 31 січня 2008 року, укладеного між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 припиненою з 11 серпня 2010 року.

Стягнути з ПАТ «Універсал Банк» (04114 м. Київ вул. Автозаводська,54\19, код ЄДРПОУ21133352) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресо. АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце роботи не відоме, судові витрати у розмірі 229 ( двісті двадцять дев»ять) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з часу його проголошення, а у разі відсутності осіб, які брали участь у справі, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення цього суду.

Суддя: Т.О. Величко