Постанова № 35316557, 21.10.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року Справа № 811/3096/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Фермерського господарства «Наш дом» до Долинської ОДПІ Головного управління Міндоходів України у Кіровоградській області про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Наш дом» (далі - позивач, ФГ «Наш дом») звернулося до суду з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Кіровоградській області (далі - відповідач, Долинська ОДПІ) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Долинської ОДПІ Головного управління Міндоходів України у Кіровоградській області № 3 від 09.09.2013 року про виключення Фермерського господарства «Наш дом» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

- зобов'язати Долинську ОДПІ Головного управління Міндоходів України у Кіровоградській області поновити Фермерське господарство «Наш дом» в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з дати виключення - 09.09.2013 року.

- скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської ОДПІ Головного управління Міндоходів України у Кіровоградській області № 0000712200 від 24.09.2013 року, яким ФГ «Наш дом» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 201 049,75 грн., у тому числі за основним платежем на 83 171 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 117 878,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п. 185.1 ст.185, п. 187, п.188.1 ст.188, п. 199.1, п. 199.3 ст.199, п. 209.1, п. 209.6 п.209.11 п. 209.15.2 ст.209 Податкового кодексу України.

Позивач вважає вказані висновки необґрунтованими, оскільки, на його думку, висновок податкової служби про перевищення ФГ «Наш дом» 25% питомої ваги реалізації несільськогосподарських товарів в загальній вартості поставок ґрунтується виключно на даних статистичних спостережень, без врахування первинних документів та документів бухгалтерського обліку, що призвело до неправильного обрахування питомої ваги вартості реалізованої продукції.

Позивач стверджує, що він мав право на використання спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, тому що підприємство займається наданням послуг у рослинництві, які в розумінні спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість віднесені до діяльності у сфері сільського господарства.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкове повідомлення - рішення та рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру спеціального режиму оподаткування винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Відповідачем до суду надано письмове заперечення, відповідно до якого позов ним не визнається в повному обсязі з наступних підстав.

Так, відповідачем зазначено, що проведеною перевіркою позивача встановлено порушення п. 185.1 ст.185, п. 187, п.188.1 ст.188, п. 199.1, п. 199.3 ст.199, п. 209.1, п. 209.6 п.209.11 п. 209.15.2 ст.209 Податкового кодексу України Податкового кодексу України.

Крім того, податковим органом встановлено, що відповідач не відповідає критеріям ст.209 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим було прийнято рішення про виключення ФГ «Наш дом» з реєстру суб'єктів спеціального оподаткування.

Тому, винесені за результатами перевірки рішення, прийняті згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 25.10.2013 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Фермерське господарство «Наш дом» зареєстровано Долинською районною державною адміністрацією 10.01.2001 року, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с.10-11).

Види діяльності за КВЕД: післяурожайна діяльність; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; надання в оренду вантажних автомобілів; допоміжна діяльність у рослинництві; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; розведення свиней; надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; вантажний автомобільний транспорт (а.с.11).

Відповідно копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 200109187 НБ № 113031 19.02.2001 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, а 01.01.2009 року суб'єктом спеціального режиму оподаткування. Дата початку дії свідоцтва 14.02.2009 року (а.с.12)

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ФГ «Наш дом» (код ЄДРПОУ - 31315782) з питань правильності нарахування та повноти сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт № 24/2200/31315782 від 06.09.2013 року (а.с. 15-51).

В акті перевірки № 24/2200/31315782 від 06.09.2013 року податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем під час здійснення господарської діяльності було допущено наступні порушення:

1) п.185.1 ст.185,п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп.199.1-199.3 ст.199, п.209.1 п. 209.6, п. 209.11, п.209.15.2 ст.209 Податкового кодексу України - занижено ПДВ в сумі 83171,00 грн.;

2) п.15 підрозділу 2 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України - встановлено завищення ПДВ по скороченій декларації всього в сумі 280735,00 грн.;

3) п. 209.6, п.209.11 ст.209 ПК України - встановлено завищення ПДВ по скороченій декларації всього в сумі 84141,00 грн.;

4) п.120.1 ст.120 ПК України - платником самостійно не подано реєстри до загальної декларації за січень-грудень 2011 року.

На підставі висновків, викладених в акті, перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0000712200 від 24.09.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 201049,75 грн., в тому числі за основним платежем - 83171,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 117878,75 грн. (а.с.120);

- рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування №3 від 09.09.2013. (а.с.117-119).

Збільшуючи позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивачем було поставлено протягом попередніх 12 послідовних звітних періодів сукупно несільськогосподарських товарів (послуг), питома вага яких складає 37,5 % відсотків вартості всіх поставлених товарів (тобто перевищує 25%).

Відповідно до абз. «а» п.209.11 ст.209 Податкового кодексу України на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений ст.209 Податкового кодексу України, тому на думку податкового органу починаючи з березня 2012 року на ФГ «Наш Дом» не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений ст.209 Податкового кодексу України. За березень 2012 року, квітень 2012 року, вересень 2012 року та грудень 2012 року ФГ «Наш дом» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість по декларації у сумі 86131,00 грн.

Відповідно до п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень «тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників».

Судом встановлено, що в періоді, який перевірявся позивач, відповідно до вимог ст.209 Податкового кодексу України був зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ від 01.01.2009 року №200109187, виданого Долинською МДПІ Кіровоградської області ДПС (а.с.12).

Пунктом 209.2 ст.209 Податкового кодексу України визначено що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів (за рахунок яких сформовано податковий кредит), а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

В ході перевірки посадовими особами відповідача встановлено наступне.

Відповідно до книги складського обліку по рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» станом на 01.01.2011 року на залишках підприємства рахувалось 79,7 тн соняшника та 34,4 тн ячменю. Зазначена продукція, відповідно до акту від 10.05.2011 року списана внаслідок псування (прілості). В червні 2011 року ФГ «Наш дом» подано до Долинської ОДПІ уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за травень 2011 року, в якому збільшено податкові зобов'язання на суму податку 20962,00 грн., нарахованого на вартість списаної продукції. У 2011 році по рахунку 27 оприбутковано 100 тн соняшника вирощеного на 58 га засіяної площі та 70 тн кукурудзи.

На протязі вересня - грудня 2011 року господарством реалізовано 61,1 тн соняшника та 60,5 тн кукурудзи. Таким чином, станом на 01.01.2012 року залишки насіння соняшника склали 38,9 тн.

Посадовим особами податкового органу під час перевірки встановлено, що згідно даних путівок на вивезення продукції з поля, наявних товарно-транспортних накладних та актів (накладних) на оприбуткування продукції на склад склала 17,2 ц/га (100 тн х 10), що приблизно відповідає середньорайонному показнику.

Для вивезення з поля 75,92 тн соняшника, на думку податкового органу, необхідно було б здійснити ще 5 поїздок автомобілем КАМАЗ 5511 з причепом. Інші путівки та товарно -транспортні накладні у господарстві відсутні. Крім того, не надані до перевірки документи, що підтверджують списання паливно-мастильних матеріалів на додаткові поїздки вантажного автомобіля.

За таких обставин, перевіряючими зроблено висновок, що відсутні підстави вважати оприбуткований соняшник в кількості 75,92 тн власно вирощеним у 2011 році, а отже він є продукцією невідомого походження (стор. 18 Акту перевірки, а с.32).

Відповідно до звіту ф.4 -СГ «посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2012 року» під урожай 2012 року ФГ «Наш дом» засіяно 78 га озимої пшениці та 50 га соняшнику. Загальна площа засіяних сільськогосподарських угідь склала 128 га. Позивачем відображено збір урожаю соняшника в кількості 489,53 т, тоді як згідно з листом Управління агропромислового розвитку Долинської РДА Кіровоградської області від 20.08.2013 року №01-12/698 середня врожайність соняшнику по району за 2012 рік становила 15,5 ц/га. За таких обставин, податковим органом зроблено висновок, що відображений господарством збір урожаю соняшнику в кількості 489,53 тонн соняшнику перевищує середню врожайність за 2012 рік по району у 6,3 рази (стор. 19 Акту, а.с. 33).

Враховуючи викладене та середню врожайність соняшнику у 2012 році по Долинському району, обсяг продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва становить 116,4 тн, в тому числі залишок минулого року - 38,9 тн. Так, податковим органом зазначено, що відповідно до видаткових накладних обсяг поставки сільськогосподарської продукції невідомого походження становить 493,11 тн, в тому числі оприбуткована як урожай 2012 року в кількості 412,03 тн та оприбутковані надлишки згідно інвентаризаційних від остей №1 від 12.03.2012 року - 65,08 тн, №2 від 01.06.2012 року - 10,84 тн та №3 від 12.12.2012 року - 5,16 тн.

Перевіркою встановлено, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість при здійсненні операцій з поставки зазначеної продукції відображались підприємством у складі податкових зобов'язань не загальної, а у скорчених деклараціях з податку на додану вартість. Таким чином, на думку податкового органу, ФГ «Наш дом» у 2012 році реалізовано сільськогосподарської продукції невідомого походження в кількості 493,11 тн на загальну суму 242439,03 грн. та скористалось пільгою як платник спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість на загальну суму 357372,00 грн.

Крім того, перевіркою господарства встановлено, що в порушення п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України платником самостійно не подано реєстри до загальної декларації за січень - грудень 2011 року (ст.36 Акту, а.с.50).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступні обставини.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (п. 209.6 ст. 209 ПК України).

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 209.2 ст. 209 ПК України).

Згідно до п. 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Судом встановлено, що за позивачем рахується 134,28 га землі, з них: 100 га - на підставі державних актів на право постійного користування та 34,28 га - укладено договори оренди земельних паїв в с. Марфівка Долинського району: договір №1 від 28.10.2008 року на 7,39 га; договір № 2 від 28.10.2008 року на 7,02 га; договір № 3 від 28.10.2008 року на 7,01 га; договір № 4 від 28.10.2018 року на 6,60 га; договір № 5 від 12.06.2012 року на 6,26 га (ст. 8 Акту перевірки). Даний факт не заперечувався сторонами в судовому засіданні.

В 2012 році позивачем під соняшник було засіяно 134, 28 га власних (орендованих) сільськогосподарських земель, розташованих в с. Марфівка Долинського району (2011 р.-56,28 га), вирощено врожаю 494,69 тонн, тобто з середньою врожайністю 36,84 ц/га (2011 р. - 175,92 тн. або 31,26 ц/га). Даний факт підтверджено листом Управління агропромислового розвитку Долинської РДА Кіровоградської області (а.с. 110).

З даного приводу позивачем надано відповідні пояснення щодо збільшення врожайності соняшника у 2012 році з огляду на більш сприятливі погодні умови, порівняно з 2011 року, використання насіння елітних гібридів з генетичним потенціалом врожайності до 50 ц/га, що і зумовило підвищену врожайність соняшника позивача (а.с.64).

В судовому засіданні встановлено, що зібраний врожай було реалізовано підприємством на загальну суму 304630, 00 грн. При цьому податковим органом не враховано 222356,67 грн., яка визначена як реалізація соняшника «невідомого походження».

З даними твердженнями суд не погоджується, виходячи з того, що вирощене насіння соняшнику у 2012 році з урахуванням залишків соняшника з запасів на зберігання 2011 року в кількості 75,92 тн. оприбутковано підприємством на підставі інвентаризаційних відомостей всього 81.08 тонн (а.с.85-86).

Висновки, зазначені в акті перевірки, спростовуються наданими позивачем первинними документами та документами бухгалтерського обліку, які підтверджують, що ФГ «Наш дом» у 2012 році здійснював господарську діяльність на 134,28 га землі та реалізувало 493,11 тон соняшника, що була вирощена (вироблена) безпосередньо позивачем.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Позивач відповідним чином відобразив зміни в структурі своїх активів у зв'язку з вирощеним ним врожаєм з посівів на цих ділянках та поставками товарів з такого врожаю іншим особам, обліковуючи вартість (собівартість) такої сільськогосподарської продукції, що вбачається з акту перевірки і не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

Доводи відповідача щодо порушень у податковому обліку позивача з визначення його податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд відхиляє через відсутність доказів та посилань в акті перевірки на первинні документи бухгалтерського обліку, що давали б підстави для застосування п. 209.11 ст. 209 ПК України.

Так, відповідно до п. 209.11 ст. 209 ПК України, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25% вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Перевіркою встановлено, що відповідно до звіту форми 29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду», що подано позивачем до відділу статистики у Долинському районі, у 2012 році підприємством вирощено пшениці 78 тн з 78 га засіяної площі та соняшника 56.28 га площі.

Відповідно до звіту форми 21 - заг «Реалізація сільськогосподарської продукції за 2012 рік» поданого ФГ «Наш дом» до відділу статистики у Долинському районі у 2012 році підприємством реалізовано соняшнику на загальну суму 2631402,00 грн., в тому числі ПДВ - 438567,00 грн.

При цьому податковим органом не враховано суму в розмірі 222356,67 грн., отриману підприємством за реалізацію соняшнику «невідомого походження».

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки, виданої відділом Держземагенства у Долинському районі, про кількість та категорію земель, які перебувають у користуванні позивача, ФГ «Наш дом» використовує земельні ділянки загальною площею 134,28 га (а.с.65).

При цьому суд зазначає, що кількість земельних ділянок, а також врожайність від здійснюваної на них діяльності, є суто оціночним поняттям, адже ці показники не є сталими та можуть змінюватися протягом часу в залежності від багатьох факторів. А тому, висновки відповідача є його суб'єктивною точкою зору, яка не ґрунтується на нормах чинного законодавства та, з об'єктивних причин не може слугувати для будь-яких висновків щодо можливості та результативності здійснення діяльності сільськогосподарським товаровиробником, в даному випадку ФГ «Наш дом».

Крім того, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, в частині віднесення наданих у 2011 році ФГ «Наш дом» послуг перевезення до спеціального режиму оподаткування.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно акту приймання - передачі виконаних робіт від 08.08.2011 року ФГ «Наш дом» надано послуги по перевезенню зерна врожаю 2011 року автомобілем КАМАЗ з поля на тік ФГ «АСК» на загальну суму 2000,00 грн., в тому числі ПДВ - 333,33 грн. (а.с.89).

Крім того, в листопаді 2011 року на підставі акту приймання - передачі виконаних робіт від 08.11.2011 року позивачем надано послуги по транспортуванню ячменю автомобілем КАМАЗ з поля на тік Долинської сортодослідницької станції на загальну суму 2604,85 грн. (ПДВ - 434,14 грн.) (а.с.90).

Вказані суми податку на додану вартість включені позивачем у відповідних звітних періодах до складу податкових зобов'язань в скорочених деклараціях.

Відповідно до абз. «в» п.209.15.2 ст. 209 ПК України, встановлено, що до діяльності у сфері сільського господарства відносять надання послуг іншим сільгоспвиробникам (юридичним особам) та (або) фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

В судовому засіданні встановлено, що у власності підприємства перебуває автомобіль КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом - самоскидом, д.н.з. НОМЕР_2(а.с.87-88), яким і надавались послуг з перевезення врожаю ячменю та зерна.

Суд, погоджується з позицією позивача, що посилання відповідача на те, що вантажний транспорт не може використовуватись як сільськогосподарська техніка, є необґрунтованим.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що зазначені послуги, надані позивачем як сільськогосподарським підприємством /суб'єктом спеціального режиму оподаткування виробником в межах видів своєї господарської діяльності у сфері сільського господарства та, відповідно, відносяться до виробничих факторів, а відповідні податкові зобов'язання правомірно включені позивачем до скороченої декларації з ПДВ.

Щодо порушення п.209.2 пп.209.15.1 ст. 209 ПК України позивачем в частині використання коштів з спеціального рахунку господарства на придбання 2 тонн насіння соняшника на суму 9500,00грн.

Матеріалами справи встановлено, що згідно накладної №1 від 04.01.2012 року ФОП ОСОБА_1 перераховано кошти зі спеціального рахунку за насіння соняшнику в кількості 2 тонн на загальну суму 9500,00 грн. (а.с.92).

В судовому засіданні встановлено, що придбана партія насіння соняшнику списана на посів у червні 2012 року в кількості 0,7 тн (акт списання від 22.06.2012 року) (а.с. 79); у травні 2013 року - 0,9 тн (акт списання від 22.05.2013 року) (а.с.76).

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що залишок цієї партії в кількості 0,4 тн на час перевірки залишався на зберіганні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень в частині використання коштів підприємства зі спеціального рахунку на придбання 2 тн насіння, яке в подальшому використано позивачем у межах господарської діяльності - а саме для посіву.

Щодо порушення позивачем п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України в частині неподання реєстрів до загальної декларації з ПДВ за 2011 рік суд зазначає наступне.

Згідно з п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

У відповідності до п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

На підставі п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Відповідно до п. 10 Розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492, чинного з 10.01.2012 р., до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Згідно з пунктом 13 розділу ІІІ зазначеного Порядку декларація 0110 подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

З аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних є податковою звітністю, яка подається у складі декларації з податку на додану вартість за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у такому періоді.

В судовому засіданні представниками відповідача підтверджено, що фактів придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб перевіркою не встановлено, а це означає, що сільськогосподарська продукція, про яку йдеться у акті перевірки, є продукцією власного виробництва позивача.

Саме тому, в 2011 році, за наслідками господарської діяльності позивач подавав до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість (загальні) у встановлені строки та в порядку, з відображенням відсутності операцій за наслідками яких мають формуватись реєстри (нульовими значеннями). Зазначені декларації у 2011 році приймались податковим органом без зауважень, що не заперечувалось представником відповідача.

Суми податку на додану вартість ФГ «Наш дом» відображало у складі податкових зобов'язань скорочених декларацій з ПДВ, оскільки, як вже доведено, дана продукція вважається продукцією власного виробництва з використанням власних фінансових, трудових та виробничих затрат.

Згідно з п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

В судовому засіданні не знайшов підтвердження факт неподання позивачем податкових декларацій (розрахунків), а тому нарахування штрафних санкцій в розмірі 2040,00 є неправомірним.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення №3 від 09.09.2013 року «Про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ», суд дійшов наступних висновків.

З даного рішення вбачається, що анулювання свідоцтва вмотивоване тим, що вироблена позивачем продукція рослинництва не визнається сільськогосподарською, а тому питома вага несільськогосподарських товарів за попередні 12 податкових періодів перевищує 25% та складає 37,6 %.

Щодо висновків відповідача про те, що питома вага обсягу поставок несільськогосподарських товарів/послуг протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів перевищує 25 відсотків, і на підприємство ФГ «Наш дом» не поширюється спеціальний режим оподаткування, суд зазначає, що вони не ґрунтуються на дослідженні фінансово-господарської документації позивача за перевіряємий період, а ґрунтуються лише на припущеннях відносно середньої врожайності соняшника, імовірним врожаєм позивача у 2012 році, що задекларована за березень місяць 2012 року.

Відповідно до п. 209.6.ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до пункту 209.7. ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Пункт 209.12. ст. 209 Податкового кодексу України містить перелік підстав для анулювання свідоцтва платника ПДВ як суб'єкта спеціального режиму оподаткування: а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника зазначеного податку на загальних підставах; б) сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником податку на загальних підставах; в) сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації; г) сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з податку протягом останніх 12 послідовних звітних податкових періодів.

Суд зазначає, що в судовому засіданні представник позивача зазначив, що підставою винесення оскарженого рішення є те, що сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником податку на загальних підставах.

Матеріалами справи підтверджується відсутність підстав для анулювання свідоцтва платника ПДВ спеціального режиму оподаткування.

На підтвердження факту здійснення господарської діяльності позивачем надані акти на списання паливно-мастильних матеріалів, акти використання насіння, інвентаризаційний опис, акти приймання-передачі виконаних робіт, оборотно - сальдову відомість та накладні.

Таким чином, це рішення є також протиправним і підлягає скасуванню, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача поновити з дати виключення (з 09 вересня 2013 року) позивача в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та видання позивачу свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Щодо розподілу судових витрат, то ч. 1 ст.94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Долинської ОДПІ Головного управління Міндоходів України у Кіровоградській області № 3 від 09.09.2013 року про виключення Фермерського господарства «Наш дом» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Зобов'язати Долинську ОДПІ Головного управління Міндоходів України у Кіровоградській області поновити Фермерське господарство «Наш дом» в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з дати виключення - 09.09.2013 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської ОДПІ Головного управління Міндоходів України у Кіровоградській області № 0000712200 від 24.09.2013 року, яким ФГ «Наш дом» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 201 049,75 грн., у тому числі за основним платежем на 83 171 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 117 878,75 грн.

Присудити ФГ «Наш дом» судові витрати з Державного бюджету в розмірі 2010,50 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Чубара