Постанова № 35316548, 10.10.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

копія:

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Справа № 811/2758/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан - Авто Кіровоград» до Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан - Авто Кіровоград» (далі за текстом - позивач, ТОВ) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогою визнати нечинними та скасувати: податкове повідомлення - рішення №0000462202, №0000492202, №0000482202 та № 0000472202 від 13.08.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про порушення ТОВ вимог підпунктів 135.5.5 п.135.5 ст.135, пп..138.10.3,пп..138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України ґрунтуються на невірному тлумаченні вимог чинного податкового законодавства та невірному застосування норм Податкового кодексу України.

Стосовно висновку відповідача про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги представник ТОВ зазначив, що на підставі договорів позики платником податку отримано від ТОВ «Компанія з управління активами «Фюжн Капітал Партнер», яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал» на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду у перевіреному періоді позичку. За користування позичкою у цьому періоді були нараховані проценти в сумі 296058,00 грн., які віднесені до складу валових витрат. Оскільки позичка надана зареєстрованою у встановленому порядку фінансовою установою, така позичка не може бути поворотною фінансовою допомогою, а нараховані проценти за користування позичкою правомірно віднесено до складу валових витрат.

Позивач також заперечує висновки відповідача про завищення валових витрат у перевірений період на суму 156083,00 грн. у рядку «Адміністративні витрати» податкової декларації, оскільки документами первинного бухгалтерського обліку товариства такі витрати не підтверджені. Вказана сума визначена відповідачем у спосіб, не передбачений чинним законодавством.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 15.10.2013 р., про що оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ «Богдан-Авто Кіровоград» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 11.08.2011 року.

Види діяльності за КВЕД: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (т.5,а.с.29).

На підставі наказу №250 від 11.07.2013 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Богдан-Кіровоград Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.08.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 11.08.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 22/11-23-22-02/37795902 від 26.07.2013 року (т.1, а.с.23-73).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення від 13.08.2013 року №0000462202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 293 529,00 грн., в тому числі основного платежу - 234 822,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 58 707,00 грн. (т. 1, а. с. 106);

- податкове повідомлення - рішення від 19.08.2013 року №0000492202, яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток в розмірі 41 347,00 грн. (т.1, а. с. 108);

- податкове повідомлення - рішення від 13.08.2013 року №0000482202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 532 806,00 грн., в тому числі, основного платежу - 430 199,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 102607,00 грн. (т. 1, а. с. 110);

- податкове повідомлення - рішення від 13.08.2013 року №0000472202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 90 019,00 грн. (т.1,а.с.112).

Суд, досліджуючи спірні правовідносини дійшов наступних висновків.

Підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток стали висновки, викладені в акті перевірки № 22/11-23-22-02/37795902 від 26.07.2013 року. В останньому зазначено, що ТОВ «Богдан-Авто Кіровоград» протягом перевіреного періоду уклало договори позички з ТОВ «Компанія з управління активами «Фюжн Капітал Партнер», яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал» на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду. За даними договорами було отримано 2 073 494,00 грн. За користування позичкою у даному періоді були нараховані проценти в сумі 296 058 грн., які віднесені до складу валових витрат. Відповідно до Статуту ТОВ «Богдан -Авто Кіровоград» засновниками підприємства є ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» та ТОВ «Богдан -Авто Холдинг». Відповідач вважає отримані таким чином кошти поворотною фінансовою допомогою. У зв'язку з цим відповідач також робить висновок про те, що у позивача відсутні підстави для віднесення до валових витрат процентів в сумі 296 058 грн. за користування коштами згідно договорів позички. Таким чином, відповідач вважає, що позивач порушив положення пп.135.5.5 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Дослідженими судом доказами встановлено, що висновки відповідача не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та вимогах чинного законодавства про оподаткування з огляду на наступні обставини.

Встановлено, що ТОВ «Богдан-Авто Кіровоград» (Позичальник) було укладено договори позики з ТОВ «Компанія з управління активами «Фюжн Капітал Партнерз» (Позикодавець), яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан Капітал» на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №1/КУА-11 від 01 червня 2011 року, №П-36/11 від 11 жовтня 2011 року (т. 1, а. с. 115-116), № П-68/11 від 04.11. 2011 року (т. 1, а. с. 117-118), № П-122/11 від 27.12. 2011 року (т. 1, а. с. 119-120), №П-125/11 від 28 грудня 2011 року (т. 1, а. с. 121-122), №П-30/12 від 24.01.2012 року (т. 1, а. с. 123-124), №П-70/12 від 02.03. 2012 року (т. 1, а. с. 125-126), №П-95/12 від 17.04. 2012 року (т. 1, а. с. 127-128).

У період з 2011 року по 2012 рік на підставі вказаних договорів на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 2 073 494,00 грн. За користування коштами за умовами договорів позички в даний період позивачем сплачено позичкодавцю проценти за користування кредитом в сумі 296058,00 грн., які віднесені до складу валових витрат у відповідні податкові періоди. Дані обставини підтверджені дослідженими судом договорами позички та деклараціями з податку на прибуток підприємства (т. 1, а. с. 198-248), банківською випискою про рух коштів (т. 1, а. с. 130), платіжними дорученнями (т. 1, а. с. 131-137).

Згідно свідоцтва Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів 02 березня 2009 року (т. 1, а. с. 129) .

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Згідно Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Порядку формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів» №296 від 14.07.2004року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 2 серпня 2004 р. за № 957/9556 цей Порядок визначає умови включення до державного реєстру фінансових установ професійних учасників фондового ринку та корпоративних інвестиційних фондів, що надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, видачу свідоцтв про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, унесення відповідних змін до системи реєстру та заміну цих свідоцтв. Пунктами 1.2., 1.3. та 1.5. Порядку встановлено, що державний реєстр фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів (далі - Реєстр), - це перелік адміністративної інформації про фінансові установи, що формується та узагальнюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) згідно з вимогами цього Порядку як система збору, накопичення та обліку відомостей про ці установи. Свідоцтво про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, форма якого встановлена додатком 1 до цього Порядку (далі - Свідоцтво), - документ установленого зразка, який засвідчує факт набуття професійним учасником фондового ринку або корпоративним інвестиційним фондом статусу фінансової установи шляхом унесення інформації про нього до Реєстру. Дія цього Порядку поширюється на професійних учасників фондового ринку, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, що входять у перелік фінансових послуг, визначений статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Пунктом 6 частини 1 даної статті встановлено, що фінансовими послугами вважаються послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

За таких обставин суд вважає, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» є фінансовою установою відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і має право надавати позики, визначені у підпункті 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 2 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ» № 41 від 28.08.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2003 року за № 797/8118 дія цього Положення поширюється на всіх юридичних осіб (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їхньої діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів) незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надають одну чи декілька фінансових послуг, державне регулювання діяльності з надання яких належить до компетенції Нацкомфінпослуг. Статтею 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України. Системний аналіз даних правових норм свідчить про те, що фінансові послуги можуть надавати не тільки фінансові установи, які зареєстровані у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а й інші фінансові установи, які зареєстровані у встановленому порядку Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У відповідності до вимог п.14.1.267 ПК України, позика - це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Оскільки позивач отримував позику у встановленому порядку від фінансової установи, він мав право відносити до складу валових витрат проценти, сплачені за такою позикою у відповідних періодах відповідно до вимог підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України. Цим підпунктом встановлено, що до складу інших витрат відносяться фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Крім того, відповідач визнав отримані позивачем за договорами позики кошти поворотною фінансовою допомогою. Однак такі висновки суперечать фактичним обставинам справи та вимогам підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який визначає поворотну фінансову допомогу як: суму коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення; Згідно договорів позики надані за ними кошти підлягають поверненню у визначені договорами строки (пункт 4 договорів т. 1, а. с. 115-128), а тому не можуть підпадати під визначення поворотної фінансової допомоги.

За таких обставин висновки відповідача про порушення позивачем вимог підпунктів 135.5.5 п.135.5 п. 135.5 ст.135, пп.. 138.10.5 п.138,10 ст.138 Податкового кодексу України є безпідставними.

Матеріалами справи встановлено та в судовому засіданні підтверджено, що під час перевірки податковим органом встановлено, що позивачем завищено задекларовані показники у рядку 06.1 Декларації «Адміністративні витрати» на загальну суму 156 083,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року - 8 833,00 грн., І квартал 2012 року - 34 000,00 грн., ІІ квартал 2010 року - 37 750,00 грн., ІІІ квартал 2012 року - 37 750,00 грн., 4 квартал 2012 року - 37 750,00 грн. Вказане порушення виникло внаслідок придбання ТОВ «Богдан-Авто Кіровоград» послуг по веденню бухгалтерського та податкового обліку, відповідно до Договору на бухгалтерське обслуговування, укладеного з ТОВ «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан», оскільки не доведено необхідність та факт використання вищевказаних послуг в оподатковуваних операціях підприємства у межах господарської діяльності підприємства, так як позивач забезпечений персоналом для здійснення відповідних послуг, про що свідчить штатний розпис підприємства на 2011 рік та 2012 рік, відомості нарахування заробітної плати за 2011 та 2012 роки, табелі обліку робочого часу за 2011 рік та 2012 рік.

Матеріалами справи встановлено, що 03.10.2011 року між позивачем (Замовник за договором) та ТОВ «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» (виконавець за договором) укладено договір №15 на бухгалтерське обслуговування, відповідно до якого виконавець за дорученням замовника надає послуги із ведення бухгалтерського та податкового обліку, перелік яких передбачено договором (т. 4, а. с. 1 - 9).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме - акти здачі-прийняття робіт (т.4, а. с. 10 - 24) та податкові накладні (т. 4, а. с. 25 - 47),свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору.Оплата отриманих послуг підтверджується долученими до справи платіжними дорученнями (т. 4, а. с. 49-70). Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагентом.

Крім того, до матеріалів справи долучено посадову інструкцію бухгалтера ТОВ «Богдан-Авто Кіровоград» (т. 4, а. с. 71 - 72).

Відповідно до вимог ч.4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.

Отже, суд погоджується з позицією позивача, що такі форми ведення бухгалтерського обліку як введення до штату підприємства посади та ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку аудиторською фірмою, прямо передбачені Законом.

Дійсно, чинним законодавством України не забороняється одночасне використання декількох способів ведення бухгалтерського обліку підприємства, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 31.10.2012 року по справі №К-34049/09.

Суд, проаналізувавши договір про надання послуг по бухгалтерському обслуговуванню та посадову інструкцію штатного бухгалтера ТОВ «Богдан-Авто Кіровоград», дійшов висновку, що функції бухгалтера та залученої на договірних засадах аудиторської фірми є різними, вони не дублюються, а лише доповнюють одна одну.

За таких обставин, позивачем правомірно відображено в податковому обліку витрати з урахуванням вимог п.44.1 ст.44 , ст.ст.138-140 Податкового кодексу України, та відповідно і податковий кредит, з урахуванням вимог ст. 185, ст. 198, 201 ПК України, в зв'язку з понесенням витрат щодо отримання послуг по бухгалтерському обслуговуванню.

Судом встановлено, що під час перевірки, податковим органом зроблено висновок про те, що позивач, порушуючи пп..138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України завищив витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, а саме в частині віднесення до складу витрат, витрати на оренду майнового комплексу та послуг охорони на загальну суму 1 073 156,00 грн. (витрати на оренду - 953 333,00 грн., витрати на охорону - 119 823,00 грн.)

Так, відповідачем зазначено, що основним видом діяльності ТОВ «Богдан-Авто Кіровоград» є продаж автомобілів, які знаходяться на відповідальному збереженні, а також ті автомобілі, які були придбані підприємством для подальшої реалізації. Перевіркою первинних бухгалтерських документів встановлено, що основну частину реалізованих підприємством автомобілів, складають автомобілі, які знаходяться на відповідальному зберіганні.

В той же час, відповідач зазначає, що при здійсненні ТОВ «Богдан-Авто Кіровоград» діяльності з надання послуг по відповідальному зберіганню не відбулось збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовили зростання власного капіталу, крім того в результаті цих операцій не відбулось збільшення економічних вигод підприємства.

Суд, не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступні обставини.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Дослідженими судом доказами встановлено, що позивачем дотримано дані вимоги при формуванні показника інших витрат від іншої непатентованої діяльності. Позивачем у перевіреному періоді здійснювалась господарська діяльність з торгівлі автомобілями та легковими автотранспортними засобами, торгівлі іншими транспортними засобами, технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, допоміжного обслуговування наземного транспорту, відповідального зберігання автотранспортних засобів, що не заперечують сторони та підтверджується документально.

Підприємство здійснює окремий облік доходів та витрат від діяльності, що підлягає патентуванню (технічне обслуговування та ремонт автотранспортних послуг) відповідно до вимог пункту 152.2 статті 152 Податкового кодексу України. Облік інших витрат позивачем здійснюється відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318. До цих витрат віднесені, крім витрат по відповідальному зберіганню, витрати від здійснення діяльності з торгівлі автотранспортними засобами, деталями та приладдям, інші витрати.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, в тому числі наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів, тощо.

Зважаючи на викладені вище обставини, наявність у позивача орендованих приміщень та їх охорона є необхідними передумовами для здійснення господарської діяльності позивача.

Відповідно до вимог абз. «г» п. 138.10.2 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда, у тому числі легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Витрати на надання послуг по оренді підтверджуються наступними документами: договором оренди майнового комплексу №98 від 18.07.2011 року (т. 3, а. с. 44-49), актами на надання послуг з оренди (т. 3, а. с. 50-62), податковими накладним (т. 3, а. с. 63-75).

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (Замовник за договором) та ПП «Скорпіон Пульт» (Виконавець за договором ) укладено договір про надання охоронних послуг № 54-11 від 01.09.2011 року. Відповідно до умов даного договору Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по забезпеченню належного громадського порядку та зовнішньої охорони товарно-матеріальних цінностей на об'єктах, які визначені у дислокації (Додаток № 1) і позначені у плані - схемі (Додаток № 2), що знаходяться в м. Кіровоград, по вул. Героїв Сталінграда,6 а. (т. 2, а.с.249-250).

Фактичне виконання сторонами умов даного Договору підтверджується актами виконаних робіт (т.3,а.с.1), податковою накладною (т.3,а.с.2).

Крім того, між позивачем (Замовник за договором) та ТОВ «Охоронна агенція «Сердолік» (Виконавець за договором) укладено договір про надання послуг з охорони об'єкту №1205 від 30.12.2011 року. Відповідно до умов даного договору, виконавець приймає на себе зобов'язання забезпечити охорону нежитлового будинку -офісу, що розташований за адресою: м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда та прилеглої до об'єкта території (земельної ділянки призначеної для обслуговування Об'єкту - далі «територія») та товарно - матеріальних цінностей, які знаходяться на об'єкті та «території» (т. 3, а. с. 3-11,18).

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Охоронна агенція «Сердолік» відповідно до ліцензії МВС України мало право надавати послуги з охорони власності та громадян (т. 3. а.с.12).

Фактичне виконання сторонами умов даного Договору підтверджується актами виконаних робіт (т.3,а.с.19-30), податковими накладними (т.3,а.с.31-43).

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування валових витрат платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати понесені позивачем за господарськими операціями щодо придбання послуг охорони та оренди, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Богдан-Авто Кіровоград»

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, суд не погоджується з позицією відповідача щодо правомірності декларування позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, а саме:

- заниження податку на додану вартість за період з 01.08.2011року по 31.12.2012 року на загальну суму 243 822,00 грн.;

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на загальну суму 90 019,00 грн.

Дане порушення пов'язано з показниками, які були відображені позивачем внаслідок отримання послуг із податкового та бухгалтерського обліку, оренди та охорони.

Суд зазначає, що в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваних рішень, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо застосування такого способу захисту порушеного права, як визнання нечинним спірних податкових повідомлень - рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Із змісту даної норми випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому, одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Отже, в даному конкретному випадку, з огляду на характер спірних правовідносин, суд вважає за доцільним застосувати такий спосіб захисту порушеного права позивача як скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ «Богдан - Авто Кіровоград» судові витрати у розмірі 2294,00 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення: № 0000462202 від 13 серпня 2013 року за формою «Р»; № 0000492202 від 13 серпня 2013 року за формою «П»; № 0000482202 від 13 серпня 2013 року за формою «Р»; № 0000472202 від 13 серпня 2013 року.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Богдан - Авто Кіровоград» (код ЄДРПОУ 37795902) судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 2 294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Н.В. Чубара

З оригіналом згідно:

Суддя: Н.В. Чубара