Постанова № 35316182, 14.11.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2013 року Справа № 904/3709/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: КовальЛ.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Гаврилові О.М.

Представники сторін:

від позивача: Вагнер Д.В. представник, довіреність №2-180 від 08.01.13;

від відповідача:Дудка Д.В. представник, довіреність №140юр від 11.10.12;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2013 року у справі № 904/3709/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 13 986 799,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013р. Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про стягнення основного боргу у розмірі 4 641 192 грн. 91 коп., 102 664 грн. 04 коп. - інфляційних втрат, 3% річних урозмірі 700 817 грн. 35 коп., пені у розмірі 3 249 399 грн. 13 коп. та 5 249 725 грн. 90 коп. - 7% штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 від 27.09.2011 в частині повної та своєчасної оплати за транспортування магістральними трубопроводами природного газу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2013р. у справі № 904/3709/13 (головуючий суддя Ярошенко В.І., судді Мартинюк С.В., Назаренко Н.Г.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Уктрансгаз" пеню у розмірі 2 707 030 грн. 49 коп. (два мільйони сімсот сім тисяч тридцять грн. 49 коп.), 3% річних у сумі 579 951 грн. 30 коп. (п'ятсот сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна грн. 30 коп.), інфляційні втрати у розмірі 67 526 грн. 47 коп. (шістдесят сім тисяч п'ятсот двадцять шість грн. 47 коп.) та 19 075 грн. 57 коп. (дев'ятнадцять тисяч сімдесят п'ять грн. 77 коп.) витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення основного боргу у розмірі 522 361 грн. 72 коп. провадження у справі припинено. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду, ПАТ "Дніпрогаз" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з ПАТ "Дніпрогаз" пені в сумі 2 707 030,49грн. і судового збору в сумі 19 075,57грн. та відмовити ПАТ "Уктрансгаз" у задоволенні позову в цій частині.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає, що місцевим господарським судом всупереч вимогам ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» було стягнуто з ПАТ "Дніпрогаз" пеню в сумі 2 707 030,49грн., яка нарахована під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 рокуапеляційну скаргу ПАТ "Дніпрогаз" прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 29.10.2013 року.

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 29.10.2013р. по 14.11.2013р.

У судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу скаржника безпідставною. Так, позивач зазначає, що судом правомірно було стягнуто з відповідача пеню у розмірі 2 707 030,49грн., яка нарахована за період прострочки до порушення відносно відповідача провадження у справі про банкрутство. У стягненні ж пені, яка нараховувалась за період прострочки після порушення провадження у справі про банкрутство господарським судом було відмовлено. Отже судом було вірно застосовано ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Перевіривши доводи апеляційної скарги таповноту з'ясування і доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ "Дніпрогаз", виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 27.09.2011 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач, газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011037/Н05 (далі - договір).

У відповідності до п. 1.2 статуту Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків ДК "Укратрансгаз" НАК "Нафтгаз України" (арк. с. 53-54).

Згідно з п. 1.1 договору, газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пункту призначення -газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовам цього договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Пунктами 2.11.1 та 2.11.4 договору встановлено, що послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформлюються відповідачем і позивачем актами наданих послуг по транспортуванню газу магістральними газопроводами, які є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Вартість послуг на транспортування газу у звітному місяці визначається на підставі актів наданих послуг по транспортуванню газу магістральними газопроводами (п. 4.4. договору).

Згідно п. 4.5 договору оплата вартості послуг транспортування газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 (ста) відсотків попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за транспортування газу здійснюється відповідачем шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому Алгоритмом розподілу коштів, затвердженого Національною комісією регулювання електроенергетики України. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється відповідачем до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. п. 4.5, 4.6 договору).

Позивач, на виконання умов договору, у січні - грудні 2012 року здійснив транспортування природного газу для відповідача загальним обсягом 395591,574 тис. м3 газу, що підтверджується актами наданих послуг по транспортуванню газу магістральними газопроводами (арк. с. 16-27).

Загальна вартість наданих протягом січня - грудня 2012 року послуг з транспортування газу становить 74 996 084 грн. 35 коп., що підтверджується вказаними актами наданих послуг по транспортуванню газу магістральними газопроводами, підписаними обома сторонами (арк. с. 16-27).

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 29.04.2013, про що свідчить поштовий штамп на конверті (арк. с. 71). Позивач зазначав, що відповідач частково та з порушенням строків розрахувався за надані послуги, а саме у розмірі 70 354891 грн. 44 коп. Основний борг відповідача перед позивачем складає 4 641 192 грн. 91 коп.

Відповідачем 05.06.2013 надано до суду акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2013, підписаний обома сторонами, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 522 361 грн. 72 коп. (арк. с. 98-113). Також до матеріалів справи залучено підписане сторонами спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 948/у від 18.04.2013 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (арк. с. 116-117).

На виконання умов вищезазначеного спільного рішення, платіжним дорученням № 14 від 19.04.2013, яке зараховане банком 17.05.2013, відповідач перерахував на рахунок позивача суму заборгованості за спірним договором у розмірі 522 361 грн. 72 коп. (арк. с. 118).

Також до матеріалів справи залучені банківські виписки, що свідчать про сплату відповідачем основного боргу.

Отже, виходячи з наявних у справі доказів місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що на момент звернення позивача з позовом до суду, основний борг становив 522 361 грн. 72 коп.

Даний борг був сплачений відповідачем 19.04.2013 та зарахований банком 17.05.2013, тобто після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі, тому господарський судом було обґрунтовано припинено провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а в решті позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 4 118 831 грн. 19 коп. відмовлено, з огляду на його відсутність на час пред'явлення позову у суді.

Так, відповідно до ч. 3 п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання та відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем пред'явлені вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 102 664 грн. 04 коп. за період з березня 2012 року по квітень 2013 року та 3% річних у сумі 700 817 грн. 35 коп. за період з 21.02.2012 по 15.04.2013р., які господарським судом обгрунтовано, виходячи з методики здійснення їх розрахунку та періоду нарахування, були задоволені частково, а саме стягнуто інфляційні втрати у розмірі 67 526 грн. 47 коп. та 3% річних у розмірі 579 951 грн. 30 коп.

Також позивачем, на підставі п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України нараховано до стягнення з відповідача штраф у розмірі 7 відсотків вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання щодо оплати, розмір якого становить 5 249 725 грн. 90 коп.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Між тим, як зазначено в п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Предметом даного спору є правовідносини з приводу прострочення виконання грошового зобов'язання, а не зобов'язання, пов'язаного з обігом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а тому дія правової норми закріпленої частиною 2 статті 231 ГК України на спірні правовідносини поширюватись не може.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг) з яких допущено прострочення виконання зобов'язання щодо оплати, обґрунтовано відмовивши позивачу у задоволенні позову в цій частині у сумі 5 249 725 грн. 90 коп.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг та на підставі пункту 6.3. договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 3292399 грн. 13 коп. за період прострочки платежів за договором з 21.02.2012р. по 15.04.2013р.

Місцевим господарським судом позовні вимоги щодо стягнення пені були задоволені частково та стягнуто з відповідача пеню у розмірі 2 707 030 грн. 49 коп. за період прострочки оплати з 21.02.2012р. по 14.01.2013р., виходячи з дати порушення відносно відповідача провадження у справі про банкрутство.

Так, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 по справі № 904/384/13-г було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013 по справі № 904/384/13-г провадження у справі про банкрутство ПАТ «Дніпрогаз» зупинено на підставі абзацу 4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Таким чином, починаючи з 14.01.2013р. та по даний час ПАТ «Дніпрогаз» перебуває у процедурі банкрутства.

Відповідно дост. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції на час порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «Дніпрогаз», норми якого слід застосовувати до спірних правовідносин в силу п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.11р. №4212-VI, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальнестрахування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, враховуючи зміст вищенаведених норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та час порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «Дніпрогаз», місцевим господарським судом правомірно було відмовлено у стягненні пені, яка нарахована позивачем протягом дії мораторію, тобто починаючи з 14.01.2013р.

Решта ж пені за прострочку платежів по договору, розмір якої становить 2 707 030 грн. 49 коп., була нарахована позивачем за період до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тому господарський суд дійшов до вірного висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.

При цьому, апеляційний суд враховує, що встановлена ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заборона на нарахування пені протягом дії мораторію стосується саме проміжку часу, у який має місце прострочка платежів та який співпадає зі строком дії мораторію, а не проміжку часу після введення мораторію, у який нараховано (складено розрахунок) та пред'явлено позов про стягнення пені за прострочку платежів, період нарахування якої включає час до дати введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Тобто в розумінні ст. 1 та ч. 4 ст. 12 зазначеного Закону, період складення розрахунку пені, яка нарахована до дати введення мораторію не ототожнюється з періодом нарахування пені під час дії мораторію, що виключає розповсюдження заборони на застосування заходів, спрямованих на забезпечення виконання грошових зобов'язань боржника в т.ч. нарахування пені у період з моменту виникнення прострочення платежів до дати введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника.

Таким чином, стягнення з боржника пені, яка нарахована до дати введення мораторію не суперечить ст. 1 та ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме лише факт перебування ПАТ «Дніпрогаз» у процедурі банкрутства та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів під час розгляду даної справи не є достатньою правовою підставою для відмови у стягненні з боржника такої пені.

Апеляційним судом, також відхиляються посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 12.03.2013р. у справі № 3-71гс12/16/14, оскільки правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі не є подібними до правовідносин у справі № 3-71гс12/16/14.

Так, як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду України від 12.03.2013р. у справі № 3-71гс12/16/14, предметом спору у цій справі було стягнення пені, нарахованої внаслідок порушення боржником грошового зобов'язання, термін виконання якого настав після порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Отже спір стосувався вимог поточного кредитора у вигляді стягнення пені, яка була нарахована виключно під час дії мораторію. У даному ж випадку вимоги кредитора (позивача) є конкурсними, оскільки виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а пеня нараховувалася у період, як до введення мораторію, так і після.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскаржуване рішення господарського суду відповідає чинному законодавству, отже підстави передбачені ст. 104 ГПК України для задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2013 року у справі № 904/3709/13 - відсутні.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2013 року у справі № 904/3709/13- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2013 року у справі № 904/3709/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В.Пархоменко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.11.2013 року.