Рішення № 35313574, 29.10.2013, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 2/463/2112/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого суддіГирич С. В.

при секретарісудового засідання Попович Х.І.

за участю представника позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Концерну Військторгсервіс про стягнення заробітної плати та інших нарахувань, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення невиплаченої заробітної плати в період з жовтня 2012 року по січень 2013 року в розмірі 10 500,95 грн., середнього заробітку за час затримки в проведенні розрахунку в розмірі 34 774,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1 800 грн., моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що з 06 червня 2012 року на підставі наказу №7-К від 06.06.2012 року позивач працював у філії «Управління торгівлі західного оперативного командування» Концерну «Військторгсервіс» на посаді заступника начальника філії. 22.01.2013 року він був звільнений з роботи за власним бажанням. При звільненні, в супереч вимогам КЗпП України, йому не було виплачено заробітну плату за жовтень січень в сумі 10 500, 95 грн. та заборгованість по відрядженнях, в які я був направлений у 2008-2010 роках що складає 9 088,19 грн. Окрім цього, вважає, що у звязку із затримкою в розрахунку підприємство повинно виплатити йому його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який становить 28 340,81 грн.

Також зазначає, затримка в проведенні розрахунку заподіяло йому величезні моральні страждання, весь час переживав з приводу існування своєї сім'ї, сімя була позбавлена нормального життєвого спілкування з близькими людьми. Тому просить стягнути моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. Також просить стягнути витрати на залучення адвоката в розмірі 1 800 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення аналогічні наведеним вище, просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, зокрема визнав вимоги про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати. Проте вважає, що вимога позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є безпідставною, оскільки така виникла не з вини відповідача, концерн Військторгсервіс являється юридичною особою в складі Міністерства Оборони України та у звязку із реорганізацією не міг здійснювати господарську діяльністю в повному обсязі та здійснювати розрахунки в повному обсязі, про що позивач як працівник керівного складу знав.

Окрім цього, вважає, що позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди, не представив доказів та підтверджень, що саме відповідачем було спричинено моральну шкоду. А тому просить відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі та оцінивши їх у сукупності, суд частково задовольняє позов з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач з 06.06.2012 року на підставі наказу №7-К від 06.06.2012 року працював у філії «Управління торгівлі західного оперативного командування» Концерну «Військторгсервіс» на посаді заступника начальника філії, що стверджується записом в трудові книжці серії БТ-І №8340953 (а.с.8).

Як вбачається із витягу з наказу тимчасово виконуючого обовязків начальника філії «управління торгівлі західного оперативного командування» Концерну «Військторгсервіс» №2-К від 22.01.2013 року (а.с.16), відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю, з 23.01.2013 року ОСОБА_4 був звільнений з роботи за власним бажанням.

Як вбачається із довідки філії «УТ ЗОК» Концерну «Військторгсервіс» від 31.07.2013 року (а.с.17), станом на 01.08.2013 року заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_4 становить 10 500,95 грн., з яких: за жовтень 2012 року - 2 298,17 грн., листопад 2012 року - 3 775,79 грн., грудень 2012 року - 3 3707,80 грн., січень 2013 року - 719,19 грн.

У відповідності до положень ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В судовому засіданні представник відповідач визнав факт невиплати позивачу заробітної плати після звільнення та наявність заборгованості в розмірі 10 500,95 грн.

У відповідності до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Положеннями ч.1 ст.117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що оскільки філія «УТ ЗОК» Концерну «Військторгсервіс» хоч і є юридичною особо, проте входить в структуру Міністерства оборони України, безпосередньо коштами не розпоряджається, внаслідок реорганізації не може здійснювати господарську діяльністю в повному обсязі та здійснювати розрахунки, з 2012 року фактично господарської діяльності не здійснює, кошти для здійснення виплат не надходило, а тому затримка в розрахунку виникла не з вини відповідача, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо стягнення моральної шкоди суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995р. №4 розяснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач вважає, що внаслідок невиплати йому заробітної плати, відповідачем було заподіяно йому душевні страждання, які виразилися у величезних моральних стражданнях, він весь час переживав з приводу існування своєї сім'ї, в наслідок чого він і його сімя були позбавлені нормального життєвого спілкування з близькими людьми, що їх оточують.

Суд вважає, що позивачем в достатній мірі не обґрунтовано свої вимоги щодо стягнення моральної шкоди, не обґрунтовано розмір такої шкоди. Враховуючи наведені обставини, характер та глибину понесених моральних страждань, характер немайнових втрат, їх тривалість, можливість відновлення нормального психічного стану позивача, суд вважає, що достатнім та адекватним розміром відшкодування понесеної позивачем моральної шкоди буде 1 000 грн., у звязку із чим в цій частині позовні вимоги слід задоволити частково.

Також, у відповідності до положень ст.84 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 1 800 грн., які підтверджені документально.

Крім цього, задовольняючи позов, у відповідності до положень ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Керуючись, ст.ст. 10, 60, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Концерну Військторгсервіс (ЄДРПОУ 33689922) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року в розмірі 10 500,95 грн. (десять тисяч пятсот грн. 95 коп.), моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1 800 грн.

В решті в задоволенні вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Концерну Військторгсервіс (ЄДРПОУ 33689922) на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ст. 294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

Суддя:Гирич С. В.