Рішення № 35312845, 04.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2013 р. Справа № 914/3452/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко», м. Львів

До відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Турківська дорожньо-експлуатаційна дільниця», м. Турка

Про стягнення 3 449 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Бобанич Т.М. - представник

від відповідача: Кондрашов Д.І. - представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко» до відповідача Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Турківська дорожньо-експлуатаційна дільниця» про стягнення заборгованості в розмірі 3 449 грн.

В судовому засіданні 04.11.2013 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи було відкладено з підстав та мотивів викладених в ухвалі суду від 17.10.2013 року.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача щодо факту виконання робіт не заперечив, однак доказів оплати виконаних робіт суду не подав, про те у відзиві на позов зазначив про порушенням позивача про строки виконання робіт. Крім того, подав клопотання в якому просить суд розстрочити заборгованість на 2 роки (24 місяці) у зв'язку з скрутним фінансовим становищем.

Не зважаючи на визнання позову представником відповідача, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні 13.03.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

17.07.2010 року між філією «Турківська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Львівський облавтодор» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт - Еко» (Виконавець) було укладено Договір про виконання робіт №100719/вп-1.

На виконання п. 1.1 Договору №100719/вп-1 позивач виконав відповідачу роботи з проведення досліджень у джерелах викидів за адресою м. Турка, вул. І.Франка, 85 вартість яких становила 3000,00 грн. за виконані роботи відповідач зобов'язувався провести оплату, однак свої договірні зобов'язання не виконав.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи складає 3 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 270,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 179,00 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору №100719/вп-1 від 19.07.2010 р. позивач виконав відповідачу роботи з проведення досліджень у джерелах викидів з подальшою видачею протоколів для періодичного контролю ГДВ, за адресою м. Турка, вул. І.Франка, 85, на загальну суму 3 000,00 грн., які відповідач прийняв про що свідчить приймально-здавальний Акт №1 від 07.09.2010 року.

Відповідно до п.2.2. Договору №100719/вп-1 від 19.07.2010 року Оплата робіт згідно цього Договору здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця протягом 30-ти робочих днів з дня підписання акту задавання-приймання виконаних робіт.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав заборгувавши позивачу 3 000,00 грн. за виконані роботи.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем за період з 06.08.2010 року по 01.08.2013 року нараховані три відсотки річних в розмірі 270,00 грн., однак згідно проведеного судом перерахунку за вказаний період три відсотки річних складають та підлягають до стягнення в розмірі 269,26 грн. Крім того, за період жовтень 2010 року по липень 2013 року позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 179,00 грн. Згідно проведеного судом перерахунку за вказаний період індекс інфляції становить 183,96 грн., однак суд задовольняє індекс інфляції в межах заявлених вимог.

Представником відповідача було подано клопотання про розстрочення виконання рішення терміном на 2 роки (24 місяці) у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства.

Згідно з положеннями статті 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене також пунктом 6 статті 83 ГПК України.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно п.7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Аналізуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, господарський суд прийшов до висновку, що несплата заборгованості перед ТзОВ «Моноліт», погіршує фінансове становище товариства, а відтак суд прийшов до висновку в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення на 2 роки (24 місяці) - відмовити.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів оплати боргу з пред'явленням платіжних доручень станом на день розгляду справи не подав, а відтак суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,44,49,82,84,85,121 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. Вол. Великого, 54, код ЄДРПОУ 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Моноліт - Еко» (79304, м. Львів, вул. Угорська, 14, код ЄДРПОУ 32639930) - 3 000,00 грн. - основного боргу, 269,26 грн. - три відсотки річних, 179,00 грн. - інфляційних втрат та 1720,13 грн. - судового збору.

3. В рештій частині позовних вимог - відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.11.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.