Рішення № 35312767, 29.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2013 р. справа № 914/3340/13

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" (03150, вул.Горького, 172, літера А, нежиле приміщення №5, ГР ПР №40, м.Київ; ідентифікаційний код 34702946),

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Габен" (79026, вул. Персенківка, 19, м. Львів; ідентифікаційний код 20832731),

про стягнення заборгованості у сумі 318173,33грн.,

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: Забродська К.А. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача: Гордійчук С.М. - представник, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Габен" з вимогою стягнення 292800,00грн. боргу, що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за недопоставлену продукцію), передбачених умовами Договору №6/15 від 06.12.2010 року.

Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 2743,50грн. 3% річних від простроченого платежу та 22629,83грн. пені.

02.09.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10год. 45хв. 17.09.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 17.09.2013р. та 03.10.2013р., в тому числі за клопотанням Відповідача.

Протягом розгляду справи представникам Сторін по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив, надав пояснення по суті спору.Заяв чи клопотань про застосування строків позовної давності не подавав.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Сторонам за адресами, зазначеними у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Позивачу та позовній заяві - Відповідачу. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення Сторонам копій ухвал суду по даній справі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Сторонам належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 33216,00грн. основного боргу.

06.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма "Габен" (Продавець) укладено договір №6/15 (надалі Договір), відповідно до якого (п.1.1), Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця мінеральне добриво (в подальшому Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах Договору та Додатків до нього.

У п.2.1 Договору зазначено, що найменування Товару, ціна за одиницю виміру, а також інші умови - вказані в Додатку №1 до Договору (інших Додатках, накладних), які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до Додатку №1 до Договору, вартість товару, враховуючи витрати по доставці, що постачається за даною Специфікацією, складає 1448650,00грн. (в тому числі ПДВ 241441,67грн). Форма розрахунку - 100% передоплата згідно виставленого рахунку. Термін відвантаження: до 30 днів з моменту передоплати.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Покупець робить оплату вартості Товару шляхом банківського переведення коштів у національній валюті України на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунку-фактури Постачальника в терміни і на умовах згідно додатків до Договору.

Покупець сплачує 100% від суми Договору у термін та за ціною, яка визначається у Специфікації, що є додатком до Договору і становить його невід'ємну частину (п.4.2).

Пунктом 4 Додатку №1 до Договору передбачено, що сторони домовились, що якщо по залізничних накладних товару буде відвантажено менше, ніж оплачено, то Постачальник повертає Покупцю відповідну суму.

У п.7 Договору зазначено, що всі спірні питання за Договором, сторони вирішують шляхом переговорів, а в разі недосягнення згоди - через господарський суд. Досудове врегулювання спору не є обов'язкове.

На виконання умов Договору та для підтвердження прийняття зобов'язань за Договором, Відповідачем направлені на адресу Позивача рахунки на оплату Товару, а саме: рахунок №000449 від 15.12.2010 року на суму 1448650,00грн. та рахунок №18-0018 від 21.02.2011 року на суму 80403,84грн., на загальну суму 1529053,84грн.

В свою чергу, на виконання умов Договору, Позивачем перераховано Відповідачу згідно виставлених рахунків 1529055,84грн., що підтверджується банківськими виписками від 16.12.2010 року на суму 1448651,00грн. та від 13.09.2011 року на суму 80404,84грн., наявними в матеріалах справи.

На виконання умов Договору, Відповідачем поставлено, а Позивачем отримано Товар за накладними (з ПДВ): №18-0036 від 21.02.2011р. на суму 80403,84грн.; №18-0056 від 09.03.2011р. на суму 183000грн.; №18-0066 від 14.03.2011р. на суму 106750грн.; №18-0077 від 22.03.2011р. на суму 211500грн.; №18-0078 від 22.03.2011р. на суму 61000грн.; №18-0354 від 16.05.2011р. на суму 380700грн.; №18-0650 від 29.07.2011р. на суму 73200грн.; №18-0769 від 07.10.2011р. на суму 76250грн.; №18-0778 від 24.10.2011р. на суму 63450грн.; всього на загальну суму 1236253,84грн., що підтверджується підписами та відтисками печаток Сторін.

При цьому підписання Покупцем накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Таким чином, Позивач виконав свій обов'язок, передбачений умовами Договору щодо 100% оплати Товару, сплативши 1529055,84грн., а Відповідач у порушення умов Договору поставив лише частину Товару на суму 1236253,84грн.

Отже, внаслідок недопоставлення товару Покупцю, у Продавця виникла заборгованість на суму 292800,00грн. (1529053,84-1236253,84=292800).

При цьому суд зазначає, що, як наведено вище, Позивачем перераховано Відповідачу 1529055,84грн., рахунки ж на оплату виставлялись на суму 1529053,84грн. Відтак, з врахуванням умов Договору, 2грн. Позивачем оплачено Відповідачу з перевищенням суми, вказаної у рахунках. Крім того, щодо стягнення 2грн. перевищення здійсненої передоплати Позивач позовних вимог не заявляв, тобто Позивачем заявлено вимоги не про стягнення перерахованих коштів загалом - 292802грн. (1529055,84-1236253,84=292802), а про стягнення здійсненої згідно виставлених рахунків передоплати - 292800грн. (1529053,84 - 1236253,84 = 292800). Крім того, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

22.04.2013 року Позивачем направлено на адресу Відповідача Претензію з вимогою повернути попередню оплату за недопоставлений товар у сумі 292800,00грн., яка Відповідачем залишена без уваги.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням наведеного, в тому числі того, що матеріалами справи доведено, а Відповідачем не спростовано порушення зобов'язання щодо поставки (відвантаження) Товару згідно Договору (в тому числі Додатку №1 до Договору), як станом на час подання позову та порушення провадження у справі - на суму 292800грн.; беручи до уваги те, що станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не представлені докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем в розмірі 292800грн., суд приходить до висновку про наявність правових підстав до задоволення позовних вимог в частині стягнення 292800грн. основного боргу.

Щодо стягнення 22629,83грн. пені.

Позивач просить також стягнути 22629,83грн. пені, розрахунок якої додано до позовної заяви.

У п.6.3 Договору, Продавець, у випадку прострочення поставки оплаченої продукції сплачує Покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої (недопоставленої) в термін продукції за кожний день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку пені суд зазначає, що розмір пені, розрахований Позивачем невірно, оскільки занижено суму боргу, з якої розраховано пеню за відповідний період. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, в суду відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 22629,83грн. пені.

Щодо стягнення 2743,50грн. 3% річних.

В прохальній частині позовної заяви Позивач також просить стягнути з Відповідача 2743,50грн. 3% річних, розрахунок яких надано в додатках до позовної заяви.

Суд зазначає, що стягнення з Відповідача суми трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

За такі дії Відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові судової палати у господарських справах від 15 жовтня 2013 року №3-30гс13.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги про стягнення 2743,50грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

29.10.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.11.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що спір виник з вини Відповідача та беручи до уваги те, що сума позовних вимог, в яких судом відмовлено, становить менше 1% від ціни позову, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Габен" (79026, вул.Персенківка, 19, м.Львів; ідентифікаційний код 20832731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євраліс Семенс Україна" (03150, вул.Горького, 172, літера А, нежиле приміщення №5, ГР ПР №40, м.Київ; ідентифікаційний код 34702946) - 292800,00грн. основного боргу, 22629,83грн. пені, а також судовий збір у сумі 6308,59грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.