Ухвала суду № 35312360, 16.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 р.Справа № 2011/2а-11902/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дзержинського району Харківської міської ради на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.08.2011р. по справі № 2011/2а-11902/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинського району Харківської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов`язання сплатити щорічну разову грошову допомогу,

ВСТАНОВИЛА:

30.08.2011 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинського району Харківської міської ради (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу, як особі, що має статус учасника бойових дій щорічної (до 5 травня) разової грошової допомоги відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2007-2011 роки в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за кожний рік; зобов'язати відповідача нарахувати та виплати позивачу як учаснику бойових дій щорічну разову грошову допомогу відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2007-2011 роки, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням раніше сплачених позивачу сум.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.09.2011 року позовні вимоги задоволено.

Поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду з 06.05.2007 року.

Визнано протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу як учаснику бойових дій щорічної (до 5 травня) разової грошової допомоги відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2007-2011 роки в розмірі 5 п'яти мінімальних пенсій за віком за кожний рік.

Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу як учаснику бойових дій щорічну разову грошову допомогу відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2007-2011 роки, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням, встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням раніше сплачених позивачеві сум.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в яких посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій.

16.08.2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку щорічної допомоги до 9 травня.

18.08.2011 року позивачеві було відмовлено у задоволенні зазначеної заяви.

Колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми ст.ст.99,100 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 30.08.2011 року із вимогами щодо захисту його порушених прав що мали місце за 2007-2011 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем порушено приписи ч.ч.1 та 2 ст.99 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, щорічну допомогу до 9 травня за 2007-2010 роки позивачу було виплачено у квітні відповідних років.

Отже, відповідно з цього часу позивач знав про порушення його права та з нього розпочався перебіг строку для звернення до суду з позовом, та шестимісячний строк для звернення до суду позивачем було пропущено, оскільки цей строк сплинув.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо визнання незаконними дій відповідачів та покладення на них обов'язку здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги до 9 травня за 2007-2010 роки, у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду, підлягають залишенню без розгляду.

Стосовно частини позовних вимог про задоволення позову за 2011 рік, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем у 2011 році була отримана щорічна разова допомога до 9 травня у меншому ніж зазначено у наведеній вище нормі розмірі.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позову за 2011 рік.

Апеляційна скарга містить посилання на відсутність бюджетних асигнувань у відповідача для здійснення даних виплат в розмірі, що передбачений у статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Колегія суддів, вважає, що відсутність бюджетних коштів не може вплинути на виконання відповідчем вимог Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі в становлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що постанова суду підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись п. 9 ст. 155, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинського району Харківської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.08.2011р. по справі № 2011/2а-11902/11 скасувати в частині задоволення позову за період часу з 2007-2010 роки і позов в цій частині залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.08.2011 року по справі №2011/2а-11902/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 20.09.2013 р.