Ухвала суду № 35312358, 16.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 р.Справа № 573/613/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації на постанову Білопільського районного суду Сумської області від 30.04.2013р. по справі № 573/613/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації

про перерахунок субсидії,

ВСТАНОВИЛА:

27.03.2013 року, ОСОБА_1 (далі - позивач ), звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить, зобов'язати відповідача провести перерахунок наданої позивачу субсидії на комунально-житлові послуги за період з 15 жовтня 2012 року по 15 квітня 2013 року.

Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 30.04.2013 були задоволенні позовні вимоги.

Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок субсидії позивачу на оплату житлово-комунальних послуг за користування кімнатою АДРЕСА_1 за період з 15 жовтня 2012 року по 15 квітня 2013 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Білопільського районного суду Сумської області від 30 квітня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", постанови КМ України "Про положення про Порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного опалення", фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач разом з неповнолітньою дитиною мешкає у гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та є отримувачем субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.

У жовтні 2011 року позивач звернулась з заявою до відповідача про роз'яснення нарахування субсидії лише на житлову площу.

У лютому 2013 року позивач звернулась до Головного управління праці та соціального захисту населення про правильність нарахування субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.

27.02.2013 року листом №03-01/Р-72/1 позивачу було відмовлено у задоволенні заяви.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного опалення".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На підставі п.38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою РМ УРСР від 03.06.1986 року плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками.

Витрати за комунальні послуги входять до ставки за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.

Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

Абзацом 1 п.2 Положення про Порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою КМ України від 21.10.1995 року №848 право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках - на оплату користування житлом.

Абзац 1 пункту 4 наведеного вище Положення зазначає, що субсидія призначається за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у межах норм споживання з урахуванням пільг, які надаються відповідно до чинного законодавства і обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов'язкового відсотка платежу. При цьому норма володіння чи користування загальною площею житла та нормативи користування комунальними послугами встановлюються виходячи з 21 кв. метра і кожного зареєстрованого у житловому приміщенні (будинку) та додатково 10,5 кв. метрів на всіх тут зареєстрованих, а для громадян, які проживають в однокімнатній квартирі, - на загальну площу незалежно від розміру квартири.

Як свідчать матеріали справи, позивачу призначається субсидія із розрахунку на оплату житлово-комунальних послуг за 32,5 кв. м житлової площі та не нараховується на 13,42 кв. м допоміжних приміщень гуртожитку (кухня, санвузол, коридор), які оплачуються у загальному порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у наведеному вище Положенні вказаних обставин умов для непризначення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, тому й задоволенні позовних вимог.

Посилання апеляційної скарги на неправильне застосування судом першої інстанції норм Примірного Положення про гуртожитки, затвердженого постановою РМ УРСР від 03.06.1986 року, а не на норми Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", колегія суддів вважає необґрунтованими, з наступних підстав.

Преамбула Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" каже, що цей Закон регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", яка визначає напрями забезпечення реалізації права на житло мешканців гуртожитків. Громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України "Про житловий фонд соціального призначення") ( 3334-15 ), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім'ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України).

Таким чином, колегія суддів, вважає, що наведений Закон регулює інший вид правовідносин та не може бути застосований до даного спору.

Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Білопільського районного суду Сумської області від 30.04.2013р. по справі № 573/613/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 20.09.2013 р.