Постанова № 35312127, 25.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15:15

25 жовтня 2013 року 810/4895/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Акопян Е.Н.,

за участю представників сторін:

від позивача - Панасенко Р.О.,

від відповідача - Мацюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач), - про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 № 0000492300.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що позивачем було дотримано всіх вимог передбачених чинним законодавством України при формуванні валових витрат та декларуванні і сплаті податку на прибуток в період з 01.01.2010 по 31.12.2012, а жодних належних доказів наявності порушень, відповідач в акті перевірки від 30.07.2013 не навів. У зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є не правомірним.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував. В обґрунтування заперечень представник відповідача вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі вимог чинного податкового законодавства України, а відтак є правомірним, у зв'язку з чим представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 10.06.2013 № 490, 491, 492, 493, 494, виданих ДПІ у Києво-Святошинському районі, згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, було проведено дрокументальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт перевірки від 30.07.2013 № 40/22-01/36449624 (надалі - Акт перевірки № 40/22-01/36449624).

Із вказано Акта перевірки, слідує порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:

- п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оприбуткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем за знижено податок на прибуток на загальну суму 1 595 651 грн.;

- ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), а також п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 (із змінами та доповненнями), п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 334 523,44 грн.;

- пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, а саме неутримання податку з доходів з фізичних осіб з виплаченого доходу у квітні 2010 року ОСОБА_4, у розмірі 17471 грн., у липні 2012 року ОСОБА_5, у розмірі 15380,78 грн.

На підставі Акту перевірки від 30.07.2013 № 40/22-01/36449624 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013 № 0000492300, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток, у розмірі 1 767 003,00 грн., з яких за основним платежем - 1 594 703,00 грн. та за штрафними санкціями - 172300,00 грн.

Позивач не погоджуючи із вказаним податковим повідомленням - рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з даними, викладеними в Акті перевірки та поясненнями представника відповідача слідує, що вищезазначені висновки Акта перевірки та оскаржуване рішення відповідача прийняті винятково у зв'язку та щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ «НВП Брат», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Східна будівельна компанія», ТОВ «Інноваційно-виробничий центр», ТОВ «Аксіома», ТОВ «Ліас-сервіс», ПП «Промспецтех» та ТОВ «Авалон Трейд».

Із Акта перевірки та пояснень представника відповідача слідує, що відповідач дійшов висновку про фіктивність (нікчемність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «НВП Брат», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Східна будівельна компанія», ТОВ «Інноваційно-виробничий центр», ТОВ «Аксіома», ТОВ «Ліас-сервіс», ПП «Промспецтех» та ТОВ «Авалон Трейд», у зв'язку з непідтвердженістю стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для результатів відповідної господарської та економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів для здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами.

Крім того, із пояснень представника відповідача слідує, що в ході перевірки відповідачем не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку із відсутністю (не наданням позивачем до перевірки), документів, що засвідчують транспортування товарів (маршрутних листів, довіреностей, специфікацій тощо), а також відповідач вказав на неправильне оформлення позивачем первинних бухгалтерських документів.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

Предмет позову в даній справі складають відносини з приводу складання відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на період в якому, було проведено господарські операції між позивачем та контрагентами, відносини щодо формування позивачем валових витрат з податку на прибуток регулювались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі Закон №334).

Відповідно до п.5.1 статті 5 Закону №334, - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.3.9 статті 5 Закону №334, - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

З 01.01.2011 до спірних правовідносин застосовуються положення Податкового кодексу України.

Відносно твердження податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд звертає увагу, що під час проведення перевірки позивачем не було надано відповідачу товарно-транспортні накладні та подорожні листи, що могли б підтвердити транспортування товару, а також відомостей щодо підтвердження складського зберігання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що у позивача на момент проведення перевірки були відсутні такі документи як довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні та подорожні листи, що могли б підтвердити транспортування товару, сертифікати походження товару, а також відомостей про наявність складських приміщень для зберігання товару, суд дійшов висновку що господарські операції проведені між позивачем та його контрагентами - ТОВ «НВП Брат», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Східна будівельна компанія», ТОВ «Інноваційно-виробничий центр», ТОВ «Аксіома», ТОВ «Ліас-сервіс», ПП «Промспецтех» та ТОВ «Авалон Трейд» є безтоварними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки, відповідачем - суб'єктом владних повноважень не було заявлено клопотання про стягнення з позивача документально підтверджених судових витрат, то такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 31 жовтня 2013 р.