Постанова № 35311597, 30.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————NT>

FONT >П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 р.

Справа № 2а-4419/12/2170

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

FONT class="fs142">розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спельта» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю «Спельта» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012р. №0000721504.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.02.2013р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. >

NT >Судом першої інстанції встановлено, що з 26.06.2012р. по 02.07.2012р. посадовою особою відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Спельта" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 3399143грн. заявленої до бюджетного відшкодування, за результатами якої складено акт від 18.07.2012р. №1402/15-4/35788626. /т.1 а.с.9-40/

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.1.8, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Спельта" завищено суму податкового кредиту на суму 3380355,24грн., в т.ч. по періодах: за жовтень 2010 року на суму 927782,86 грн.; за листопад 2010 року на суму 1263059 грн.; за грудень 2010 року на суму 1189513,38 грн.; п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України ТОВ "Спельта" завищено суму податкового кредиту на загальну суму 112826,40 грн., у т.ч. за жовтень 2011 року на суму 112826,40 грн.; п.1.8, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Спельта" завищена сума від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту податку на додану вартість по декларації за жовтень 2011 року на суму 3380355,24грн., в т.ч. по періодах: за жовтень 2010 року на суму 927782,86 грн., за листопад 2010 року на суму 1263059грн.; за грудень 2010 року на суму 1189513,38грн.; п.200.4 ст.200 ПК України ТОВ "Спельта" завищена сума від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту податку на додану вартість по декларації за жовтень 2011 року на суму 112826,40грн.; п.п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 ПК України ТОВ "Спельта" завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в рахунок майбутніх платежів, у жовтні 2011 року на суму 3399143грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000721504 від 13.09.2012 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року на суму 3399143грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 849785грн.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як у контрагентів позивача ПП "КФ "Руал", ПП "Мін Агро", ТОВ "Вершина мрії", ПП "Агродія", ТОВ "Торгівельна фірма "Діаніт", ПП "АПК-Дніпро", ПП "Профтранс", ТОВ "Альянс-Дніпро", ТОВ "Спалдус", ТОВ "Євротрейд-Холдінг", ПГО "Автостоп-Довіра", ТОВ "Агрооіл Групп", ПрАТ "Дельта-сервіс", ПП "Міламіс", податковою встановлено відсутність в фінансово-господарської діяльності фактів передачі та постачання товарів (послуг); фактичне створення за винагороду; неможливість фактичного здійснення господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів економічно необхідних для здійснення господарських операцій; здійснення правовідносин з підприємствами створеними фізичними особами без мети використання підприємств у господарської діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності; відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, безтоварність господарських операцій, їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту та зменшення своїх зобов’язань перед Державним бюджетом.

Основним фактором який свідчить про відсутність товарності операцій є відсутність на момент проведення перевірки підтвердження переміщення товару, документів супутніх такому переміщенню, оформлених відповідно до вимог законодавства, відсутність підтвердження дотримання умов договорів по постачанню товарів. До перевірки не надано товарно-транспортних накладних та відповідно не підтверджено факт перевезення товарів, не надано посвідчення про якість або сертифікат./т.1 а.с.9-40/

За таких обставин спірні правочини з контрагентами, а також операції з оплати позивачем ненаданих послуг контрагентів, мали на меті виключно отримання податкової вигоди, а тому має місце безпідставне формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів вважає спірне податкове-повідомлення рішення обґрунтованим, оскільки наданими позивачем до суду документами, не підтверджуються реальний характер здійснення господарських операцій саме з контрагентами зазначеними в акті перевірки. Укладення та складання фіктивних деяких первинних документів свідчить лише про наявність у позивача можливості використання у своєї діяльності та у своїх інтересах печаток підприємств та за таких обставин, не створює правового підґрунтя для покриття ним власних збитків від окремих господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати дохід лише в такий спосіб, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення зазначених обставин дає підставі для відмови у відшкодуванні ПДВ.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції в порядку ст.202 КАС України скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись, ст.ст.197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Спельта» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012р. №0000721504.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: