Ухвала суду № 35311491, 10.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7506/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва ДПС - Жукової Валерії Ігорівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки щодо відсутності факту реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терморос», прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.05.2013 року № 0003242220, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 462037,50 грн., та від 07.05.2013 року № 0003232220, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 27684,00 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2013 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС 07.05.2013 року № 0003232220, від 07.05.2013 року № 0003242220.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва ДПС - Жукова Валерія Ігорівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволення даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Терморос» за період липень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 308025,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.2 та 138.8 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 21326,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва ДПС складено акт від 09.04.2013 року № 391/22.2-10/31607049 та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 07.05.2013 року № 0003232220, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 27684,00 грн., у тому числі: 21326,00 грн. - основний платіж, 6358,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 07.05.2013 року № 0003242220, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 462037,50 грн., у тому числі: 308025,00 грн. - основний платіж, 154012,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи зазначені вище податкового-повідомлення рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також судом першої інстанції було встановлено, що за змістом акту перевірки державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС від 09.04.2013 року № 391/22.2-10/31607049 висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на відсутність факту передачі товарів від товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос» до товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» по поставці за липень 2011 року за договором від 09.06.2011 року № 090611.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терморос» (постачальник) укладений договір поставки від 09.06.2011 року № 090611, відповідного до якого постачальник зобов'язується поставити для покупця радіатори опалення Jaga (виробництво - Бельгія).

Договір поставки від 09.06.2011 року № 090611 укладався Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» для реалізації своєї основної господарської діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору від 09.06.2011 року № 090611 та додатку від 09.06.2011 року № 1 до нього, копію видаткової накладної за липень 2011 року, копії податкових накладних за липень 2011 року, копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, копії платіжних доручень на оплату поставки, докази про подальше використання позивачем придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос» товару.

Як встановлено судом першої інстанції, висновки Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби щодо відсутності факту передачі товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос» до Приватного підприємства «СК «Дельта» по поставці за липень 2011 року базуються на висновках акту державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 16.01.2013 року № 179/22-719/37203498 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос», яким встановлено відсутність факту реальності господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос» з товариством з обмеженою відповідальністю «Тайгер-ІС» та порушення підприємством податкової дисципліни.

З акту про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос» від 16.01.2013 року № 179/22-719/37203498 вбачається неможливість проведення такої звірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами. Разом з тим, незважаючи на неможливість проведення звірки, органом державної податкової служби робиться висновок щодо відсутності реального здійснення операцій між контрагентами. При цьому, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам цього товариства із контрагентами, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.

Колегія суддів бере до уваги те, що зустрічна звірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос», за результатами якої складено акт від 16.01.2013 року № 179/22-719/37203498, проводилася по взаємовідносинам Товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тайгер-ІС», а не з позивачем.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акту перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта».

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 року № К/9991/92757/11, від 20.02.2013 року № К/9991/53330/12, від 28.02.2013 року № К-20720/10, від 07.03.2013 року № К-41951/10, від 03.12.2012 року № К/9991/59241/12.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терморос» вказано про ненадання позивачем при перевірці товарно-транспортних накладних.

Разом з тим, жодних доказів, що зазначена документація витребовувалася у позивача під час проведення перевірки, суду не надана.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та використання товарно-матеріальних цінностей, оскільки не містять відомості про господарську операцію.

Зазначена позиція суду узгоджується із судовою практикою, висловленою в судових рішеннях, що набрали законної сили, зокрема, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 року № К-27230/10, від 30.10.2012 року № К/9991/47155/12, від 04.02.2010 року № К-22823/09.

Окрім того, позивачем надано докази подальшого використання радіаторів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Терморос» за липень 2011 року при виконанні своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» згідно договору будівельного підряду від 20.08.2010 року № С-40/3, що підтверджується матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що радіатори опалення були використані при влаштуванні систем внутрішнього опалення житлового комплексу по вулиці Січневого повстання, 11-а.

Під час перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» відповідачем не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терморос», жодних доказів відсутності поставок між контрагентами за липень 2011 року, суду не надано.

З доказів, наданих державною податковою інспекцією у Оболонскому районі міста Києва ДПС вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Терморос» задекларовані податкові зобов'язання по взаємовідносинам із позивачем за липень 2011 року.

Для висновків щодо нікчемності правочинів між Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Дельта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терморос», відсутності факту реальності їх здійснення необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів про те, що фінансово-господарські операції між приватним підприємством «СК «Дельта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терморос» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.05.2013 року прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Приватного підприємства «СК «Дельта» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2013 року № 0003232220, від 07.05.2013 року № 0003242220 підлягають задоволенню.

На підставі викладених положень та обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва ДПС - Жукової Валерії Ігорівни - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.