Постанова № 35311340, 24.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

24 жовтня 2013 року справа № 2а-5654/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомПП "УкрБелВест", вул. Спаська, 1, (вул. Артилерійська, 19), м. Миколаїв, 54001

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

проскасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.11 р. № 0009361520 В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "УкрБелВест" (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання із податку на додану вартість (далі - ПДВ) і застосовано штрафну санкцію.

В обґрунтування позову вказано, що за правилами ст. 184 п. 184.7. Податкового кодексу України (далі - ПК України), визнання умовного постачання товарів здійснюється тільки в разі анулювання реєстрації платника ПДВ за заявою платника податків, тоді як Товариство такої заяви до ДПІ не подавало, а тому у відповідача не було законних підстав для нарахування ПДВ на підставі вказаної норми ПК України.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях послався на те, що свідоцтво позивача, як платника ПДВ, було анульовано, у зв'язку із чим він був зобов'язаний на підставі ст. 184 п. 184.7. ПК України визнати умовне постачання товарів, чого ним зроблено не було. Вказана обставина послугувала підставою для нарахування Товариству ПДВ на вартість залишку товарів і необоротних активів.

Під час розгляду справи за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження. Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності та приймаючи до уваги те, що їх вимоги і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Рішенням № 79 про анулювання реєстрації платника ПДВ відповідач, на підставі ст. 184 п. 184.1. пп. "б" ПК України анулював реєстрацію Товариства, як платника ПДВ.

27 червня 2011 р. ДПІ провела камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, результати якої оформлені актом від 27 червня 2012 р. № 1051/15-001/30825935 (далі - акт перевірки). Як зазначено в акті перевірки, оскільки Товариству було анульовано свідоцтво платника ПДВ, позивач повинен був визнати умовний продаж товарів. Як слідує з акту перевірки, відповідач, при розрахунку суми ПДВ, взяв до уваги балансову вартість основних фондів в сумі 200322,0 грн. і залишків товарів в сумі 116904,0 грн. (200322+116904=317226/20%=63445,0 грн.).

5 липня 2011 р. ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0009361520, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання із ПДВ на 63445,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,0 грн.

Позивач оскаржив рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ до суду і постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2011 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 р., рішення № 79 про анулювання реєстрації платника ПДВ визнано протиправним і скасовано. За правилами ст. 254 КАС України рішення суду набрало законної сили.

Таким чином, на теперішній час відсутня обов'язкова передумова для застосування норм ст. 184 п. 184.7. ПК України, а саме анулювання свідоцтва платника ПДВ. Отже, нарахування позивачу грошового зобов'язання із ПДВ, яке ґрунтувалось на зазначеній обставині, є протиправним.

Разом із тим, вказане є не єдиною підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 184 п. 184.7. ПК України, в редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Отже, обов'язковою умовою для визнання умовного продажу товарів, є попереднє включення сум ПДВ, сплачених в ціні цих товарів, до складу податкового кредиту, тобто відповідач повинен був довести перед судом, що вартість основних фондів і залишку товарів містить суму ПДВ, яка раніше включалась Товариством до складу податкового кредиту. Відповідач таких доказів суду не надав. Замість встановлення цих обставин, відповідач для свого розрахунку взяв зовсім інший показник, а саме балансову вартість основних фондів і залишку товарів, що невірно, адже балансова вартість не може містити даних щодо ПДВ і податкового кредиту.

Суд також погоджується із позивачем в тому, що, за будь-яких обставин, визначення Товариству податкових зобов'язань було безпідставним, адже норми ст. 184 п. 184.7. ПК України, в редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомленні-рішення, можуть бути застосовані тільки у випадку анулювання реєстрації платника ПДВ за його заявою. Оскільки в даному спорі анулювання реєстрації платника податку відбулось не за заявою Товариства, а на підставі рішення ДПІ, у відповідача не було права застосовувати ст. 187 п. 184.7. ПК України.

З огляду на викладене, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією від 15 липня 2011 р., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0009361520, прийняте державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 5 липня 2011 р., скасувати.

3. Відшкодувати приватному підприємству "УкрБелВест" судовий збір в сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз