Рішення № 35309697, 12.11.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

жя 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65їєж

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" листопада 2013 р. Справа № 906/1477/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - паспорт серія НОМЕР_2 від 04.08.2001

від відповідача: Чудновець В.І. - довіреність № 1 від 16.01.13 ;

Ястремський О.В. - довіреність № 4 від 02.08.13.

В порядку ст. 30 ГПК України: директор ТОВ "Люцина" - Лінійчук А.І., паспорт серія НОМЕР_3 від 20.01.1998

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люцина" (м. Житомир)

про усунення перешкод в користуванні власним майном шляхом звільнення приміщень власника від неправомірного перебування у них майна інших осіб

У відповідності до ст. 81-1 ГПК України, за клопотанням позивача, під час розгляду справи здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Позивач звернувся з позовом до суду про усунення перешкод в користуванні власним майном шляхом звільнення приміщень власника від неправомірного перебування в них майна відповідача.

12.11.2013 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (а.с. 99-103).

В судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням додаткових пояснень по справі (а.с. 82-83, 99-103).

Представники відповідача проти позову заперечили, з викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 86) мотивів. В судовому засіданні подали: - заяву №298 від 12.11.2013 про долучення документів до матеріалів справи; - заяву №296 від 12.11.2013 про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України; доповнення до відзиву на позовну заяву (а.с. 137).

Розглянувши заяву ТОВ "Люцина" №296 від 12.11.2013, суд встановив, що, на думку відповідача, даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки розглядається між юридичною особою - ТОВ "Люцина" та власником майна - фізичною особою ОСОБА_1, доказом чого відповідач вважає свідоцтво про право власності на будівлю багатофункціонального комплексу, до складу якого входять приміщення магазину продовольчих та непродовольчих товарів, кафе, аптеки, перукарні, фізкультурно-оздоровчого комплексу, що розташовані по АДРЕСА_1.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позов подано ОСОБА_1 саме як фізичною особою-підприємцем, договір оренди, на який здійснено посилання у позовній заяві також укладено позивачем, як фізичною особою-підприємцем. Підтверджено існування зазначеного статусу у позивача і на дату звернення з позовом до суду. За вказаного, та враховуючи, що позов подано з дотриманням приписів ГПК України щодо суб'єктного складу сторін, у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Люцина".

В процесі розгляду справи оглядались матеріали господарських справ: - № 20/5007/120/11, за позовом ФОП ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люцина" про стягнення 652440,00грн. заборгованості; - № 906/191/13-г, за позовом ТОВ "Люцина" до ФОП ОСОБА_1 про визнання договору оренди нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 від 19.06.2008р. фіктивним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях, 19 вересня 2008 року між ФОП ОСОБА_1 (надалі орендодавець, позивач) та ТОВ "Люцина" (надалі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір (а.с. 16-20), згідно п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар отримує у тимчасове платне користування приміщення для здійснення господарської діяльності...

За умовами п. 3.1. Договору, строк оренди за останнім встановлюється з дня підписання сторонами Акту передачі та приймання приміщення (форма якого викладена у "Додатку №2 до цього Договору") та до Дати закінчення і становить 2 роки 11 місяці 20 днів без нотаріального посвідчення та з обов'язковим підписанням та нотаріальним посвідченням даного договору за один календарний місяць до дати закінчення його дії строком на 49 років.

За умовами п. 5.1. Договору, орендодавець передає приміщення орендарю у триденний строк з дня укладення цього Договору за Актом передачі та прийняття приміщення.

19.06.2008 сторонами було підписано Акт передачі та прийняття приміщення (а.с. 22) згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає 19.06.2008 року у строкове платне користування приміщення за адресою: - будівля багатофункціонального комплексу літ. "А", що складається з приміщення магазину продовольчих та непродовольчих товарів, кафе, аптеки, перукарні, фізкультурно-оздоровчого призначення та дозвілля, загальною площею 1073,20 м.кв., що розташований в АДРЕСА_1. При цьому, у додаткових примітка вказано, що в оренду приймається магазин продовольчих та непродовольчих товарів, кафе, аптека. Фітнес-центр (2 поверх будівлі) використовується власником ОСОБА_1 за призначенням.

Посилаючись на п. 3.3. Договору, яким передбачено обов'язок ФОП ОСОБА_1 у разі отримання письмової вимоги орендаря ТОВ "Люцина" щодо визначення нотаріуса та переукладенням договору оренди від 19.06.2008 року розглянути пропозицію у десятиденний термін з дня отримання письмової вимоги, позивач вказує, що відповідач не звертався на адресу орендодавця з пропозицією продовжити термін дії договору оренди від 19.06.2008. Також позивач вказує, що сторонами не укладався додатковий договір про нове продовження строку оренди.

Зважаючи на викладене, а також те, що договір оренди закінчив свою дію 09.09.2011, однак приміщення у вказані строки звільнено та повернуто не було, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на Постанову Вищого господарського суду від 20.09.2012 у справі №20/5007/120/11, зазначаючи, зокрема, що останньою встановлено відсутність підстав для визнання Договору оренди від 19.06.2008 недійсним, та на ухвалу господарського суду Житомирської області від 16.04.2013 про припинення провадження у справі №906/191/13-г за позовом ТОВ "Люцина" до ФОП ОСОБА_1 про визнання договору оренди фіктивним.

Підтверджуючи факт користування ТОВ "Люцина" приміщенням понад строк дії договору від 19.09.2008, позивач надав ряд документів (а.с. 45-57, 64-75, 104,105) та зазначає що:

- орендовані приміщення магазину станом на 10.10.2013 опломбовані підписом директора ТОВ "Люцина" Лінійчука А.І. та контрольними замками з його особистим підписом;

- в орендованих приміщеннях досі знаходяться касові апарати товариства, книга обліку РРО №0625006755 "р"8, що використовувався товариством в аптеці ТОВ "Люцина";

- в приміщенні магазину та кафе знаходяться у значній кількості алкогольні напої, які є акцизними товарами та мають зберігатися виключно у складах та приміщеннях, які зареєстровані у ДПС Житомирської області;

- оригінал книги обліку РРО №0625006755 "р"8, що використовувався товариством в аптеці ТОВ "Люцина" в АДРЕСА_1 (дата реєстрації 25.11.2010) за наявності оригіналів фіскальних чеків - Z звітів, доводить продаж лікарських засобів товариством в аптеці ТОВ "Люцина" по 13.09.2011 року включно;

- в орендованих приміщеннях окрім зазначеного РРО, наявно ще три РРО, що належать товариству;

- у Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Житомирській області №17/02-05-07 від 05.01.2011, адресу проведення перевірки аптеки ТОВ "Люцина" вказано АДРЕСА_1;

- у складеному 26.01.2011 за результатами перевірки приписі №15 на ім'я керівника ТОВ "Люцина", місце діяльності аптеки також вказано м. АДРЕСА_1;

- вказана адреса значиться і у знайденому повідомленні заступника голови Правління ПАТ "Житомиргаз" В.А. Тарасова про припинення газопостачання №622 від 11.03.2011 про відсутність 100% передоплати за природний газ в приміщення х товариства;

- доказом такого користування вважає лист ПАТ "Банк Форум" вих. №293.3.5.4. від 19.10.11 та ліцензію на продаж лікарських засобів в аптеці "Люцина", оскільки інших договорів по оренді вказаних приміщень сторонами укладено не було.

Також позивач зауважує, що за вказаних обставин він не може скористатися своїм законним правом підприємця на отримання прибутку від здачі в оренду власного приміщення іншому добросовісному орендарю.

Вказує, що на претензію від 02.10.2013 про сплату орендної плати та звільнення його від майна товариства, листом від 03.10.2013 ТОВ "Люцина" повідомило, що прийняло рішення відмовити в задоволенні претензії (58-63).

В усному порядку представники сторін пояснили, що Акт про повернення орендованого приміщення не було підписано, оскільки сторони не дійшли згоди яким чином повернути приміщення, так як не все приміщення перебувало в оренді, і при цьому, як вказав позивач, в орендованих приміщеннях перебуває майно ТОВ "Люцина".

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 86), позовні вимоги заперечує. Зокрема, посилаючись на рішення господарського суду Житомирської області від 05.03.2013 у справі №20/5007/120/11, вважає, що у вказаній справі фактично вирішено спір між сторонами стосовно процедури повернення орендованого за Договором приміщення, тому повторний розгляд такого спору є процесуально неможливим. За вказаного просить припинити провадження у справі згідно п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України. Стверджує, що в приміщенні, розташованому по АДРЕСА_1 майно ТОВ "Люцина" не знаходиться, вважає, належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин позивачем не надано.

Додатково у письмових доповненнях до відзиву (а.с. 137) відповідач вказує, що позивач, будучи рідним братом засновника ТОВ "Люцина" разом із своєю дружиною ОСОБА_6 самостійно використовували приміщення, яке є об'єктом спору, для ведення бізнесу, здійснювали закупівлю товару, проводили розрахунки за поставлений товар, отримували прибутки, оплачували рахунки за комунальні послуги. Доказом вказаного відповідач вважає заяви постачальників товару до правоохоронних органів (а.с. 138-142), а також те, що: - ФОП ОСОБА_1 ніколи не отримував орендної плати ні по якому із існуючих договорів оренди і ніколи до жовтня 2011 не звертався з вимогами до ТОВ "Люцина" про проведення таких виплат в досудовому, або судовому порядку; - для магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" було відкрито окремий розрахунковий рахунок в банку "Київ", в той час, коли у ТОВ "Люцина" були відкриті розрахункові рахунки у інших банках; - на розрахунковий рахунок банку "Київ" зараховувалась виручка виключно магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1"; - виручка з магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" здавалась в банк "Київ" по понеділках та четвергах ФОП ОСОБА_1 особисто, про що свідчать квитанції за період з 2008-2011 р.р., що містяться в матеріалах справи №20/5007/120/11; - у своїй господарській діяльності магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" використовував печатку "Магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1"; - все майно і обладнання, яке використовувалось в підприємницькій діяльності магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" належить виключно ФОП ОСОБА_1; - всі договори оренди, укладені між позивачем та відповідачем носять символічний характер і не мали на меті породжувати для сторін юридичні наслідки.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами і підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За приписами ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин 1 ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому абз.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, які кореспондуються з приписами ст.20 ГК України. У відповідності до абз. 2 ч.2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Водночас слід зазначити, що у відповідності до ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. За ч.6 цієї ж статті, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

Враховуючи, що при обґрунтуванні правомірності позовних вимог позивач посилається на закінчення строку дії Договору оренди нежитлового приміщення від 19.06.2008 (а.с. 16-20), а також на те, що всупереч умов цього Договору відповідач останнє не звільнив та позивачу не передав, та зважаючи на заперечення відповідача щодо факту укладення такого Договору, слід зазначити наступне.

Так, Постановою Вищого господарського суду від 20.09.2012 у справі №20/5007/120/11 було залишено в силі рішення господарського суду Житомирської області у даній справі від 12.01.2012 в частині вирішення спору за зустрічним позовом, тобто в частині відмови у визнанні недійсним Договору оренди від 19.06.2008. У мотивувальній частині вказаної постанови, зокрема, зазначено, що посилання господарського суду апеляційної інстанції на обмеження компетенції директора укладеним з ним контрактом є помилковим, тому колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання Договору оренди від 19.06.2008 недійсним, вказавши, що актом приймання-передачі майна в оренду підтверджена передача лише частини майна в оренду.

У відповідності до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення (ухвала, постанова) є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже, вищезазначеним спростовуються заперечення відповідача стосовно того, що всі договори оренди, укладені між позивачем та відповідачем носять символічний характер і не мали на меті породжувати для сторін юридичні наслідки.

Недоречними також суд вважає посилання відповідача на рішення господарського суду Житомирської області від 05.03.2013 у справі №20/5007/120/11, з твердженнями про те, що у вказаній справі фактично вирішено спір між сторонами стосовно процедури повернення орендованого за Договором приміщення, оскільки предмет позову як за первісним, так і за зустрічним позовом у вказаній справі вцілому не стосується вимог про звільнення приміщення чи повернення майна. Отже, підстави для припинення провадження у справі, згідно п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, як про це просить відповідач (п.2 відзиву (а.с.86)), у суду відсутні.

Натомість матеріалами справи, а саме підписаним сторонами актом приймання-передачі від 19.06.2008 (а.с.22), що є додатком 2 до договору та його невід'ємною частиною, підтверджується факт передачі позивачем в оренду відповідачу будівлі багатофункціонального комплексу літ. "А", що складається з приміщення магазину продовольчих та непродовольчих товарів, кафе, аптеки, перукарні, фізкультурно-оздоровчого призначення та дозвілля загальною площею 1073,20 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 (крім фітнес центру ( 2 поверх будівлі), який використовується власником ОСОБА_1 за призначенням), на що зверталася також увага в мотивувальній частині Постанови Вищого господарського суду від 20.09.2012 у справі №20/5007/120/11.

Згідно п. 3.1. Договору визначено, що строк оренди за цим Договором встановлюється з дня підписання сторонами Акту передачі та приймання приміщення та до дати закінчення і становить 2 роки 11 місяців 20 днів.

Таким чином дія Договору оренди від 19.06.2008 закінчилася (19.06.2008 + 2 роки + 11місяців + 20 днів). Продовження у встановленому Договором порядку його дії здійснено не було, що не заперечувалося сторонами. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

При цьому, як вбачається з п.п.7.2 п.7 Договору, орендар зобов'язався, зокрема, припинити господарську діяльність та, у разі необхідності, звільнити приміщення від майна, що належить орендарю впродовж 1 (одного) місяця від дня отримання письмового повідомлення орендодавця про припинення договору; у разі припинення дії цього Договору з в і л ь н и т и приміщення та передати його представникам орендодавця у строк, визначений у цьому Договорі.

Так, п. 8.1. Договору сторони встановили, що приміщення повертається орендарем орендодавцеві в останній день строку оренди або останній день продовження строку оренди, якщо сторони не уклали Додатковий договір про нове продовження строку оренди.

За п. 8.3. Договору, сторони при поверненні приміщення складають та підписують Акт передачі та приймання приміщення за зразком, встановленим у Додатку до цього Договору.

Вищенаведене відповідає приписам ст. 785 ЦК України, яка визначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи, що згідно п.п.7.2 п.7 Договору, сторони обумовили, що передачі приміщення передує звільнення його від майна, що належить орендарю, позивачем правомірно заявлено вимогу саме про звільнення приміщення.

До того ж, наведене узгоджується з приписами ст.391 ЦК України, згідно якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Тобто, в даному випадку власник майна, який одночасно являється фізичною особою підприємцем, і саме у вказаному статусі передав майно в оренду по Договору, дія якого на час звернення з позовом до суду припинилася, як фізична особа-підприємець звернувся з вимогою про звільнення приміщення у відповідності до приписів чинного законодавства, так як без виконання вказаної вимоги неможливим є виконання обов'язку щодо повернення майна.

Оскільки для встановлення обґрунтованості позовних вимог також важливим є встановлення факту ухилення від звільнення приміщення, то проаналізувавши в сукупності вищенаведені пояснення сторін, надані позивачем докази (а.с. 45-57, 64-75, 104,105), відповідь на претензію, а також врахувавши, що матеріали справи не містять Акту передачі приміщення від відповідача позивачу і при цьому між сторонами існує спір про звільнення приміщення, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Водночас суд вважає недоречними заперечення відповідача стосовно того, що ФОП ОСОБА_1 самостійно використовувалося приміщення, яке є об'єктом спору, для ведення бізнесу, що все майно і обладнання, яке використовувалось в підприємницькій діяльності магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" належить виключно ФОП ОСОБА_1, оскільки як зазначалося вище, саме ТОВ "Люцина" орендувало приміщення, про звільнення яких ідеться і саме з його діяльністю, як вбачається з матеріалів справи, пов'язані надані позивачем докази про невиконання вимоги звільнити приміщення (а.с. 45-57, 64-75, 104,105). Інформації про магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" зазначені документи не містять, доказів існування останнього взагалі не надано.

За ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно з ст. 34 вищевказаного Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позов підтверджено належними доказами, які відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Люцина" (10029, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Котовського, буд.61, код 30239788) у триденний строк після набрання рішенням суду законної сили звільнити приміщення магазину продовольчих та непродовольчих товарів, кафе та аптеки, що розташовані по АДРЕСА_1, від майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Люцина".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люцина" (10029, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Котовського, буд.61, код 30239788)

на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) 1147,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.11.2013

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1- до справи

2,3 - сторонам (наручно)