Постанова № 35309555, 13.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2013 року Справа № 812/9231/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Опейкіній Є.А.,

за участю:

представника позивача: не з'явився,

представника відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» до Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2, про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.06.2011, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк», звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції в якому позивачем заявлено вимогу про скасування постанови відповідача про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.06.2011. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне, 10 грудня 2007 року між Акціонерним банком «Український комунальний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «Український комунальний банк» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №309/07-ю, відповідно до умов якого позивачем надано фізичній особі кредит в сумі 85100,00грн на строк до 07.12.2012. 11 грудня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та фізичною особою було укладено договір застави посвідчений приватним нотаріусом. За вказаним договором від 11.12.2007 заставою є автомобіль марки ФОТОН 2006 року випуску, модель BJ1043V8JE6-4, VIN-НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_1, тип Т3 вантажний (евакуатор спеціальний), колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2. Вказане обтяження було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. З метою реалізації позивачем свого права на задоволення забезпеченої заставою вимоги, банком було зроблено перевірку заставного майна боржника, а саме зроблено витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна з якого позивачу стало відомо про накладення арешту на все майно боржника Відділом Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції. Зокрема, з відповіді ВРЕР м. Алчевську, яку позивачем отримано 25.10.2013 позивачу стало відомо про наявність арешту на автомобілі боржника ОСОБА_2 марки Фотон, 2006 року випуску, що накладено ВДВС Алчевського МУЮ постановою від 29.06.2011, копію якої надано ВРЕР в м. Алчевську до вказаної відповіді на запит. Від так, позивач вважає, що у нього є позачергове право на задоволення кредиторських вимог за рахунок заставного майна боржника, а подальше утримання вказаного майна під арештом є безпідставним.

Ухвалою від 06 листопада 2013 року судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав 13 листопада 2013 року заяву відповідно до якої просив провести розгляд справи за його відсутністю, зазначив що на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, правом надати заперечення проти позову не скористався.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 128 КАС України та скорочені терміни розгляду даної категорії справ, що визначені статтею 181 КАС України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Третя особа в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Відповідно до матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк» зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Луганської міської ради. (а.с.27,28,29-31)

Під час судового розгляду справи встановлено, що 10 грудня 2007 року між Акціонерним банком «Український комунальний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк», та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 309/07-ю, згідно якого позивач надав зазначеній фізичній особі - підприємцю кредит у сумі 85100 грн. з метою придбання автоевакуатора Фотон ВJ 1043 строком до 07.12.2012 зі сплатою 19% річних. (а.с.15-16)

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 було укладено 11.12.2007 договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 (а.с.17-20). Вказане обтяження зареєстровано в реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом від 18.01.2008. (а.с.21-22)

Відповідно до витягу від 09.09.2013 з Державного реєстру обтяжень рухомого вбачається, що 26.11.2010 до реєстру внесено запис про заборону відчуження майна боржника ОСОБА_2 на підставі постанови ВДВС Алчевського МУЮ. (а.с.23-26)

22 жовтня 2013 року відповідно до листа відповіді з Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Алчевська та Перевальського району наданого на адресу позивача, останнього повідомлено про наявність арешту, який накладено постановою відділу Державної виконавчої служби на автомобіль що належить громадину ОСОБА_2 та на підтвердження вказаного надіслано копію постанови ВДВС Алчевського МУЮ від 29.06.2011. Вказаною постановою в рамках виконавчого провадження відкритого на підставі виконання виконавчого листа №2-542 від 05.05.2010 накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2, а саме автомобіль марки ФОТОН BJ1043V8, державний номер НОМЕР_2, білого кольору, 2006 року випуску. (а.с.7,8)

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі посилання на норми Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження» (надалі-Закон №606) наводяться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року №2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).

Відповідно до статті 27 Закону №606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Заходами примусового виконання рішень згідно із статтею 32 Закону №606 є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно до статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про заставу» визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Вимоги до форми договору застави закріплені в статті 13 Закону України «Про заставу», в якій закріплено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Відповідно до матеріалів справи, право застави у позивача як заставодержателя виникло 11.12.2007, з моменту укладення відповідного договору. Отже договір застави було укладено раніше ніж державним виконавцем прийнято постанову про арешт рухомого майна боржника ОСОБА_2, яка прийнята 29.06.2011.

Законом України «Про виконавче провадження» закріплено, що на заставлено майно виконавчою службою може бути накладено арешт та звернуто стягнення тільки, коли право застави виникло після винесення рішення суду про стягнення з боржника коштів.

Суд зазначає, що постанова про арешт майна боржника від 29.06.2011, якою накладено арешт на майно що належить ОСОБА_2, а саме автоевакуатора ФОТОН, 2006 року випуску, держ. номер НОМЕР_2, білого кольору, порушує право позивача на першочергового задоволення вимог поряд з іншими кредиторами боржника, ОСОБА_2, за рахунок заставленого майна що встановлено відповідно до договору застави від 11.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення позову ПАТ «Український комунальний банк» щодо скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29 червня 2011 року.

Скасовуючи постанову, суд виходить з того, що ці дії не порушують ні інтересів відповідача, ні стягувача за виконавчим листом №542 від 05.05.2010, оскільки відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відтак відповідач не позбавлений можливості здійснити арешт майна боржника, ОСОБА_2. будь-яким іншим шляхом, передбаченим статтею 57 Закону.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» до Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2, про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.06.2011 задовольнити повністю.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції від 29 червня 2011 року про арешт майна автомобіля марки ФОТОН BJ1043V8, державний номер НОМЕР_2, білого кольору, 2006 року випуску, боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк (91055, м.Луганськ, вул. Шевченко ВВ,18а, код 24191588) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 68,82 грн. (шістдесят вісім гривень 82 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 18 листопада 2013 року

Суддя А.М. Каюда