Постанова № 35309345, 12.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р.Справа № 5017/1105/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Лавренюк О.Т., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 12.11.2013 року:

від позивача: Шмаюн Н.В., за довіреністю;

від відповідача: Конова Л.М., довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства „Тритікум"

на рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2013 року

по справі № 5017/1105/2012

за позовом: Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України"

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства „Тритікум"

про стягнення 495 570,96 грн.

В судовому засіданні 12.11.2013 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року Державне підприємство „Державний резервний насіннєвий фонд України" (далі позивач, ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства „Тритікум" (далі відповідач, СФГ „Тритікум") про стягнення 495 570, 96 грн., з яких: 330 380, 64 грн. збитки, завдані позивачу внаслідок втрати відповідачем переданого на зберігання елітного насіння соняшнику «Евріка МЛ» у кількості 4,880 тон; елітного насіння озимої пшениці сорту «Дельфін» у кількості 36,6 тон; елітного насіння ячменю сорту «Достойний» у кількості 45 тон та штрафу в розмірі 165 190,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 942, 950, 951, 935 Цивільного кодексу України, умовами договору № С-14 від 06.03.2009 року про надання послуг зі зберігання насіння та умотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № С-14 від 06.03.2009 року щодо забезпечення збереження переданого позивачем елітного насіння соняшнику «Евріка МЛ» у кількості 73,7 тон;елітного насіння озимої пшениці сорту «Дельфін» у кількості 36,6 тон, насіння озимого ячменю першої репродукції сорту «Достойний» у кількості 75 тон та елітного насіння озимого ячменю сорту «Достойний» у кількості 50 тон.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.12.2012 року по справі № 5017/1105/2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 року рішення господарського суду Одеської області від 24.12.2012 року залишено без змін, апеляційна скарга ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2013 року скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 року у справі № 5017/1105/2012 і рішення господарського суду Одеської області від 24.12.2012 року; матеріали справи скеровано для нового розгляду до господарського суду Одеської області. Касаційну скаргу ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" задоволено частково.

Скасовуючи судові рішення по справі, суд касаційної інстанції вказав, що судами неповно установлені усі обставини справи, з якими законодавство пов'язує законне вирішення спору, та що висновки судів обох інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідача спірних коштів визнаються передчасними.

Відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 21.06.2013 року справу № 5017/1105/2012 прийнято до провадження.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2013 (суддя Брагіна Я.В.) позов задоволено. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства „Тритікум" на користь ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" 330 380,64 грн. вартості втраченого насіння (елітного насіння соняшнику «Еврика МЛ» у кількості 4,880 тон, елітного насіння озимої пшениці сорту «Дельфін» у кількості 36,6 тон та елітного насіння ячменю сорту «Достойний» у кількості 45 тон); 165 190,32 грн. штрафу та 9911,42 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення суду умотивовано посиланням на норми Закону України «Про насіння і садивний матеріал», постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.03 року № 977 «Деякі питання резервного насіннєвого фонду», ст. ст. 549, 936, 938, 942, 949, 950, 951, 610, 614, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 216 Господарського кодексу України та обґрунтовано доведеністю матеріалами справи відсутності спірного зерна у відповідача на зберіганні - це інвентаризаційні описи від 16.11.11 р. № 1 та № 2; результат аналізу, проведеного Овідіопольською державною інспекцією 18.12.2010 року; висновки експерта, викладені в мотивувальній частині, а також поведінка уповноважених працівників відповідача, які не допустили працівників позивача до місця зберігання насіння.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, СФГ „Тритікум" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 05.09.2013 року та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Скаржник наводить наступні доводи: - інвентаризаційні описи № 1 та № 2 від 16.11.11р. не є належними та допустимими доказами обставин відсутності у відповідача спірного насіння, оскільки складені в порушення чинного законодавства; - матеріали справи не містять доказів на підтвердження висновку суду щодо неправомірності поведінки працівників СФГ „Тритікум" з недопущення представників ДП „Державний резервний насіннєвий фонд" до місця зберігання насіння; - судом неправильно відображено висновок судової товарознавчої експертизи № 473 від 13.12.12 року; - суд не взяв до уваги та не дослідив з наданням відповідної оцінки надані відповідачем докази - матеріали інвентаризації від жовтня 2011 років та лютого 2012 років.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" не погоджується з доводами апеляційної скарги, заперечує проти її задоволення та вказує наступне: - твердження СФГ „Тритікум" про неправильне застосування судом норм Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків спростовується дослідженими судом інвентаризаційними описами від 16.11.2001 року № 1 та № 2, посадовими інструкціями та договорами про повну матеріальну відповідальність; - висновок суду щодо відсутності у відповідача переданого на зберігання насіння та про наявність підстав для стягнення збитків, завданих втратою переданого на збереження майна, а також штрафу є таким, що відповідає матеріалам справи та положенням ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 614, 632, 951 Цивільного кодексу України.

З викладених у відзиві на апеляційну скаргу доводів ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" просить рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2013 року залишити без змін.

В засіданні апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" проти задоволення апеляційної скарги заперечував, зауважуючи про законність та обґрунтованість рішення суду.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла наступних висновків.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, підтверджено в процесі перегляду справи Одеським апеляційним господарським судом та не заперечується сторонами, що 06.03.2009р. між ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" (Поклажодавець) та СФГ „Тритікум" (Зберігач) було укладено договір про надання послуг зі зберігання насіння № С-14, у відповідності до якого Зберігач надає Поклажодавцю послуги зі зберігання насіння відповідно до актів приймання -передачі насіння (далі по тексту договору -насіння), а Поклажодавець приймає послуги відповідно до умов, вказаних у даному договорі. Насіння, яке передається Зберігачу згідно із даним договором, належить до державного резервного насіннєвого фонду. Право власності на насіння належить Поклажодавцю.

Відповідно до актів № 1 від 06.03.2009р., № 4 від 07.09.2010р. прийому передачі насіння до договору про надання послуг зі зберігання насіння від 06.03.2009р. № С-14 ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" передало відповідачу, а останній прийняв на зберігання наступне насіння: соняшник „Евріка МЛ" еліта (Ярі) врожаю 2008р. у кількості 73,7 т., пшеницю „Дельфін" еліти (Озимі) врожаю 2010р., кількості 36,6 т.; ячмінь „Достойний" 1 репродукції (Озимі) врожаю 2010 року, у кількості 75 т.; ячмінь „Достойний" еліта (Озимі) врожаю 2010 року, у кількості 50 т.

Пунктами 2.2, 2.4, 2.6, 2.9 договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р. передбачено, що Зберігач зобов'язується: прийняти насіння, надане Поклажодавцем, на зберігання і повернути його Поклажодавцеві у схоронності; проводити зберігання насіння за наступною адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, Теплична, 1; забезпечити належне зберігання насіння згідно ДСТУ-2240-93 та забезпечити безперешкодний доступ в місця зберігання насіння представників Поклажодавця; відпуск насіння проводити Покупцям на підставі листа і довіреності Поклажодавця; вживати усіх заходів, встановлених договором, законодавчими та нормативно - правовими актами, для забезпечення схоронності насіння; виконувати обов'язки за договором зберігання особисто; Зберігач не має права змішати насіння одного роду та однієї якості, яке передане на зберігання, чи замінити його на інше насіння; Зберігач не має права користуватись насінням, переданим йому на зберігання, а також передавати його у користування іншим особам. Крім того, умовами пунктів 2.11, 7.1, 7.5 договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р. встановлено, що Зберігач зобов'язаний зберігати насіння протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Цей договір набрав чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом трьох років. У разі ненадходження листа від однієї із сторін за місяць до закінчення строку дії договору про його припинення, термін дії договору вважається таким, що продовжується на невизначений строк.

З матеріалів справи вбачається, що протягом строку дії договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009 р. позивачем надавались СФГ „Тритікум" до виконання розпорядження про видачу насіння на користь підприємств -виробників сільськогосподарської продукції. Крім того, протягом вказаного періоду ними укладались договори сортозаміни (міни) насіння та інші договори зберігання. В результаті цього кількість та асортимент насіння, права та обов'язки по забезпеченню зберігання якого врегульовані умовами договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р., змінились до наступних показників: елітне насіння соняшнику „Евріка МЛ" у кількості 4,880 тон., елітне насіння озимої пшениці сорту „Дельфін" у кількості 36,6 тон та елітне насіння ячменю сорту „Достойний" у кількості 45 тон.

Згідно з наказом ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" від 13.10.2011 року № 52 «Про проведення інвентаризації» було вирішено провести повну інвентаризацію запасів насіння, товарного зерна та інших матеріальних цінностей, які знаходяться на відповідальному зберіганні, зокрема, в Вінницькій, Черкаській та Одеській областях у складі: голова комісії Садківський П.Д., член комісії Олійник Т.В.

Відповідно до інвентаризаційних описів № 1 та № 2 від 16.11.2001 року, підписаних представником ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України", уповноваженим на проведення інвентаризації відповідно до наказу цього підприємства № 52 від 13.10.2011р., а також працівниками СФГ „Тритікум", була встановлена відсутність на зберіганні відповідача, зокрема, елітного насіння соняшнику "Евріка МЛ" у загальній кількості 29,680 тон, елітного насіння озимої пшениці сорту "Дельфін" у кількості 61,600 тон та елітного насіння ячменю сорту „Достойний" у кількості 45 тон, що за даними бухгалтерського обліку ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" обліковуються як насіння, передане на зберігання СФГ „Тритікум", в тому числі і на виконання умов договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р.

23.01.2012 року за вихідним № 138-3/2-14/3 позивач надіслав на адресу відповідача лист від 23.01.2012р. із вимогою про повернення насіння, надання послуг зі зберігання якого є предметом укладеного між сторонами договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р., а у випадку неможливості його повернення - про відшкодування його повної вартості в розмірі 330 380,64 грн.

Не отримавши відповіді на вимогу та за обставин не вчинення відповідачем дій щодо повернення майна або відшкодування його повної вартості, ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" звернулось до суду з позовом про відшкодування збитків у розмірі 330 380,64 грн. спричинених внаслідок втрат СФГ „Тритікум" переданого на зберігання насіння, а також про стягнення штрафу в сумі 165 190,32 грн., нарахованого відповідно до умов пункту 6.5 договору № С-14 від 06.03.2009 року про надання послуг зі зберігання насіння.

Як вже вказувалось вище, звернувшись до суду з позовом, ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" вказує, що нестача елітного насіння соняшника «Еврика МЛ» складає 4,880 тон, елітного насіння озимої пшениці сорту «Дельфін » - 36,6 тон, елітного насіння ячменю сорту «Достойний» - 45 тон.

Місцевий господарський суд, задовольнивши позов, вказав про доведеність заявлених позовних вимог, з чим не погоджується апеляційний суд з наступних підстав.

Дослідивши відомості, відображені в інвентаризаційних описах № 1 та № 2 від 16.11.2011 року, договори про повну матеріальну відповідальність зі старшим агрономом - насіннєводом Чернєвим М.М. та з завідуючою складом Байбаковою Р.С., які підписали вказані інвентаризаційні описи, посилаючись на ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункти 7, 11, 1, 11.2 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей грошових коштів і документів та розрахунків, суд першої інстанції дійшов висновку, що інвентаризаційні описи № 1 та № 2 від 16.11.2001 року є беззаперечним доказом відсутності у відповідача спірного насіння.

Втім, колегія суддів вважає надану судом оцінку такою, що не відповідає нормам процесуального права - ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів відмічає, що спеціальним нормативним актом, що регулює проведення контролю за підприємствами - відповідальними зберігачами, є Інструкція про порядок проведення контролю за станом роботи з матеріальними цінностями державного резерву, затверджена Наказом Державного комітету з державного матеріального резерву № 239 від 08.09.2009р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.01.2010 р. за № 65/17360 (надалі - Інструкція).

Відповідно до пунктів 1.3,1.5,1.6 розділу 1 цієї Інструкції організація проведення контрольних заходів за виконанням відповідальними зберігачами зобов'язань щодо зберігання, освіження (заміни) матеріальних цінностей державного резерву, дотриманням порядку їх відпуску та своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю зазначених цінностей затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам і технічним умовам визначена цією Інструкцією. Уповноважені представники Держкомрезерву здійснюють контрольні заходи за виконанням відповідальними зберігачами зобов'язань щодо зберігання, освіження (заміни) матеріальних цінностей державного резерву, дотриманням порядку їх закладення, відпуску та своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю зазначених цінностей затвердженій номенклатурі, державним стандартам і технічним умовам. Уповноважені представники Держкомрезерву у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Держкомрезерву та Мінекономіки.

Відповідно п.п.4.1,4.2 розділу IV Інструкції основним завданням контрольних заходів відповідальних зберігачів є контроль, зокрема за виконанням рішень Кабінету Міністрів України щодо роботи з матеріальними цінностями державного резерву; відповідністю матеріальних цінностей, які зберігаються у державному резерві та постачаються до нього, вимогам чинних нормативно-правових актів, затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам та технічним умовам; виконанням умов договорів відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву; умовами зберігання матеріальних цінностей, їх кількісним збереженням.

Відповідно до пунктів 5.1-5.5 Інструкції контрольні заходи стану зберігання матеріальних цінностей державного резерву у відповідального зберігача здійснюють уповноважені представники Держкомрезерву з відома керівника відповідального зберігача, що підлягає перевірці, за участю його представників. Після прибуття на об'єкт перевірки уповноважені представники Держкомрезерву повинні відрекомендуватися керівнику відповідального зберігача або особі, що виконує його обов'язки, ознайомити його із завданням контрольного заходу та внести запис до відповідного журналу відповідального зберігача (за його наявності). Для проведення контрольного заходу працівник відповідального зберігача, призначений керівником відповідальним за роботу з матеріальними цінностями державного резерву, надає такі документи: Для перевірки стану роботи з матеріальними цінностями державного резерву: інструкції з обліку, звітності та зберігання; звіти про наявність матеріалів 1 групи (форма N 1) за період, що підлягає перевірці; акт попередньої перевірки стану роботи з матеріальними цінностями державного резерву; рішення Кабінету Міністрів України на позичення і розбронювання матеріальних цінностей державного резерву та відповідні документи Держкомрезерву з цих питань; документи, що засвідчують якість матеріальних цінностей; плани заміни та освіження матеріальних цінностей державного резерву; матеріали останньої інвентаризації, а також переоцінок матеріальних цінностей державного резерву, фінансову звітність тощо; договір про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

Окремим питанням контрольного заходу є незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження відповідальними зберігачами (підпункт 6.1.8 розділу VI Інструкції), а також правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, відповідним стандартам і технічним умовам, несвоєчасного подання встановленої звітності відповідальними зберігачами (пункт 6.1.10 Інструкції).

Згідно із пунктами 8.1-8.7 розділу VIII Інструкції результати контрольного заходу оформлюються актом чи довідкою, яка складається у двох примірниках, один примірник передається керівнику (особі, яка виконує його обов'язки) або уповноваженій особі відповідального зберігача, про що на останній сторінці іншого примірника робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт (довідку), із зазначенням її посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання. Інший примірник (з додатками) передається у відповідний структурний підрозділ Держкомрезерву. Акт (довідка) про проведення контрольного заходу підписується уповноваженими представниками Держкомрезерву, що здійснювали перевірку, керівником (особою, яка виконує його обов'язки) та уповноваженими особами відповідального зберігача. Кінцевою датою складання та підписання акта (довідки) є останній день проведення контрольного заходу. У разі відмови керівника (особи, яка виконує його обов'язки) відповідального зберігача отримувати та підписувати акт уповноваженими представниками Держкомрезерву робиться відповідний запис в акті та складається акт довільної форми, що засвідчує факт зазначеної відмови. Один примірник акта контрольного заходу та акта відмови від його підписання надсилається поштовим відправленням відповідальному зберігачу із повідомленням про вручення. До примірника акта, що знаходиться у структурному підрозділі Держкомрезерву, додаються документи, що підтверджують факт поштового відправлення цих актів. Результати контрольного заходу викладаються в акті (довідці) на підставі перевірених даних і фактів, що випливають з наявних оригіналів документів відповідального зберігача, який перевіряється, наслідків інвентаризацій, контрольних обмірів, оглядів, зважувань, контрольних аналізів сировини, матеріалів, даних перевірки якості матеріальних цінностей, дотримання технологічних режимів зберігання, відповідності продукції встановленим стандартам та технічним умовам, а також інших даних, що виявлені в результаті контрольного заходу. За неможливості проведення контрольного заходу уповноважені представники Держкомрезерву із залученням представників правоохоронних органів та органів виконавчої влади (за згодою) складають акт довільної форми із зазначенням причин, з яких неможливе проведення контрольного заходу. Акт повинен містити систематизований виклад виявлених під час контрольного заходу фактів порушень, зокрема норм нормативно-правових актів, нормативних документів, що регламентують роботу з матеріальними цінностями державного резерву.

Вимоги до складання акту (довідки) встановлюються у пункті 8.8 розділу VIII Інструкції.

Відповідно до пункту 8.9. Інструкції до акту додаються: пояснення посадових осіб відповідального зберігача щодо виявлених порушень, надані під час контрольного заходу; матеріали (завірені копії первинних документів), що підтверджують наявність фактів порушень щодо операцій з матеріальними цінностями державного резерву; матеріали (описи, відомість, протоколи) про результати проведеної під час перевірки інвентаризації; інші матеріали, що підтверджують факти порушень.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів зазначає, що інвентаризаційні описи № 1 та № 2 від 16.11.2001 року не є актом перевірки з додатками, визначеним Інструкцією, а відтак, вони не можуть бути визнані допустимим доказами на підтвердження обставин незбереження відповідачем насіння, що належить відповідно до пункту 1.2 договору № С014 від 06.03.2009 року до державного резервного насіннєвого фонду.

Суд апеляційної інстанції також вважає помилковим висновок місцевого господарського суду, що факт підписання інвентаризаційних описів № 1 та № 2 від 16.11.2011 року матеріально-відповідальними особами відповідача є доказом незбереження СФГ „Тритікум" насіння, оскільки такий висновок зроблено без системного аналізу положень Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої Наказом Міністрів фінансів України від 11.08.1994 року № 69, зареєстровано Міністерством юстиції України 26.08.1994 року за № 202/412.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно ст. 10 вказаного закону для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Пунктом 11.1 Інструкції № 69 встановлено, що для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.

Відтак, положення ст. 10 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Інструкції № 69, на які послався суд першої інстанції, регулюють питання бухгалтерського обліку та інвентаризаційні роботи безпосередньо самого суб'єкту господарювання, тоді як питання проведення контролю за підприємствами-відповідальними зберігачами матеріальних цінностей державного резерву регулюється Інструкцією про порядок проведення контролю за станом роботи з матеріальними цінностями державного реєстру, затвердженою Наказом Державного комітету з державного матеріального резерву №239 від 08.09.2009р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.01.2010р. за N65/17360.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано матеріалами справи, що позивач не здійснив предписаних вказаною Інструкцією контрольних заходів щодо СФГ „Тритікум" як відповідального зберігача з оформленням відповідного акту перевірки.

При цьому колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд вказує про підписання інвентаризаційних описів № 1 та № 2 від 16.11.2011 року представником СФГ „Тритікум" Байбаковою Р.С., тоді як судом встановлено, що вона працювала у відповідача до 01.08.11 року.

Згідно з пунктом 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 11 „Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв" про порушення суб'єктом господарювання правил здійснення операцій з матеріальними цінностями державного резерву та обґрунтованість у зв'язку з цим притягнення його до відповідальності, передбаченої статтею 14 Закону, можуть свідчити такі докази, як документальні дані інвентаризації матеріальних цінностей державного резерву, звіти про наявність матеріальних цінностей та їх рух, акти, складені за наслідками проведення ревізій та перевірок обліку руху, наявності та якості матеріальних цінностей державного резерву тощо. Зокрема, у вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням відповідальності за незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі за самовільне відчуження (абзац перший пункту 10 згаданої статті Закону), господарським судам необхідно мати на увазі таке. Подані позивачем (Держрезервом України) документи щодо закладення матеріальних цінностей до державного резерву і проведення ревізій і перевірок обліку наявності цих матеріальних цінностей не мають для господарського суду заздалегідь встановленої доказової сили (частина друга статті 43 ГПК). Господарський суд повинен з'ясовувати і оцінювати всі обставини, пов'язані із закладенням матеріальних цінностей до державного резерву і подальшим їх зберіганням, у тому числі: чи укладався сторонами договір зберігання матеріальних цінностей, а якщо ні, - то з яких причин і чи існують інші докази виникнення зобов'язань щодо такого зберігання, у чому конкретно полягає незабезпечення збереження матеріальних цінностей, у який спосіб та з яких підстав здійснювалося їх відпущення тощо.

Приймаючи до уваги викладені роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України, колегія суддів відмічає, що інвентаризаційні описи № 1 та № 2 від 16.11.2011 року в розумінні положень Інструкції № 239 можуть бути в пакеті документів контрольного заходу, але всі виявлені порушення мають бути викладені в акті (довідці) здійсненого заходу.

Як вже вказувалось вище, задовольняючи позов господарський суд першої інстанції послався на результат аналізу насіння, проведеного Овідіопольською державною інспекцією та яким встановлено, що насіння соняшнику „Евріка МЛ" не відповідає ДСТУ 2240-93 на ЕН, що є доказом, за висновком суду, відсутності у СФГ „Тритікум" вказаного насіння.

Також, в мотивувальній частині рішення суд вказав, що обставини відсутності у відповідача спірного насіння підтверджуються висновком експерта, який зазначив, що насіння озимої пшениці „Дельфін" та елітне насіння „Достойний" зберігається насипом, а згідно інвентаризаційних описів № 1 від 01.06.2009 року та № 2 від 23.11.2010 року позивач здав на зберігання насіння у мішках.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державний матеріальний резерв" відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву; відпуск матеріальних цінностей з державного резерву - реалізація чи безоплатна передача матеріальних цінностей державного резерву визначеному одержувачу (споживачу) або реалізація їх на ринку; самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву - використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 вказаного Закону частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постзбудових та інших підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Згідно ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно статті 942 цього Кодексу встановлено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Відповідно до ч. 1 ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Враховуючи предмет спору по справі та предмет доказування, колегія суддів зазначає, що результат аналізу насіння (т.2, а.с. 154) не може бути доказом втрат відповідачем насіння соняшнику „Евріка МЛ", оскільки відображає якість насіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2012 року по справі призначено судову товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: - чи знаходиться на території складських приміщень селянського (фермерського) господарства „Тритікум", розташованих за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Теплична, 1, наступне майно: елітне насіння соняшнику „Евріка МЛ" у кількості 4,880 тон., елітне насіння озимої пшениці сорту „Дельфін" у кількості 6,6 тон та елітне насіння ячменю сорту „Достойний" у кількості 45 тон; - чи відповідає насіння, яке зберігається на території складських приміщень селянського (фермерського) господарства „Тритікум", розташованих за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Теплична, 1, класифікаційним характеристикам, які пред'являються до елітного насіння соняшнику „Евріка МЛ", елітного насіння озимої пшениці сорту „Дельфін" та елітного насіння ячменю сорту „Достойний".

Згідно ч.6 ст. 42 ГПК України відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Вказуючи в рішенні про зазначення експертом у досліджувальній частині висновку № 473 від 13.12.2012 року про зберігання насіння насипом, тоді як на зберігання передавалось насіння в мішках, місцевий господарський суд залишив поза увагою висновок судово-товарознавчої експертизи, що є фактично відхиленням висновку № 473 від 13.12.2012 року судової товарознавчої експертизи без мотивування підстав, про наявність на території складських приміщень СФГ „Тритікум" елітного насіння соняшнику „Евріка МЛ" у кількості 4,88 т, елітного насіння озимої пшениці сорту „Дельфін" у кількості 36,6 т та елітного насіння ячменю сорту „Достойний" у кількості 45 т.

Відповідно до ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість (ч.1 ст. 951 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо недоведеності позивачем факту незбереження СФГ „Тритікум" матеріальних цінностей державного матеріального резерву, позивачем не доведено порушення (невиконання) умов договору № С014 від 06.03.2009 року відповідачем, а відтак, позовні вимоги про стягнення збитків та штрафу є недоведеними.

Колегією суддів відхилено клопотання СФГ „Тритікум" про прийняття та розгляд додаткових доказів (вхід. № 2590/13 від 12.11.3013 року), оскільки заявником не обґрунтовано неможливість їх надання суду першої інстанції.

Апеляційним судом також не приймаються додаткові докази ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України", додані до відзиву на апеляційну скаргу (вхідний № 2590/13 від 10.10.2013 року), оскільки заявник вважає, що не повинен обґрунтовувати неможливість їх надання суду першої інстанції, помилково посилаючись на п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" в редакції, що діяла станом на 26.12.2011 року, тоді як діюча редакція пункту 9 вказаної постанови наступна: "п. 9 Відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази".

На підставі викладеного, рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" у позові з покладанням витрат зі сплати судового збору на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2013 року по справі № 5017/1105/2012 скасувати.

У позові Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України" - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України" на користь Селянського (фермерського) господарства „Тритікум" 4955,71 грн. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати наказ з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 18.11.2013 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк