Постанова № 35309028, 31.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2013 року № 826/6374/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ЛЕЗ"

до

Київської регіональної митниці, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про

визнання протиправними та скасування рішення №100260000/2013/200198/2 та картки відмови №100260000/2013/00190

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім «Лез»", (далі -позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці, (далі - відповідач - 1), Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (відповідач - 2), про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26.03.2013 р. №100260000/2013/200198/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.03.2013 р. № 100260000/2013/00190.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення від 26.03.2013 p. №100260000/2013/200198/2 та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.03.2013 р. № 100260000/2013/00190 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, оскільки оскаржувані рішення та картка відмови прийняті обґрунтовано та правомірно, просили у задоволенні позову відмовити повністю, письмових заперечень проти позову не надавали.

В судове засідання 01.08.2013 р. не прибули належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача-1 та представник відповідача -2. Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Між ТОВ „Торговий дім «Лез»" (як покупцем) та ООО "Контракт-Партнер" (як продавцем) було укладено контракт від 25.12.2012 р. №018//2012VE, (далі - Контракт), згідно з яким, продавець зобов'язується продати, а покупець купити електроди зварочні та проволку зварочну, в кількості та у відповідності до Специфікації, накладних та інвойсу (п. 3.1. даного Контракту. Ціна на товар узгоджується покупцем та продавцем окремо для кожної поставки і вказується в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною контракту. Оплата за товар здійснюється на протязі 120 календарних діб від дати відвантаження товару.

Відповідачу - 1 позивачем було подано вантажно-митну декларацію від 19.03.2013 р. № 100260000/2013/100356 з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів: електродів для зварювання з серцевиною з чорних металів і покриттям з тугоплавкого матеріалу, призначених для ручного дугового електрозварювання, виробник ВАТ " ЛЭЗ", країна виробництва RU.

Митна вартість товарів була визначена позивачем відповідно до ст. 58 Митного кодексу України за першим методом (за ціною договору) в розмірі 706392,01 грн. (2718 356,09 рублів РФ, курс валюти 0,25986).

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачами і відображено в оскаржуваній картці відмови, що для митного оформлення позивачем також було подано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №018//2012VE від 25.12.2012 р., доповнення Специфікація №2 до Контракту №018//2012VE, рахунок-фактура/invoice №28 від 11.03.2013 р., картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами 100/2012/0008505 від 14.12.2012, накладна УМВС АР413964 від 14.03.2013, Прайс-лист виробника товару №б/н від 01.02.2013, некласифікований внутрішній договір №34 від 12.03.2013, довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами №26088831 ДПІ у Печерському р-ні №364 від 16.01.2013, Сертифікати відповідності № UA 1.012.0028532-12 від 29.02.2012 , № UA 1.012.0059678-10 від 25.06.2010, № UA 1.012.0060023-10 від 29.06.2010, № UA 1.012.0060024-10 від 29.06.2010., інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2917 від 14.03.2013, Сертифікат про проходження товару форми СТ-1 № RUUA3001001637 від 13.03.2013, копія митної декларації країни відправлення №10130100/130313/0001944 від 13.03.2013, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 100260000.2013.099984 від 19.03.2013 р..

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України посадовою особою відповідача - 1 на декларації митної вартості №100260000/2013/099984 від 19.03.2013 було зроблено запис про необхідність надання додаткових документів, зокрема:P>

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначених договором (угодою, контрактом);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларанта позивача було ознайомлено з вказаним переліком вимог, проведено процедуру консультації, що підтверджується його особистим підписом на декларації митної вартості.

Представником позивача вчинено запис від 26.03.2013р. про неможливість надання всіх затребуваних документів та на підтвердження заявлених відомостей було подано експертний висновок "Укрпромзовнішекспертизи" № 1148 від 20.03.2013 р., договір купівлі-продажу від 11.03.13 р. № 001/2013, а також про проведення процедури консультацій.

Відповідачем-1 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 26.03.2013 р. № 100260000/2013/200198/2, яким відповідачем-1 збільшено митну вартість вказаного товару на суму 602619,81 рублів РФ (155927,87 грн., курс валюти 0,25875) із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/00190 від 26.03.2013 р., якою відмовлено у митному оформленні вказаного товару.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 26.03.2013 р. № 100260000/2013/200198/2 обґрунтовано тим, що документи, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, відтак, митна вартість товару визначена із застосуванням методу 2 ґ (резервний). Попередні методи не застосовано: метод 1 - відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 та ч. 6 ст. 54 МК України, методи 2а і 2б - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари з урахуванням вимог ст. 59-60 МК України, методи 2в, 2г через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом 2 параграфу (а) ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Згідно п. 2 параграфу (b) ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Відповідно до п. 2 параграфу (с) ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Частиною 1 ст. 246 МК України, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частиною 6 ст. 264 МК України встановлено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 МК України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно ч. 1 ст. 337 МК України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписами ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, суд звертає увагу, що надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, за наявності обґрунтованих сумнівів митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Судом встановлено, що позивачем було надано всі необхідні та витребувані документи, відповідно, у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортувалися, відповідачем-1 не доведено наявність сумнівів у достовірності відомостей, які містяться в поданих позивачем до митного оформлення товару документах та підстави витребовувати додаткові документи.

Статтею 14.1.159 ПК України встановлено, що пов’язані особи – це юридичні або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.

Судом встановлено, що позивач та продавець (виробник) не здійснювали контроль за господарською діяльністю один одного, не вели спільний контроль за третіми особами, не перебували під спільним контролем інших платників податків. Відповідачем не було надано жодних обґрунтувань наявності взаємозалежності позивача та продавця.

Крім того, згідно п. 12 ст. 58 МК України той факт, що покупець та продавець пов’язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.

Відповідно до п. 14 ст. 58 МК України, у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені в п. 12 ст. 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відтак, суд дійшов до висновку, що об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем-1 не була спростована.

Оскільки подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару за ціною договору, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, суд вважає необґрунтованою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митним органом митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення такої вартості.

Водночас судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів, або ж, що у поданих позивачем документах містяться розбіжності чи неточності.

За таких обставин, аналізуючи докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про протиправність застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п’яти, як це встановлено ч. 5 ст. 266 МК України, та без належного обґрунтування неможливості їх застосування.

Суд звертає увагу, що аналогічна правова позиція була відображена Верховним Судом України у постановах від 25.01.2011 р. у справі № 21-56а10, від 07.02.2011 р. у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 р. у справі № 21-213а11, від 06.02.2012 р. у справі № 21418а11, від 03.07.2012 р. у справі № 21-197а12.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про порушення відповідачем - 1 та відповідачем - 2 вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Торговий дім «Лез" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Лез" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200198/2 від 26.03.2013 р.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/00190 від 26.03.2013 р.

4. Судові витрати в сумі 340,00 грн. (триста сорок гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Лез" (ідентифікаційний номер 38449034) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко