Постанова № 35308684, 13.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. Справа № 906/878/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М

розглянувши у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Державне підприємство "Овруцьке лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 04.07.13 р.

у справі № 906/878/13 (суддя Кудряшова Ю.В. )

позивач Фізична особа-підприємець Хоменко Андрій Олександрович

відповідач Державне підприємство "Овруцьке лісове господарство"

про стягнення 47004,31 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Хоменко А.О

відповідача - не з'явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.07.2013 р. у справі № 906/878/13 (суддя Кудряшова Ю.В.) задоволено позов Фізичної особи-підприємця Хоменко Андрія Олександровича до Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" та стягнуто з відповідача на користь позивача 47 004,31 грн. заборгованості, з яких: 46 330,21 грн. - основний борг, 674,10 грн. - 3% річних, а також 1 720,50 грн. - сплаченого судового збору , 400 грн. - витрат на послуги адвоката.

Задовольняючи позовні вимоги, в силу положень ст.ст. 509, 610, ч.1 ст. 625, 655 ЦК України, ст. 173 ГК України , місцевий господарський суд прийшов до висновку, що вони є обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджені матеріалами справи.

Не погодившись з постановленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.Зокрема , апелянт покликається на те, що заявлена сума позовних вимог складала 44 550,20 грн., а стягнуто було 46 330,21 грн.

Зазначає, що при постановленні рішення суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, стягнув борг за 2013 року, хоча ,на думку апелянта ,дана сума до стягнення не заявлялась.

Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 04 липня 2013 року у справі № 906/878/13, постановивши нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до ч.2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду .

В судовому засіданні ФОП Хоменко А.О. підтримав рішення місцевого господарського суду, вважає його законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду Житомирської області від 04 липня 2013 року у справі № 906/878/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Державне підприємство "Овруцьке лісове господарство" не скористалось правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечило явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялось заздалегідь та належним чином, на що вказує повідомлення відділення поштового зв"язку про вручення копії ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2013 року про прийняття апеляційної скарги до розгляду та призначення судового засідання на 13 листопада 2013 року ( а.с. 103).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов"язковою не визнавалась, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника апелянта .

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення позивача , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.01.11р. між Фізичною особою-підприємцем Хоменко А.О. (постачальник/позивач) та Державним підприємством "Овруцьке лісове господарство" (покупець/відповідач) було укладено договір №15/11, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю запчастини (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором (п.п. 1.1. договору). (а.с.17)

Очікувана сума договору становить 100000,00 грн. (п.п. 2.1. договору).

П.п. 2.2. договору передбачено, що оплата товару проводиться за цінами вказаними в супровідних документах на товар, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 5 робочих днів з моменту отримання товару.

Підпунктом 4.2. договору визначено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання товару й оформлення документів та шляхом підписання накладної на товар.

Відповідно до п.п. 6.1. договору сторони несуть відповідальність за виконання умов договору у порядку встановленому чинним законодавством України.

На виконання умов договору №15/11 від 03.01.11р. позивачем поставлено товар на загальну суму 72709,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 21-53). Разом з тим, відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору №15/11 від 03.01.11р. утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 44936,85 грн.

В подальшому, 09.03.13р. між Фізичною особою-підприємцем Хоменко А.О. (постачальник/позивач) та Державним підприємством "Овруцьке лісове господарство" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки №03/13 ,відповідно до п.п.1.1 постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцю запасні частини для автотракторної техніки, кранів, лісозаготівельне і деревообробного обладнання в асортименті (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити їх вартість. (а.с.16)

Асортимент, кількість, ціна і загальна вартість товару вказується в накладних, які оформляються постачальником у відповідності з поданим покупцем замовленням (в усній чи письмовій формі) на кожну окрему партію товару (п.п. 1.2. договору). Загальна сума договору складає 99000,00 грн. (п.п. 1.3. договору).

Відповідно п.п. 4.3. договору оплата вартості товару, що постачається, за дійсним договором, здійснюється на умовах відтермінування оплати. Покупець зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% партії, що постачається, на протязі одного календарного місяця.

Згідно п.п. 4.4. договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахунку покупцем вартості товару в безготівковому порядку в гривнях на поточний рахунок постачальника.

Крім того , п.п.5.2 Договори сторони погодили, що покупець за порушення строку оплати товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення.

Також відповідно до п.п. 7.1. договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 09.01.14р. - щодо передачі товару покупцю, щодо здійснення розрахунків - до моменту повного виконання покупцем своїх зобов'язань.

На виконання умов даного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6100,03 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. 18-20).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої продукції виконав частково, а саме на суму 4706,67 грн.

Як свідчать матеріали справи, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №03/13 від 09.01.13р. утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 1393,36 грн.

Аналізуючи встановлені обставини, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне врахувати наступні положення чинного законодавства України.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб"єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов"язується передати майно ( товар) у власність другій стороні ( покупцеві) , а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі - продажу , або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов ,- за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього кодексу , а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору , актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться , необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1,2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо стягнення основного боргу в сумі 46 330,21 грн. з Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" у зв"язку з невиконанням останнім умов договорів поставки № 15/11 від 03 січня 2011 року та № 03/13 від 09 січня 2013 року. Крім того, слід зауважити , що позивач правомірно нарахував відповідачу 674,10 грн -3% річних за прострочення платежів, а суд першої інстанції правомірно стягнув означену суму. .

Крім того, суд першої інстанції стягнув з відповідача 400 грн.- витрати по оплаті послуг адвоката .

Відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.У відповідності до наведених норм, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В матеріалах справи містяться договір про надання правової допомоги від 21.05.2013 року, квитанція № 631703 від 21.05.2013 р. про сплату 400 гривень за юридичні послуги, акт про прийняття виконаних робіт від 21.05.2013 р. , копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 535 на ім'я Омельчука І.М.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано покладено на відповідача відшкодування оплати послуг адвоката у розмірі 400 гривень.

Апеляційний господарський суд не може погодитись з доводами апелянта про те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, стягнувши суму боргу за 2013 рік ,з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві ФОП Хоменко А.О просив стягнути заборгованість за невиконання договорів № 15/11 від 03 січня 2011 року та № 03/13 від 09 січня 2013 року та 3% річних всього на суму 47004,31 грн. (а.с.2 зворот), з яких 46330,21 грн. - основного боргу, 674,10 грн. - 3% річних. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції,задовільняючи позов , діяв в межах позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив описку ,зазначивши помилково дату укладення другого договору - 09 березня 2013 року , замість 09 січня 2013 року, що в свою чергу не призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ДП "Овруцьке лісове господарство" та скасування чи зміни рішення господарського суду Житомирської області від 04 липня 2013 року у справі № 906/878/13.

Керуючись ст.ст. 49, 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 04.07.2013 року у справі № 906/878/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП "Овруцьке лісове господарство" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.