Рішення № 35306340, 19.08.2013, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/1724/13-ц

Провадження № 2/270/883/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі: головуючогосудді Андрюшиної Л.А., при секретарі Свіягіній О.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3

ОСОБА_4

про стягнення суми заборгованості за кредитним

договором, -

В С ТА Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що між АКІБ «Укрсиббанк» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11366447000, згідно з яким банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 20141,00 доларів США, з розрахунку 13,5% річних, строком з 01.07.2008 року по 01.07.2015 року, для придбання автомобіля. 08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов»язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, відповідно до вищевказаного договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору. Відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 взяла на себе забовязання повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 375,00 доларів США, в день сплати ануїтетних платежів. Відповідно до п.п.1.3.1, 1.3.3, 1.3.4, нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця в останній робочий день поточного місяця, методом факт/360 відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Термін сплати процентів: з 1 числа кожного місяця, наступного за тим, за який було видано кредит. Відповідно до п. 3.4.3, позичальник зобовязується достроково повернути банку в повному розмірі всю суму кредиту та повністю сплатити плату за кредит у разі застосування банком права вимоги дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 6 договору. Відповідно до п 6.1 договору, сторони, керуючись чинним законодавством України, зокрема, статтями 525, 611 Цивільного кодексу України, погодили, що Банк має право: визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пункту 1.2.2. цього договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення; в разі застосування банком права, передбаченого пунктом 6.1.2. договору, порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати плати за кредит є наступним а саме: банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом заправлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника; терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32-го календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту за умови, що: банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов'язань позичальника за договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а позичальник не усунув зазначених банком порушень зобов'язань позичальника за договором протягом 31-го календарного дня з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку. Терміни дострокового повернення кредиту та сплати за кредит вважаються такими, що настали, кредит і плата за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 41-го календарного дня, рахуючи з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту та плати за кредит, у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку внаслідок зміни позичальником адреси (без попереднього про це письмового повідомлення банку) або з інших підстав протягом 40 календарних днів, рахуючи з дати направлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку; не пізніше дати дострокового повернення кредиту та сплати за кредит позичальник зобов'язується виконати в повному обсязі й інші власні грошові зобов'язання, передбачені договором. В разі порушення позичальником нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої ним суми кредиту та/або сплати за кредит за договором, вважається, що такий позичальник користується кредитом понад строк, встановлений договором, при цьому, починаючи з наступного робочого дня, сума такого кредиту вважається простроченою сумою основного боргу, а сума плати за кредит - відповідно простроченими процентами та/або простроченими комісіями. Виконання позичальником зобовязань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного договору поруки № 214420 від 01.07.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та поручителем відповідачем ОСОБА_2, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобовязань за кредитним договором № 11366447000 від 01.07.2008 року. Крім того, виконання позичальником зобовязань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного Договору поруки № 214463 від 01.07.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та поручителем відповідачкою ОСОБА_3, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов»язань за кредитним договором № 11366447000 від 01.07.2008 року. Відповідальність поручителів настає у випадку невиконання боржником зобовязань за договором. Поручителі і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся, в тому числі, й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобовязань згідно умов кредитного договору. Однак зобовязання не виконані, у звязку з чим, станом на 15.11.2012 року у відповідачки ОСОБА_1 наявна заборгованість у сумі: 246070,82грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 154920,73грн.; сума заборгованості за відсотками - 91150,10грн., Просять суд стягнути з відповідачів, у солідарному порядку, заборгованість по кредитному договору у загальному розмірі 246070,82грн., а також судовий збір у розмірі 2460,71грн., сплачений при зверненні з позовом до суду.

Представник позивача ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Пояснення суду в обґрунтування позовних вимог дала аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судове засідання не з»явились. Про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідачка ОСОБА_6 суду надала заяву з проханням справу розглянути у її відсутності. Позовні вимоги не визнає.

Відповідач ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та на підставі нотаріально посвідченої довіреності в інтересах відповідачки ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що він не заперечує проти того, що відповідачка ОСОБА_1 )ОСОБА_2) О.О. дійсно отримала від банка кредитні кошти, але ніяких доказів того, що права та обовязки перейшли до нового кредитора, вони не отримували Кредит своєчасно не погашався, оскільки відповідачка ОСОБА_1 не мала для цього фінансової можливості. Строк дії договору до 01.07.2015 року, а тому, права банка не порушені. Крім того, ч.4 ст. 559 ЦК України передбачені умови припинення поруки, яка припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруку. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом 1 року від дня укладення договору поруки. Договір поруки був укладений у 2008 році, а позов до суду був поданий 04.12.2012 року, тобто пізніше чим 1 рік, а тому відсутні підстави для стягнення суми заборгованості з поручителів. Якщо взяти наданий позивачем розрахунок суми заборгованості, з нього вбачається, що з грудня 2011 року була підвищена відсоткова ставка по простроченій заборгованості до 27%. Договором між банком та ОСОБА_1 передбачена можливість підвищення відсоткової ставки, але при наявності певних умов, отже вважає, що сума заборгованості розрахована за кредитним договором є завищеною, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно виписки з договору купівлі продажу від 08.12.2011 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», ПАТ «УкрСиббанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ААТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами/а.с.38-39/. З акту прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 8 грудня 2011 року вбачається, що ПАТ «УкрСиббанк» передав, а ПАТ «Дельта Банк» прийняв документи щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 по кредитному договору 11366447000/а.с.34/.

Відповідно до вимог ст. 512 ч.1 п. 1 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11366447000 від 01 липня 2008 року, між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір, відповідно до умов якого сторонами були прийняті на себе взаємні зобов»язання, а саме: кредитор надав позичальнику кредитні кошти для придбання транспортного засобу в сумі 20141,00 доларів США з кінцевим терміном погашення 01 липня 2015 року, зі сплатою 13,50% відсотків річних, а остання зобов»язалася повертати наданий кредит у визначений договором строк та сплатити проценти за його користуванням/а.с.6-15/.

Відповідно до п. 1.2.2 цього договору позичальник зобов»язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 375,00 доларів США, в день сплати ануїтетних платежів.

З додаткової угоди № 1 від 01 липня 2008 року до договору про надання споживчого кредиту № 11366447000 вбачається, що п. 5.2 кредитного договору був доповнений новим абзацом наступного змісту: « у випадку настання обставин передбачених підпунктами «а», «б» пункту 5.2 договору процента ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно п.1.3.1 договору між сторонами.

Згідно свідоцтву про шлюб серії 1-НО № 172296, ОСОБА_1 01 липня 2009 року уклала шлюб з ОСОБА_2 та після реєстрації шлюбу їй присвоєне прізвище ОСОБА_2/а.с.59/.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Судом встановлено, що кредитний договір та додаткова угода до нього, укладені сторонами в письмовій формі, підписані уповноваженою на це посадовою особою позивача та відповідачкою ОСОБА_1, що останньою не оспорювалось. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим до виконання сторонами

Згідно ст. 526 ЦК України , зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не допускається.

На виконання умов вище зазначеного кредитного договору банком були перераховані грошові кошти у загальній сумі 20141,00доларів США, що підтверджено наданою позивачем заявою на видачу готівки № 149/а.с.24/. Але, відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх обовязків за кредитним договором, чим порушила його умови, в зв»язку з чим банк надсилав досудові вимоги за № 48.2-08/4566/12 від 03.10.2012 року, №48.2-08/4538/12 від 03.10.2012 року, №48.2-08/4565/12 від 03.10.2012 року на адресу відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з яких вбачається, що останнім пропонувалося погасити заборгованість, що виникла у добровільному порядку та вони попереджені про наявність у банка права вимагати дострокового погашення кредиту в судовому порядку/а.с.35-38/.

Відповідно до довідки, наданої позивачем, заборгованість за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 станом на 15 листопада 2012 року складає 30785,79доларів США, що згідно курсу НБУ становить 246070,82грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 19382,05доларів США, що в еквіваленті складає 154920,73 грн.; сума заборгованості за відсотками 11403,74доларів США, що в еквіваленті складає 91150,10 грн./а.с.33/. З наданого суду розрахунку заборгованості за вище вказаним договором кредиту вбачається, що з грудня 2012 року відсоткова ставка (по простроченій заборгованості) була підвищена з 13,50% до 27,00%. Суд вважає, що таке збільшення розміру процентної ставки відповідає вимогам кредитного договору та додаткової угоди № 1 від 01 липня 2008 року виходячи з наступного.

За змістом ст.ст. 536, 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною обставиною, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі. Належною формою кредитного договору на підставі ч.1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Як встановлено в судовому засіданні, між банком та відповідачкою ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 1 від 01 липня 2008 року до договору про надання споживчого кредиту, відповідно до умов п. 1.5 якої, сторони домовились, що у випадках настання обставин: передбачених підпунктами «а», «б» пункту 5.2 договору процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно п.1.3.1 договору, згідно до якого, за користування кредитними коштами протягом перших 30(тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,50% річних Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору. Положеннями п. 5.2.а кредитного договору передбачено, що відповідно до законодавства України, зокрема, статті 651 ЦК України сторони погодили, що банк згідно умов договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі: порушення позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов договору. Таким чином, враховуючи, що між сторонами в письмовій формі була укладена додаткова угода № 1 від 01 липня 2008 року, яка підписана уповноваженою особою банку та особисто позичальником ОСОБА_1 , суд приходить до переконання, що сторони у письмовій формі досягли згоди щодо нового розміру підвищеної процентної ставки за наявності певних умов.

У відповідності до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо за договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами/з простроченням/, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобовязання за кредитним договором, чим порушила умови укладеного між банком та нею договору. Відповідно до розрахунку, наданого позивачем загальна сума заборгованості за спірним кредитним договором станом на 15.11.2012 року складає 246070,82грн., яка і підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача.

З договору поруки №214420 від 01 липня 2008 року вбачається, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки. Згідно п.1.1 вказаного договору, поручитель зобов»язався відповідати перед кредитором АКІБ «Укрсиббанк» за виконання боржником ОСОБА_1 її зобов»язань за кредитним договором № НОМЕР_1 від 01 липня 2008 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому/а.с.20-21/.

Відповідно договору поруки №214463 від 01 липня 2008 року вбачається, що між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір поруки. Згідно п.1.1 вказаного договору, поручитель зобов»язався відповідати перед кредитором АКІБ «Укрсиббанк» за виконання боржником ОСОБА_1 його зобов»язань за кредитним договором № НОМЕР_1 від 01 липня 2008 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому/а.с.22-23/.

Згідно п.п.1.3, 1.4 вищевказаних договорів поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов»язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність боржника і поручителя є солідарною.

Відповідальність поручителя також передбачена ст. ст. 553,554 ЦК України. Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. У судовому засіданні встановлено, що процентна ставка за кредитним договором укладеним з відповідачкою ОСОБА_7 була збільшена. Відповідно до п.2.1 укладених з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вище зазначених договорів поруки, кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під «згодою поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленням та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Відповідно до розяснень, що містяться у п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Позивачем в судовому засіданні не було надано жодного належного доказу, який підтверджує факт того, що поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були ознайомлені з додатковою угодою № 1 від 1 липня 2008 року до договору про надання споживчого кредиту № 11366447000 від 01 липня 2008 року або доказів того, що їм направлялися повідомлення про збільшення відсоткової ставки до 27% . Отже, суд приходить до переконання, що позивачем не надано доказів належного інформування поручителів і надання ними згоди на збільшення розміру відсоткової ставки, тобто їх згода на збільшення розміру відповідальності, у розумінні п. 2.1укладених з ними договорів поруки відсутня, в звязку з чим суд приходить до переконання, що немає підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором, укладеним з відповідачкою ОСОБА_1, а тому у задоволені позову в цій частині ПАТ «Дельта Банк» слід відмовити.

Таким чином, аналізуючи надані по справі докази, у їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 246070,82грн., оскільки банк, як позивач по справі, при звернені до суду обрав для себе саме такий спосіб захисту порушеного права, як стягнення заборгованості за кредитним договором, що не суперечить вимогам діючого цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача також підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2460,70грн. сплачена при подачі позовної заяви до суду.

Керуючись ст.ст. 512,514,525,526,553,554,610,638 ч.1,1050,1054 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. ст.10, 11, 60, 88, 209,212,213- 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 11366447000 від 01.07.2008 року у загальному розмірі 246070,82грн., а також судовий збір у розмірі 2460,71грн., а всього стягнути 248531,53грн.( двісті сорок вісім тисяч пятсот тридцять одну грн. 53 копійки).

В задоволені решти частини позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Андрюшина Л.А.