Постанова № 35301775, 07.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа №922/3481/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В.,

суддя Плужник О.В.,

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гришкова Т.Ф., дов. №886-06-1 від 19.12.2012

відповідача - Ткачук В.Ф. - директор, особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Спеціальне проектно - технологічне бюро виробничих потужностей", м. Харків (вх. № 3004 Х/3-10)

на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2013 р. по справі № 922/3481/13

за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м. Київ

до Державного підприємства "Спеціальне проектно - технологічне бюро виробничих потужностей", м. Харків

про стягнення 3926,71 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року позивач - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ДП "Спеціальне проектно - технологічне бюро виробничих потужностей" штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором в розмірі 3926,71грн., з яких пеня за порушення строків надання послуг за 2 етапом - 776,71грн., штраф за прострочення виконання послуг за 2 етапом понад 30 днів - 3150,00грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2013р. у справі № 922/3481/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Спеціальне проектно - технологічне бюро виробничих потужностей" на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України штрафні санкції за порушення зобов'язань за договором в розмірі 3926,71 грн., з яких пеня за порушення строків надання послуг за 2 етапом - 776,71 грн., штраф за прострочення виконання послуг понад 30 днів - 3150,00 грн., а також стягнуто на користь державного бюджету України 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги надану відповідачем додаткову угоду №3, а також не надано належної оцінки додатковій угоді №4, якою сторони продовжили термін дії договору №127-Ф-11 до 01.10.2013 року. У зв'язку з цим вважає, що строки, встановлені у договорі про надання послуг не були порушені.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. оскаржуване рішення -без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 13.07.2011 року між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (замовник) та Державним підприємством "Спеціальне проектно-технологічне бюро виробничих потужностей" (виконавець) було укладено договір №127-Ф-11 на надання послуги з технічних випробувань та аналізу (74.30.1) (Заходи забезпечення реалізації програми робіт Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на 2011 рік) "Розроблення правил охорони праці під час виробництва радіо та електронної апаратури", відповідно до умов якого виконавець (відповідач) зобов'язався протягом строку дії договору надати замовникові (позивачу) послуги з технічних випробувань та аналізу (74.30.1) (Заходи щодо забезпечення реалізації Програми робіт Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на 2011 рік) "Розроблення правил охорони праці під час виробництва радіо та електронної апаратури" (надалі - Послуги), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до укладеного договору, сторони обумовили, що найменування послуг, кількість, обсяг, ціна та строки надання послуг тощо, визначені технічними вимогами (додаток 1) і календарним планом (додаток 2), калькуляцією кошторисної вартості (додаток 3), які є невід'ємними частинами цього договору (п.1.2. договору)

При цьому п.3.1. сторони визначили, що ціна цього договору встановлюється в національній валюті України та становить 95000 гривень, у тому числі ПДВ 15833 грн. Розрахунок вартості послуг надається виконавцем у калькуляції кошторисної вартості (додаток 3), що є невід'ємною частиною цього договору, а строк (термін) надання послуг зазначений в календарному плані, що є невід'ємною частиною даного договору (п.5.1.)

Із змісту п. 5.3., п. 5.4. укладеного сторонами договору вбачається, що результати наданих послуг передаються по кожному етапу виконавцем замовнику з супровідним листом. Приймання послуг здійснюється поетапно, з підписанням актів приймання-передачі по кожному етапу.

Зокрема, п. п.10.1 договору, сторони встановили строк дії договору до 31.12.2011р.

Звертаючись до господарського суду позивач в обґрунтування позовних вимог послався на те, що в процесі дії договору №127-Ф-11 від 13.07.2011р. і реалізації його умов сторонами, відповідач порушив строк виконання робіт за другим етапом, встановлений у додатку №2 до додаткової угоди №2 від 27.09.2012р. Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 3926,71грн., з яких пеня за порушення строків надання послуг за 2 етапом - 776,71грн., штраф за прострочення виконання послуг за 2 етапом понад 30 днів - 3150,00грн.

Суд першої інстанції з урахуванням наявних матеріалів справи та наданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також дослідивши умови додаткової угоди №4, яка була укладена сторонами 28.12.2012р., дійшов висновку про те, що відповідачем не були вчасно надані послуги за договором №127-Ф-11 від 13.07.2011р. у терміни передбачені додатком №2 до додаткової угоди №2 від 27.09.2012р. у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені за порушення строків надання послуг за 2 етапом у період з 16.11.2012р. по 28.12.2012р. у розмірі 776,71грн. та штрафу за прострочення виконання послуг за 2 етапом понад 30 днів у розмірі 3150,00грн.

Колегія суддів зазначає, що укладений між позивачем та відповідачем договір №127-Ф-11 від 13.07.2011р. за своєю правовою природою є договором підряду.

За змістом ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідно до додатку №1 до договору №127-Ф-11 "Технічні вимоги на послугу "Розробка Правил охорони праці під час виробництва радіо та електронної апаратури" сторонами було визначено етапи надання послуги та терміни їх виконання. При цьому, як вбачається з додатку №1, терміном виконання першого етапу встановлено липень-жовтень 2011р. з обсягом фінансування 50000грн., другий етап - листопад-грудень 2011 року з обсягом фінансування 45000грн.

Відповідно до додатку №2 до договору №127-Ф-11 "Календарний план надання послуг" сторони погодили термін виконання другого етапу надання послуг з листопада 2011 року по грудень 2011 року.

Додатком №3 до договору №127-Ф-11 "Калькуляція кошторисної вартості надання послуг" сторони встановили, що вартість послуг 2-го етапу складає 45000,00 грн. (а.с.30).

Згідно з додатком №4 до договору №127-Ф-11 "Реєстр результатів видів робіт за договором надання послуг" виконавець на другому етапі зобов'язався здійснити опрацювання Правил, узгодити згідно ТЗ та подати на затвердження в МНС України, на затвердження і включення НПАОП до державного реєстру.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач за першим етапом робіт свої зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується складеним сторонами актом №1 від 09.11.2011р. приймання-передачі за етапом №1, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.66-67).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у додатку №2 до додаткової угоди №1 від 30.12.2011р. сторони домовились, що строки виконання робіт за другим етапом: листопад 2011р. - липень 2012р. (а.с.38), і в подальшому у додатку №2 до додаткової угоди №2 від 27.09.2012р., термін виконання робіт за другим етапом встановили з листопада 2011 року по 15.11.2012 року (а.с. 48-49).

Проте, як встановлено дослідженням обставин по справі, відповідач свої зобов'язання по виконанню обсягу робіт у термін, встановлений для виконання по другому етапу, а саме у строк з листопада 2011 року по 15.11.2012 року, своєчасно не виконав, доказів вчасного виконання робіт за другим етапом суду ні першої, ні апеляційної інстанції не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, яке в силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, 28.12.2012р., після того як зобов'язання відповідача за договором повинні були бути виконаними в повному обсязі, між сторонами була укладена Додаткова угода № 4 до договору, якою встановлено новий строк у календарному плані щодо виконання 2 етапу послуг за договором.

Проте строк виконання послуг за 2 етапом, відповідно до Календарного плану (Додаток № 2 до Додаткової угоди № 2 від 27.09.2012р. до договору), залишився порушеним.

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України встановлено, що одним із видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"№ 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Як було встановлено під час судового розгляду та не спростовується відповідачем, свої договірні зобов'язання щодо виконання 2-го етапу робіт у визначений договором термін відповідач не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що за порушення строків виконання зобов'язань за договором сторонами була встановлена відповідальність, зокрема п.3 додаткової угоди №1 до договору №127-Ф-11 від 13.07.2011 визначено, що за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи факт доведення позивачем та підтвердження матеріалами справи порушення відповідачем строків виконання робіт за другим етапом у терміни, передбачені додатком №2 до додаткової угоди №2 від 27.09.2012р., а саме, до 15.11.2012 року, а також враховуючи, що прострочення виконання зобов"язання перевищує тридцять днів (прострочення виконання зобов"язання склало сорок два дні), колегія суддів вважає що місцевий господарський суд правомірно визнав позовні вимоги про стягнення пені за порушення строків надання послуг за 2 етапом у період з 16.11.2012р. по 28.12.2012р. у розмірі 776,71грн. та штрафу за прострочення виконання послуг за 2 етапом понад 30 днів у розмірі 3150,00грн., обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на укладену сторонами додаткову угоду №4 від 28.12.2012, зауважує на тому, що додатковою угодою №4 сторони домовилися про продовження терміну дії договору №127-Ф-11 до 01.10.2013 року. У зв'язку з цим, вважає помилковими висновки суду про порушення відповідачем строку виконання договірних зобов'язань на окремих етапах.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким твердженням, оскільки Додатковою угодою №4 від 28.12.2012, на яку посилається скаржник, було змінено лише строк дії Договору про надання послуг та визначено його - до 01.10.2013. Тобто, 2 етап надання послуг мав був виконаний до 15 листопада 2012 року, як це зазначено у Календарному плані виконання послуг відповідно до Додатку № 2 до Додаткової угоди № 2 від 27.09.2012р. до договору.

28.12.2012р., тобто після того, як зобов'язання відповідача за договором повинні були бути виконаними в повному обсязі, між сторонами була укладена Додаткова угода № 4 до договору, якою встановлено новий строк щодо виконання 2 етапу послуг за договором.

Проте строк виконання послуг за 2 етапом відповідно до Календарного плану (Додаток № 2 до Додаткової угоди № 2 до Договору), залишився порушеним.

Таким чином, відповідач помилково ототожнює строк виконання робіт зі строком дії самого договору. Отже, такі твердження скаржника спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть бути прийняті колегією суддів в якості належного доказу виконання своїх зобов'язань.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що штрафні санкції правомірно розраховані судом першої інстанції у період з 16.11.2012р. по 28.12.2012р., тобто в період, коли нові строки для другого етапу сторонами погоджені не були і були порушені строки встановлені додатком №2 до додаткової угоди №2 від 27.09.2012р. - з листопада 2011 року по 15.11.2012 року, в зв'язку з чим позивач правомірно нарахував штрафні санкції за період невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2013р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Спеціальне проектно - технологічне бюро виробничих потужностей", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2013 року по справі №922/3481/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 07.11.2013 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Судді Барбашова С.В.

Плужник О.В.