Рішення № 35301750, 11.11.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2013 р. Справа № 918/1391/13

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Дубнохміль"

про стягнення в сумі 28 753 грн. 29 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Саюк Ю.В. (довіреність б/н від 17.04.2013р.);

Від відповідача: Петровський М.Й. (директор), Стець В.А. (довіреність № б/н від 24.09.2013р.).

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Дубнохміль" про стягнення 19 990 грн. 00 коп. заборгованості за отримані товари, 5 970 грн. 00 коп. штрафу, 893 грн. 25 коп. пені та 1 873 грн. 04 коп. процентів.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно договору купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту № Д 08/04 від 08.04.2013 року ТзОВ "Агролюкс" передало ПрАТ "Дубнохміль" по накладній № 30 від 08.04.2013р. товар на суму 19 990 грн. 00 коп. Додатком до договору встановлено зобов'язання покупця сплатити вартість товару до 12.04.2013р., проте станом на 04.09.2013р. основна сума боргу за договором не сплачена.

24.09.2013р. відповідач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог вказуючи на те, що станом на 23.07.2012р. ПрАТ "Дубнохміль" виникла заборгованість перед ТзОВ "Агролюкс" за поставленні ядохімікати на загальну суму 10 000 грн. 00 коп..

Рішенням сторін для забезпечення погашення заборгованості, ПрАТ "Дубнохміль" передало у заставу ТзОВ "Агролюкс" пшеницю в кількості 11 759 кг. на суму 19 990 грн. 00 коп., шляхом складання документів про відпуск даного товару, що підтверджується накладною № 57 від 23.07.2012р.. податковою накладною № 57 від 23.07.2012р. та довіреністю № 169 від 23.07.2012. виданою ТзОВ "Агролюкс" на ім'я Бовсуновського В.І..

В подальшому, на виконання своїх зобов'язань, ПрАТ "Дубнохміль" перерахувало на користь ТзОВ "Агролюкс" 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 114 від 30.08.2012р..

Оскільки, як зазначає відповідач, застава була оформлена правочином купівлі-продажу пшениці то станом на 01.01.2013р. у ТзОВ "Агролюкс" виник борг перед ПрАТ "Дубнохміль" в розмірі 19 990 грн. 00 коп..

Для ліквідації такої заборгованості ТзОВ "Агролюкс" відписало на користь ПрАТ "Дубнохміль" пшеницю в кількості 11 759 кг. на суму 19 990 грн. 00 коп., за накладною № 30 від 08.04.2013р. на підставі договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту № Д 08/04 від 08.04.2013р..

Однак, як зазначає відповідач, поставка пшениці від ПрАТ "Дубнохміль" до ТзОВ "Агролюкс" 23.07.2012р. та поставка пшениці від ТзОВ "Агролюкс" до ПрАТ "Дубнохміль" 08.04.2013р. не були спрямовані на реальне настання наслідків купівлі-продажу (поставки), мали удаваний характер, оскільки в дійсності мали місце відносини застави.

В судовому засіданні 26.09.2013р. оголошувалася перерва до 01.10.2013р..

Ухвалою суду від 01.10.2013р. розгляд справи відкладено на 29.10.2013р..

Ухвалою суду від 29.10.2013р. розгляд справи відкладено на 11.11.2013р..

В судовому засіданні 11.11.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві, а представники відповідача заперечили проти позовних вимог з підстав вказаних у відзиві на позов.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Дубнохміль" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту № Д 08/04 (надалі - Договір; а.с. 8-10), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату на умовах даного Договору (пункт 1.1. Договору).

Пунктами 2.1. та 2.2. Договору визначено, що сортимент, кількість, ціна продукції, загальна сума Договору визначається Додатками та/або накладними, що оформлюються (складаються) в період дії цього Договору і які є невід'ємною його частиною.

У відповідності до пунктів 3.1. та 3.2. Договору, поставка та приймання-передача товару між сторонами цього Договору здійснюється однією чи декількома партіями товару. Поставка кожної з партій здійснюється в строк який зазначений в додатках та/або в видаткових накладних.

Згідно пункту 4.1. Договору, сторони відповідно до цього Договору здійснюють взаємні розрахунки щодо сум Договору, яка включає ціну товару, проценти за право користування товарним кредитом.

На виконання умов Договору позивачем було відпущено відповідачу товар на загальну суму 19 990 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 30 від 08.04.2013р., підписаною представниками сторін та скріпленою відтисками їх печаток, довіреністю № 3 від 08.04.2013р. (а.с. 11).

Додатком до Договору (а.с. 10) визначено строк оплати - 12.04.2013р., проте в порушення умов Договору відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання та не сплачено вартість товару в сумі 19 990 грн. 00 коп..

Таким чином, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість за поставлений товар по договору купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту № Д 08/04 від 08.04.2013р. в розмірі 19 990 грн. 00 коп..

Відповідно до пункту 4.6. Договору, за прострочення виконання своїх зобов'язань покупець сплачує штраф в розмірі 30% від суми простроченого платежу.

На підставі пункту 4.6. Договору позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 5 997 грн. 00 коп. (розрахунок а.с. 6).

Пунктом 4.7. Договору визначено, що за прострочення виконання своїх зобов'язань визначених пунктом 4.3. Договору, покупець додатково сплачує постачальнику пеню обчислену від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня відповідно до законодавства України та проценти відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 30% річних.

На підставі пункту 4.7. Договору позивач нарахував відповідачу за період з 13.04.2013р. по 04.09.2013р. пеню в розмірі 893 грн. 25 коп. та 30% річних в розмірі 1 873 грн. 04 коп. (розрахунок а.с. 6).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд не бере до уваги твердження відповідача висвітлені у відзиві на позов як безпідставні та необґрунтовані. Відносини щодо поставки ПрАТ "Дубнохміль" для ТзОВ "Агролюкс" пшениці виникли на підставі накладної № 57 від 23.07.2013р. і не стосуються відносин між сторонами, які виникли на підставі договору купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту № Д 08/04 від 08.04.2013р. та не є предметом даного спору.

Стосовно посилань сторін на акти звіряння, які на думку позивача підтверджують існування у відповідача заборгованості, а на думку відповідача - відсутність такої заборгованості, суд зазначає наступне.

Акт взаєморозрахунків за своєю правовою природою є документом, що підтверджує існування певних операцій між сторонами, проте підтвердити чи спростувати факт існування заборгованості по вказаним операціям можуть лише документи первинного бухгалтерського обліку.

В свою чергу, з документів первинного бухгалтерського обліку, які стосуються договору купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту № Д 08/04 від 08.04.2013р. та наявні в матеріалах справи, вбачається, що позивач поставив відповідачу товар, який останній прийняв, проте в порушення умов договору не оплатив.

Відповідач не подав жодних належних та допустимих доказів (документів первинного бухгалтерського обліку) на підтвердження факту сплати вартості поставлено товару по договору купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту № Д 08/04 від 08.04.2013р. чи повернення товару позивачу.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар по договору купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту № Д 08/04 від 08.04.2013р. в розмірі 19 990 грн. 00 коп. є обґрунтованою, стверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з вірністю зробленого позивачем розрахунку штрафу, проте не погоджується з вірністю зробленого позивачем розрахунку пені та 30% річних. Так, позивач, розраховує пеню та річні за період з 13.04.2013р. по 04.09.2013р. (145 днів) при цьому визначаючи в розрахунку кількість днів прострочки - 114.

Однак, беручу до уваги те, що в зв'язку з помилкою допущеною позивачем сума нарахованої пені та річних не перевищує допустимої, а застосування вказаних видів забезпечення виконання зобов'язань є правом позивача, суд бере до уваги розрахунок пені та річних зроблений позивачем, а відтак задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 970 грн. 00 коп. штрафу, 893 грн. 25 коп. пені та 1 873 грн. 04 коп. 30% річних.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 990 грн. 00 коп. заборгованості, 5 997 грн. 00 коп. штрафу, 893 грн. 25 коп. пені та 1 873 грн. 04 коп. 30% річних стверджуються Договором та іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 625, 612, 629 ЦК України та ст.ст. 173, 193, 230, 232 ГК України.

На відповідача на підставі частини 1 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп..

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дубнохміль" (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Городня, буд. 14, код ЄДРПОУ 00858734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" (35340, Рівненська область, Рівненський район, с. Великий Житин, вул. Рівненська, буд. 1-г, код ЄДРПОУ 31960883) - 19 990 грн. 00 коп. заборгованості, 5 997 грн. 00 коп. штрафу, 893 грн. 25 коп. пені, 1 873 грн. 04 коп. 30% річних та 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "18" листопада 2013р..

Суддя Горплюк А.М.